Франчайзингові системи

Модель Кемонса Уїльсона орієнтована на значну гнучкість у поєднанні з досить високими стандартами обслуговування (ланцюг готелів «Холідей Інн»). Основні відмінні риси готельної ланцюга, організованої за цією моделлю, такі:

- єдність стилю (архітектура , інтер'єр);

- єдність позначень і зовнішньої інформації;

- просторий і функціональний хол;

- швидкість реєстрації клієнтів;

- номери, передбачені для постійних клієнтів;

- сніданок «шведський стіл»;

- наявність конференц - холу;

- гнучка система тарифів ;

- єдина структура управління, маркетингу та служби комунікацій.

Під контролем готельних ланцюгів, побудованих з даної моделі, є близько 50 % готельних номерів у світі. Такі ланцюги управляються одним власником - головним холдингом.

У «добровільні» готельні ланцюжки (типу «Best Western» , «Romantic Hotels»), як своєрідну модель, незалежно від країни розташування, під єдиною торговою маркою об'єднують готелі, що витримують певні набори і стандарти послуг. Готелі платять внески в єдиний фонд, кошти якого йдуть на рекламні та маркетингові цілі, заходи з просування їх послуг на ринок. При цьому повністю зберігається фінансова та управлінська самостійність кожного готелю.

Практика виробила інтеграцію і поєднання моделей. Так, виникли готельні консорціуми, об'єднуючі готелі і невеликі готельні групи різного класу: «Best Western Hotels», «Romantic Hotels & Restaurants», російська компанія «Best Eastern Hotels». Консорціуми, не нав'язуючи власних стандартів сервісу, сприяють просуванню готелів на міжнародних ринках, представляють їх інтереси в системах резервування. Готелі, що увійшли до консорціуму, повинні платити встановлений відсоток від прибутку або робити фіксовані щорічні відрахування. Серед російських готелів в міжнародні консорціуми входять «Art Hotels» («Best Western Hotels») і «Аеростар» («Supranational Hotels»).

Сімейства або асоціації («The Leading Hotels of the World», «Preferred Hotels & Resorts Worldwide», «Small Luxury Hotels of the World» тощо) об'єднують готелі, що відповідають певним вимогам. Крім маркетингової системи продажів, готель отримує відомий бренд і привабливий імідж. Асоціації жорстко контролюють дотримання своїх стандартів, не втручаючись в управління готелем, але разом з тим, у разі грубих порушень корпоративних норм залишають за собою право на виключення порушника зі своїх лав. Оплата послуг таких компаній складається з фіксованого щорічного членського внеску, не залежного від поточних доходів готелю, і комісійної винагороди за здійснювані послуги бронювання. У асоціацію «The Leading Hotels of the World» входять чотири російських готелю: «Національ», «Балчуг Кемпінські», «Асторія» і «Гранд Європа».

Готельні об'єднання можуть бути утворені за принципом франчайзингу. Існують десятки варіантів співпраці між франчайзинговою мережею та готелем, різняться взаємними зобов'язаннями.

Франчайзинговий договір з продажу ліцензії на використання торговельної марки і прав на участь у системах збуту і маркетингу мережі вважається одним з найбільш успішних у світовій практиці («Маріотт Гранд», «Маріотт Роял», «Маріотт Тверська» («Marriott»), «Національ» («Le Royal Meridien»), «Виноградово» (“Holiday Inn”) та ін.) При цьому оператор не управляє готелями, не змінюється і власник. Так, московські готелі «Marriott» управляються американською компанією «Interstate», а «Національ» залишається муніципальним підприємством .

Франчайзинг може базуватися на контракті на управління , що включає декілька договорів: на використання торгової марки , на надання персоналу та know-how, на участь у системах бронювання, на технічне обслуговування і т.д. В якості прикладу слід відзначити «Шератон Невський Палас». Мережа приймає зобов'язання щодо впровадження ефективної моделі менеджменту в готелі, і її прибуток безпосередньо залежить від досягнутого рівня доходів готелю.

Найбільш поширений варіант договору, за яким оплата послуг готельного оператора складається з вступного внеску (для висококласних готелів $ 100-150 тис.), роялті (4-8% від валового операційного прибутку), відрахувань на маркетингові цілі та комісійних за використання каналів збуту.

