Причини страйків в Україні

Таким чином, посиланням відповідачів та їх представника на те, що вини не є належними відповідачами за позовом ВАТ «ОГЗК» про визнання стайку, який розпочався о 08 годині 22 липня 2009 року незаконним, суд дає негативну оцінку, так як відповідно до підписного листа саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 трудовий колектив ЗДЦ ВАТ «ОГЗК» доручив представляти його інтереси у взаємовідносинах із керівництвом ВАТ «ОГЗК».

Страйк тривав з 08 години 22 липня 2009 року по 11 годину 28 липня 2009 року.

Відповідно до ст.44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.98 року №137/98-ВР.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.98 року №137/98-ВР колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло. Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов’язаний у триденний строк письмово проінформувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.19 ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.98 року №137/98-ВР, рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) чи іншої організації найманих працівників, уповноваженої згідно із статтею 3 цього Законупредставляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом. Орган (особа), який очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.98 року №137/98-ВР, незаконними визнаються страйки:

- оголошені з вимогами  про зміну конституційного ладу, державних кордонів та  
адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;  
- оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням  
профспілок чи уповноваженими ними органами положень статей 2, 4, 6, частин першої і п’ятої  
статті 12, частин першої, третьої і шостої статті 19 цього Закону;  
- розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об’єднанням  
профспілок чи уповноваженими ними органами вимог статті 20, частин другої та третьої  
статті 24 цього Закону;  
- які оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур, передбачених  
цим Законом.  
Суд вважає правильними твердження представників позивача про те, що виробництво на ВАТ «ОГЗК» є безперервним, тому орган (особа), що очолює страйк, зобов’язаний були письмово попередити адміністрацію ВАТ «ОГЗК» про прийняття рішення про оголошення страйку не пізніш ніж за п’ятнадцять днів.  
У судовому засіданні представниками позивача доведено, що в порушення ст.6, ч.1 ст.19 ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.98 року №137/98-ВР адміністрація ВАТ «ОГЗК» не отримувала від працівників ЗДЦ ВАТ «ОГЗК» або їх представників рішення зборів (конференції) трудового колективу ВАТ «ОГЗК» або цеху про оголошення страйку в порядку та строки, передбачені цим Законом.  
Таким чином, судом встановлено, що працівниками ЗДЦ ВАТ «ОГЗК» не було дотримано процедури формування і затвердження вимог працівників ЗДЦ ВАТ «ОГЗК» або профспілки ВАТ «ОГЗК» щодо проведення страйку, а також порушені порядок та строки оголошення та проведення страйку.

На підставі викладеного та керуючись положеннями Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.98 року №137/98-ВР, ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання страйку незаконним – задовольнити.

Визнати незаконним страйк працівників залізничного цеху Відкритого акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», що тривав з 08 години 22 липня 2009 року до 11 години 28 липня 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя (підпис) В.В.Чаплицький

Копія вірно:

Суддя

Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_7