Впровадження інновацій на тур підприємстві

Поширення нововведень, як і їх створення, є складовою  частиною інноваційного процесу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньорганізаційний, простий межорганизаційний і розширений. Простий внутрішньорганізаційний інноваційний процес припускає створення й використання нововведення усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не ухвалює безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця й виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес проявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника - піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два господарюючі суб'єкти: виробник і споживач нововведення. Якщо нововведення - технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному господарюючому суб'єктові.

Простий інноваційний процес переходить у товарній за дві фази:

1) створення нововведення  і його поширення; 

2) дифузія нововведення [25].

Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація досвідченого виробництва  й збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації.

На другій фазі громадсько-корисний ефект перерозподіляється між виробниками  нововведення, а також між виробниками й споживачами.

Ефективність проведення інноваційних розробок залежить від  стану інноваційного потенціалу підприємства, основу якого складають  інтелектуальні, матеріальні, фінансові, кадрові, інфраструктурні й інші ресурси.   Для постійного впровадження нових товарів або нових технологій підприємства можуть створити власний інноваційний підрозділ. Актуальність використання такого підходу обумовлена рядом причин, у тому числі: проблемами науково-технічного комплексу, економією ресурсів, підвищенням ефективності кінцевого результату. При розробці і виведенні інновації на ринок необхідно використовувати наукові методи і підходи: портфельний аналіз, комплексний і паралельно-послідовний підходи й інші. У противному випадку вони будуть затверджуватися до реалізації, будучи недостатньо аргументованими. Усі темпи змін зовнішнього середовища функціонування підприємств, що прискорюються, збільшують ризик підприємницької діяльності взагалі й інноваційної зокрема. З метою розподілу ризику необхідне формування портфеля товарів і послуг. Для цього потрібне створення інноваційної програми підприємства і постійний перерозподіл кошт із завершених проектів у ті, що розвиваються.

Отже, використання інноваційних технологій на туристичному підприємстві пов’язане з ризиком. Щоб дослідити можливий результат інноваційної діяльності застосовують інноваційний менеджмент. Для нових перетворень  застосовують інноваційні стратегії.

 

 

 

 

 

1. 3.Види інноваційних технологій на туристичному підприємстві.

 

До інновацій в туризмі  слід відносити перш за все ті нововведення, які супроводжуються:

-      відновленням і розвитком духовних та фізичних сил туристів;

-      якісно новими змінами туристичного продукту;

-      підвищенням ефективності функціонування інфраструктури туризму;

-      підвищенням ефективності управління стійким функціонуванням і розвитком туристичної сфери в країні;

-      підвищенням ефективності процесів формування, позиціонування та споживання туристичних послуг;

-      прогресивними змінами факторів виробництва (наприклад, скорочення терміну транспортування за рахунок впровадження нових швидкісних видів транспорту, покращення умов праці працівників туристичної індустрії, впровадження нових прогресивних методів (механізмів) перетворення факторів виробництва в послуги і т.п);

-      підвищенням іміджу і конкурентоздатності підприємств туріндустрії.

На думку автора, класифікувати інновації в туристичній індустрії слід наступним чином:

I. Продуктові інновації.

1.     Створення нових туристичних продуктів.

2.     Освоєння нових сегментів туристичного ринку.

3.     Освоєння нових туристично-рекреаційних територій.

4.     Залучення до туристичного сегменту нових видів ресурсів.

II. Управлінські інновації.

1.     Нові методи реалізації маркетингового циклу в туризмі.

2.     Обґрунтування нових методів і форм управління суб’єктами туристично-рекреаційної діяльності.

3.     Забезпечення державного та регіонального управління туристичною індустрією.

III.    Сервісні інновації.

1.     Впровадження передових методів навчання, підготовки та перепідготовки працівників туристичного бізнесу.

2.     Розробка інноваційних моделей розміщення трудових ресурсів в туризмі.

3.     Впровадження національної моделі сервісного обслуговування, враховуючи культуру та звичаї туристично-рекреаційних зон.

IV.      Технологічні інновації.

1.    Впровадження комп’ютерних технологій в систему бронювання і резервування готелів, авіаквитків.

2.     Розробка нових видів матеріально-технічного забезпечення туристичного обслуговування, покращення якості послуг.

3.     Нововведення в системі транспортного обслуговування, що будуть спрямовані на підвищення комфортності та скорочення часу трансферу туристів до курортної зони.

4.     Екологізація технологій обслуговування.

Також, інновації в туризмі можуть поділятись на:

- науково-технічні (безперервний процес творчої діяльності, спрямований на створення нової туристичної продукції і послуг, технології і матеріалів, нових форм туризму, що мають науково-технічну новизну);

- організаційні (включають у себе новітні форми й методи організації всіх видів туристичної діяльності;

- економічні (практичне застосування нових економічних методів управління туристичною сферою, з’являються в системі планування, фінансування, ціноутворення, оподаткування, організації заробітної плати тощо);

- екологічні інновації (все нове, впровадження якого у виробничу практику сприятливо впливає на навколишнє середовище, сприяє збереженню природи, її флори та фауни в процесі туристичної діяльності);

- юридичні інновації( нові та змінені закони й розроблені на їхній основі якісно нові нормативно-правові документи для регулювання туристичної діяльності);

- соціально-культурні (поява нових чинників, практичне застосування яких сприятливо впливає на психологічний та фізіологічний стан туриста, активізує його діяльність, у результаті чого підвищується його особиста продуктивність);

 - державні (комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП в туристичну діяльність).