Так, наприклад, у Росії набула широкого поширення практика створення спільних підприємств («Редіссон Слов'янська», «Балчуг Кемпінські», «Марко Поло Пресня», «Новотель Шереметьєво», «Шератон Палас» тощо). У цьому випадку мережа стає одним з інвесторів проекту, вкладає свій капітал і технології на умовах участі в прибутках готелю .

Готельний оператор може виступати власником готелю , але така схема вимагає великих фінансових вкладень, що стримує розширення мережі. У таких моделях володіння готелем вважається запорукою стабільності бізнесу.

Франчайзингові мережі охоплюють понад 70% усіх готелів Північної Америки. У Європі в групи і консорціуми входять лише 16 % готелів. Практика ведення бізнесу показує, що середній дохід входять в ланцюг готелів на 60 % більше, ніж у незалежних готелів, а їх заповнюваність, відповідно, більше на 8%.

Поряд з франчайзингом для об'єднання в готельні ланцюги використовуються трастові договори, за якими власник зберігає права власності на майно, але передає активи в управління менеджменту даної ланцюга.

Готельні ланцюги відрізняються високими вимогами до якості послуг, для чого здійснюється їх регулярна сертифікація, а також ефективністю господарювання.

Економічна ефективність роботи готелю відбивається не тільки в раціональних витратах, економічної технології, надійних партнерських зв'язках, а й в оптимальному використанні номерного фонду, стабільної його завантаженні, гнучкості тарифного плану.

Для збільшення завантаження застосовується система заходів із залучення й утримання постійних клієнтів, орієнтованих на дану якість послуг, за допомогою системи знижок. Включення всіх готелів ланцюжка в єдину систему резервування місць через Інтернет також сприяє збільшенню завантаження.

Міжнародна асоціація франчайзингу виділяє 70 галузей, в яких використовують методи франчайзингу, в т.ч. ресторани, готелі, туризм та розваги.

Франчайзингові взаємини можуть бути прибутковими для обох сторін. Франчайзі зацікавлений у максимальних продажах при мінімальних витратах, для чого він повинен слідувати правилам ведення бізнесу по франшизі і брати участь у рекламних і маркетингових компаніях, проведених франчайзером. Франчайзер забезпечує лідерство в конкурентній боротьбі, імідж, впізнаваність бренду, основний тренд розвитку, бере участь у проведенні міжнародних рекламних компаній і т.д.

1. 3. Особливості функціонування франчайзингу як форми об'єднання в готельних ланцюгах

Існують два основних види готельних ланцюгів: інтегровані ланцюги, які створені з однорідних одиниць, і готельний консорціум, який об'єднує незалежні готелі. Формою об'єднання в готельних ланцюгах є система контрактних угод, або «франчайз». Суть її полягає в тому, що велика фірма укладає контрактну угоду з уже діючими самостійними дрібними підприємствами. При цьому дрібному підприємству надається право реалізації послуги під маркою фірми-патрона на спеціально обумовлених умовах. При побудові відносин франчайзера і франчайзі можливі два основні варіанти:

- прямий франчайзинг, коли франчайзер продає франшизу прямо місцевому підприємцю (франчайзі). Якщо утворюється мережа міжнародного франчайзингу, де велике географічне відстань між франчайзером та франчайзі, то виникає проблема достатньої підтримки на місцевому рівні та обліку місцевих особливостей;

- непрямий франчайзинг (субфранчайзингу), коли міжнародний франчайзер продає виключні права на розвиток усієї системи на території іншої країни одному франчайзі, який у подальшому буде укладати субфранчайзінговие договори з наступними франчайзі.

