Теоретичні основи стратегічного планування розвитку послуг у підприємств готельного господарства

Вступ

 

Актуальність  теми. Поглиблення процесу ринкових перетворень в Україні потребує зміни існуючих стереотипів господарювання, методів планування та принципів управління. Основою мають стати об’єктивні чинники розвитку, пізнання і використання яких залежить від рівня, на якому знаходиться корпоративна філософія, що постійно трансформується під впливом змін макро- й мікросередовища.

Методологія стратегічного  планування виникла першою із усіх існуючих зараз теорій стратегічних підходів у корпоративному управлінні. На той час термін "стратегічне планування" повністю відповідав змісту планової діяльності, яка забезпечувала основи формування стратегії підприємства. Подальший розвиток стратегічного підходу характеризується багатоплановістю теоретичних розробок і варіативністю їх прикладного трактування. З’явилися нові теорії, які отримали назви "стратегічне управління", "стратегічне підприємництво" з великою кількістю різноманітних концепцій, які розвивали базові методології. Вагомість і змістовність великої кількості досліджень свідчить не тільки про науковий інтерес до проблем стратегічної ідеології, а й про відчутну потребу з боку суб'єктів ринкового простору щодо використання їхніх результатів в практиці управління підприємствами.

Слід підкреслити наявність значних труднощів у використанні теоретичних надбань. По-перше, стан конкурентного середовища окремих сфер економіки, галузей, територіальних і товарних ринків залежить від багатьох різноманітних чинників, а тому має місце значний рівень невизначеності. По-друге, кожне підприємство має індивідуальні аналітико-інформаційні й прогностичні можливості пізнання оточення, що додає суб’єктивності до оцінки конкурентного середовища, невизначеність якого внаслідок цього зростає. З одного боку, це спричиняє постійну неврівноваженість ринку, а з іншого – лабільність межі між пізнанням і непізнанням, переміщення якої слугує одним із механізмів регулювання ринкових відносин.

Зазначені обставини  поставили під сумнів парадигму  стратегічного менеджменту щодо сучасної непридатності методології стратегічного планування, а узагальнюючі результати наукових досліджень свідчать, що, незважаючи на наявність великої кількості змістовних теорій стратегічного менеджменту, не існує системного підходу, який би поєднав існуючі парадигми на основі єдиної методології планування стратегічного розвитку.

У зв’язку з цим  проблема розробки теорії, методології  та методів стратегічного планування як системної складової стратегічного менеджменту є досить актуальною.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування та розробка методології системи стратегічного планування на підприємстві, а також надання практичних рекомендацій щодо формування та реалізації стратегії, адекватної стану зовнішнього середовища й внутрішнім можливостям цільового розвитку підприємства.

Відповідно до мети в курсовій роботі було поставлено та вирішено такі завдання:

- розроблено теоретико-методологічні основи системи стратегічного - планування;

- сформовано теоретичні положення визначення моделей стратегічного управління  та умов їх застосування;

- визначено види конкурентоспроможності підприємства й обґрунтовано методи їхньої оцінки;

- удосконалення механізму комплексної оцінки інтенсивності ринкової конкуренції;

Об’єктом дослідження є система управління стратегічним розвитком підприємств на основі визначення умов її пристосування до диференційованих змін зовнішнього середовища з урахуванням внутрішніх організаційних можливостей.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади формування системи стратегічного розвитку планування послуг.

Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі автоматизованої роботи служб прийому і розміщення гостей.

Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовуються метод порівняння, системного підходу й аналізу,

матричного позиціонування, вибіркових досліджень, анкетних опитувань. Обробка інформаційних матеріалів здійснювалась з використанням сучасних інформаційних технологій та програмного забезпечення.

         Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, звітні матеріали об’єкту дослідження ,публікації у пресі.

