Система виховання спартанського громадянина

У  період  між  двома  світовими  війнами  цікавість  до  Спарти і  всього  спартанського  серед  німецьких  антикознавців посилився,  особливо  серед  істориків,  пов'язаних  з правлячими  колами  Німеччини  того  часу.  Показова була  при цьому  ідеалізація  дорійської  Спарти. У  касті спартіатів  нацистська  історіографія  бачила  чистий нородний  елемент,  справжню  расу панів,  а в поліцейському  режимі  Спарти  -  ідеальне  втілення тоталітарної  держави.

Так, на  думку  Г. Берви,  провідного  антикознавця фашистської  Німеччини,  спартанський  космос  «Виростав з  вічних  глибин  народної  душі».  Жоден  законодавець  не міг  би  надати  «спартанському  духу  ту  чудову застиглу форму,  яку  він  пронесе  через  століття.»  «У  Спарті,   пише  Г. Берви,  - ми  бачимо дух  північних  переселенців,  який  був  у  багатьох  рисах  спільним  для німецького суспільно-політичного ладу. Г. Берви  відокремлює  дорійську  аристократію Спарти  від правлячих  еліт  в  інших  грецьких  державах,  які на його думку, були  заражені  духом індивідуалізму.  Він  порівнює  спартанську  аристократію  з рицарським  орденом  середньовіччя,  який  вимагав  від своїх  членів  «войовничості  без  війни,  аскетизму  без примусу,  рівності,  незважаючи  на  фактичну  їх  нерівність»

Захоплення  німецьких  дослідників   Спартою розділяли  і  деякі  представники англо-американської школи  антикознавства. Для  них  характерна тенденція повного  уподібнення  Греції  і,  зокрема,  Спарти середньовічній чи  навіть  сучасній  західній  дійсності. Разом з  тим  модернізація  історії,  як  правило, супроводжується  ідеалізацією  Спарти,  прагненням поставити  її  в  сенсі  політичного  і  державного устрою  вище  Афін. Приміром,  відомий  англійський історик  Х. Мічелл розглядає  Спарту   V- IV ст.  до  н.- е. - як цілком  гармонійне  суспільство. Вся  своєрідність спартанського  суспільства  і  держави Х. Мічелл  прагне осмислити  в  термінах  сучасної  західної  ліберальної ідеології. При  цьому  спартіатів  він  уподібнює  то до японських  самураїв, то  до середньовічних лицарів,  а систему  землеволодіння  порівнює  із  системою, характерною  для  феодального  суспільства. З  метою  надання,  у  рамках  своєї  концепції, спартанського устрою видимості конституційного, Х. Мічелл також  вдається  до  модернізації, стверджуючи,  крім  іншого,  про  типологічну  схожость герусії  і  апелли  з  верхньою  та  нижньою  палатами  в сучасному  парламенті. 

З  іншого  боку,  саме  всередині  англо-американської історіографії  з'явився  новий  напрям,  суть  якого  полягає в  небажанні  визнавати  за  Спартою  хоч  якусь  специфічну  оригінальність.

Починаючи  з  англійського  історика  Г. Дікінса   багато дослідників,  ґрунтуючись  головним  чином  на  матеріалах розкопок,  стали  доводити,  що  архаїчна  Спарта нічим принципово  не  відрізнялася  від  інших  грецьких  полісів 

Відомий  англійський  історик  М. Фінлі  у  своїй програмній  статті «Спарта»  висловлює  по-своєму парадоксальну  думку  про  сутність  спартанського полісу  Для  нього  в  спартанської  політичній  системі  не  було нічого  унікального -  всі  її  складові  елементи  зустрічаються і  в  інших  грецьких  полісах.  Своєрідність  полягає  тільки  в їхньому  з'єднанні  воєдино. 

Іншою  крайністю,  особливо  типовою  для  апологетів західних  ліберальних  цінностей,  стало  судження про  спартанську  державу  як  про  якогось  монстра, тоталітарного  чудовиська,  якому  немає  і  не  може  бути аналогій  в  античному  світі.  

У  своєму  знаменитому  творі «Відкрите  суспільство  та  його  вороги»  Дослідник  Поппер характеризує  спартанський  політичний  устрій  як  «застійний олігархічний  племінний  режим»,  «виключно  ворожий  по відношенню  до  особистості».  Він звинувачує  Платона  втому,  що  той,  «подібно  до  інших  мілітаристів, захоплюється  Спартою». 

Такий  широкий спектр думок  щодо  сутності  спартанського суспільства  і  держави  пояснюється  тим,  що  Спарта  з багатьма  параметрами  і  справді  дуже  сильно відрізнялася  від  більшості  грецьких  полісів. Ці  відмінності  були  настільки  значні,  що  усвідомлювалися вже  самими  стародавніми  греками,  для  багатьох  з  яких Спарта  зі  своїм  специфічним  життєвим  устроєм  була предметом  захоплення.