Таким чином, франчайзі стає франчайзером в даній країні, продаючи і пропонуючи франшизи іншим підприємцям і збираючи з них сервісну плату ( роялті). При виборі варіанту франчайзингу потрібно враховувати фінансовий фактор, так як розширення діяльності в міжнародних масштабах вимагає від франчайзера значних грошових інвестицій, які потрібні для ведення переговорів щодо укладення франчайзингового договору або відкриття власного представництва, а також адаптації до місцевих умов. Доводиться вирішувати проблему найму місцевих менеджерів, знайомих з вимогами місцевого законодавства, традиціями і смаками кінцевого споживача, які проходять спеціальні курси навчання і в подальшому використовуються як консультанти. Наявність у країні потенційного розвитку підприємців, що мають практичний досвід, що володіють фінансовими та кадровими ресурсами і здатних виконувати функції генерального франчайзі, завжди вигідно для центральної фірми - франчайзера, оскільки дозволить йому не вкладати значні кошти в формується міжнародну мережу прискорить впровадження даного бізнесу в цю країну. Франчайзер зазвичай схиляється до укладенню прямих франчайзингових договорів у країні, що має спільні кордони з країною франчайзера . Якщо країни географічно віддалені, то співпраця стає скрутним і вимагає великих трансакційних витрат, тому франчайзер буде схилятися до другої формі франчайзингу (непрямої). При цьому ступінь країнових відмінностей (різні мови, закони, релігії, традиції, пристрасті споживачів, умови для підприємницької діяльності) поряд з іншими факторами впливає на вибір франчайзером варіанти франчайзинга. Международная Асоціація франчайзингу Організацій (МАФО) дає таке визначення: «Що тривають у часі взаємини, за якими франчайзодавець надає захищене в законному порядку право займатися певною підприємницькою діяльністю, а також допомогу в організації цієї діяльності, навчанні, реалізації і управлінні за винагороду від франчайзополучателя» (USGHJ Oktober, 1985). Франчайзодатель здатний досягти більш глибокого проникнення на ринок з мінімальними інвестиціями , в той час як франчайзополучатель в змозі розгорнути свою підприємницьку діяльність з меншим ризиком. Міністерством торгівлі США підраховано, що закриття франчайзингу підприємств у перші п'ять років їх роботи становить лише 4 %. Франчайзодатель через експерименти і купується досвід дає можливість усунути багато з тих причин , які тягнуть за собою невдачі знову починаємо робити. У кожному договорі франшизи франчайзодавець надає франчайзополучатель право використання символу, ноу-хау і системних структур франчайзодавця. Звичайним умовою є участь у ринкової стратегії. Франчайзодатель створює повну концепцію підприємства або методів роботи, а франчайзополучатель купує право використовувати наявні напрацювання. Франчайзингу відносини в туризмі США сконцентровані в основному в сфері громадського харчування, засобах розміщення, курортних зонах , тематичних парках і т. д. На початку 2010 року в США налічувалося 82 923 франчайзингу ресторану із загальним оборотом в 53 мільярди доларів. Франчайзодатель володіли 26664, а франчайзополучатель - 56259 ресторанами. Серед засобів розміщення у році малося 8 393 франчайзингу готелів, мотелів і кемпінгу. При цьому Франчайзодателі володіли 1187 готельними підприємствами, а франчайзополучателі іншими. Вплив готельних ланцюгів на індустрію дуже велик. Більшість з того, що зараз вважається «стандартом у виробництві», або мало свій початок, або отримало підтримку в готельних ланцюгах. Якщо яка-небудь ідея довела свою життєздатність в одному з готелів ланцюга, вона рекомендується для впровадження у франшизних готелях.

Успіх системи контрактних угод у сфері туризму обумовлений тим, що в ній поєднуються фінансова і технічна міць великої фірми з гнучкістю і маневреністю дрібного підприємства, майстерністю, талантом і підприємливістю оператора, а також з його матеріальною зацікавленістю в результатах діяльності фірми. Важливим пунктом контрактних угоді в готельному бізнесі є включення операторів в ланцюг підприємств, охоплених системою резервування місць. У разі готельного франчайзингу договір визначає кількість кімнат та пов'язані з даним підприємством послуги, які пропонуватимуться. Ціна франчайзингу, а також платежі за використання майна та винагороду також обумовлюються в договорі. Для готельної індустрії відрахування становлять від 1,5 до 5% від доходів з номерного фонду. Умови платежів визначаються в договорі, так само як і платежі. Інтегровані готельні ланцюги виробляють і продають продукт, який послідовний і однорідний. Вони управляються прямо і побічно через франчайзингову систему або за контрактом на управління. Всі готелі в ланцюзі мають назву і знак. Основні інтегрований ланцюга діють у США: «Хоспіталіті Франшиз Системі», «Холідей Інн Уордвайт» та ін До великих ланцюгах відносяться також французька група «Аккор», що займає 4-е місце в світі, і британська група «Фортс», що знаходиться на 9 -му місці. Група «Аккор» займає лідируюче місце у Франції; в ній сконцентровано 55 % всього номерного фонду групи і 9 % всього номерного фонду країни в групі. Вона також є найбільшим оператором в Бельгії та Німеччині.

