Система виховання спартанського громадянина

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ І.СТАНОВЛЕННЯ СПАРТАНСЬКОГО ДЕРЖАВИ………..7

     1.1.Географічнечне положення Спарти…………………....…….….7

      1.2. Етапи формування Стародавньої. Спарти………...………...….9

РОЗДІЛ ІІ.ОСОБЛИВОСТІ  ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ЛАДУ 
СТАРОДАВНЬОЇ СПАРТИ……………………………………………………14

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ  ТА ОСОБЛИВОСТІ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ В СПАРТІ……………………………………………26

       3.1. Класовий  поділ спартанського суспільства…..……………….26

       3.2. Система  виховання спартанського громадянина……………..35

РОЗДІЛ ІV. СПАРТА – ЯК ІСТОРИЧНИЙ БАЗИС РОЗВИТКУ СУЧАСНИХ КРАЇН………………………………………………………….…40

ВИСНОВКИ………………………………………………………………45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП 

 

 

На сучасному етапі  розвитку науки все частіше дослідники звертаються в минуле аби там  знайти певні відповіді на запитання, які виникають у сучасному світі. Оскільки існує стереотип сьогодні, який твердить, що історія повторюється, змінюються у ній лише постаті. І це дійсно в деякій мірі так.

Знайомлячись із історією Стародавньої Греції ми часто знаходимо  підтвердження того, що недарма її вважають колискою цивілізації, як такої. Культура, філософія, медицина – все до чого торкалися руки грека набувало нового розвитку. Тут вперше  Арістотель увів поняття демократії, Платон - охарактеризував поняття держави та її складових, визначив основні  політичні форми (аристократія, демократія, тиранія, олігархія). Колискою розвитку вважається держава-поліс – Афіни. Більшість науковців вважають це місто прикладом для наслідування сучасними державами в процесі їх становлення. Але поряд з Афінами існував ще один поліс у Стародавній Греції – Спарта – місто-держава, яка за своїм суспільно-політичним устроєм вважається  специфічним.

Дивлячись сьогодні на розвиток світу в той же час натикаєшся на думку про те, що більшість  країн не можуть правильно скорденувати модель свого розвитку. Одразу ж  спадає на думку те що необхідно  поглянути на історичний досвід інших  країн. Однією з таких може бути Спарта.

Звичайно переносити весь устрій Спарти буде недоцільно і нерозумно  тому що Спарта – це держава із жорстоким  соціальним поділом. Спартанці становили  непереможну армію. Сувора дисципліна забезпечували військову перемогу над тими, хто сумнівався у здатності  Спарти відстояти свої політичні  інтереси. Однак Спарта була тою державою, яка  заклала сама  власний успіх. Спартанці зробили те, що Тойнбі називав tour-de-force. Детально розроблена система гарантовано продукувала воїнів, для армії, що не знала поразки.

Однак, запозичивши деякі елементи у спартанців, але відмовившись від системи вцілому, можна створити боєздатні армії, і одночасно зберегли для себе можливість розвиватись у культурному і політичному плані.

Отже, нам потрібно забрати все найкраще що було в Спарті і залиши все погане.

Актуальність  теми дослідження. Полягає у тому, що попри замкнутість Спарта все таки одна з наймогутніших держав-полісів, яка внесла вагомий внесок у загальний розвиток світу. І показала як у час де всі існували за певною прийнятою системою можна зробити щось інше, при цьому воно дасть можливість уникнути багатьох явищ, які спідкали інші поліси. 

Методи дослідження. У курсовій роботі використані загальнонаукові методи: опис, порівняння, логічний аналіз і синтез, системність. Для аналізу основних етапів становлення і розвитку Спартанської держави застосовувався еволюційно-історичний метод. При визначенні державного устрою використовувався біогеодетерміністський метод, конструктивний, структурний, інституційний аналіз, який дав змогу концептуалізувати державний устрій з усіма його особливостями.

Об’єктом дослідження. Виступає процес утворення Спарти, розвиток та становлення суспільно-політичного устрою в результаті завоювань та військової політики держави. Історичний вплив Спарти на розвиток сучасних країн.

Предметом дослідження. Виступає яскраво виражений мілітаризм спартанського державного та суспільного устрою, його вплив на подальший розвиток держави на протязі всієї історії

Мета та завдання дослідження. Мета даної роботи полягає у тому щоб дослідити процес утворення Спартанської держави та простежити етапи формування суспільно-політичного устрою, а також розглянути систему виховування молодого покоління і прослідкувати вплив Спарти на історичний  розвиток світу у різні часи.

З огляду на мету поставленого такі дослідницькі завдання:

• розглянути процес заселення Лаконіки дорійцями які згодом стануть панівним класом.
• Визначити, що було причиною виникнення Спартанської держави і які чинники відіграли найбільшу роль в її створенні.
• дослідити те як розвивалась спартанська держава, в умовах закритості до зовнішнього світу та при яскраво вираженому військовому устрої.
• прослідкувати вплив Спарти на подальший розвиток світу. 
              Теоретико-методична база дослідження. В процесі дослідження даної теми мною було використано праці таких вчених як А. Бергера, Печатнової Л. Г, Е. Д. Фролова, В. В. Струве, В. Н. Дякова, Н. Секунди, Андреєва Ю.В та багатьох інших вчених істориків які так чи інакше робили спроби дослідити спартанську державу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. СТАНОВЛЕННЯ  СПАРТАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

 

 

1. Географічне положення  Спарти.

