Впровадження інновацій на тур підприємстві

Інноваційний процес можна розглядати з різних позицій  та з різним рівнем деталізації: як паралельно-послідовне виконання науково-дослідної, науково-технічної, інноваційної, виробничої і маркетингової діяльності; у вигляді етапів життєвого циклу інновацій від виникнення ідеї до її розробки і впровадження; як процес фінансування та інвестування розробки, впровадження і розповсюдження нового виду продукту чи послуги. Тобто інноваційний процес передбачає створення і впровадження різного роду новацій: технологій, товарів і послуг, виробничих, організаційних, фінансових рішень. Важливим в розумінні інноваційного процесу є те, що він включає в себе реалізацію інвестицій, у ході яких поєднуються наука, техніка, економіка, підприємництво та управління.

Великий вплив на інноваційні процеси  в туризмі здійснюють різноманітні фактори, такі як:

-      нові напрямки розвитку науки і техніки, поява нових технологій;

-      економічна і політична ситуація в країнах світу;

-      нововведення міжнародних організацій, правила економічних взаємовідносин, нові форми співпраці, рішення, прийняті міжнародними та регіональними туристичними організаціями, нові знання про туристичні ресурси в різних куточках світу;

-      державні закони та правові акти, які визначають економічні і політичні принципи функціонування туристичних підприємств, розробка державних концепцій розвитку туризму, прийняття нових нормативно – правових актів по соціально – економічним питанням;

-      зміна ситуації на ринку туристичних послуг: поява нових туристичних маршрутів, невідповідність запропонованих послуг потребам туристів, зміна структури попиту, поява нових вимог до якості туристичного продукту зі сторони споживача;

-      впровадження інновацій в діяльність виробничих підприємств, які тісно пов’язані з туристичним бізнесом (транспортні компанії, готелі, оздоровчі заклади, засоби зв’язку та ін);

-      прагнення туристичних компаній закріпитись на ринку, боротьба за виживання;

-      неочікувані події: екологічні та техногенні катастрофи, терористичні акти та ін.. 

Отже, на впровадження інновацій в  туризмі має значний вплив  економічна ситуація в країні, соціальне положення суспільства, національне законодавство, а також міжурядові та міжнародні угоди. Тому передумови та причини появи інновацій в туристичній діяльності в кожній країні відрізняються та мають свою специфіку [17].

В туристичній  індустрії інноваційна діяльність розвивається по трьом основним напрямкам:

1.  Впровадження інновацій (організаційні інновації), які пов’язані з розвитком підприємництва і туристичного бізнесу в системі та структурі управління , в тому числі реорганізацією, поглинанням конкуруючих суб’єктів на основі нової техніки та передових технологій, кадрової політики (оновлення та заміна кадрового складу, система підвищення кваліфікації, перепідготовка та стимулювання працівників), раціональної економічної та фінансової діяльності (впровадження нових форм обліку та звітності);

2.  Маркетингові інновації, які дозволяють задовольнити потреби цільових  споживачів, або привабити нових клієнтів;

3.  Періодичні інновації (продуктові інновації), які спрямовані на зміну споживчих якостей туристичного продукту, його позиціонування на ринку.

Отже, інноваційний процес – комплексний процес створення, поширення та використання нового практичного  засобу (нововведення) для нової  або для поліпшення задоволення  уже відомої потреби людей; водночас це процес пов’язаних із запровадженням нововведення змін у тому соціальному й речовому середовищі, де здійснюється його життєвий цикл [13].

Інноваційний процес складається з наступних основних кроків:

- зародження ідеї інновації;

- обґрунтування необхідності інноваційної зміни;

- оцінка ефективності інновації;

- розробка та технічна реалізація інноваційної ідеї;

- реалізація інновації в поведінці системи;

- просування інновації на ринку вимог.

Основними принципами інновацій в туризмі є:

1.  Принцип науковості полягає в використанні наукових знань і методів для реалізації інновацій, які відповідають потребам туристів.