Адже Спарта справді володіла величезним військовим потенціалом, а її армія протягом століть залишалася найсильнішою в  Елладі.  Як зазначив    Ю. В. Андрєєв у своїй статті «Спарта як тип полісу», писав: «серед інших грецьких держав Спарта безперечно займає особливе, тільки їй одній належить місце. У відомому сенсі вона дійсно представляла собою аномалію, виняток із загального правила в історії Греції... У вельми специфічній і односторонній формі полісний лад досяг тут досить високого ступеня розвитку, продемонструвавши свою військову і політичну ефективність».       [1,с.76] 

У  даний  час  інтерес  до  Спарти  серед  дослідників античності  дуже  великий  і  число  робіт  із  спартанської тематики  постійно  зростає. Це  значною  мірою пояснюється  тим,  що  історія  спартанського  держави знову,  як  це  не  раз  вже  бувало  протягом  останніх  півтора століття,  стає  однією  з  найактуальніших для сучасних інтелектуалів тем. 

Дослідження  особливостей  античного поліса  на  спартанському  матеріалі  розширює  наші уявлення  про  розмаїття фундаментально  схожих  між  собою  державних  структур і  допомагає  краще орієнтуватися  в  надзвичайно  ускладненій  і  швидкоплинній  політичної реальності  сучасного світу.

 Отже, попри всі ті  судження, думки та твердження, які  висловлювали, що Спарта була, у  політичному відношенні, відсталою, замкнутою, але все таки у своєму розвитку  її не спіткали ті явища, у внутрішній сфері, які відчували інші держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Як  відомо  в  системі  міст-держав Стародавньої Греції  першочергове  значення мали  два  поліси -  Афіни  та  Спарта.  Кожна  з  них  внесла  свій  вагомий  внесок  у  становлення  і  розвиток античної  цивілізації. 

Цікавість  до  Спарти  помітно  збільшилась  у  останні десятиліття.  Дослідження  Спарти  показали,  що  вона багато  в чому  відрізнялась  від  більшості  грецьких  полісів.

Серед  причин,  які  підтверджують  унікальність  Спарти, головною  слід  вважати  ту  всю  соціально-економічну сферу  яка відчинялась,  з  одного  боку,  внутрішньому регулюванню,  а  з  іншого- завданням  зовнішньої  політики. Саме під  впливом  внутрішньо-політичного  чинника формувалась  вся політика,  включаючи  інститути влади.  Усі  ці  факти  давали  уявлення  про  Спарту  як замкнуту  державу.

Аби,  власне,  зрозуміти  усю  своєрідність  держави необхідно звернути  увагу  на  географічне  розташування Спарти,  яке  тоді відігравало  важливу  роль.  Тому  у першому  розділі  звернемо увагу на  географічне  положення полісу  та  основні  етапи  його формування,  основні шляхи  проникнення  дорійців,  що  в  подальшому розширить кругозір знаннь про державу та дасть вичерпну відповідь на те що ж, власне, стало однією з причин формування специфічної держави. 

У  другому  розділі  курсової  було  розкрито  проблему політичної  системи  та  процес  встановлення  політичного устрою.

Спарта мала особливий  політичний устрій. На чолі спартанської держави стояли два царі, один з роду Агідів, і з іншої з роду Єврипонтидів. Два царі проводили засідання разом з герусією - радою старійшин, у який довічно обиралися 28 чоловік старших 60 років. У народних зборах (апеллі) брали участь усі спартанці, що досягли 30 років і мали досить засобів для того, щоб виконувати те, що вважалося необхідним для громадянина, зокрема, вносити свою частку на участь у спільних трапезах (сиситріях). Пізніше виник інститут ефорів, п'яти чиновників, яких обирали збори, по одному від кожної області Спарти. П'ять ефорів мали владу, що перевершувала владу царів.

Вся ця система  функціонувала у пріоритеті військової, як основного напрямку діяльності держави.

У третьому розділі  вся увага приділялась  суспільному  устрою Спарти. Спартанська держава складалася з трьох класів: спартиати, чи спартанці; періеки («живучі поруч») - вихідці із союзних міст, що оточували Лакедемон; ілоти. Зосередила увагу також на системі виховання

Держава контролювала життя  громадян від народження до самої  смерті. При народженні дитини держава  визначала, чи виросте з нього  здоровий громадянин чи варто його віднести на гору Тайгет і скинути  в прірву. Перші роки життя хлопчик  проводив в будинку. З 7 років виховання  брала на себе держава, і майже  увесь час діти присвячували фізичним вправам. У 20 років молодий спартіат приєднувався до компанії співтрапезників  з п'ятнадцяти чоловік (сеситрії), продовжуючи своє військове навчання разом з ними. І лише у 30 ставав повноправним громадянином.

Четвертий розділ присвячений  проблемі внеску Спарти своєї частини  у формування подальшого розвитку цивілізації. Було звернено увагу на думки різних науковців, які співставляли соціально-політичний лад у цій державі з іншими країнами, такими, як Франція років Великої революції та нацистська Німеччина, в основі ідеології яких лежав «спартанський експеримент».

Спарта – важлива держава  в історії світу, яка попри всю критику внесла свою частину у загальну теорію цивілізацій.

