Розвиток сільського зеленого туризму у Волинській області

В Україні ініціатором поширення ідей розвитку сільського туризму виступила всеукраїнська Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. За її ініціативою створені й успішно функціонують осередки сільського туризму у більшості областей України. Спілкою у співпраці з науковцями і державними органами управління розроблено проект концепції та розпочато роботу над програмою розвитку сільського туризму в Україні.

Завдяки активній співпраці  осередків сільського туризму з  місцевими органами влади та міжнародними фундаціями (наприклад, з фондом "Відродження"), вивчається та використовується практичний досвід з організації і прийому відпочиваючих у садибах господарів , проводяться інформаційні рекламні акції із сільського туризму. Спілка налагодила тісні зв'язки з агротуристичними організаціями Угорщини, Польщі, Австрії, Франції та широко застосовує їх досвід.

У Європі селяни зайнялися  зеленим туризмом через те, що західноєвропейський  ринок сільгосппродуктів виявився переповненим.

Натомість наш господар взявся за цю незнайому справу через втрату звичних джерел існування: примусове вивільнення частини селян з сільгоспвиробництва спричинило появу безробіття.

Зелений туризм дає додатковий заробіток сільській родині та стимулює розвиток її господарства для забезпечення потреб туристів у продуктах харчування. Заради прибутку від гостювання туристів господар заводить свиню, козу, відгодовує коня, відновлює занедбаний сад, заводить пасіку чи рибний ставок. Настає день, коли для гостей стає затісною стара хата, і тоді закладають нову – спеціально для туристів, з туалетом всередині, будують лазню, проводять телефон, влаштовують водяне опалення будинку.

Саме село також отримує  поштовх до розвитку в результаті появи в ньому туристів. Крім того, перетворення того чи іншого села на центр  зеленого туризму примушує місцеву владу розвивати в ньому заклади культури, транспортну інфраструктуру, приділяти увагу благоустрою населеного пункту.

Першими у селі стають на нелегкий шлях туристичної справи ті господарі, хто має хоч які "стартові" кошти. За оцінками Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, витрати на те, щоб "підтягти" просту сільську хату до прийому туристів, становлять щонайменше 600–700 доларів. Звичайно, перетворення сільського будинку на повноцінний міні-готель для прийому іноземних туристів з усіма атрибутами цивілізації потребує значно більших коштів.

Одне слово, самотужки "розкрутити з нуля" цю справу господар не подужає. Йому потрібні мікрокредити на облаштування садиби для прийому  туристів, найкраще – безпроцентні. При цьому важливо, щоб ці мікрокредити були прямими, не обтяженими банківськими процентами.

Чимало аматорів-початківців, а такими в більшості випадків є особи, які намагаються займатися  сільським зеленим туризмом, спершу недооцінюють значення планування цього підсобного чи основного приватного бізнесу. Опираючись лише на модні тенденції чи міркуваннях знайомих, можна зазнати поразки, коли вкладені кошти й зусилля так і не окупляться, а замість підприємницького азарту в свідомості назавжди залишиться розчарування щодо доцільності займатися цією діяльністю.

Розвиток сільського зеленого туризму, як і будь-який інший  вид господарської діяльності, вимагає  чіткого планування.

Планування — це одна з основних форм менеджменту агротуристичних  організацій, що полягає в чіткому визначенні та конкретній регламентації стратегії, тактики і виробничого механізму функціонування агротуристичних організацій і закладів у ринковому середовищі з метою забезпечення їх ефективної конкурентоспроможності та економічного процвітання [9].

Планування — це безперервний систематичний процес обробки внутрішньовиробничої та зовнішньо ринкової інформації, на основі якого менеджер визначає і регламентує в часі майбутні цінності та цілі туристичної організації, а також засоби (інвестиційні, інноваційні, працересурсні тощо) і методи (організаційні, економічні, маркетингові тощо), необхідні для реалізації запланованих стратегічних і тактичних цілей своєї організації чи закладу.

Планування розробляють  із урахуванням чітко визначених часових рамок із застосуванням гнучких сучасних інтеґративних, екологічно безпечних та сталих методів.

Найбільша проблема планування на рівні приватних власників  агроосель полягає у відсутності  в них спеціальних економічних  знань і відповідних навиків  управління сільським туризмом. В Україні нині розширення та розвиток сільського зеленого туризму відбувається не внаслідок продуманої політики реґіонального і місцевого планування, а екстенсивно, як інноваційний продукт ринку, що збільшується стихійно. Однак, не варто й перебільшувати цю проблему.

