Теорія держави і права

1.Предмет теорії держави і права — генетичні, структурні та функціональні закономірності державних і правових явищ.

Виходячи із змісту і значення загальної  теорії держави і права в цілому, її слід охарактеризувати як науку  методологічну, найбільш абстрактну, вступну, узагальнюючу, інтегративну, базову. Всі  ці якості теорії держави і права  дають підстави вважати її найбільш фундаментальною юридичною наукою, що й визначає її провідне місце  в системі вчення про державу  і право.

2.Методологія теорії держави і права — система всезагальних, загальнонаукових, «регіональних» і спеціально-юридичних методів наукового дослідження, а також вчення про їх використання у пізнанні державних і правових явищ.

Філософські методи — засоби до яких належать закони і категорії матеріалістичної діалектики, які і виступають методологічною основою пізнання загальних закономірностей виникнення, розвитку та сучасного функціонування державно-правових явищ.

До законів  діалектики відносяться:

• Закон боротьби протилежностей — це засіб дослідження закономірностей виникнення і розвитку державно-правових явищ при аналізі протилежностей. Наприклад, аналіз правомірної поведінки і правопорушення в межах правової поведінки.
• Закон накопичення певної кількості і перехід до нової якості — це спосіб дослідження державно-правових явищ, що дає змогу проаналізувати певну кількість знань про державу і право та виробити нові висновки і рекомендації.
• Закон заперечення  — це спосіб дослідження держави і права, що передбачає формулювання нових знань на підставі заперечення попередніх та існуючих.

Загальнонаукові методи — система методів, властивих юридичній науці.

До них відносяться:

• Загальносоціологічний метод — це засіб, що характеризується при вивченні і дослідженні предмета застосуванням методів матеріалістичної діалектики.
• Конкретносоціологічний метод — спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу права і держави на соціальні явища.
• Статистичний метод — застосовується при дослідженні і вивченні кількісних аспектів змін в державно-правовому житті і обробляє результати для наукових і практичних цілей.
• Формально-логічний метод — засіб дослідження і вивчення державно-правових явищ за допомогою основних законів формальної логіки.
• Метод аналізу — за допомогою якого досліджуються і вивчаються юридичні особливості державно-правових явищ, їх класифікація, а також взаємозв'язок їх з іншими явищами суспільного життя.
• Історичний метод — спосіб дослідження і вивчення державно-правових явищ в їх історичному розвитку.
• Системно-функціональний метод — досліджує і вивчає державу і право за допомогою системно-функціонального підходу.
• Кількісного і якісного аналізу досліджує і вивчає кількість державно-правових явищ, що дозволяє конкретизувати властивості їх якості.
• Порівняльний метод — дає можливість досліджувати і вивчати державно-правові явища, порівнюючи і визначаючи їх тотожність чи різність та інше.

Спеціально наукові методи — система засобів, прийомів та способів, властивих саме теорії держави та права. За їх допомогою досліджуються і вивчаються закономірності виникнення та розвитку державно-правових явищ.

До них відносяться:

• Юридичний метод, де використовуються правила пізнання держави і права за допомогою юридичних засобів (аналіз структури права, тлумачення юридичних норм).
• Методи юридичної статистики — використання великих чисел державно-правових явищ та формування певних рекомендацій на цій основі.
• Методи юридичної логіки.
• Інші методи юридичної науки та інші.
• Індивідуально-наукові методи
• Інтуїтивний
• емпіричний
• прогностичний
• ретроспективний
• Інтреспекційний
• професійно-діяльний

3.Первісних:

• Формування соціально-неоднорідного  суспільства
• Необхідність організації виконання соціально-загальних справ для потреб сусп.
• Організація для завоювання інших територій чи захисту своєї .

Сучасних: реалізація народом свого  права на політичне самовизначення ( Курди, Роми і Сінті)

Теорії походження держави.

