Операції при грижах, на крайній плоті і статевому члені. Анатомо-топографічні дані, техніка операції. "

Для премедикації застосовують фармакологічні препарати, які не є наркотичними, але сприяють поліпшенню й поглибленню наркозу. Вони відрізняються від загальних анестетиків високою вибірністю дії на різні відділи центральної та периферичної нервової системи - больові центри (ділянку таламуса), ретикулярну формацію, гангліонарні синапси тощо. їх застосування дає змогу обмежити дози наркотичних речовин. Поверхневий наркоз за допомогою малих доз наркотику в поєднанні з премедикацією широко використовується в практиці сучасного наркозу великих тварин.

Розрізняють такі групи засобів премедикації: седативні, холінолітичні, аналгетичні, снодійні, міорелаксанти, антигістамінні.

1. Засоби седативної премедикації - так звані нейролептики 
   (транквілізатори, від лат. їгагщиіііаге - заспокоювання) описані в роз 
   ділі "Нейролептаналгезія".
2. Холінолітичні засоби. Холінолітичними засобами називають 
   речовини, які послаблюють або запобігають взаємодії ацетилхоліну з 
   холінореактивними системами організму. Блокуючи холінореактивні 
   системи, вони діють протилежно ацетилхоліну.

Холінолітичні властивості мають також деякі  протигістамінні препарати (димедрол тощо), місцевоанестезувальні та інші засоби. До них відносяться наступні фармакологічні препарати.

Атропіну  сульфат блокує М-холінореактивні системи, і вони стають нечутливими до ацетилхоліну. Препарат спричинює слабку місцеву анестезію.

Атропін обмежує  секрецію залоз, зменшує ларинго- і  бронхоспазм, знижує гальмівний вплив вагуса на серце і збуджує дихання, чим запобігає колапсу, зупинці серця й дихання.

При передозуванні  атропіну можуть спостерігатися різноманітні неврологічні соматичні розлади!

Дози атропіну під шкіру: собакам - 0,002 - 0,03. Вводять за 30 - 40 хв до наркозу.

Платифіліну гідротартрат за дією подібний до атропіну, але діє значно слабше й менш тривало. На відміну від останнього, не збуджує центральну нервову систему, але знижує кров'яний тиск, слабо впливає на секрецію залоз, роботу серця істотно не змінює. Введений під шкіру платифілін спричиняє антиспазматичну дію: розслаблює шлунок, кишечник, сечовий міхур і бронхи. При цьому він не викликає сухості слизових оболонок, спазм сфінктерів, тахікардію.

Особливої уваги  заслуговує дія платифіліну на травний  тракт у травоїдних тварин. Тонус м'язів передшлунків і кишечнику у тварин він послаблює в перші 10-15 хв, а потім відмічається тенденція до його посилення. Скорочення передшлунків хоч стають рідкими, але сильними, а розслаблення повними. Так само платифілін діє і на кишечник.

Дози платифіліну під  шкіру: собакам - 0,002-0,01 г. Вводять за 30-40 хв до наркозу.

Скополаміну гідробромд діє подібно до атропіну, але швидше й короткочасніше. На відміну від атропіну, скополамін майже не викликає збудження, а навпаки, гальмує як рухові, так і чутливі центри кори головного мозку, діючи заспокійливо й навіть снодійно. Введений підшкірно, він спричинює седативний, знеболювальний і снодійний ефекти. У комбінації з омнопоном або морфіном скополамін використовують також в акушерській практиці при тяжких родах, а також у хірургії як знеболювальний засіб.

Скополамін  може різко пригнічувати дихальний  центр і послаблювати роботу серця

Дози під  шкіру: собакам - 0,0001-0,0003. 

Метацин на периферичні системи діє сильніше, ніж атропін, більш сильно пригнічує секрецію слинних і бронхіальних залоз, але менше впливає на ширину зіниці й частоту скорочень серця.

Дози під  шкіру: собакам - 0,0005-0,001 г.