Потрібно враховувати й те, що туризм у сільських районах —  це приватний ініціативний сектор, тому рівень його планування має відбуватися  у руслі загального місцевого  й регіонального планування соціально-економічного й культурного розвитку сільських громад.

Сільський зелений туризм, як і  сфера послуг у цілому, — вразливий  сектор господарської діяльності. Будь-які  природні лиха, негода, погіршення іміджу території, загострення криміногенної  ситуації та безліч інших обставин кардинально впливають на обсяг потоків споживачів агрорекреаційних послуг. Тому власникам агроосель важливо планувати (і страхуватися від потенційних ризиків) виникнення непередбачених ситуацій. Тобто варто закладати у план (баланс ресурсів) певну частку потенційних ресурсів, необхідних для здійснення тактичного планового маневрування.

Намір розпочати діяльність у сфері сільського туризму мусить бути викладений у формі письмових  розрахунків у бізнес-плані господарської  діяльності. Це документ, що має як зовнішню функцію (презентація своїх планів споживачам та інвесторам, підстава для отримання фінансових ресурсів), так і внутрішню (стає знаряддям успішного керування підприємством). Щоб бізнес-план був успішним, він має базуватися на реальних даних. При підготовці бізнес-плану треба чітко усвідомлювати й кількісно оперувати такими ключовими бізнес-категоріями, як фінанси, час, людські ресурси, маркетинг, створення туристичного продукту, реклама, канали збуту, складові якості сервісу, складові конкурентоспроможності власного продукту та його особливості.

Бізнес-план власника агрооселі  повинен передбачати такі типові розділи:

1. Цілі і завдання.
2. Характеристику індивідуального господарства (власник, господарські ресурси, можливість виробництва).
3. Характеристику підсобного підприємництва (вид продукції (послуг), для кого вони призначені, яким чином буде організовано надання послуг, витрати, пов'язані з початком справи).
4. Інвестиції у господарство і сферу агротуристичних послуг (напрямок та величина сільськогосподарської продукції й кошти, наявні туристичні послуги й кошти).
5. Управління (підготовка і досвід задіяних у справу).
6. Аналіз ринку продукту чи послуг (детальний опис, ціна, реклама, розповсюдження, продаж, ринок діяльності, конкуренція).
7. Аналіз переваг і недоліків, можливостей і перешкод діяльності.
8. Фінансовий аналіз (баланс основних засобів, господарські результати, рух готівки).

У випадку інвестицій у туризм на сільських територіях і в сільський туризм бізнес-план повинен передбачати графік повернення кредиту, а також факт, що вкладені кошти в розвиток туристичного продукту і його рекламу можуть обертатися і давати прибуток щонайменше через три роки.

Таким чином, бізнес-план потрібен господарям не лише для отримання  кредиту, але, насамперед, для власних  потреб.

План господарювання (бізнес-план), що передбачає різнопланові елементи сільського туристичного підприємництва, має містити реальну оцінку господарського потенціалу. Тільки в цьому випадку він стане надійним провідником у діяльності і знаряддям для оцінки її успіху.

1.3.1 Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів

Звичайно, не кожна сільська оселя відповідає високим запитам вибагливих "дітей міської цивілізації". Однак, щоб вона стала цікавою для туристів, недостатньо переобладнати її на вишуканий міні-готель. Є різні сегменти споживачів послуг сільського туризму, і кожен господар також керується власними фінансовими можливостями й дизайнерським світоглядом. Завдяки цьому існує ціле розмаїття сільських осель, і саме це розмаїття є важливою додатковою перевагою для тих "традиційних" туристів, які шукають для себе щораз нових вражень.

Тим не менше, існують обов'язкові архітектурно-естетичні й санітарно-гігієнічні вимоги, яких бажано дотримуватися кожному власнику агрооселі.

Так само, як "візиткою" будь-якого готелю є яскравість та привабливість його вивіски, логотипу й багатство чи оригінальність декору вхідного порталу до будівлі, так і в агрооселі "візиткою" виступає її брама та обійстя. Якщо вона оформлена в традиційному українському стилі (має карпатський чи поліський ґонтовий дашок й різьблення чи подільсько-наддніпрянські мотиви декору), якщо поряд із входом на обійстя росте кущ калини чи кілька мальв — це створює в туриста естетичне замилування й показує високий рівень та автентичність сервісу в цій оселі.

