Поняття Особливої частини кримінального права, її значення та система

Однак це правило можна використовувати лише за умови, що конкуруючі норми мають спільні ознаки складу злочину. Якщо таких спільних ознак немає, то такі норми не можуть утворювати конкуренції. Відсутність деяких ознак того чи іншого складу злочину не може утворювати конкуренції, наприклад відсутність ознак суб'єкта у посадових злочинах. Судова колегія Верховного Суду у справі К., засудженого за ч. 2 ст. 271 КК, вказала, що згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов'язаних з порушеннями правил охорони праці» від 10 жовтня 1982р. відповідальність посадової особи за ст. 271 КК може настати лише при нещасних випадках з особами, які мають постійний чи тимчасовий зв'язок з даним підприємством - з тими, хто безпосередньо на ньому працює, прибув у відрядження, на практику або стажування, та іншими особами, діяльність яких пов'язана з цим виробництвом. Заподіяння шкоди іншим потерпілим не є порушенням правил безпеки праці, а тому таке діяння не має ознак злочину, передбаченого ст. 271 КК. На цій підставі судова колегія Верховного Суду України перекваліфікувала дії К. з ч. 2 ст. 271 на ст. 366 КК.1

Конкурують між собою і різні склади одного і того ж злочину. Наприклад, різні частини однієї і тієї ж статті про відповідальність за розкрадання чужого майна (частини 1, 2, 3 і 4 статей 185, 186 КК, частини 1, 2 і 3 і 4 статей 187-190 КК), про відповідальність за хуліганство (частини 1, 2 і 3 і 4 ст. 296 КК), за одержання хабара (частини 1, 2 і 3 ст. 368 КК) та ін. Така конкуренція є конкуренцією між простим (головним) складом злочину і кваліфікованим. У цій конкуренції частини перші названих статей є простими, а частини 2, 3 і 4 є кваліфікованими складами злочину, виділеними законодавцем за певними додатковими ознаками (повторністю, вчинення злочину групою осіб, заподіяння злочином тяжкої шкоди і т. ін.).

Оскільки у виділенні кваліфікованих складів злочину відбивається воля законодавця, то кваліфіковані склади злочинів мають перевагу (пріоритет) над простим складом. Така конкуренція вирішується кваліфікацією злочину за статтею, що передбачає кваліфікований склад злочину. Пленум Верховного Суду України в постанові  «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р. (п. 23) роз'яснив, що у випадку вчинення винною особою кількох злочинів, передбачених різними частинами статей 185-189 КК, її дії, якщо немає інших кваліфікуючих ознак, належить кваліфікувати за ч. 2 тієї чи іншої статті. Додатково кваліфікувати перший злочин ще й за ч. 1 даної статті непотрібно. В разі вчинення особою кількох посягань на власність різними способами (таємно, відкрито, із застосуванням обману чи нападом на потерпілого) перший злочин (якщо немає інших кваліфікуючих ознак) слід кваліфікувати за ч. 1 відповідної статті, а інші, вчинені повторно,- за ч. 2 відповідних статей КК.1 Тобто Пленум Верховного Суду ґрунтовно обмежує конкуренцію простих і кваліфікованих складів злочину рамками лише однієї статті закону, що передбачає відповідальність за один вид посягання. Не можуть конкурувати між собою склади злочинів, які мають суттєві відмінності за ознаками об'єктивної сторони, наприклад крадіжка і розбій.

Ці загальні положення кваліфікації різних частин однієї й тієї ж статті стосуються і кваліфікації багатьох інших злочинів: одержання хабара - ст. 368 КК, хуліганства - ст. 296 КК, порушення правил безпеки руху -ст. 286 КК та деяких інших.

Виняток Пленум Верховного Суду України зробив лише для кваліфікації зґвалтування, передбаченого різними частинами ст. 152 КК.2 У постанові від 27 березня 1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» Пленум Верховного Суду вказав, що при вчиненні двох і більше зґвалтувань, відповідальність за які передбачена різними частинами ст. 152 КК, а також при вчиненні в одному випадку замаху на зґвалтування або співучасті в цьому злочині, а в іншому - закінченого зґвалтування, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю вказаних злочинів. Рівним чином і зґвалтування потерпілої без обтяжуючих ознак цього злочину, а потім повторне зґвалтування за наявністю ознак ч. З чи ч. 4 ст. 152 КК кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152 КК та відповідно ч. З чи ч. 4ст. 152КК.1

Взагалі конкуренція різних частин однієї й тієї ж статті вирішується за правилом: норма, що передбачає відповідальність за більш тяжкий кваліфікований вид злочину, охоплює менш тяжкий. Зокрема розкрадання державного чи колективного майна (статті 185-191 КК), вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 186 КК) з проникненням у приміщення чи інше сховище (ч. З ст. 185 і ч. З ст. 186 КК), кваліфікується лише за ч. З ст. 185 чи ч. З ст. 186 КК, але за вину ставляться всі обтяжуючі обставини, передбачені частинами другими і третіми цих статей.

Таким чином, маємо три види конкуренції кримінально-правових норм і правила їх вирішення: конкуренція загальної і спеціальної норм, що вирішується застосуванням правила: при конкуренції загальної і  спеціальної норм  діяння   кваліфікується лише за спеціальною нормою; конкуренція безпосередніх об'єктів кримінально-правових норм, яка вирішується застосуванням правил: діяння, при вчиненні якого заподіяння шкоди додатковому безпосередньому об'єктові посягання е способом,  невід'ємною  складовою  частиною  заподіяння шкоди головному об'єктові, кваліфікується як одинзлочин за нормою, що передбачає посягання на головний об'єкт; діяння, при вчиненні якого шкода додатковому безпосередньому об'єктові заподіюється факультативно, кваліфікується за сукупністю злочинів; конкуренція простих і кваліфікованих складів злочину, що вирішується застосуванням правила: норма, що  передбачає  відповідальність за  більш  тяжкий злочин, охоплює менш тяжкий спосіб вчинення цього злочину; кваліфікований склад злочину має перевагу (пріоритет) над простим складом злочину; норма з пом'якшуючими відповідальність обставинами – над загальною нормою.