Соціальний капітал як чинник інституційного розвитку суспільства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Контрагенти ТОВ «Центрумікс-Трейд»

Ситуація  на підприємстві станом на 2012 р.

Проблема  організації підприємства

Починаючи з 2012 року, темпи приросту фонду оплати праці суттєво скоротилися, а коефіцієнт витрат на підвищення кваліфікації взагалі зменшився на 43,7%. Необхідно відмітити, що мотиваційний механізм (матеріальний та нематеріальний), який впливає на якість інформаційної підсистеми та ймовірність розповсюдження конфіденційної інформації, поступово втрачає свою ефективність. Як наслідок, у працівників виникає занепокоєність за свою подальшу роботу в компанії, що створює великі ризики умисного заподіяння шкоди підприємству з боку персоналу.

Необхідно відмітити, що загальний рівень ефективності діяльності є незадовільним і погіршується з кожним роком. Основними причинами такого явища залишається невдале управління конкурентоспроможністю та економічною безпекою підприємства. Екстенсивний характер змін, необґрунтованість прийнятих рішень, відсутність стратегічного бачення розвитку призводить до незворотної втрати потенційних можливостей та компетенції підприємства.

На основі проведеного аналізу  ефективності управління ТОВ «Центрумікс-Трейд» можна зазначити, що організаційна структура підприємства відповідає досить оптимальному ефективному стану, однак значення окремих показників ефективності свідчать про необхідність часткової зміни елементів структури.

Питання

1. За допомогою яких інструментів можна покращити мотиваційний механізм?
2. Запропонуйте варіант зміни структури управління персоналом.
3. Які заходи було б доцільно провести, щоб покращити клімат в колективі?

Вирішення проблеми:

1. Сформувати планово-економічний відділ, в обов’язки якого буде покладено формування планів діяльності, прогнозів на короткочасну та довгострокову перспективу. В той же час директор делегуватиме обов’язки новому відділу і зможе повноцінно займатися стратегічним плануванням та розвитком підприємства.
2. Ввести нову посаду менеджера з кадрів, першочерговим завданням якого буде розробка стратегії управління кадрами, яка необхідна для подальшого розвитку бізнесу.
3. Постійно підвищувати кваліфікацію працівників:

• запровадження короткочасних навчальних та розвиваючих програм (курси, семінари, психологічний тренінг);

• ознайомлення працівників з основними тенденціями та новітніми розробками на ринку;
• орієнтація діяльності підприємства на вимоги ринку та споживачів;
• встановлення винагороди за виконану роботу у залежність від поліпшення професійного рівня;
• проведення регулярного підвищення кваліфікації персоналу;
• забезпечення суміщення посад по вертикалі та горизонталі на всіх структурних рівнях, що вплине на оперативність та гнучкість структури;

4. Розробити нову систему мотиваційних (матеріальних та нематеріальних) заходів, які будуть стимулювати працівників до праці.

Економічні  заходи:

• удосконалення форм та систем оплати праці та преміювання;
• розширення величини заохочувальних, компенсаційних виплат;
• доплати за стаж і сумлінну працю на підприємстві;
• нагороди цінними подарунками;
• пільгове харчування.

Адміністративні заходи:

• сприяння додатковим відпусткам і вихідним дням;
• створення сприятливих умов праці та забезпечення охорони праці;
• запровадження гнучких графіків роботи;
• нагороди почесними відзнаками.

Соціальні заходи:

• безкоштовне профілактичне та лікувально-оздоровче медичне обслуговування;
• надання та розширення послуг соціальних пакетів.

 

 

 

Висновки

З часом, очікування щодо соціального капіталу - що він буде служити «містком» між різними дисциплінами і політиками, зникне. Деяке розчарування викликано методологічними проблемами, переоцінкою якогось одного типу даних і недооцінкою місцевих особливостей. У той же час, для політики важливо те, що соціальний капітал не має свого «інституційного дому». Останнім часом виникло розуміння, що соціальний капітал потрібно розглядати в поєднанні з іншими типами капіталу. При цьому не варто забувати і про важливу роль держави, що створює інституційний «фон», на якому людям легше довіряти один одному, розвивати відносини, які зміцнюють місцеві спільноти. У цьому сенсі роботи з соціального капіталу мають цінність для інновацій в політіке.