Надзвичайно важливе  значення має благоустрій обійстя  агросадиби. Його варто розмежувати на два функціональні сектори: господарський та рекреаційний. Парадний (рекреаційний) двір агросадиби варто декорувати малими архітектурними формами: лавицями в затінку бузкових кущів, старим "чумацьким" возом, доверху навантаженим опецькувати гарбузами чи старожитнім сільським реманетом (коси, вила, пара кошиків тощо), імпровізованою криничкою, клумбами та акуратно підсипаними доріжками серед зелені, декоративним дощатим навісом для просушки сіна тощо.

Обійстя агрооселі привертає  ще більшу увагу туристів, якщо в її парадному дворі чи в садочку обладнано невеличкий майданчик для дітей віком від 3 до 9 років. Основу його може скласти гойдалка й конструкція декоративної двоярусної хатинки для дітей.

Не менш важливе значення має сервісне облаштування номерів агросадиби. За прийнятими у сільському зеленому туризмі нормами, номерний фонд повинен нараховувати до 4—5 гостьових номерів. Більша кількість номерів перетворює агрооселю на звичайний придорожній мотель чи курортний пансіонат. А за умови їх повного заповнення цілковито втрачається атмосфера родинного сільського відпочинку, якому не заважає ніхто сторонній [1].

Ідеальною для українського села є схема, коли гостей приймають  на другому поверсі садиби з розплануванням її на 3—4 житлові номери. А для  того, щоб гості почували себе зовсім вільно, незалежно від розпорядку дня господарів, варто обладнати для них окремі веранду та вихід.

Важливо передбачити  для гостей вихід з кімнати  на балкон-терасу для відпочинку на свіжому повітрі.

Варто так продумати  композицію гостьових номерів, щоб їхні вікна виходили на парадний двір обійстя чи в сад, але аж ніяк не на господарський двір з незвичними звуками й різкими запахами, які дратують міського мешканця.

Для поліпшення умов сервісу  можна передбачити розміщення на другому поверсі окремого гігієнічного вузла (навіть двох). Адже переважна більшість клієнтів вимагає користування індивідуальним туалетом і душем, а не ділити їх з господарями оселі чи малознайомими сусідами на поверсі. Для об'єктивного калькулювання затрат тієї чи іншої гостьової родини на воду й електроенергію на другому поверсі можна встановити автономні лічильники. Тоді визначатимуться й претензії, пов'язані зі споживанням ресурсів.

Неабияке значення для  споживачів послуг сільського зеленого туризму має облаштування їхніх номерів. Воно має поєднувати елементи звичного для міських мешканців комфорту з невимушеною сільською естетикою інтер'єру. Поряд зі звукоізоляційними вікнами, світильниками, дзеркалами, набором сучасної побутової техніки, м'яких крісел і зручних шаф для зберігання одягу й особистих речей гостей у їхніх кімнатах мають бути присутні якісь предмети старовини, що підкреслюють атмосферу саме сільського відпочинку (дерев'яні ослони, старий настінний годинник, образи в рушниках, "гора-пірамідка" вишиваних подушок на широких ліжках тощо).

Висококомфортні гостьові номери мають бути обладнаними системами  вентиляції й регульованого опалення.

Фантазія дизайну інтер'єру  спального номера не повинна обмежуватися лише функціонально необхідними  речами. Цілковито несподіваною для клієнтів оригінальною прикрасою світлиці може стати, скажімо, колекція полив'яних дзбанків на триярусних підвісних поличках, солом'яний дідух в одному з її кутів, "посаджений" на перевернуте плазом колесо сільського воза на тринозі, або взагалі вмурований у стіну фасад класичної розмальованої української печі-мазанки, яка взимку може виконувати функцію каміна, а влітку служити основним декоративним фоном сільського гостьового номеру.

Ідеальними для забезпечення додаткового комфорту гостей елементами агрооселі є лазня та літня альтанка з мангалом для бенкетів на свіжому повітрі.

РОЗДІЛ ІІ Охорона навколишнього середовища.

2.1 Правила  поведінки на природі

Пам'ятайте: відпочиваючи в лісі, на луках, біля озера, річки, не завдавайте природі шкоди, не порушуйте рівноваги, взаємозв'язків у ній [30].