Розвиток сільського зеленого туризму у Волинській області

Перш ніж виїхати  з групою на відпочинок, необхідно  заздалегідь вибрати місце. Наші міста і селища оточені мережею  заповідників, заказників, парків, мисливських, риболовних, лісових та інших господарств, куди в'їзд суворо регламентований. Отже, перш ніж виїхати, треба мати дозвіл на відвідання цих місць. Перепустку, путівку, картку можна одержати в установленому порядку в Будинку мисливця і рибалки, лісництві.

Слід продумати й  проїзд. На деяких річках і озерах моторним човном користуватися заборонено. У лісі, на луках не скрізь можна їздити автомобілем і мотоциклом. Особливо це стосується місць гніздування корисних птахів. У період спокою (травень — червень) краще мандрувати асфальтовими шляхами, ґрунтовими дорогами, протоптаними стежками.

Намет і вогнище —  неодмінна особливість колективного відпочинку в лісі, біля річки. Щоб  не ламати гілки дерев, необхідно  придбати металеві кілочки і триніг для казана. Розбиваються намет лише з дозволу лісника чи єгеря, які підкажуть найзручніші місця. Самі ви повинні дбати про те, щоб не завдати шкоди природі, не потривожити диких тварин і птахів.

Бувають випадки, коли туристи  й відпочиваючі знаходять у лісі пташеня, що випало з гнізда, щойно  народжених зайчат, козуленят, підбирають їх і потім намагаються утримувати вдома. Та ще й пишаються (іноді пишуть у газеті): ми, мовляв, зробили для природи добре діло, врятували дику тварину. А насправді від такого діла — тільки збиток природі. Зустрівши в лісі заблукале, кволе чи хворе звіреня або пташеня, не підбирайте його, бо можна занести в селище чи місто заразну хворобу, а повідомте про це місцевого єгеря, лісника, працівника ветеринарної служби.

Не дозволяється брати  в руки пташині яйця, пташенят, звірят: людський запах відлякує дорослих диких тварин, позбавляє малят материнства, вони стають легкою здобиччю хижаків і браконьєрів. Побачивши в лісі чи на луках птаха, зайця, лося, косулю чи іншого звіра дозвольте їм жити своїм природним життям.

Не рекомендується розбивати  намет на стрімких схилах берегів озер і річок, тому що берег може обвалитися. Любитель вогнища повинен пам'ятати, що влітку і ранньої весни особливо небезпечні лісові й польові пожежі. Розводити вогнища можна лише там, де дозволять єгер, лісник. Користуйтеся вогнищами типу «колодязь», «намет», «зірочка» і обов'язково обкопуйте їх канавкою. Найкращі дрова — соснові, ялинкові: вони горять, рівно, повільно, дають якнайменше іскор. Рубати дерева і ламати гілки заборонено, можна користуватися тільки сушняком. Розвівши вогнище, подивіться, куди летять іскри, знешкодьте їх, а оточуючий ґрунт (на 8-10 м) полийте водою.

Забираючись додому, погасіть тліючі головешки, закопайте сміття (целофан, скляний посуд заберіть із собою, адже він не розкладається в ґрунті). Нехай на місці вашого відпочинку буде чисто — завтра сюди прийдуть інші.

Під час відпочинку в  лісі для багатьох улюблене заняття  — збирання грибів. Зрізуйте їх обережно, щоб не пошкодити грибницю, не руйнуйте мохового килима.

Любителі посидіти на березі річки чи озера з вудкою або спінінгом мають добре засвоїти правила риболовлі. Дозволяється вона лише по закінченні нересту риби, приблизно з червня. Норма вилову — не більше 5 кг. Ловити рибу можна тільки у відведених водоймах. З правилами можна ознайомитися у міських, обласних та районних газетах (їх виклад друкується напередодні відкриття сезону), в Будинках природи, Будинках мисливця і рибалки, первинних організаціях Українського товариства охорони природи, Українського товариства мисливців та рибалок.

Любитель риболовлі повинен пам'ятати, що взимку, особливо під час великих морозів, коли водойми покриваються суцільною кригою, риба може загинути від задухи. Щоб запобігти цьому, слід пробивати ополонки. Навесні дбайливі рибалки намагаються створити у водоймах нормальні умови для нересту риби. Зокрема, встановлюють штучні нерестилища. Виготовляти їх легко, особливо якщо звернутися за порадою до спеціаліста — працівника інспекції Укррибводу [30].

Після того, як закінчується повінь, багато водойм, відмежованих від  основного русла річки, озера, пересихають, і в них може загинути молодь риби. Рятувати мальків — нехитра, але дуже корисна справа. Можна прокопати рівчаки до основного русла, перенести мальків відрами, чи в іншому металевому посуді.

