Поняття і зміст процесу доказування

Каждый из определенных законодательством направлений использования материалов ОРД в уголовном процессе имеет определенную специфику их уголовно - процессуальной оценки .

Так , например , для принятия решения об использовании материалов ОРД как поводов и оснований для проведения следственных действий необходимо , чтобы у них были зафиксированы данные о содержании оснований для проведения соответствующего следственного действия , а также данные, указывающие на возможность установления обстоятельств предмета доказывания в конкретной уголовному делу , или других обстоятельств , которые имеют значение для разрешения уголовного дела . В частности , это сведения о характере и местонахождении возможных источников доказательств , лиц , которым известны обстоятельства , имеющие значение для расследования уголовного дела , а также других обстоятельств, позволяющих определить объем и последовательность проведения следственных действий , выбрать наиболее эффективную тактику их проведения и оптимальную методику расследования конкретного уголовного дела . Для использования фактических данных , полученных в процессе ОРД , в качестве доказательств в уголовном процессе необходимо , чтобы они были должным образом оформлены в соответствующих оперативно - розыскных документах , содержали фактические данные , имеющие значение для установления обстоятельств предмета доказывания по делам соответствующей категории , позволяли формировать соответствующие виды уголовно - процессуальных доказательств , содержали источник получения этих фактических данных , а также данные , которые позволяют проверить средствами уголовного процесса доказательства , сформированные на основании материалов ОРД [ 8 , 127-128 ] .

Итак , для уголовного процесса важно , чтобы было известно не только источник информации , но и способ ее получения . Если способ получения фактических данных неизвестен, возникают сомнения относительно того, законным путем они получены и не нарушены при этом законные права и интересы лиц . Сведения , полученные с существенным нарушением требований уголовно - процессуального законодательства , признаются недопустимыми и не могут быть использованы в качестве доказательств .

Исходя из этого , уполномоченный субъект уголовного процесса ( орган дознания , следователь и другие ) должен оценить материалы ОРД с позиции законности их получения подразделением , осуществляющим ОРД , законности их предоставление соответствующим оперативно - розыскным подразделением органа к - судебного расследования для использования в уголовном процессе и пригодности ( принадлежности и допустимости ) их использования для принятия соответствующего процессуального решения .

Аксиомой является то , что любая информация , вовлечена в сферу уголовного судопроизводства , должно быть соответственно проверена и оценена уполномоченным на то лицом на предмет ее соответствия критериям : допустимости , достаточности , принадлежности . Вышеуказанные элементы формируют процесс доказывания по уголовному делу , конечная цель которого - установить объективную истину и принять на ее основе правильное , законное , обоснованное и справедливое решение.

Оценивая законность получения материалов ОРД подразделением, проводит ОРД , порядок их предоставления органу досудебного расследования , последний должен установить :

А ) или уполномоченный субъект ОРД осуществлять ОРМ ;

Б ) или получено от уполномоченного на это лица или органа разрешение на проведение ОРМ ;

В) не нарушены нормы закона и ведомственных нормативных актов при осуществлении ОРМ ;

Г ) или полно и качественно задокументировано и оформлено процесс осуществления ОРМ и его результат ;

Г ) соблюдены требования законодательства и нормативных актов о предоставлении таких материалов уполномоченному субъекту для использования в уголовном процессе .

Некоторые исследователи, в частности , А. Саинич , И. Похил , А. Притула , считают , что результаты ОРД не могут соответствовать требованиям, предъявляемым к доказательствам Уголовно - процессуальным кодексом , поскольку они создавались по процедурам, предусмотренным другим законом - Законом Украины «О оперативно - розыскной деятельности » [ 9 , 259-261 , 263 , 264 ] . Однако с такой категоричным мнением согласиться нельзя.

Результаты оперативно - розыскных мероприятий могут быть использованы в процессе доказывания по уголовным делам и должны соответствовать им в таких условиях ( которые уже проанализированы в литературе ) :

1 . Если полученные данные к  предмету доказывания :

В событие преступления (время , место , способ и другие обстоятельства совершения преступления) ;

В виновности лица в совершении преступления , мотивы преступления ;

В обстоятельства , влияющие на степень тяжести преступления , а также обстоятельства , характеризующие личность обвиняемого , смягчающие или отягчающие наказание ;

В характере и размере причиненного преступлением вреда .

