Теорія держави і права

Республіка- це здійснення вищої державної влади колегіальним виборним органом. Характеризується розподілом державної влади на законодавчу, виконавчу, судову, виборність вищих органів державної влади, політична і юридична відповідальність за результати свого правління. Республіки розрізняють: президентські( президент-глава виконавчої влади, формує уряд, відсутній прем’єр міністр, голосування)США, Аргентина, Мексика, парламентські( парламент обирає уряд, президент обирається непрямим голосуванням)Німеччина, Австрія,Індія, Італія, напівпрезидентські(І уряд і президент.)Україна, Російська Федерація, Португалія, Польща. Україна -напівпрезидентська республіка (ст.5-республіка, ст.103-вибори,ст.106-прем’єр).

Державний устрій  — спосіб поділу держави на складові частини та розподілу влади між державою і цими частинами. Розрізняють просту(унітарну)- частини держави не мають усіх ознак державності і суверенітету, єдина система державних органів, єдина система права,Україна, Польща, Китай, Швеція і складну(федеративну)- частини держави мають ознаки державності і певну частину суверенітету, існує дворівнева система вищих органів влади, загальні і органи суб’єктів федерації ,двопалатний парламент, наявність у суб’єктів свого громадянства, конституції, США, Іран, ОАЕ, Росія,Індія. Державний устрій України - унітарна держава(ст..2-унітарна, ст.134-139 правовий статус Криму).

Державний режим  — спосіб здійснення державної влади. Розрізняють демократичний– державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини із забезпеченням легальних можливостей вільного виявлення і врахування інтересів всіх груп населення через демократичні інститути(1.ліберальний-воля більшості обмежена заради меншості,2.-консервативний-ідеологія і практика, що орієнтуються на збереження і підтримку формації держави і суспільного життя, що є історично сталим.3.-радикальний-спроба ввести нові форми, методи і засоби управління політичною системою, державою та економікою) і тоталітарний – державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів. Авторитаризм - вождизм. Україна -демократична держава(ст.1-демократична, розділ 2 Конституції, права свободи та обов’язки).

10. Механізм держави — система державних організацій, які здійснюють завдання та функції держави.

 Державний апарат — система державних органів, які здійснюють завдання та функції держави.

11. Орган держави — структурно організований колектив державних службовців (або один державний службовець), який наділений державно-владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для забезпечення виконання певних завдань і функцій держави.

Ознаки:

а) створюються й функціонують у  відповідності й на основі норм права;

б) відносна структурна й функціональна  відособленість у механізмі держави  по ознаці їхньої спеціалізації;

в) функціональна взаємодія один з одним у процесі реалізації кожним своїх повноважень, обов'язків.

Класифікація:

• За способом виникнення( виборні, призначувані, ті, що успадковуються)
• За місцем в системі державного апарату(первинні - не створені жодними органами або безпосередньо обираються народом, вторинні – створені первинними)
• За складом: Колегіальні, одноособові.
• За територіальною сферою: вищі та місцеві
• За змістом і напрямком діяльності: глава держави( представницькі функції, координаційна функція, установча) органи законодавчої влади(законотворча, установча, бюджетна, ратифікація міжнародних договорів), органи виконавчої влади( виконання законів, оперативне управління визначеними сферами життя, шляхом видання розпоряджень), органи судової(захист прав суб'єктів), органи контрольно-наглядової влади(здійснює контроль за виконанням і дотриманням законів діяльності суб'єктів).

Державні службовці  — особи, які працюють у штаті державних організацій і за встановлену державою заробітну плату виконують певні службові функції невиробничого характеру.

Види: 

• Спеціальні-службовці, які мають професійні знання в окремих галузях і здійснюють професійну діяльність(лікарі, вчені-їх діяльність не пов’язана з керівною діяльністю, а отже і не породжує юридичних наслідків).
• Посадові особи-ті особи, на яких покладено здійснення організаційно-розпорядчих і контрольно-дорадчих функцій.(їх дії завжди тягнуть за собою юридичні наслідки, вони своїми діями створюють юридичні акти, здатні породжувати, змінювати, припиняти конкретні юридичні відносини.
• Представники адміністративної влади-службовці, чиї дії поширено на осіб, їм не підпорядкованих(міліція, державні інспекції, КРУ, вони наділені правом застосовувати адміністративний примус, а деякі з них-адміністаративні стягнення за адміністративні правопорушення).
• Допоміжний персонал-діяльність допоміжного персоналу пов’язана з виконанням матеріально-технічних дій, які не тягнуть за собою юридичних наслідків, але мають велике значення в управлінській праці, оскільки в процесі такої діяльності готуються умови для здійснення юридично значущих дій.(секретарі, діловоди, архіваріуси,лаборанти, стенографісти.)

 

12. Державні органи сучасної України:

• Орани законодавчої влади ВРУ
• Глава держави Президент України
• Органи виконавчої влади, кабмін, міністерства та відомства, обласні та районі держ. Адміністрації, державні адміністрації  Києва і Севастополя, адміністрації держававних підприємств і установ.
• Органи по управлінню політико-територіальними утвореннями( рада міністрів АРК, верховна рада АРК)
• Органи контрольно-наглядової: прокуратура, омбуцмен, рахункова палата, державні інспекції.
• Органи судової влади( загальні(спеціалізація) та конституційні)

13. Політична система суспільства — комплекс певних політичних явищ, що існують у соціально-неоднорідному суспільстві, взаємозв’язок і взаємодія яких забезпечують досягнення політичної стабільності як необхідної умови функціонування суспільства.