3. Аналгетичні засоби. Аналгезивними засобами, або аналгети-ками, називають лікарські препарати, що мають специфічну властивість послабляти або усувати відчуття болю.

За хімічною природою, характером і механізмом фармакологічної активності сучасні аналгетики поділяють на дві основні групи: наркотичні аналгетики, включаючи морфін і подібні до нього алкалоїди та синтетичні сполуки, що мають морфіноподібні властивості; ненаркотичні аналгетики, які включають синтетичні похідні саліцилової кислоти та інших хімічних сполук. Для наркотичних аналгетиків характерна сильна аналгезивна активність, яка забезпечує можливість їх використання як високоефективних болезаспокійливих засобів і при захворюваннях, які супроводжуються вираженим больовим синдромом.

Вираженого  впливу на чутливі нервові закінчення більшість наркотичних аналгетиків не справляють. Деякі з них (промедол) мають помірну спазмолітичну активність, внаслідок якої зменшується біль, пов'язаний зі спазмами гладких м'язів. Основним у механізмі дії наркотичних аналгетиків є їхній вплив на центральну нервову систему.

Препарати аналгетичної дії порушують зв'язок в асоціативних ядрах таламічної зони довгастого мозку й утруднюють передачу імпульсів, що надходять по аферентних шляхах спинного мозку в асоціативні центри кори головного мозку. Внаслідок цього зменшується реакція больових центрів на дію подразників без порушення вищої нервової діяльності. Аналгетична дія триває 4-6 год. При повторних введеннях аналгетичних препаратів болезаспокійлива дія послаблюється, токсичність препаратів підвищується!

Аналгетики підвищують поріг реактивності центру терморегуля 
ції та уповільнюють перебіг метаболічних процесів, внаслідок чого 
знижується теплоутворення, водночас розширюються поверхневі 
судини і посилюється тепловіддача, що проявляється жарознижува 
льною дією. Температура тіла знижується повільно - протягом 30- 
40 хв і досягає максимального зниження через 2-3 год.

Морфіну гідрохлорид. Неоднаково впливає на тварин різних видів. Більше того, він неоднаково діє на різні відділи центральної нервової системи однієї й тієї ж тварини: одні пригнічує, інші збуджує, а деякі - збуджує в малих дозах і пригнічує - у великих.

Препарат справляє виражену аналгезивну дію, яка пов'язана, насамперед, зі зниженням збудливості больових центрів і з послабленням чутливості непериферичних нервів. Центральна аналгезивна дія морфіну, мабуть, пов'язана з пригніченням лобних часток головного мозку.

На собак морфін діє  своєрідно. Малі дози (0,003-0,008 г) сповільнюють перистальтику й знижують больову чутливість; часто буває блювання. Препарат у дозах 0,02-0,05 г спричинює повне припинення перистальтики, різке зниження больової чутливості; тварини стають сонливими, часто буває блювання. Великі терапевтичні дози (0,1 г), крім усіх перерахованих симптомів, викликають сон, послаблення дихання. Смертельна доза морфіну 0,13-0,6 г. Цуценята набагато чутливіші до препарату, ніж дорослі собаки. Морфійний сон повною мірою спостерігається в собак і кролів, у віслюків і коней буває лише незначний сонливий стан, а в рогатої худоби й такий стан реєструють дуже рідко. Морфійний сон перебігає із загостренням відчуттів й підвищеною рефлекторною збудливістю. При збільшенні дози морфіну сон стає глибоким і навіть переходить у наркоз.

На дихання  морфін впливає через органи відчуття й безпосередньо через дихальний центр. Загострення функції органів відчуття, найбільш виражене від малих доз морфіну, веде до посилення дихання. Однак, уже від середніх і великих доз морфіну дихання уповільнюється. Різко знижується як безпосередня збудливість дихального центру від гуморальних збудників (СО₂), так і рефлекторна - від імпульсів з гортані, бронхів і ротової порожнини. На кровообіг препарат істотно не впливає.