2 . Если они получены в соответствии  с требованиями закона, регламентирующего  оперативно - розыскную деятельность  и мероприятия определенного  вида (например, вынесено судьей  постановление о разрешении на  проведение оперативно - розыскных  или следственных действий , связанных  с временным ограничением тайны  телефонных переговоров и сообщений , с проникновением в жилье  и т.п.) , в том числе требований  к форме и содержанию документов, фиксирующих ход и результаты  проведенного мероприятия ) .

3 . Если имеющиеся конкретные  данные об источниках , полученных  путем ОРЗ предметов , документов , устных сведений и т.п. ( для  этого следует оценить , содержат  эти данные информацию , которая  позволяет произвести проверку  ее надежности через определенные  источники с помощью допросов , истребования документов и т.п.) .

Отметим , что некоторые ученые уже делали попытку выдвинуть и обосновать идею о том , что в некоторых случаях в качестве доказательства могут быть использованы материалы , полученные негласным оперативно - розыскным путем , источники которых в условиях конспирации нецелесообразно раскрывать . Как считали сторонники этой идеи , такое возможно лишь при одном условии: если источник и способ получения соответствующего предмета или документа не имеют значения для оценки доказательства , принадлежности и допустимости информации , которую он несет.

На наш взгляд , такая позиция формировалась вопреки действующему законодательству , нормам и принципам уголовного процесса в целом и доказательного производства частности , поэтому неслучайно ни была воспринята в научных кругах.

4 . Если должным осуществлены  действия , необходимые для извлечения  и присоединения предметов или  документов к делу , с ' выяснения  и заверение их признаков и  свойств и т.п. , причем этих  действий достаточно , чтобы признать  эти предметы и документы имеющими  доказательственное значение в  конкретному уголовному делу .

Если указанные выше условия не соблюдены - материалы ОРД должны остаться за пределами уголовно - процессуального производства , без доказательственное значение , а рассматриваться и оцениваться как обычная информация ориентировочного характера .

Итак , процессуализации оперативно - розыскной деятельности в той части , где возникает непосредственная необходимость привлечь ее результаты в уголовный процесс , обязательно. Это требование сегодняшнего , ставить под сомнение или медлить с которой нельзя как в теории науки ОРД , так и в практической деятельности правоохранительных органов.

5555555

Більшість міжнародних договорів про надання міжнародної правової допомоги в кримінальних справах окремою статтею передбачають обсяг процесуальних дій, які можуть бути виконані як акт правової допомоги. Остання може включати здійснення таких традиційних заходів, як провадження обшуків, виїмок, оглядів, вилучення та передачу речових доказів, проведення експертиз, вручення документів, допит свідків, обвинувачених, експертів та інших осіб, надання відомостей про судимість особи та про обвинувальні висновки щодо неї, складання та пересилку документів, порушення кримінального переслідування, розшук та видачу осіб, які вчинили злочини, визнання та виконання вироків тощо.

Крім того, деякі договори регламентують й інші види міжнародної правової допомоги, які з урахуванням потреб правозастосовної практики у сфері боротьби із сучасними формами злочинності дозволяють здійснювати ефективне співробітництво. Так, наприклад, Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності передбачає можливість здійснення заходів, спрямованих на виявлення доходів, власності для розкриття злочину, ідентифікацію осіб або об'єктів, використання засобів відеозв'язку для отримання доказової інформації та інших спеціальних методів розслідування, таких як електронне та інші форми спостереження, а також здійснення агентурних операцій на території запитуваної держави з метою ефективної боротьби проти організованої злочинності (статті 18, 19). Статтями 19-21 Конвенції про кіберзлочинність, що ратифікована Україною у 2005 році, передбачається процесуальні дії з перехоплення даних змісту інформації, збирання даних про рух інформації у реальному масштабі часу та обшук і арешт комп'ютерних даних, які зберігаються.

Окремі договори, регламентуючи обсяг можливої міжнародної правової допомоги, передбачають також здійснення заходів, пов'язаних з арештом та конфіскацією майна, реституцією і стягненням штрафів (ст. 1 Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу в кримінальних справах; ст. 1 Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах).