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Андреев Ю.В. Спарта как тип полиса. Античная Греция./ Ю.В Андреев Т. 1. – М.,1983. – гл. 4 – С.194-216
2. Андреев Ю. В. Мужские союзы в структуре дорийского полиса / Ю.В. Андреев// Проблемы социально-политической организации и идеологии античного общества. Межвуз. сб. – Л., 1984. С. 4-20. 
3. Андреев Ю. В. К проблеме «Ликургового законодательства» (О так называемом перевороте VI в. в Спарте) // Проблемы античной государственности / Под ред. Э. Д. Фролова. – Л.,1982. – С. 33-59. 
4. Бергер А. К. Социальное движения в древней Спарте /А.К. Бергер – М.: ЦКВКП (б) «Правда»,1936 – 108с.
5. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / Л.М. Бостан, С. К Бостан – Київ, 2004р. – 672с.
6. Геродот. Історії в дев'яти книгах. –К.: Наукова думка, 1993.– 576 с. 
7. Голубцова Н. И. К вопросу о внутреннем положении Спарты в н. IV в. до н. э./ Н.И. Голубцова// Труды Московского историко-архивного института. –.М., 1958. – Т. 12. – С.248-266. 
8. Зайков А. В. Периэки в структуре спартанского полиса /А.В. Зайков // Античная древность и средние века. Межвуз. сб. – Свердловск, 1988. – С. 19-29. 
9. Зайков А. В.  Спартанская община «одинаковых» в аспекте сословной семантики /А.В.Зайкова //Историческая наука на рубеже веков. Статьи и материалы научной конференции, посвященной 60-летию исторического  факультета Уральского  государственного  университета.– Екатеринбург, 2000. – С. 316-321.
10. Крушкол Ю.С. Історія стародавньої Греції / Ю.С.Крушкол – Видавниче обєднання «Вища школа» головне видавництво – Київ, 1976 р.– 414 с.
11. Кузишин В.И. История древней Греции / В.И.Кузишин – Москва «Высшая школа», 2005р. – 399 с.
12. Лурье С.Я. О фашистской идеализации полицейского режима древней Спарты / С.Я Лурье // ВДИ. – М.,1939. – № 1.– С. 98-106. 
13. Печатнова Л.Т. Кризис спартанского полиса: Учебное пособ./Л.Т. Печатнова – СПб.: Изд-во С.-Петерб. Ун-та,1999 р. –234с.
14. Печатнова Л. Г.  История  Спарты  (период  архаики  иклассики)/ Л.Г. Печатнова.– СПб.: Гуманитарная  Академия, 2001 .– 510 с. 
15. Печатнова Л. Г. Формирование спартанского государства (VIII-VI вв.      до н. э.): Уч. пособие. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1998.  – 345с.
16. Поппер К.Р. Открытое общество и его враги в 2 т. / К.Р. Поппер. –. М., 1992.– 1035с. 
17. Секунда Н. Армия Спарти/ Н. Секунда; Пер. с англ. А.В. Красулиной; – М. : ООО « Издательство АСТ», 2004. – 70 с.: ил. – (Элитные войска). 
18. Сергеєв В. История древней Греции / В. Сергеєв – СПб.: Полинон, 2002р., – 702с.
19. Старкова Η.Ю. Первая  Мессенская  война  и  ее влияние  на  внутриполитическое развитие  Спарты / Η.Ю. Старкова //Античность  и  раннее  средневековье. – Н.Новгород, 1991. – С. 3 
20. Старкова Н.Ю. Вторая Мессенская война и ее роль в истории архаической  Спарты  / Н.Ю. Старкова // Античность,  Средние  века и  Новое  время.  Социально-политические  и этнокультурные  процессы. –  Н. Новгород, 1997.– С. 56 
21. Старкова Η.Ю.  Классическая  Спарта:  модель полиса  и  обид  жизни / Η.Ю.Старкова //  Вестник  Удмуртского  унив-та.– Удмуртск, 1995.– С.16 
22. Строгецкий  В.М.  Афины  и  Спарта.  Борьба  за  гегемонию  в Греции  в  V в.  к  н.  э. (478-431 гг.) / Отв.  Ред.  Μ.М.Холод.  –  СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2008. – 291 с.
23. Строгецкий В.М. Истоки конфликта эфората и царской власти в Спарте / В.М. Строгецкий // Античный полис. Межвуз. сб. – Л.,1979. – С. 42-57. 
24. Струве В.В. Хрестоматія з історії стародавнього світу / В.В. Струве. –  К.:Державне Учбов. педагогічне видавництво «Радянська школа», 1954 р.– 322 с.
25. Струве В.В. Плебеи и илоты. Из истории докапиталистических формаций / В.В. Струве // ИГАИМК.– М., 1933. – Вып. 100. – С. 363-373. 
26. Фролов Э.Д. Немецкая  буржуазная  историография античности  новейшего  времени  (1917-1975)  /Э. Д.Фролов //  Античный мир  и  археология .– Саратов, 1979. – Вып. 4. – С. 148;