В основному роботи по соціальному  капіталу і громадянському суспільству  спрямовані на вивчення громадянської  активності та її впливу на демократизацію. Деякі автори дотримуються неоліберального  концепту, що громадянське суспільство  відокремлено від держави. Їхні роботи в основному спираються на кількісні  методи.

Етнографічні дослідження в  основному спрямовані на розгляд  складних механізмів взаємодії між  людьми, державою і організаціями  в пострадянських країнах. Більшість  авторів доходять висновку, що інструменти  та підходи для вивчення соціального  капіталу у Східній та Центральній  Європі повинні бути іншими, ніж  для країн Заходу. Більше того, при  цьому не можна забувати такі важливі  моменти як гендер, етнос, релігія  і держава.

Роботи у сфері антропології доводять, що є необхідність перенести  дебати про громадянське суспільство  в бік вивчення переконань, цінностей  і повсякденних практик людей. Це найкраще вдається політичної антропології, яка долає рамки, як ліберального індивідуалізму, так і універсалізма.

 

Список  використаних джерел

1. Головко Л.С., Соціальний капітал: сутність та проблеми розвитку/ Л.С. Головко; Серія: Економіка та підприємництво, 2012 р., № 1 (64)
2. Небава М. І. Еволюція поглядів на систематизацію соціального капіталу режим доступу [Електронний ресурс]: Національна бібліотека України імені Вернадського – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/pspe/2008-4/nebava_m_408.htm
3. Радаєв В.В., Соціальний капітал як наукова категорія
4. Coleman, J. S., Social capital in the creation of human capital/ James S. Coleman; University of Chicago, 2008
5. Савін С.Ю., Еволюція категорії «соціальний капітал» в контексті економічного розвитку/ С.Ю. Савін, Херсонський національний технічний університет, 2010 р. УДК 331.101.262
6. Андрущенко Г.І., Генезис та сутність поняття “соціальний капітал”/ Г.І. Андрущенко, УДК 316.61, 2012 р.
7. Єлагін В.П., Про сутність поняття «Соціальний капітал» та його роль у процесі розбудови соціальної держави/ В.П. Єлагін, УДК 316.323.65, 2010 р.
8. Дем’янчук О.І. , Соціальний капітал як елемент сталого економічного розвитку суспільства/ О.І. Дем’янчук; Економічна теорія. 12, 2007 р., УДК 314.18
9. Михайловська О.Г., «Соціальний капітал» як ресурс інститутів громадянського суспільства/ О.Г. Михайловстка; Економіка на підприємстві, 2011 р., УДК 324.56.17
10. Від трансформації — до суспільства для всіх: регіональна доповідь про людський розвиток за 2011рік./ М.Ю. Бондаренко; кафедра державної політики та управління політичними процесами НАДУ, 2010 р.
11. Київська лекція Френсіса Фукуями: Що таке соціальний капітал? [Електронний ресурс]: Газета «День» – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/shcho-take-socialniy-kapital
12. Френсіс Фукуяма Соціальний капітал [Електронний ресурс]: Незалежний культурний часопис «Ї» – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n53texts/fukuyama.htm
13. Небава М. І. Соціальний капітал як фактор економічної результативності соціальної політики [Електронний ресурс]: Національна академія імені Вернадського – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/pspe/2009_1/nebava_m_109.htm
14.   Бурдяк В.І., Соціальний каптіал і громадянське суспільство в Європі/ В.І. Бурдяк; Панорама політологічної студії. Науковий вісник Рівенського державного гуманітарного університету, випуск № 4, 2010 р.
15. Герман Н.Г., Теорія соціального капіталу в аналітичній перспективі вивчення євро інтеграційних процесів/ Н.Г. Герман; Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, УДК 323.21.:327.7, 2011 р.
16. Доулі К., Соціальний капітал, етнічність та підтримка демократії у пост-комуністичних країнах/ M.Dowley and Brian D.Silver “Social Capital, Ethnicity and Support for Democracy in the Post-Communist States”. In Europe-Asia Studies V.54 N2, pp.505-527
17. Aberg M. Putnam’s Social Capital Theory Goes East: A Case Study of Western Ukraine and L’viv / M. Aberg // Europe_Asia Studies. – 2010. – Vol. 52. – №2. – P. 295 – 317.