          Структура роботи: курсове дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновку і списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи стратегічного  планування розвитку послуг у підприємств готельного господарства

1. Сутність організації стратегічного планування підприємств готельного господарства

 

Стратегічне планування як теорія виникло й набуло розвитку в Америці завдяки наполегливій роботі дослідників бізнесу, наукових працівників (експертів) консультаційних фірм різних рівнів і напрямів діяльності, а також менеджерів-спеціалістів з організації та управління великих підприємств. Нині на зазначених посадах працюють доктори наук (10%), магістри (25%), особи, з двома університетськими освітами (25%), бакалаври й практики з великим досвідом роботи. Заробітна плата таких працівників і їх статус прирівнюється до вищого управлінського персоналу й не відрізняється від нього ані за вагомістю діяльності, ані за рівнем кваліфікації, ані за фаховим авторитетом. Спеціалісти й консультанти в області стратегічного планування — це найзабезпеченіший прошарок інтелігенції, й лише за ними йдуть лікарі, викладачі та юристи. Ор-ганізатори-управлінці американських фірм працюють виключно на стратегічний розвиток своїх підприємств. У них відсутній режим робочого дня, а його тривалість визначається за їхнім власним роз­судом. Ці працівники наділені правом доступу до всіх документів, в тому числі і з грифом «таємно», бути присутніми на нарадах різного рівня, виїжджати до інших країн для вивчення передового досвіду, давати вказівки щодо впровадження розроблених рекомендацій, минаючи вищі інстанції, безпосередньо керівникам окремих структурних підрозділів.

Такі надзвичайно широкі права й повноваження спеціалістів із стратегічного планування пояснюються лише одним — надзвичайно великою результативністю й значимістю їхньої праці для успішного функціонування підприємств на сучасному етапі розвитку цивілізації.

Нині існує багато визначень стратегії, але в основі всіх визначень лежить поняття стратегії як усвідомленої й продуманої сукупності норм і правил, використовуваних в процесі прийняття стратегічних рішень, що впливають на майбутній стан підприємства. В літературних джерелах пропонуються такі визначення стратегії:

Стратегія — програма, план, генеральний курс суб'єкта управління для досягнення ним стратегічних цілей у всіх сферах діяльності [1].

Стратегія — це план управління фірмою, спрямований на закріплення  її позицій на ринку, задоволення  попиту споживачів і досягнення поставлених цілей. [3]

Стратегія повинна пов'язувати  минуле й майбутнє, водночас визначаючи шлях до розвитку. Розробка стратегії  базується на глибокому розумінні  дії механізмів ринку, вірогідній оцінці позицій підприємства на ринку, усвідомленні й розвитку конкурентних переваг.

Головним завданням  розробки стратегії є досягнення підприємством конкурентних переваг  і рентабельності.

Стратегії класифікуються як:

•  корпоративні стратегії (стратегії, які є загальними для  підприємства). Наприклад, стратегія вдосконалення якості обслуговування тих, хто проживає у готельному комплексі;

•  стратегії за напрямами  діяльності підприємства (стратегія  бізнесу). Наприклад, в готельних  комплексах сферою діяльності є використання номерного фонду, виготовлення продукції масового харчування й надання додаткових послуг (туристичне обслуговування, надання послуг перукарні, обмінного пункту валют, ксерокопіювання, торгівля промисловими товарами, надання транспортних послуг тощо);

•  функціональні стратегії, прикладом яких можуть бути стратегія маркетингу, стратегія проведення наукових досліджень, стратегія управління персоналом, стратегія ресурсозбереження тощо.

На відміну від командної, ринкова економіка передбачає не пошук ефективних шляхів виконання  завдань в умовах досить прогнозованого зовнішнього середовища, а самовизначення й само-прогнозування самими підприємствами своїх довготермінових цілей і стратегії їх досягнення.

Стратегічні рішення, які  принесли деяким підприємствам успіх  після 1991 р. нині виявляються неефективними, ряд організацій припинили діяльність, або досягнувши певного рівня перебувають у стані стагнації. Саме тому керівники організацій дійшли висновку про необхідність розробки стратегії розвитку. Мінливість зовнішнього середовища вітчизняних підприємств стимулює запровадження нових методів, систем і підходів до стратегічного планування.

Проблема успішного  функціонування і забезпечення безперервності розвитку підприємств готельно-ресторанного індустрії є першорядною в  умовах ринкової економіки, в умовах динамічно невизначеного й нестійкого середовища. Для успішного функціонування підприємств в таких умовах система управління повинна мати в своєму арсеналі не меншу кількість різноманітних реакцій, ніж можлива кількість негативних змін, які можуть виникнути у середовищі, яке його оточує.

