Поняття Особливої частини кримінального права, її значення та система

На наш погляд, необхідно визнати, що група осіб за попередньою змовою може складатись як із співвиконавців, так і з інших співучасників (організатора, підбурювача чи пособника). Тож відповідні положення нових постанов ПВССУ слід змінити таким чином: "Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою - це вчинення злочину двома чи більше суб'єктами злочину, що попередньо домовилися про спільне (співвиконавство або з розподілом ролей) його вчинення". Аналогічну редакцію ч. 2 ст. 28 КК України вважаємо за доцільне запропонувати на розгляд до Верховної Ради України, щоб усунути всі розбіжності та визначити єдині стандарти кваліфікації цієї форми співучасті.

Також слід брати до уваги, що попередня змова між зазначеними співучасниками в потрактуванні ч. 2 ст. 28 КК України може визнаватися наявною лише в тому разі, коли домовленість про спільне вчинення злочину досягнута співучасниками до початку виконання хоча б одним із них діяння, що утворює об'єктивну сторону складу закінченого злочину, та в її межах співучасники відпрацювали питання щодо події злочину (характеру діяння, часу та місця його вчинення) й розподілили хоча б у загальних рисах ролі кожного для його вчинення.

У всіх випадках вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб належить з'ясовувати наявність або відсутність тих характерних ознак, за якими цю групу можна було б визнавати організованою чи вважати її організованим злочинним об'єднанням якогось іншого виду.

У теорії кримінального права пропонуються такі правила кваліфікації злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (з огляду на конструкцію статті Особливої частини КК України):

• у диспозиції статті передбачено вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб-діяння учасників групи кваліфікуються за відповідною частиною статті Особливої частини КК України, з посиланням на ст. 27 КК України;

•  у диспозиції статті вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб не передбачено чи передбачено вчинення злочину групою осіб - діяння учасників групи кваліфікується з посиланням за ч. 2 ст. 28 КК України та статтею Особливої частини КК України, що передбачає вчинений такою групою злочин. У вчиненні такого злочину участь осіб, які не входять до складу групи, кваліфікується з посиланням на частини З, 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 КК України;

• у диспозиції статті передбачено більш високу форму співучасті - вчинення злочину організованою групою, вчинення ж злочину групою осіб цією статтею не передбачається. У такому разі вчинене учасниками групи кваліфікується як вид злочину, вчиненого однією особою, з посиланням на ч. 2 ст. 28 КК України. Участь у вчиненні злочину осіб, які не є учасниками групи, кваліфікується з посиланням на частини 3, 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 та норму Особливої частини КК України про відповідний вид злочину, вчиненого однією особою [88].

При розмежуванні злочинів, вчинених організованим злочинним об'єднанням, та злочинів, вчинених групою осіб або за попередньою змовою групою осіб, слід виходити, насамперед, із характеру психологічного зв'язку між певною кількістю осіб.

Особливості кваліфікації незакінчених злочинів

      Закінчений  і  незакінчений  злочин  —  це  співвідносні  поняття.   З визначення  закінченого злочину (ч.  1  ст.  1З)  випливає,  що  незакінчений  злочин — це умисне, суспільно  небезпечне  діяння  (дія  або  бездіяльність), яке  не  містить  усіх  ознак  злочину,  передбаченого  відповідною  статтею

Особливої частини ККу зв'язку з тим, що злочин не був доведений до  кінця  зпричин, не залежних від волі винного. Незакінченим злочином є  готування  до злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13). У літературі  незакінчений  злочин нерідко   називають:   попередньою   злочинною    діяльністю,    розпочатим, незавершеним злочином, невдалою діяльністю у вчиненні злочину.

      При незакінченому  злочині  умисел  винного  залишається  повністю  не реалізованим,  об'єктивна  сторона  не   розвинутою,   шкоди   об'єкту   не завдається.  У  закінченому  ж  злочині   умисел   реалізується   повністю, об'єктивна сторона виконується, об'єкту завдається шкода.

      Незакінчений злочин (готування до злочину і замах  на злочин) —  це  не здійснена  можливість завдання шкоди об'єкту  посягання. Злочинна  діяльність  припиняється у зв'язку з обставинами, що виникли всупереч  волі  і  бажанню суб'єкта.

      Незакінчений злочин  може бути вчинений шляхом  як  активної  поведінки (дії),  так  і  пасивної  (бездіяльності).  Воднцчас  особливості   складів  багатьох злочинів виключають  стадію готування до злочину  або стадію  замаху на злочин  чи ту й іншу разом.

      Якщо певний  мотив  і  (або)  мета  є  обов'язковими  ознаками  складу закінченого  злочину, вони повинні мати місце  й  у  незакінченому  злочині.