• Теологічна (Фома Аквінський),
• Патріахальна (Аристотель),
• Теорія насильства(завоювання, Дюрінг)
• Расова теорія(Ніцше)
• Економічна(Сімон)
• Ірригаційна
• Спортивна
• Суспільного договору ( для забезп. Стабільності і порядку, уклад. Договір, за яким «віддають частково свободу»)
• Психологічна
• Органічна – обгрунтував англ. філо-соф Спенсер. Він проводив аналогію між державою та біологічним організмом.
• Класова
• Космічна

4. Держава — організація публічної влади всього соціально-неоднорідного суспільства або його частини, яка за допомогою спеціального апарата та юридичного права призвана забезпечувати цілісність, стабільність і безпеку суспільства.

Ознаки:

Наявність спеціального апарату управління, примусу.

Розподіл населення за тер. ознакою

Державний суверенітет

Наявність системи загальнообов’язкових правил поведінки-юридичних норм (писаних  законів)

Наявність системи оподаткування

Соціальна сутність: Формує заг.-сусп. інтерес,Задовольняє потреби, Координує інтереси

Призначення- здійснює управління справами суспільства для забезпечення його цілісності.

Концепції:

• Загального благоденства(Дж. Кейнс)- сусп. і держ. Вже позбувалась або інтенсивно позбувається класового х-ру, а держ. Функції на благо усіх учасників.
• Теорія еліт(Парето)-грунтується на їдеї нездатності широких мас до упр. Держ.
• Теорія фашизму-  суміш різних положень, метою яких є заохочення, оправдання нижчих людських інстинктів.
• Нац. держ.- осн. призначення полягає в забезпеченні створення найсприятливіших умов для розвитку певної нації.
• Статична- необхідність максимального втручання держ. в життя сусп. і кожної конкретної особи.
• Анархістська- сусп. в якому максимально обмежується втручання держави в повсякденне життя  сусп. та особи і макс. підвищується роль населення в управлінні сусп. справами

5. Тип держави  — система суттєвих ознак, притаманних групі держав, основою яких є певний тип виробничих відносин і соціальної структури суспільства, що відбивають соціальну сутність держави.

Підходи:

• Формаційний( заснований на марксистському вченні про зміну суспільно-економічних формацій(тип виробничих відносин)).
• Цивілізаційний рівень цивілізації досягнутий тим чи іншим народом)

Види:

За формою держави:Сегментарна, моністична, плюралістична

За державним устроєм: унітарна, федеративна.

За геогр. Критерієм: європейська, азійська, африканська, американська.

За релігійним підходом: світська, теологічна

За видом релігії

За ідеологічним підходом: комуністична, ліберальна, консервативна, націоналістична.

За формою правління: республіка(парламентська, президентська, напівпрезидентська), монархія( абсолютна, дуалістична, парламентська)

За цивілізаційним підходом: первинні, вторинні.

Історичні типи: рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістичний.

Основні причини  зміни типів держави:

- розвиток  продуктивних сил і відповідна  зміна виробничих відносин;

- зміна соціальної (зокрема, класової) структури суспільства;  зміна панівного, домінуючого  в економіці класу або іншої  панівної, керівної групи населення,  виникнення нового співвідношення  класових та інших соціальних  сил;

- перехід державної  влади до представників іншого  класу (частини класу, союзу  класів) або іншої соціальної  групи, а отже, зміна соціальної  сутності держави.

6. Функції держави  — основні напрямки діяльності держави, які характеризують її сутність і призначення у суспільстві.

Ознаки:

Основні соціально значущі напрямки діяльності

Здійснення має постійний характер

Вони не статичні

Об’єктивний характер

Реалізація здійснюється притаманними їх методами і в притаманних формах.

Види:

За соціальним призначенням державної  діяльності: основні і неосновні.

За сферами діяльності держави:

Внутрішні:політична, економічна ,оподаткування і фінансового контролю, соціальна, екологічна, культурна (духовна),інформаційна, правоохоронна.

Зовнішні: політична (дипломатична), економічна,екологічна, гуманітарна (культурна),інформаційна оборона держави,підтримка світового правопорядку. 

7. Демократична держава соціальної орієнтації  — організація публічної влади більшості населення, яка забезпечує необхідну соціальну згоду, певний соціальний захист населення та створює умови для формування громадянського суспільства.