Підприємства готельно-ресторанного сервісу, які функціонують на визначеному  ринку (середовищі), надають різноманітні послуги й пропонують широкий  асортимент продукції харчування, здійснюючи при цьому певні витрати, розмір яких залежить від потенціалу підприємства, організації управлінської, фінансової, правової діяльності, факторів зовнішнього й безпосереднього середовища. Значна роль у скороченні витрат належить організації стратегічного планування розвитку підприємства.

Суть організації стратегічного  менеджменту на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу полягає в створенні  необхідних умов для стратегічного  управління, планування, реалізації планів та контролю за їх виконанням.

Стратегічне управління підприємств являє собою діяльність спрямовану на визначення сфери діяльності й досягнення довготермінових цілей в постійно змінних умовах навколишнього середовища.

Стратегічне планування — це передбачення характеру й  шляхів розвитку макросистеми, тенденцій  розвитку галузі та їх впливу на стан підприємства, перспектив і етапів його розвитку, а відтак визначення стратегії бізнесу на підприємстві.

Характер діяльності підприємств готельно-ресторанного бізнесу відповідатиме вимогам  середовища лише тоді, якщо підприємства виготовлятимуть і реалізовуватимуть продукцію та послуги такої якості й у такому асортименті, які відповідатимуть потребам і вимогам даного ринку за екологічними, економічними й фізіологічними показниками. В разі порушення такої відповідності й структура громадського харчування готельних комплексів, і сфера обслуговування в номерному фонді зазнаватимуть втрат як матеріальних, так і моральних (втрата довіри до підприємства з боку споживачів).

Зазначена невідповідність  зумовлюється причинами, які поділяють на дві групи: поточні й стратегічні.

До поточних причин відносять  такі, що впливають на зниження економічності  виготовлених послуг і їх реалізації (нераціональне використання виробничих потужностей, трудових і фінансових ресурсів, низька продуктивність праці всіх категорій працівників, відсутність ресурсозберігаючих технологій, зниження якості послуг і продукції, звуження їх асортименту через виробничі проблеми, неефективна організація маркетингової служби тощо).

. До стратегічних причин  відносять такі, що впливають на досягнення цілей підприємства (непередбачуваність дій конкурентів, помилки у визначенні платоспроможного попиту, сегменту ринку, оцінки якості пропонованої продукції й послуг).

Поточну невідповідність  можна ліквідувати засобами оперативного управління, змінивши організацію виробничого процесу, кваліфікаційний і чисельний склад працівників, підвищивши коефіцієнт використання діючого обладнання, продуктивність праці, запровадивши ресурсозберігаючі та інноваційні технології, більш досконалу рекламу.

Стратегічна невідповідність  ліквідується за допомогою корегування  або зміни цілей підприємства, здійснення диверсифікації, застосування принципово нових форм управління, посилення роботи маркетингової  служби тощо.

Розвиток підприємств  готельно-ресторанного бізнесу — це процес орієнтований на перспективу з урахуванням тенденцій змін навколишнього середовища й своєчасної ліквідації поточних причин невідповідності.

Стратегічне управління й планування розвитку підприємств  — це сфера діяльності керівництва вищої ланки, головним обов'язком якої є визначення пріоритетних напрямів діяльності та розвитку підприємств, визначення цілей, розподіл ресурсів і всього того, що надає підприємству конкурентних переваг.

Стратегія підприємства являє собою систему управлінських рішень для визначення перспективних напрямів розвитку, сфери, форм і способів діяльності підприємства в умовах оточуючого середовища, а також порядку розподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей.

 

2. Структура стратегічного плану розвитку підприємств готельного господарства

Стратегічне планування розвитку підприємств — це сфера  діяльності керівництва вищої ланки, головним обов'язком якої є визначення пріоритетних напрямів діяльності та розвитку підприємств, визначення цілей, розподіл ресурсів і всього того, що надає підприємству конкурентних переваг.

Стратегія підприємства являє собою систему управлінських  рішень для визначення перспективних  напрямів розвитку, сфери, форм і способів діяльності підприємства в умовах оточуючого середовища, а також порядку розподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей.

За формою стратегія  — це набір управлінських документів, представлених як графіки, таблиці, описові тексти, слайди, інші зображення ілюстративного характеру, які можна  демонструвати всіма існуючими засобами аудіо-, відеотехніки й візуального зображення.