Елементи:

• Суб’єкти політики( класи, різні групи населення, нації, а також їх представники-різні об’єднання, організації, (зокрема держава)індивіди.)
• Політичні відносини(взаємодія суб’єктів політики і влади, де відбувається передача ідей, поглядів, обмін ресурсами(інформація, знання), від одного суб’єкта, до іншого).
• Політична свідомість-це система знань, настроїв, почуттів, оцінок за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери суб’єктами. Політична свідомість відбувається на 2 рівнях: політична ідеологія і політична психологія)
• Політичні норми – загальні правила поведінки у політичних відносинах.

Підсистеми:

• Інституціональна-суб’єкти
• Нормативні-політичні норми і принципи
• Функціональні-політичні відносини, процеси, режими.
• Ідеологічна-політична свідомість, політична культура
• Комунікативна-зв’язки між усіма підсистемами.

Залежно від типу політичного режиму політичні системи поділяють на:

• демократичні
• тоталітарні
• автократичні

Типологію політичних систем за характером цінностей запропонував американський політолог Алмонд Габріель. Він розрізняв чотири типи:

— англо-американська політична система з гомогенною культурою, що означає: більшість громадян поділяють спільні базові цінності і норми; громадяни і політичні еліти толерантні одні до одних. Багатоманітність соціальних інтересів представлена в політичній системі незалежними політичними партіями, групами інтересів, засобами масової інформації, які функціонують на демократичних засадах. Політичні системи цього типу стабільні, ефективні, здатні до саморегулювання. Англо-американський тип політичної системи склався у Великобританії, США,Канаді, Австралії та ін..

— континентально-європейська політична система характеризується співіснуванням і взаємодією в політичній культурі елементів старих і нових культур, традицій. Це зумовлює політичну нестабільність у суспільстві й може призводити до суттєвих змін політичної системи (Німеччина у 20 — 30 роки XX сторіччя). Притаманна Німеччині, Італії, Франції другої пол. XX — поч. XXI сторіччя.

— доіндустріальні та частково індустріальний тип передбачає поєднання різних політичних культур і відсутність чіткого розподілу владних повноважень; цей тип склався у багатьох країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

— тоталітарну з гомогенною політичною культурою, що визначається відсутністю плюралізму і можливості реалізації власного інтересу. Тотальний ідеологічний вплив. Цей тип існував уфашистських Італії і нацистській Німеччині, СРСР. Зберігається донині у Північної Кореї, В'єтнамі.

За характером взаємодії з зовнішнім  середовищем розрізняють:

— відкриті системи, мають динамічну структуру й широкі зв'язки з навколишнім середовищем;

— закриті системи, для яких характерна жорстко фіксована структура

 

14. Громадські об’єднання — добровільні формування громадян, створені ними на основі спільності інтересів для реалізації своїх прав.

Види:

• За порядком утворення і формами діяльності(громадські організації, органи громадської самодіяльності, рухи-добровільні об’єднання з метою досягнення певних цілей, через масові заходи, трудові колективи-об’єднання з метою виконання покладених на неї функцій.)
• За умовами членства: формально фіксовані, формально нефіксовані, з вільним членством.
• За кількістю членів: елітарні і масові
• За сферою діяльності: місцеві, загальнодержавні, міждержавні і міжнародні.
• За соціально-правовим статусом: легальні, нелегальні, до легальні.

15. . Політична партія  — добровільне об’єднання громадян, що виражає інтереси певної соціальної групи і створюється з метою здобуття та використання державної влади відповідно до своєї програми.

Види:

• За представництвом в органах влади: правлячі, опозиційні.
• За соціальним спрямуванням: соціалістичні, комуністичні, народно-демократичні, національно-демократичні, демократичні, консервативні, націоналістичні.
• За методами здійснення програми: революційні, реформаторські.

Функції:

• Представницька-виявлення, відображення й обґрунтування інтересів певної частини суспільства.
• Програмна-розробка відповідно до цих інтересів політичної програми суспільного розвитку.
• Ідеологічна-формування, розвиток і впровадження у суспільну свідомість своєї ідеології.
• Владно-конкурентна-участь у змаганні(боротьбі) за державну владу чи за її утримання.
• Владно-практична-реалізація і захист через державну політику інтересів відповідної частини суспільства.
• Владно-кадрова-підготовка, добір, висування кадрів для державного апарату.

16. Держава займає центральне місце у політичній системі суспільства. 

 

Таке місце держави у політичній системі суспільства зумовлюється тим, що тільки держава 

 

– виступає офіційним, тобто формальним, представником усього населення країни через представницький вищий орган законодавчої влади; 

 

– є уособленням суверенітету народу (нації), результатом реалізації права народу на самовизначення; 

 

– здатна забезпечити і захистити основні права людини, всіх людей, що перебувають на її території; 

 

– покликана задовольняти загальносоціальні потреби, вирішувати загальносуспільні справи, виконувати загальносоціальні функції даного суспільства; 

 

– має у своєму розпорядженні апарат, необхідний для виконання вказаних функцій;  

 

– встановлює загальнообов'язкові для всіх суб'єктів суспільного життя правила поведінки — юридичні норми; 

 

– володіє владою суверенною, тобто верховною, самостійною і формально незалежною.

17. Загальносоціальне право — сукупність прав і обов’язків учасників суспільних відносин, яка є необхідною для самозбереження і функціонування суспільства в даних конкретно-історичних умовах його розвитку.

. Саме соціальні  можливості суб'єкта і становлять  онтологічну сутність його прав.

Залежно від  виду носіїв цих можливостей розрізняють:

' права людини;