Види:

Постіндустріальні( країни приватного капіталізму з розвинутою ринковою економікою)

Постсоціалістичні, державни й капіталізм( тотально корумповані держ., що виражають волю і захищають інтереси еліти в перехідний перірод розвитку суспільства. Формально ліберальна держава, завдання забезпечити усім необхідним. Характерна небезпека руйнування держави і розпад суспільства)

 Внутрішні функції:

У гуманітарній: охорона і захист основних прав людини, охорона навколишнього  середовища з метою забезпечення екологічної безпеки людей і  створення умов для безпечного життя, гуманістична функція(соц. Захист, достатній  матеріальний життєвий рівень, охорона  здоров’я), культурно-виховна.

Економічні:

Організація виробництва матеріальних благ і послуг в державному секторі  економіки, створення сусп. пільг  для стимулювання недержавного сектору  економіки, підтримка державою фундацій них галузей наукового пізнання.

Політичні:

Виявлення і узгодження інтересів  різних соціальних груп, охорона законності і правопорядку.

Зовнішні:

У гуманітарній:

Участь в системі міжнародного захисту прав людини, надання допомоги населенню інших держав, участь в  міжнародній охороні навколишнього  середовища.

Економічній:

Участь в формування і функціонуванні світової економічної системи, участь у вирішенні глобальних економічних  проблем.

Політичній:

Функція оборони країни, підтримання  зв’язків з іншими державами, участь у забезпеченні світового правопорядку.

8. Громадянське суспільство  — система зв’язків (відносин) між вільними і рівноправними людьми, їхніми об’єднаннями, які мають реальні можливості брати участь у всіх сферах життя суспільства.

Суб’єкти-люди та їх об’єднання, визнання суспільством людини та її прав і свобод найвищою цінністю, реальна рівноправність суб’єктів громадянського суспільства, економічний плюралізм(різні форми  власності), ідеологічний плюралізм, політичний плюралізм. Громадянське суспільство потребує державної організації публічної влади соціально-демократичної держави. Належне функціонування всіх підсистем, а також реальні можливості для прав і свобод.

Держава трудівників-власників. Основні ознаки такого сусп. : людина її інтереси, права та свободи-головні цінності, рівноправність і захищеність, економічна свобода, свобода й добровільність праці, надійна система соціального захисту. Можливо там, де ліквідована відчуженість від засобів виробництва і результатів власної праці, а також від політичної влади. Передумови:трудівники-власники, більшість населення трудівники-власники, вільне й адекватне політичне волевиявлення, керівне вирішальне значення такого волевиявлення, основні права людини-це той кордон, який ніхто не має перетинати.

Держава соціальної демократії- це організація  політичної влади трудівників-власників( що складають більшість), яка реально  забезпечує максимальне здійснення і захист основних прав людини ,прав нації та народу на засадах свободи, справедливості й солідарності.

9 . Форма держави— спосіб організації і здійснення державної влади.

Елементи: Державне правління(спосіб організації вищої влади), державний  устрій( спосіб поділу держави на частини  і розподіл між ними держ. влади),

Державний режим( спосіб здійснення державної  влади певними методами).

Монократична форма: заснована на принципі єдиновладної централізації влади в руках одного органу або особи. Федерація формально, режим тоталітарний, КНДР.

Сегментарна: розділ функцій між органами, але вирішальна роль належить одному органу.(Доволі широкий проміжок олігархії, але влада концентрується в руках політичної еліти) Якщо це федерація то права суб’єктів суттєво обмежена, режим: напівдемократична з елементами тоталітаризму і авторитаризму, Марокко, Венесуела, Болівія.

Полікратична: чіткий розподіл функцій між гілками влади, існування системи стримання і противаг між органами влади. Якщо це федерація то права суб’єктів є широкими, режим демократичний, Франція, США, Україна.

Державне правління— спосіб організації вищої державної влади. Розрізняють монархію і республіку. Монархія-це форма праління, коли вища державна влада здійснюється одноособово, передається в спадок і здійснюється пожиттєво. Існують 2 види монархій: абсолютна і обмежена. Обмежена буває дуалістична( наявність конституції, парламенту, уряд затверджується монархом) Марокко, Йорданія і парламентська( парламент обирається, юридично-править глава держави, але фактично участі в правлінні не приймає, уряд підвладний парламенту. Глава держави не має право вето або не використовує)Японія, Канада, Великобританія.