Таблиця 1.1. - Найбільші готельні мережі світу

Будь-яка концепція групи «Аккор» щодо житла, ресторанів, туризму або відпочинку розвивалася як окрема концепція, націлена на специфічні смаки споживача. Наприклад, концепція «готель» поєднує в собі комфорт і гостинність готелю з турботою та медичним обслуговуванням літніх людей. Концепція «атріум» об'єднує якісне житло з великим бізнес-центром, розміщеним в діловому центрі міста. У даному випадку готель надає конференц-зал, сучасні офіси, засоби телекомунікації, комп'ютеризовані інформаційні засоби, секретарів -референтів і т. д. Група «Аккор» управляє наступними готелями: «Пульман», яку вона придбала у «Вагон-Лізі» в 1991 р., зміцнивши тим самим свої позиції, «Софітель», «Меркур» , «Новотель», «Алтея», «Ібіс», «Урбіс», «Формула 1», «Мотель 6» і «Парфенон», а також курортними готелями «ПЛМАзур» і «Марін Отел». Серед них є готелі високого класу, такі, як чотирьохзірковий «Софітель», тризіркові «Новотель» і «Меркур», а також більш прості готелі, наприклад Двохзоряні «Ібіс» або однозіркових «Формула 1».

Група «Аккор» проявляє також інтерес до «Баріер Груп». Інша велика готельна ланцюг Франції - «Клаб Медіте-ран» - відноситься до ринку відпочинку. Велика частина її фонду номерів сконцентрована в селах і на віллах , в основному в країнах , що спеціалізуються на туризмі відпочинку. У Європі знаходиться три чверті від загального фонду готельних номерів. Така система була створена на базі концепції нового туристичного продукту, яка полягає у відволіканні відпочиваючих від повсякденного життя в місцях з високоякісним обладнанням, найкращим постачанням і зрештою з великим розмахом розважальної діяльності за допомогою професійного персоналу і постійного пошуку оновлення. Група «Клаб Мед» функціонує через свою головну компанію «Клаб Медитеран СА», яка управляє туристської діяльністю в Європі та Африці. В Американському, Карибському та Тихоокеанському регіонах група управляється через «Клаб Медитеран Інк.», Чиї 20% акцій котируються на Нью - Йоркській фондовій біржі. З метою задоволення вимог сегмента ринку, що користується туристською продукцією високої категорії, ця група диверсифікувала свою діяльність у круїзах і до своїх 100 клубів на п'яти континентах земної кулі додала лайнери «Клаб Мед 1», плаваючі у Карибському і Середземному морях, і «Клаб Мед 2» - у Тихому океані. Вона також придбала авіакомпанії «Міневри» і «Аер Ліберті», які представляють другу велику групу повітряного транспорту у Франції після «Аер Франс Груп». Група «Клаб Мед» піклується про підтримку своєї незалежності, особливо зараз, коли «Аер Франс Груп» здійснює політику диверсифікації. З цих причин дана група розширює сферу своєї діяльності на американському та японському ринках, а також застосовує нові види послуг у своїх «селах». Наприклад, в Карибському басейні і в Мексиці відомі «села» цієї групи, що пропонують новий елітарний туристський продукт - «Скубі-дайвінг» - дослідження глибин Світового океану. Останнім часом активно розвивається американська нова концепція курортних клубів «САНДАЛС» з бездоганним рівнем сервісу , коли у вартість туру включені абсолютно всі послуги. Ці клуби зосереджені в Карибському басейні, на Багамських островах, острові Ямайка та ін У Великобританії основні готельні ланцюги складають приблизно 25 % готельної індустрії . Найбільшою групі «Фортс» належать 338 готелів в країні, далі йде «Моунт Чарлі Тістл Отелс» - 109 готелів і «Квін Моат Хаусіс» - 102 готелі. У п'яти головних містах Великобританії зосереджено 40 % всіх готельних номерів країни. Дослідження, проведені британськими фахівцями, показали, що при об'єднанні готелів в ланцюзі прибутковість одного номера в 7 разів вище, ніж у незалежних готелях. Інші європейські групи також представлені на ринку Великобританії. Наприклад, французька група «Аккор» займає дев'яте місце в лізі 50 вищих готельних груп у Великобританії і має 25 готелів. Один з факторів, що залучають іноземних інвесторів у цю країну, - низький рівень заробітної плати в порівнянні з континентальною Європою. На європейському ринку також широко представлені найбільші в США лідери готельного бізнесу, такі