Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2014 в 20:01, лекция
Загальне поняття доказування в кримінальному процесі можна визначити як діяльність суб’єктів кримінального процесу зі збирання, Перевірки й оцінки доказів та їх процесуальних джерел, а також формулювання на цій основі певних тез і наведення аргументів для їх обґрунтування або спростування. Теорія доказів як частина всієї науки про кримінальний процес має своїм предметом вивчення методологічних і правових основ пізнання в кримінальному процесі; розкриває фактичну і логічну природу доказів, їх правові особливості: належність і допустимість, предмет і межі доказування, процес доказування як практичну розумову діяльність, досліджує теоретичні підстави і практичне значення класифікації доказів, природу окремих видів доказів, особливості доказування на різних стадіях процесу і шляхи забезпечення достовірних висновків по справі. Кримінально- процесуальне доказування регулюють норми КПК.
Укладання експерта з поглядудоказательственного права - це письмовий документ, складений експертом за результатами вироблених їм спеціальних досліджень відповідних об'єктів і у якому сформульовані цьому сенсі відповіді поставлені сторонами питання. На думку Є.В.Селиной, дефініція аналізованого поняття може бути так: «Експертний висновок - це - джерело доказів, у якому інформацію про фактах мають бути як висновків обізнаного особи,произведшего дослідження доказів та інших об'єктів, наданих йому слідчим (дізнавачем, прокурором, судом) на дослідження про обставини, які мають значення для правильного дозволу кримінальної справи, про які йому було поставленовопроси».
Укладання експерта є досить складною за формою і змісту кримінальним доказом. Юридична властивість його допустимості залежить від повноти і точності відповідності вимогам, викладених у ст. 204 КПК. З іншого боку, допустимість даного докази визначається законністю відповідного процесуального документа про призначення експертизи. «>Допустимость укладання експерта передбачає належного суб'єкта експертизи, процесуальну придатність її об'єктів, дотримання процесуального порядки призначення і проведення експертизи й правильне оформлення їїрезультатов».[174]
Інші властивості укладання експерта як докази -относимость і достовірність — характеризують його змістовну частина, тобто. дослідження та висновки. Проведені експертні дослідження повинні відповідати вимогам повторюваності, отже,проверяемости. Отже, застосована експертом наукова методика, який би унікальної була, мусить бути апробованої. Висновки повинні прагнути бути безпосередньо пов'язані із вмістом і результатами досліджень, логічно відповідати їм й разом визначати доказовість укладання експерта. Як зазначено у год. 2 ст. 8 Федерального закону «Про державну судово-експертної діяльність у Російської Федерації» (№ 73 - ФЗ від 31.05.2001 р.), висновок експерта повинна грунтуватися на положеннях, що дає змогу перевірити обгрунтованість і достовірність зроблених висновків з урахуванням загальноприйнятих наукових кадрів і практичних даних. Це означає, що у висновку необхідно в такий спосіб викладати висновки та проведені дослідження, щоб слідчий міг перевірити його як складне, але зрозуміле доказ. Інакше його не можна буде оцінити й надалі використовувати, оскільки оцінка докази - це мислительна діяльність суб'єкта доведення, яка полягає у порівнянні перевірених і сприйнятих їм особисто доказів.
Нині фахівець як надає допомогу слідчому чи суду у пошуках, виявленні і вилучення доказової інформації, а й самостійно формує докази у справі, представляючи свій висновок. Це помітно розширює можливості використання таких спеціальних знань під час розслідування злочинів і розгляді справ у суді. Спектр участі спеціаліста у кримінальному процесі розширено також у з наданням можливостей його допиту публічним суб'єктом доказів у ролі фахівця, а всім суб'єктам доведення - права залучати його до брати участь у процесуальних діях.
Однією з нововведень,расширивших перелік доказів у кримінальному судочинстві, стало висновок фахівця, має нормативне визначення як представлене у вигляді судження з питань, поставленим перед фахівцем сторонами (год. 3 ст. 80 КПК). На його основі можна зробити кілька дуже важливих висновків. Насамперед, на відміну експерта, який призначається лише органом розслідування чи судом, фахівець залучається до брати участь у процесуальних діях. Як у год. 2 ст. 58 КПК, виклик фахівця і Порядок його у кримінальній судочинстві визначаються ст. 168 і 270 КПК. Відповідно до год. 1 ст. 168 КПК фахівця Київ може привабити лише слідчий і лише участі у слідчому дії, а ст. 270 КПК мова йде лише про роз'ясненні головуючим фахівцю його правий і відповідальності. У разі виникає запитання про правової можливості захисника, також з залученням спеціаліста у відповідності зі ст. 58 КПК. Здається, цілком очевидна законодавча недоробка: право захиснику залучати фахівця надано, а відповідне доповнення в ст. 168 КПК «Участь фахівця» не внесено.