2.  Принцип системності. Стратегія інноваційного розвитку туристичної галузі країни повинна враховувати фактори і умови необхідні для задоволення потреб людини у відпочинку, ресурсні можливості регіону (економічні, фінансові, кадрові та ін.), соціальний вплив на суспільство, фактори зовнішнього середовища.

3.  Принцип відповідності інновацій потребам туристів.

4.  Принцип позитивного результату полягає в запобіганні нерозумного, непродуманого створення і впровадження нововведень, які несуть небезпеку як для туриста, так і для біосфери та суспільства загалом. 

5.  Принцип іманентності інвестиційним процесам. Для проведення необхідних досліджень, розробки та матеріалізації інновацій використовуються інвестиційні ресурси, ефективність яких визначається ступенем важливості та масштабності нововведення. Після закінчення комерційної реалізації засоби повертаються інвестору і в подальшому знову можуть бути інвестовані в інноваційний процес.

6.  Відповідність інноваційної діяльності та її результатів рівню розвитку суспільства. Нововведення, які для певного суспільства не відповідають конкретному етапу розвитку не можуть принести користь та бути в попиті.

7.  Принцип зв'язності. Інноваційний процес закінчується появою на ринку товару, який на певному етапі свого життєвого циклу повинен викликати потребу (стимулювати ідею) створення наступної інновації і забезпечити фінансову підтримку цього процесу.

8.  Принцип безпеки. Будь-яка інновація повинна гарантувати безпеку людині та оточуючому середовищу. Організація процесу передбачає вірогідність нанесення шкоди та заходи  по усуненню негативних впливів [18].

Отже, інноваційна діяльність в сфері туризму спрямована на створення нового або зміну існуючого продукту, на вдосконалення транспортних, готельних та інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних та телекомунікаційних технологій і сучасних форм організаційно – управлінської діяльності.

Туристична діяльність це не лише надання послуг по організації  подорожей, але й джерело  надходжень в бюджет країни.  Основними завданнями держави є:

1.  Визначення та розробка принципів політики в сфері туризму, програм їх реалізації, механізму контролю і дослідження результатів діяльності (організація статистики, відомчих досліджень);

2.  Розробка і прийняття комплексу законодавчих актів і розпоряджень, що забезпечуватимуть сприятливе правове середовище для розвитку інноваційної діяльності в туризмі;

3.  Формування в Україні системи взаємодіючих та взаємодоповнюючих інноваційних структур (інноваційні центри, технопарки, технополіси, центри оцінки технологій, агентства по трансферу технологій, бізнес центри, бюро патентного та юридичного захисту, інтелектуальної власності, бюро незалежної експертної оцінки проектів, відділи маркетингу і реклами продукції, центри міжнародного зв’язку і телекомунікацій, лізингові і транспортні компанії, центри підготовки і підвищення кваліфікації працівників турбізнесу та ін..);

4.  Формування в Україні системи взаємопов’язаних фінансових інститутів, призначених для фінансування інфраструктури інноваційної діяльності і інноваційних проектів в галузі туризму та рекреації [17].

 

          1.2. Основні напрямки інноваційної діяльності на туристичному підприємстві.

         Туризм у сучасних умовах виступає важливим каталізатором економічного росту країни, оскільки є каналом перерозподілу валового національного продукту між різними державами.

          Інновації, здійснювані на підприємстві, втручаються в поточну виробничу діяльність, вводячи в неї елементи невизначеності і ризику. Ризик пов'язаний з тим, що, по-перше, новий виріб, можливо, взагалі не вдасться створити або він буде виготовлений з порушеннями встановлених термінів, або з відхиленнями від запроектованої якості; по-друге, не вдасться налагодити постачання потрібними матеріалами, провести атестацію продукції, буде порушено договори постачання; по-третє, ймовірна негативна зміна економічних показників роботи: прибутку, собівартості, продуктивності праці і т. д.

В умовах ринкової економіки туристичні організації всі усвідомлюють необхідність розробки нових товарів та послуг і пов'язану з цим вигоду. Визначення майбутнього прибутку від нового туристичного продукту є завданням інноваційного менеджменту.