відомі готельні ланцюги, як «Хілтон Отелення Корп.», «Шератон Корп.», «Маріотт Корп.», «Рамада Інг.», «Хаятт Отелс». Останній вперше використав стиль «фойє - атріум». За контрактом франчайзингу велика фірма або компанія (франчайзер) передає свої права на використання торгової марки, системи маркетингу, збуту та централізованого резервування номерів, системи управління операціями франчайзіату, який підпорядковується управлінським критеріям франчайзера, підтримує його стандарти обслуговування і комфорту, виплачує гонорар за угоду в розмірі 3-4 % обороту, а також вносить початковий внесок у розмірі близько 3 %. Франчайзер за контрактом франчайзингу передає свої стандарти обслуговування і разом з ними свою репутацію. Компанія надає свою технологію в обмін на інвестиції. Вона допомагає франчайзіату в організації заходів з паблісіті і порадами при купівлі обладнання, а також займається підготовкою персоналу. У Франції, наприклад, система франчайзингу розвивається в одно- і двозіркові готельному секторі. Завдяки цій системі двозіркові готельні ланцюги («Аркадія», «Ібіс») і однозіркових ланцюга («Балладан», «Формула 1») побудували сотні готелів за останнє десятиліття. Цей успіх можна віднести до політики французьких готельних ланцюгів, яка полягає у залученні франчайзіату маленьким початковим внеском від 270 до 540 тис. дол. У США систему франчайзингу активно застосовують такі імениті готельні ланцюги, як «Холідей Інн Уордвайд» і «Редиссон Готелі». У Росії набула поширення практика створення спільних підприємств («Редіссон САС Слов'янська», «Балчуг Кемпінські», «Марко Поло Пресня», «Новотель Шереметьєво», «Шератон Палас» тощо). У цьому випадку мережа стає одним з інвесторів проекту, вкладає свій капітал і технології на умовах участі в прибутках готелю. Готельний оператор може виступати власником готелю, але ця схема вимагає великих фінансових вкладень, що стримує розширення мережі. У таких моделях володіння готелем вважається запорукою стабільності бізнесу. Можна очікувати, що наступним етапом діяльності міжнародних готельних мереж на території Росії стане будівництво готелів більш низьких категорій, зокрема тризіркових. На порядку денному також їх впровадження в регіони і відомі туристичні центри Росії. Об'єктів розміщення високої категорії і готелів туристичного рівня, що відповідають міжнародним стандартам, у великих російських містах занадто мало. Окремі острівці якісного розміщення, такі як п'ятизіркові «Atrium Palace Ноті! & World Trade Center» і «Hyatt Regency» в Єкатеринбурзі, чотиризірковий «Quality Hotel Tyumen» в Тюмені - погоди не роблять. Необхідність в хорошому, якісному і розрахованому на різні смаки та фінансові можливості розміщенні зростає рік від року. І першими відчули необхідність освоєння регіонів міжнародні готельні компанії. Відомі міжнародні готельні компанії з успіхом почали застосовувати відпрацьовані схеми. Вони цілком усвідомлюють, що можливість вибудовувати власні ланцюга дає їм незаперечні переваги. «Radisson Hotel and Resorts Worldwide» на додаток до будівництва в 1991 р. готелю в столиці Росії відкрила через два роки готельний комплекс у Сочі. Дещо пізніше до нього додалася ще одна чотирьохзірковий готель - «Лазурна Пії Готель», орієнтована на гостей- гірськолижників. Проте інтереси корпорації значно ширше: «Radisson Hotel and Resorts Worldwide» намагається охопити ланцюжком готелів туристичні та ділові центри колишнього СРСР. Важливим стратегічним напрямом для компанії стала Прибалтика. Так вже побудовані два готелі в Литві: у Вільнюсі - чотирьохзірковий «Редіссон - 8А8 -Асторія» (1998 р.) і нещодавно введений в стрій готель у Клайпеді , помітно перевершує по класу будь-які інші готелі міста. З 1995 р. в Латвії функціонує п'ятизірковий готель «Редіссон - 5А5 - Такугава». В Естонії - новий «Редіссон - 8А5 -Готель Таллінн» , що вважається найдорожчим проектом в країні. Таким чином, готельна ланцюг у цих регіонах у загальній сукупності матиме 1500 номерів. В азербайджанській столиці Баку функціонує п'ятизірковий готель «Плаза - Баку». Планується відкриття першої готельної ланцюжка «Radisson Hotel and Resorts Worldwide» в