Нові види міжнародної правової допомоги передбачені і новою редакцією Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ, підписаної в Кишиневі в 2002 році, але ще не ратифікованої (далі — Кишинівська конвенція), ст. 6 якої закріплює можливість пред'явлення для впізнання, у тому числі з використанням відеозв'язку, відеозапису та інших технічних засобів, здійснення оперативно-розшукових заходів у рамках кримінальної справи, що розслідується.

Деякі договори України останніх років містять також статті щодо надання допомоги у проведенні заходів конфіскації. Стаття 23 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, що ратифікована Україною у 2006 році, присвячена заходам із сприяння збиранню доказів та конфіскації доходів. Аналогічні положення містяться і у двосторонніх міжнародних договорах, укладених з Україною. Так, наприклад, ст. 17 Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, ст. 17 Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах передбачають, що Сторони допомагають одна одній в межах їх чинного законодавства під час проведення заходів з конфіскації доходів та знарядь злочинів, відшкодування збитків потерпілим від злочину та стягнення штрафів, накладених як покарання в кримінальних справах. Така допомога може включати дії з ідентифікації, вистеження, замороження та накладення арешту на засоби та доходи, отримані від злочинної діяльності, чи власність, вартість якої відповідає таким доходам, а так само відповідні знаряддя в процесі подальшого провадження у справі.

У кожному конкретному випадку при підписанні договору держави-учасниці самостійно визначають обсяг необхідної правової допомоги та форми (або види) співробітництва.

Генезис інституту міжнародної правової допомоги у кримінальних справах свідчить, що його сучасне нормативне врегулювання в міжнародному праві є результатом консолідації зусиль різних держав щодо боротьби зі злочинністю, усвідомлення на міжнародному рівні ступеня небезпечності цього соціального явища і необхідності вжиття адекватних заходів щодо протидії йому.

Відповідно до сучасної міжнародно-правової регламентації обсягу правової допомоги в кримінальних справах в юридичній літературі існують різні класифікації її видів. Перш ніж зупинитися на їх аналізі, зазначимо, що під формою (або видом) міжнародної правової допомоги в літературі запропоновано розуміти окреме завдання по встановленню істини та ухваленню законного рішення по справі, яка поставлена компетентним органом запитуючої держави і вирішується за допомогою виконання компетентним органом запитуваної держави окремих процесуальних або оперативно-розшукових заходів на підставі власного законодавства з можливим урахуванням специфіки законодавства іншої сторони.

Поняття міжнародної правової допомоги в кримінальних справах є родовим щодо поняття окремих її видів, тому здається, що, визначаючи останні, слід виходити зі співвідношення загального та окремого; тобто якщо під міжнародною правовою допомогою ми розуміємо діяльність компетентних органів запитуваної держави щодо виконання слідчих або судових доручень компетентних органів запитуючої держави, то під її видами, на наш погляд, слід розуміти окремі напрямки цієї діяльності, які здійснюються з метою отримання доказів, забезпечення виконання процесуальних рішень, відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Виділяють такі види міжнародної правової допомоги у кримінальних справах: провадження процесуально-слідчих дій (виконання і направлення окремих доручень, вручення документів, обмін інформацією, у тому числі і законодавчою); видача правопоруш­ників; кримінальне переслідування; передача предметів; передача засуджених іноземними судами до країни їхнього громадянства.

Міжнародна правова допомога в кримінальних справах складається з: виконання доручень про проведення окремих слідчих дій (допити, огляди, провадження експертиз, вручення документів та інше); надання інформації про право; передачі компетенції по розслідуванню та розгляду кримінальних справ від установи однієї держави відповідній установі іншої держави; видачі злочинців; правової допомоги у зв'язку з визнанням та виконанням вироків іноземних судів.

Виділяючи традиційні форми співробітництва при розслідуванні злочинів (провадження окремих слідчих і процесуальних дій, видача правопорушників (екстрадиція), здійснення кримінального переслідування, передача предметів, (надання документів)), звертаємо увагу на відсутність нормативного регулювання співробітництва правоохоронних органів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, забезпечення можливої конфіскації майна, реалізації функцій цивільного позову в кримінальній справі.