Відносно закономірностей розвитку конкретного суспільства розрізняються інновації:

органічні — внутрішньо обумовлені, з властивим цьому суспільству змістом;

запозичені — внутрішньо обумовлені, із зовнішнім змістовним джерелом;

стимулюючі – викликані певним чинником;

експансивні - зовнішньо обумовлені, із зовнішнім змістовним джерелом.

За масштабами поширення  розрізняють глобальні, національні, регіональні, галузеві і локальні (на туристичному підприємстві, в компанії) інновації.

За місцем у виробничому  процесі підприємства розрізняють такі інновації:

 • інновації на  вході виробничого процесу підприємства (зміни у виборі і використанні ресурсів туристичного підприємства для створення туристичної послуги);

 • інновації на  виході виробничої діяльності туристичного підприємства ( нові види туристичних послуг, методів управління та організації виробництва туристичного продукту, що є предметом реалізації на зовнішньому ринку);

 • інновації системної структури туристичного підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

За характером суспільних цілей інновації поділяютьcя на такі види:

1) економічні, які орієнтуються  на прибуток;

2) економічні, що не  орієнтуються на прибуток;

3) спеціальні інновації .

За характером вони можуть бути еволюційними і радикальними:

 Еволюційні нововведення відбуваються безперервно і в своїй більшості є наслідком ідей і пропозицій, що надходять зі сфери виробництва, збуту, споживання туристичного продукту. Процес еволюційних нововведень цілком підпорядкований суспільним потребам, формується платоспроможним попитом і обмежується можливостями технологічного потенціалу тієї системи, в рамках якої він походить. Частота виходу на ринок з нововведеннями залежить від накопиченого емпіричного досвіду і знань. В результаті підвищуються можливості компанії з отримання та аналізу інформації про переваги споживачів, сприйняття сигналів туристичного ринку, а накопичені знання дозволяють удосконалювати туристичні послуги за допомогою інновацій [15].

Застосування радикальних  нововведень означає розрив з попередніми тенденціями, відкриває нову загальну концепцію подальших удосконалень. Попит на них непередбачуваний через відсутність в момент їх появи досить чітких областей їх застосування.

Отже, до інновацій в туризмі відносять ті, що супроводжуються якісно новими змінами туристичного продукту. Інноваційні технології на туристичному підприємстві мають широку класифікацію і охоплюють всі аспекти туристичної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ІНОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «САН – ТУР»

 

2.1. Загальна характеристика діяльності туристичного підприємства ТОВ „САН-ТУР”

Туристичне підприємство було засноване 22 липня 1992 р. „САН-ТУР” має ліцензію Державного комітету України по туризму серія АБ № 251752 на право здійснювати туристичну діяльність. Форма власності – товариство з обмеженою відповідальністю .

Місце розташування фірми  є дуже вигідним, що дає можливість більшій кількості потенційних  клієнтів звернутися саме до цієї фірми.

Юридична адреса туристичного підприємства „САН-ТУР”: м. Київ, вул. Возз’єднання, 5, офіс 535. Контактний телефон (044) 451-44-05.

Підприємство було створене для здійснення комерційної діяльності, отримання прибутків і задоволення  вимог споживачів.

Метою діяльності турфірми є:

• одержання прибутку в інтересах Учасників шляхом здійснення підприємницької діяльності;
• розвиток міжнародного економічного співробітництва та інтеграції;
• створення нових робочих місць.

Основними завданнями діяльності підприємства „САН-ТУР” є виключно діяльність організації та забезпечення створення туристичної продукції, реалізації та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність з надання характерних та супутніх послуг з метою одержання прибутку.

„САН-ТУР” є підприємством – туроператором, яке співпрацює з фірмами – турагентами на основі агентських угод.

Туристичне підприємство ТОВ „САН-ТУР”, як підприємство по наданню туристичних послуг відповідає таким вимогам:

• має офіс, обладнання, необхідні для роботи засоби (телефони, факс, ксерокс, комп’ютер),зовнішню рекламу зі своїм логотипом;
• при організації  спільної діяльності з іноземними представниками залучає фахівців, що володіють іноземними мовами;
• має в штаті фахівців, які мають спеціальну туристичну освіту та стаж роботи в туризмі не менше 3-х років. Всі працівники фірми мають вищу освіту. Організаційна структура туристичної фірми виглядає наступним чином (рис. 2.1.).

 

    Рис. 2.1. Організаційна структура туристичного підприємства „САН-ТУР”

 

Центральною ланкою в структурі  туристичного підприємства є її директор. У задачі директора турфірми „САН-ТУР” входить розробка стратегії підприємства, визначення цілей, задач і напрямків розвитку, координація всіх служб і контроль за досягненням поставлених цілей.

ТОВ „САН-ТУР” займається внутрішнім, іноземним та міжнародним туризмом.  На зовнішньому ринку підприємство працює з туроператорами таких країн – Туреччина, Єгипет, Росія, Австрія та ін. Також надає послуги як індивідуальним учасникам, так і груповим. Туристичне підприємство „САН-ТУР” здійснює подорожі до таких міст України як Львів, Яремче, Трускавець, Євпаторія, Ялта,  та ін.

У пакет туристських  послуг входять: бронювання місць у готелі; перевезення та розміщення; оформлення віз; трансфер, проводи; харчування; екскурсії; страховка; послуги гідів-перекладачів.