Морфін використовують для премедикації за 20-30 хв до операції. Впродовж анестезії його можна використовувати  як аналгетик при комбінованому наркозі. Слід пам'ятати, що препарат може спричинювати пригнічення дихального центру, тому слід бути готовим до проведення штучної вентиляції легень.

Морфін протипоказаний старим тваринам, при виснаженні й  пригніченні дихального центру (тяжкі  інтоксикації, отруєння) Дози під шкіру: собакам -0,02-0,15 г.

Промедол діє аналогічно морфіну, але має цілий ряд особливостей. Він послаблює сприйняття центральною нервовою системою больових імпульсів, посилює дію місцево анестезувальних речовин, впливає снодійно. Промедол менш токсичний, ніж морфін, незначно пригнічує дихальний центр, посилює скорочення матки. Відмічено, що промедол послаблює моторну функцію кишечнику, але менше, ніж морфін. Аналгезивна дія виражена вже через 10-20 хв і триває 2-6 год. Промедол скорочує сфінктери травного тракту, але слабше, ніж морфін.

Широко застосовують для премедикації, для посилення  аналгезивного ефекту при загальній  анестезії. Його можна поєднувати з  іншими аналгетиками, анестетиками, нейролептиками.

Дози під шкіру: собакам - 0,002 г.

Фентаніл чинить сильну, швидку, але короткотривалу дію. За аналгезивною дією в 50-100 разів сильніший від морфіну. Після внутрішньовенного введення дія настає через 1-3 хв, триває 15-30 хв, а після внутрішньом'язового - через 3-10 хв. Він викликає пригнічення дихання, аж до апное; підвищує тонус блукаючого нерва, що призводить до зниження ритму скорочення серця й зниження просвіту бронхів. Викликає брадикардію, яку можна купірувати атропіном.

Вводять собакам  підшкірно, внутрішньом'язово й внутрішньо 
венно за 30-40 хв до операції в дозі 0,02-0,04 мл/кг разом з такою 
самою дозою дроперидолу. 

Пентазоцин (фортрел, лексир) за аналгетичною активністю істотно не відрізняється від морфіну, менше пригнічує дихання. При його застосуванні рідше відмічаються запори й затримка сечовиділення. Він має седативний і добрий аналгезивний ефекти в післяопераційному періоді. Однак, може бути блювання, гіперемія шкіри, пригнічення дихання. Препарат не слід застосовувати при вираженій недостатності функції печінки й нирок! Дія триває до 3—4-х год. Препарат вводять собакам підшкірно, внутрішньо м’язово або внутрішньовенно в дозі 30 мг.

 Бупринорфін - вільний аналгетик. Собакам і кішкам вводять в дозі: внутрішньом'язово 4-10 мг/кг, внутрішньовенно - 2— І5 мг/кг. Аналгезивний ефект зберігається протягом 4-х год. Використовують для седації, післяопераційного знеболювання, премедикації. Бутарфанол має добру аналгезивну і седативну дії. Вводять внутрішньом'язово кішкам у дозі 0,2-0,8 мг/кг, а собакам -0,5 мг/кг. Дія препарату триває 3-4 год.

 

ПРЕМИДИКАЦІЯ

Корові

Rp.:    Aminazini 0,5

Dimcdroli 0,2

Mcthacini 0,05

Aq. destill. 10 ml

M,f. sol. sterilisatae

D.S. Внутрішньомязево.Для премедикації.