Києві. На сьогоднішній день це найбільш значне присутність міжнародної готельної мережі на території Росії і в пострадянському пространстветском просторі. Американська компанія «Best Westrn» - друга за величиною представленої ланцюжка в Росії та інших державах колишнього СРСР. «Best Western» також простягає свої інтереси на північний захід Росії і Прибалтику. Компанія «Marco Polo Hotel & Resorts» в період з 1991 по 1993 рр.. відкрила чотири готелі, два в Москві і по одному - у Санкт -Петербурзі та Новгороді, таким чином, ставши найбільшою готельної ланцюжком в Росії. Проте утриматися на ринку не змогла і поступово її підприємства перейшли в інші системи . Так, готелю «Палас Готель» в Москві і Санкт -Петербурзі увійшли в систему «Sheraton». Англійська готельна корпорація «Forte / Le Meridien» має договори з двома московськими готелями - «Національ» і «Country - Club». Третя її готель - «Le Meridien Villon» знаходиться в Литві. Міжнародна корпорація «Bass International» управляє ще одним заміським готелем - «Holiday Inn Vinogradovo». Цей чотирьохзірковий підмосковний готель орієнтований на транзитних пасажирів, оскільки розташована недалеко від «Шереметьєво - 2», і на ділових туристів. У її найближчих планах - залучення туристів, що приїжджають на відпочинок. Це перша «ластівка» ланцюга «Holiday Inn», а всього в планах компанії - збільшити число готелів у Росії до десяти. У той же час інша ланцюжок - «Inter Continental», що входить до корпорації «Bass International», пішла з російського ринку. Одночасно «Inter Continental» почав активно впроваджуватися на середньоазіатський ринок, де у корпорації свої інтереси. Компанія «Marriott International» сконцентрувала свою увагу поки тільки на столиці. Три готелі, «Тверська», «Гранд готель» і «Interstate Hotels», функціонують на підставі франшизою договору. Готель «Ренесанс» має прямий договір з компанією, що дає право її персоналу працювати в інших готелях цієї системи. Всі готелі компанії «Marriott» орієнтовані на бізнес -туристів , корпоративних клієнтів і індивідуалів . Найближчим часом «Marriott International» планує розширити свою присутність в прибалтійських державах, а в Аменії та Грузії вже йде будівництво готелів ланцюжка. Взагалі, ринок Східної Європи компанія розглядає як один з найперспективніших і планує продовжувати освоювати його. Група «Kempinski» представлена двома готелями в Москві і Санкт -Петербурзі , які одними з перших здобули славу кращих представників російської індустрії гостепріімства.Компанія «Sheraton» крім Москви і Санкт Петербурга представлена і в Тбілісі - «Метехі -Палас». Готельний ринок Москви характеризується цілим рядом виражених відмітних рис , особливо помітних для тих, хто має загальне уявлення про його кількісних і якісних параметрах. Отже, перше, на що звертаєш увагу, порівнюючи ринок Москви з ринками інших найбільших міст Європи, це висока одноразова місткість об'єктів. Середня готель Москви має близько 230 номерів, у Лондоні - близько 100, у Парижі та Мілані - трохи більше 40 номерів. Якщо врахувати , що столиця Росії має і найбільший в Європі готель на 6000 місць, а місткість деяких інших об'єктів не набагато поступається цьому гіганту, то можна сміливо припустити, які труднощі створює подібне захоплення великими формами. По-перше, такі об'єкти важко керовані, що негативно позначається на їх економічних результатах. Відсутність стабільних потоків невибагливих вітчизняних туристів, а також загострення конкуренції за іноземних гостей поставили московські готелі радянської споруди в дуже скрутне становище. Слабкість вітчизняного менеджменту та відсутність стійких національних брендів - ось ще одна відмінна риса московського готельного ринку. Сегментація об'єктів по класу в Москві та інших європейських містах приблизно збігається, що свідчить про виявлення тенденцій загального характеру, які диктують дотримання певних пропорцій. Якщо судити за кількістю місць у готелях три зірки, то на їх частку в Москві доводиться не менше місць, ніж у Мілані чи Берліні - приблизно 40 %. Однак московський сегмент готелів класу три зірки відрізняється від європейського аналога співвідношенням