Так,  замахом  на  крадіжку  буде  вважатися  спроба  викрасти  майно,  яка пов'язана саме з корисливою метою і мотивом.

      Видами незакінченого  злочину відповідно до ч. 2 ст. 13 є готування  до злочину та  замах на злочин.

      Частина 1 ст. 14 передбачає, що готуванням до злочину  є  підшукування або пристосування  засобів знарядь, підшукування співучасників  або  змова  на вчинення злочину, усунення перешкод, а таком інше  умисне створення умов  для  вчинення злочину.

      При готуванні  до злочину дії винного ще  безпосередньо не спрямовані  на об'єкт і не ставлять його  в безпосередню небезпеку. Суб'єкт  ще  не  виконує того діяння, яке є необхідною ознакою об'єктивної  сторони складу злочину.  З  об'єктивної сторони готування  до злочину може  проявлятися  в  різних  діях, але спільним  для них є те, що всі вони  полягають лише у створенні  умов  для вчинення злочину, який, однак, не доводиться  до  кінця  з  причин,  які  не залежать  від волі винного (наприклад, винного  затримали органи влади).

      З суб'єктивної  сторони готування до  злочину  можливе  лише  з  прямим умислом, тобто особа усвідомлює,  що  створює  умови  для  вчинення  певного злочину і  хоче  створити  такі  умови.  При  цьому  винний  має  умисел  не обмежуватися  лише  готуванням  до  злочину,  її  вчинити  такі   дії,   які призведуть до закінчення  злочину.

      Відповідно до  ч. 1 ст. 14 готування  до  злочину  проявляється:  а)  у підшукуванні  засобів чи  знарядь  для  вчинення  злочину;  б)  пристосуванні засобів  чи знарядь для вчинення злочину; в) підшукуванні  співучасників;  г) змові  на  вчинення  злочину;  ґ)  усуненні  перешкод;  д)  іншому  умисному створенні умов для  «чинення злочину.

      Підшукування засобів  чи знарядь для вчинення злочину  — це будь-які дії з придбання, отримання, тимчасового позичення, купівлі, пошуку,  засобів  чи знарядь  для вчинення злочину тощо. Спосіб  підшукування  засобів  чи  знарядь  може бути як злочинним, так  і незлочинним.  Під  засобами  вчинення  злочину слід розуміти  предмети матеріального світу, що  застосовуються  при  вчиненні  слід розуміти предмети матеріального  світу, що застосовуються  при  вчиненні злочину.  Вони  або  необхідні  для  вчинення  злочину,  або  полегшують  чи прискорюють  його вчинення (наприклад, підроблені  документи  для  шахрайства, одурманюючі  речовини для зґвалтування тощо).

      Знаряддя   вчинення   злочину   —   цс   предмети,   призначені    для безпосереднього  виконання  дій,  що  утворюють  об'єктивну  сторону  складу закінченого  злочину (наприклад, зброя, відмички  тощо).  Так,  під  знаряддям  злочину стосовно корисливих  посягань на  приватну  власність  слід  розуміти такі  предмети  чи  технічні  засоби,  які   умисно   використовуються   для викрадення майна чи заволодіння  ним, а також  для  полегшення  вчинення  або приховування злочину.

      Засоби і знаряддя  вчинення злочину можуть  бути  призначені  за  своїм характером  лише  для  досягнення  злочинної  мети  (наприклад,  виготовлена  отрута для вбивства) або використовуватися  і для інших потреб.

      Пристосування засобів  чи знарядь для вчинення злочнну  -  це  будь-які дії  по  виготовленню  або  зміні  предметів,  внаслідок  чого  вони  стають придатними  або  більш  зручними  чи  більш  ефективними  для   відповідного  застосування.

      Підшукування співучасників  — це будь-які дії по притягненню, залученню до вчинення злочину  інших осіб:  виконавця  (співвиконавця),  організатора, підмовника або посібника.

      Змова на вчинення  злочину — це згода двох  або більше осіб у  спільному  вчиненні злочину.

      Усунення перешкод  —  це  усунення  перепон,  які  заважають  вчиненню злочину, здійсненню  злочинного умислу.

      Нарешті,  інше  умисне  створення  умов  для  вчинення  злочину  —  це різноманітні  дії, що створюють можпивість  для вчинення злочину  (наприклад,и  підготовка місця вчинення злочину,  сховища  для  приховування  викраденого  тощо).

      Слід мати на  увазі, що поняттям умисного створення  умов  для  вчинення злочину  охоплюються всі зазначені в  законі  підготовчі  дії,  які  названі законодавцем через їх  найбільшу поширеність.

      Відповідно до  ст. 15 ККУ замахам на злочин  є вчинення особою з  прямим  умислом  діяння  (діїабо  бездіяльності),  безпосередньо   спрямованого   на вчинення  злочину,  передбаченого  відповідною  статтею  Особливої   частини Кодексу, якщо при цьому  злочин не було доведено до  кінця  з  причин,  що  не залежали  від її волі.