Из расчета:

аміназину 1,5—2,0 мг/кг,

димедролу 0,4—0,6.мг/кг,

метаеїну   0,1 мг/кг маси тварини (С. И. Братюха)

Лошади

Rp.:     Aminazini 0,2

Promedoli 0,16

Dimedroli 0,08

Aq, destill. 10 ml

M.f. sot. sterilisatae

               D.S. Внутрішньомязево. Для премедикації. Із розрахунку: аминазину 0,5 мг/кг. промедолу 0,4 мг/кг, димедролу 0,2 мг/кг маси тварини (С. І. Братюха)

 

Собаці

Rp.:     Morphini hydrochloridi 0,1

   Atropini sulfatis 0,005

  Aq. destill. 10 ml

  M.f. sol. steriiisatae

D.S. Підшкірно. Для премидикації. Вводити за 20— 30 хв до ефірного наркозу

 

Кошке

Rp.: Aminazini 0,02

 Promedoli 0,015

 Dimedroli 0,007

 Aq. destill. 10 ml

 M.f. sol. steriiisatae

D.S. Внутрішньомязево. Для премидикації

 

Свинье

Rp.:     Aminazini 1,0

 Dimedroli 0,2

 Aq. destill. 10 ml

M.f. sol. Steriiisatae

 D.S. Внутрішньочеревно. Для ремидикації (С. И. Братюха)

 

Протипоказання при застосуванні міорелаксантів: 1) слід уникати застосування міорелаксантів при переповненні шлунка, оскільки розслаблення сфінктерів кардіального відділу стравоходу й підвищення після введення деполяризувальних міорелаксантів внутрішньошлункового тиску може призвести до регургітації; 2) не слід застосовувати деполяризувальні міорелаксанти при глаукомі (через небезпеку тривалого підвищення внутрішньоочного тиску), великих опіках, гіперкалієплазмії (ці препарати посилюють останню); 3) недеполяризувальні міорелаксанти застосовують обережно при захворюваннях нирок, тому що вони виділяються з сечею.

 

 Наркоз

Для глибокого  наркозу собакам найчастіше застосовують інгаляційний наркоз із попередньою премедикацією. Наркоз. Вступний наркоз. Внутрішньовенно ін'єктують 5 %-ний розчин тіопентал натрію (20 мг/кг); спочатку вводять половину або третину дози, а після зникнення рефлексів - решту. При премедикації ромпуном кількість тіопентал натрію зменшують на чверть.

Базисний  наркоз є продовженням попереднього. Іноді до нього приступають відразу після премедикації, минаючи вступний наркоз. Найбільш безпечний - ефірний наркоз. Після попередньої премедикації та вступного наркозу в тварини швидко настає глибока толерантна стадія наркозу. Спочатку ефір наносять на маску по 1-2 краплі за секунду, а потім кількість крапель збільшують до настання глибокого наркозу (зникнення рефлексів й опускання очних яблук).

Собаці

Rp.:      Thiopenthali-natrii 0,5

     D.S. Вмістиме розчинити в 5 мл стерильної дистильованої води.     Ввести 2,5 мл Внутрішньовенно, повільно.

Собаці

Rp.:      Chlorali hydrati 5,0

Dec. rad. Althaeae 100 ml

M.D.S. Для ректального наркоза. Вводить за 30 мин до операції.

 

Загальне  обезболення

Наркоз для великої і дрібної рогатої худоби. Для великої і дрібної рогатої худоби використовують хлоралгідратний, алкогольний, тіопентал-натрієвий, алкоголь-тіопенталовий і гексеналовий наркоз.

Корове

Rp.:     Chlorali hydrati 50,0

 Natrii chloridi 3,0

 Aq. destill. steriiisatae 500 ml

 D.S. Внутрішньовенно. Вводить по 40 мл в I мин из расчета 1 мл/кг масси животного

 

Корове

Rp.:      Chlorali hydrati 100,0

     Sol. Natrii chbndi steriiisatae 0,9 % 600 ml

      Glucosi 45,0

       M.f. sol.

             D.S. Внутрішньовенно (H. E. Корнеев)

Вівцям  і козам

Rp.:      Spiritus aethylici 40 % 200 ml

             D.S. Внутрішньо

Корове

Rp.:      Spiritus aethylici 40 % 500 ml

             Sol. Thyopentali natrii 5 % 50 ml

             D.S Внутреннее. Доза спирта 1 мл/кг живой масси, через 15—20 мин Внутрішньовенно 5%-ний раствор тіопентал-натрію 0,5 мл/кг маси тварини.