ціна-якість послуги: за середньою ціною продажу столичні готелі класу три зірки поступаються своїм зарубіжним конкурентам. В деякій мірі винна в цьому ціновому відставанні низька купівельна спроможність вітчизняного споживача, становить більшість в цих засобах розміщення. Крім того московські готелі середнього класу відрізняються від європейських аналогів менш персоніфікованим обслуговуванням. У цьому винні згадувані вже розміри московських готелів: важко донести теплоту споконвічного московського гостинності до кожного з декількох тисяч одночасно проживаючих гостей. Верхній сегмент ринку засобів розміщення Москви закінчив 2012 рік з непоганими показниками . Якщо порівнювати готелі верхнього сегмента Москви з аналогічними по класу об'єктами інших міст, в першу чергу Берліна, то московські показники не виглядають гнітючими: заповнюваність від 55 до 80% (середня - близько 56%), ADR - від 106 до $245. Москва опинилася, мало не єдиним великим містом Європи, який зумів збільшити завантаження і дохід з номера в 2012 році порівняно з 2011 роком. Для того, щоб посилити інвестиційну привабливість московського готельного ринку, динаміка клієнтського потоку повинна показувати тенденцію до зростання, а абсолютні цифри, що характеризують цей показник, повинні збільшитися принаймні в два раза. Проблема інвестиційної активності стає тим більш заплутаною, ніж глибше в неї занурюєшся. Безперечно, що закордонні кошти вкладатимуться в російські готелі тільки тоді, коли Росія інтегрується в європейську ділове середовище (що передбачає, крім іншого, прийняття західних стандартів фінансової звітності, стандартів обслуговування, розрахунків і оцінок проектів і т. д.). До того, як це стане можливим, залишається надія на розширення ринку за рахунок власних коштів власників майбутніх готелів і на те, що ставлення на ньому візьмуть більш цивілізовані форми. Зараз у Москві налічується 170-180 готелів на 42 тис. номерів. У Парижі понад 1500 готелів мають місткість 64 тис. номерів. Тобто в Москві місткість середньої готелі у п'ять разів більше, ніж у Парижі. У США готельні підприємства також відрізняться більшою одноразовою місткістю, ніж європейські аналоги. Наприклад, готель «Золоте кільце» по праву вважається одним з провідних готелів Москви . Щомісяця тут зупиняються постійні клієнти із США, Німеччини, Японії, Італії, Великобританії, Фінляндії, Іспанії, Греції. Згідно з прогнозом СОТ на 2020 р., Росія прийматиме 47 млн осіб. Для готелів ще однією перевагою включення в міжнародну ланцюжок стає можливість доступу до нових технологій та техніки . Це дозволяє вести ремонтні роботи без закриття готелю і занепокоєння се гостей. Так було, наприклад, в готелях «Редіссон-Слов'янська», «Шератон -Палас» і «Маріотт-Тверська». Причому кошти на реконструкцію виділяються, як правило, зі спеціально призначених для цього фондів компанії. Включення в міжнародну готельну мережу зобов'язує готель постійно підтримувати імідж марки, утримувати в порядку номерний фонд, своєчасно проводити реконструкції. Важлива і інформаційна підтримка. Включення у відому готельну систему дає готелю можливість бути представленим у всіх її довідниках, каталогах, системах бронювання і на Інтернет- сайтах. Крім того, що входить в ланцюжок готель набуває величезних можливості розширення сервісу, спираючись на вже розроблені схеми та контакти, клієнтські програми і їх підтримку. Вирішуються й такі важливі питання як навчання персоналу, підвищення його кваліфікації, можливості обміну професійним досвідом. Цінова політика готелів, які входять у міжнародні готельні системи, дуже різноманітна і відрізняється високою гнучкістю. Розміщення гостей за опублікованими тарифами допускається тільки в крайніх випадках. Майже завжди клієнтові пропонуються спеціальні ціни: корпоративні, сімейні, «державні» тарифи, «понад економний» і «гарячий» інтернет -тариф, пропозиція «бізнес-клас», спеціальні ціни для літніх. У Росії на сьогоднішній день представлені практично всі відомі міжнародні готельні системи. Франчайзинг пропонує сучасні відпрацьовані технології ведення бізнесу, що дозволяє уникнути помилок організаційно-технічного характеру.