      Об'єктивними ознаками  замаху  є:  а)  вчинення  діяння,  безпосередньо спрямованого на  вчинення  злочину;  б)  недоведення  злочину  до  кінця;  в) причини  недоведення злочину до кінця  не залежать від волі винного.

      Замах на злочин  —  це  невдала  спроба  посягання  на  об'єкт,  діяння винного  не спричиняє йому шкоди, злочин  не доводиться до  кінця  з  причин, які не залежать від  волі винного, переривається, не  завершується  всупереч бажанню  особи довести його до кінця.

      З суб'єктивної  сторони  замах  на  злочин  можливий  тільки  з  прямим  умислом. Якщо особа не хотіла  вчинення злочину, вона не  може  і  здійснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити  його.

      Відповідальність  за  замах  на  злочин  можлива  лише  при  умислі  на вчинення  певного  конкретного  злочину.  Так,  у  справах  про  замах   на зґвалтування необхідно встановлювати, чи діяв підсудний  з  метою  вчинення статевого акту і  чи було застосоване фізичне  насильство або погрозу з метою  подолання опору потерпілої. У  зв'язку  з  цим  слід  відрізняти  замах  на зґвалтування  від  інших  злочинних   посягань   на   честь,   гідність   і недоторканість особи жінки (насильницьке  задоволення  статевої  пристрасті неприродним способом, заподіяння тілесних ушкоджень  тощо).

      Замах поділяється  законом на закінчений і незакінчений.

      Відповідно до  ч. 2 ст. 15 замах на вчинення злочину  є закінченим, якщо особа виконала  усі дії, які вважало необхідними  для  доведення  злочину  до  кінця, але злочин не було закінчено  з причин, які не залежали від  її  волі. Цей замах нерідко  називають невдалим.

      Відповідно до  ч. З ст. 15 замах на вчинення  злочину  є  незакінченим, якщо  особа з причин, що не залежали  від її волі, не вчинила  усіх  дій,  які вважала необхідними  для доведення злочину до кінця.

      Залежно  від  придатності  об'єкта  і  засобів  посягань   розрізняють придатний замах  на злочин і непридатний.  Непридатний  замах  на  злочин,  у свою  чергу,  поділяється  на  замах  на  непридатний  об'єкт  і   замах   з непридатними  засобами.  Таким  же  може  бути  й  непридатне  готування  до злочину.

      Замах  на  непридатний  об'єкт   (він   може   бути   закінченим   або Замах  на  непридатний об'єкт   (він   може   бути   закінченим   або иезакінченим) має місце тоді, коли об 'єкт не має  необхідних  властивостей (ознак) або він зовсім  відсутній, внаслідок чого  винний  не  ноже  довести злочин до  кінця. Замах із непридатними  засобами (він також:  може  бути  як закінченим, так і незакінченим) має місце тоді,  коли  особа  помилково  чи через незнання застосовує такі засоби, за допомогою яких, внаслідок  їх  об'єктивних властивостей, неможливо закінчити злочин.

      При цьому засоби  можуть бути як абсолютно, так  і відносно непридатними для  заподіяння шкоди.

      Кримінальна відповідальність  за готування до злочину і  замах на злочин настає   за   статтею   14   або   15   і   за   тією   статтею   Особливої частикикримінального  Кодексу, яка передбачає відповідальність  за закінчений злочин.

      Ст.  16  в   загальній   формі   визначає   особливості   кримінальної відповідальності  за незакінчений  злочин.  Ці  особливості  стосуються:  а) підстави  кримінальної  відповідальності   за   незакінчений   злочин;   б) кваліфікації готування  до  злочину  та  замаху  на  злочин;  в)  караності незакінченого злочину.

      Відповідно до  ч.1 ст.2 КК підставою  кримінальної  відповідальності  є вчинення  особою  суспільно  небезпечного   діяння,   яке   містить   склад   злочину, передбаченого  кримінальним Кодексом, стосовно  кримінальної  відповідальності  за незакінчєний злочинця загальна  підстава  має  бути  конкретизована.  Така конкретизація полягає в  уточненні специфіки складів  незакінченого  злочину, і з її  урахуванням положення про підставу  кримінальної  відповідальності  за незакінчений  злочин  може  бути  сформульоване   таким   чином:   підставою кримінальної  відповідальності  за  незакінчений  злочин  є  вчинення  особою  суспільно небезпечного діяння, яке у поєднанні з іншими  обставинами  містить склад готування  до злочину, передбаченого Особливою  частиною цього  Кодексу, або склад  закінченого чи незакінченого  замаху на такий злочин.