Інноваційний менеджмент являє собою поєднання різних функцій (таких як маркетинг, планування, організація, розробка контроль). Основними  завданнями інноваційного менеджменту  є вивчення стану сфери господарської діяльності та господарських систем здійснюють нововведення; вивчення самої специфіки інноваційного процесу.  Форми впровадження нововведень можуть бути різні, фахівці поділяють їх на еволюційні і радикальні. У них входять збереження і оновлення існуючих функцій, перегрупування складових частин системи, зміна елементів існуючої системи.

Для всіх цих нових перетворень, природно, необхідні особливі, інноваційні стратегії. Вони поділяються на такі основні види:

         1) наступальна стратегія (орієнтована на нові ринкові перспективи, її суть полягає в тому, щоб бути першими на ринку, що вимагає високої кваліфікації і організованості, а також грамотно проведеного маркетингу; ця стратегія ґрунтується не на одному окремому інновації, а на цілій серії нововведень );

2) захисна стратегія  (застосовується найчастіше для  протидії конкурентам, що прагнуть  упровадитися на даний ринок  з аналогічною або новою продукцією). Широке застосування різного  роду оборонних стратегій обумовлене  тим, що їхнє використання дозволяє фірмам одержувати певну норму і масу прибутку, не піддаючи вкладення в нововведення значному ризикові;

3) поглинаюча стратегія  (покупка нововведень в інших  компаній схожого профілю);

         4) створення нового ринку (застосування  власних нововведень);

          5) проміжна стратегія (заповнення  своєї ніші між різними конкурентами);

6) розбійницька стратегія  (застосування чужих нововведень);

7) залучає стратегія  (створення штату нових високопрофесійних  фахівців).

Основні функції інновацій:

- вони втягують у виробництво нові продуктивні сили, сприяють підвищенню продуктивності праці й ефективності виробництва, скорочують різного роду витрати;

- підвищують рівень  життя кожної людину й суспільства  в цілому за рахунок різноманітності  і якості виробленої продукції й послуг, задоволення потреб населення;

- допомагають привести  у відповідність структуру виробництва  зі структурою потреб, що змінилися,  сприяють підтримці рівноваги  між попитом та пропозицією,  між виробництвом і споживанням;

- є результатом застосування творчих можливостей і знань конкретної особистості, людського інтелекту, що, у свою чергу, стимулює подальший ріст творчої діяльності [18].

Для успішного керування  інноваційною діяльністю необхідно  ретельне вивчення інновацій. Насамперед , необхідно вміти відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни - кольору, форми й т.п. ); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання, що й не виявляють достатнє помітного впливу на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріалів і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва, що не випускалися колись на данім підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів, з метою задоволення поточного попиту й збільшення доходів підприємства. Новизна інновацій оцінюється по технологічних параметрах, а також з ринкових позицій. З обліком цього будується класифікація інновацій [15].

Основними напрямками інноваційної діяльності туристичних підприємств є:

- використання нової техніки і технологій при наданні традиційних послуг;

- випуск нових видів туристського продукту, ресторанного продукту, готельних послуг і т.д.;

- використання нових туристських ресурсів, що раніше не використовувалися. Унікальний приклад - подорожі туристів на космічних кораблях;

- зміни в організації виробництва й споживання традиційного туристського, ресторанного продукту, готельних послуг і т.д.; новий маркетинг, новий менеджмент;

- виявлення й використання нових ринків збуту продукції (готельні й ресторанні ланцюги) [18].

Окрім цього, для туристичних  підприємств характерним є використання нововведень. Організаційні нововведення передбачають застосування нових форм і методів організації праці (організаційних структур управління, типів роботи). Економічні інновації охоплюють вдосконалення планування і прогнозування, ціноутворення, фінансування, мотивації, оплати праці, оцінки результатів діяльності. До соціальних нововведень входять активізації людського фактора у виробництві (стимулювання творчої діяльності, підвищення кваліфікації персоналу, поліпшення умов праці та відпочинку, забезпечення їх безпеки, охорона здоров’я людини). Правові нововведення – це розробка, прийняття нових, доповнення і зміна старих діючих законів, нормативно-правових актів, що регулюють діяльність турпідприємств та сприяють їх ефективній роботі [35].