 

2.2 Правила поведінки  на воді

Найбільш приємний і корисний відпочинок влітку — відпочинок на воді. Однак, перебуваючи на водних об’єктах, завжди треба пам’ятати про безпеку.

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив в біду.

Навіть той, хто добре  плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись  правил поведінки на воді.

• Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку.

Загальні правила поведінки на воді [33]:

1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен  бути тільки у спеціально відведених  місцевими органами виконавчої влади та обладнаних для цього місцях.

2. Безпечніше відпочивати  на воді у світлу частину  доби.

3. Купатися дозволяється  в спокійну безвітряну погоду  при швидкості вітру до 10м/сек,  температурі води — не нижче  +18° С, повітря — не нижче +24°С.

4. Перед купанням рекомендується  пройти огляд лікаря.

5. Після прийняття  їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.

6. Заходити у воду  необхідно повільно, дозволяючи  тілу адаптуватися до зміни  температури повітря та води.

7. У воді варто знаходитись не більше 15 хвилин.

8. Після купання не  рекомендується приймати сонячні  ванни, краще відпочити в тіні.

9. Не рекомендується  купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою  рослинністю берегів.

10. Перед тим, як  стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній глибині водоймища.

11. Пірнати можна лише  там, де є для цього достатня  глибина, прозора вода, рівне дно.

12. Кататися на човні  (малому плавзасобі) дозволяється  тільки після отримання дозволу  та реєстрації у чергового по човновій станції.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи у постійному напруженні, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте  себе, не беріть участі у великих  запливах без дозволу лікаря і  необхідних тренувань.

Правилами поведінки на воді забороняється [33]:

1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими  органами виконавчої влади та  не обладнані для купання людей.

2. Залазити на попереджувальні  знаки, буї, бакени.

3. Стрибати у воду  з човнів, катерів, споруджень, не  призначених для цього.

4. Пірнати з містків,  дамб, причалів, дерев, високих берегів.

5. Використовувати для  плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від  автомобільних шин, надувні матраци  та інше знаряддя, не передбачене  для плавання.

6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які відведені для купання.

7. Вживати спиртні  напої під час купання.

8. Забруднювати воду  і берег (кидати пляшки, банки,  побутове сміття і т.д.), прати  білизну і одяг у місцях, відведених  для купання.

9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.

10. Допускати у воді  грубі ігри, які пов’язані з  обмеженням руху рук і ніг.

11. Подавати помилкові  сигнали небезпеки.

12. Заходити глибше, ніж  до поясу, дітям, які не вміють  плавати.

13. Купання дітей без супроводу дорослих.

Місця купання повинні відповідати санітарно-технологічним нормам:

1. Місця купання (пляжі)  необхідно розташовувати вище  за течією від портових споруджень, пірсів, причалів, суден, нафтоналивних  пристосувань, спусків стічних вод і ділянок скидання промислових відходів.

2. Зона для купання  не повинна перевищувати 1200 метрів  уздовж і до 50 метрів від берега.

3. Дно водоймища на  ділянці, відведеній для купання,  повинно плавно опускатися від  берега до глибини 1 м - 75 см; гранична глибина для дітей молодшого віку і які не вміють плавати — 70 см, для дітей старшого віку — 1 м - 30 см; швидкість течії води не повинна перевищувати 10 м/хв.

4. У місцях для купання  не повинно бути виходу ґрунтових  вод із низькою температурою.

5. Ділянки для купання позначаються буями, віхами, жердинами тощо.

6. На березі пляж  потрібно огороджувати парканом, на пляжі повинні бути навіси  і кабіни для переодягання.

7. За три метри від  берега встановлюються рятувальні  щити, на яких вивішуються рятувальні кінці Олександрова і рятувальні круги.

8. Рятувальний пост  на пляжі дитячого табору або  бази відпочинку виставляється  організацією, що відповідає за  них. Рятувальний пост виставляється  на період купання або заходів,  які проводяться на воді.

Район дії рятувального поста обмежується радіусом 300-600 метрів. Хід роботи поста записується у вахтовому журналі. Робота рятувального поста регламентується інструкцією.

Надання невідкладної медичної допомоги постраждалим на воді [33].

Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження і утоплення. У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судорог. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

При утопленні необхідно  якнайшвидше витягти постраждалого  з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку і інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно піднирнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.

У особи, яку взяли  з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою). Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи. Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот.

В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях відсутні, наявні ознаки зупинки дихання: широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла. Необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або “перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.