У  формуванні  і  розвитку  будь-якої   стародавньої  держави  важливу  роль  відігравало географічне положення і клімат на його території. Спарта не була винятком, тому її  вивчення  починають  з опису  займаних  земель.

Спарта, або  Лакедемон, займала  південну  частину  Пелопоннеського  півострова,  який  є  південним  краєм  Балканського  півострова.  З  середньою  Грецією  і  всією  іншою частиною Балкан Пелопоннес з'єднаний вузьким перешейком шириною у кілька десятків кілометрів.

Гірські райони центральної частини  півострова, а особливо, його північне узбережжя, частково,  східний  берег,  представляє  систему  замкнутих  важкодоступних гірських долин, утворених перетином високих гірських хребтів.

Берегова лінія, майже, на всій її довжині, не утворює зручних гаваней, що сильно ускладнювало розвиток мореплавства. Лише східне узбережжя, поблизу берегів  Аргоської затоки, здавна займало чільне місце в системі морських відносин. Тут знаходилися Мікени і Тірінф – найбільші центри крито-мікенської культури. Цей район отримав в давнину назву - Арголіди, за назвою головного центру цієї території - Аргоса.

До морських берегів Арголіди прилягає горбиста місцевість, легкодоступна з моря і цілком придатна для землеробства. На заході Арголіда прилягає  до  центрального гірського  району  Пелопоннес,  де  високі  гірські  ланцюги відокремлюються один від одного глибокими ущелинами, утворюючи в багатьох місцях замкнуті гірські райони. Ця територія носила назву Аркадії.

На півночі, де високі нагір'я центрального Пелопоннесу доходять до моря,  утворюючи  досить  високий  гірський  хребет,  розташовувалася  область  Ахайя.

На північний захід центральні нагір’я Пелопоннесу - спускалися до широких і  горбистим  просторів,  які  до  моря  і  займав  весь  північно- західний  кут  півострова. Ця місцевість носила назву Еліди.

Південь Пелопоннесу – дві  долини – Лаконська і  Мессенська,  поділені гірським хребтом Тайгета, що йдуть з півночі на південь. Лаконська долина, зрошена річкою Евротом - була основною територією Стародавньої  Спарти.

Північний кінець Лаконської долини закінчується високим хребтом  –вододілом між Евротом і Алфеєм. Долина тут важко доступна, а місцевість сувора і дика.  Далі на південь долина поступово розширюється і утворює велику ущелину. Саме тут і був розташований центр Спарти. У цьому місці Тайгет обривається з боку Еврота стрімкими стінами в 500 метрів заввишки.

У підніжжя розташовуються високо підняті, над самою долиною, схили, покриті лісами з масою дикорослих фруктових дерев, численними річками і струмками. Ближче до річки, тягнуться родючі і добре зрошувані простори, зручні для землеробства. В східній частині цієї ущелини, переважають вапняні грунти, бідні водами і мало придатні для землеробства. З півдня ущелина замикається пасмами пагорбів, що утворюють родючі і добре зрошені землі.

Таким чином, основна риса цієї, дуже обмеженої, у природних ресурсах долини - її замкнутість: на півночі - високі і недоступні хребти відрогів Тайгета і нагірної частини  Аркадії, із заходу – сам Тайгет, зі сходу - хребет Парнона, а на півдні - заболочені береги Лаконської затоки, за якою на десятки кілометрів простягається морський простір, позбавлений островів.

З іншого боку Тайгета, на захід, до самих  морських берегів простягається  велика долина Мессенія  з річкою  Паміз.  З  півночі нагір'я Аркадії  замикають  Мессенію, відокремлюючи її природними перешкодами від іншої частини Пелопоннесу, при цьому широко відкриваючи на південь і захід шлях до моря.

Грунти цієї країни придатні для  землеробства, але вона ще більше ніж  Лаконія віддалена від головних центрів середземноморських країн - східної частини Середземномор'я.

Наявність таких природних умов сприяло гальмування розвитку культурного  і політичного життя описуваної території. Природна замкнутість країни, підтримувана надалі штучно, призвела до тривалого збереження архаїчних  рис у суспільному житті населення.

 

 

1.2. Етапи формування Стародавньої. Спарти

Про захоплення дорійцями Лаконіки на початковому етапі формування і розвитку спартанської держави збереглися лише фрагментарні, не завжди переконливі свідчення стародавніх істориків, які до того ж базуються на більш давніх джерелах. Відомості найчастіше подаються у формі міфів і легенд про героїв. 

Процесом формування Спарти багато дослідників вважає початок переселення  дорійців. Звідки і  яким  маршрутом  прийшли  дорійські  племена  до  Пелопоннесу  існують  різні  думки:  Фукідід в «Історії»,  описуючи вторгнення фокидян в Дорідій,  пише:  « і фокидяни здійснили вторгнення в Дорідой, давню батьківщину лакедемонян», а Геродот у творі «Історія в 9-ти книгах» згадує тривалу міграцію дорійських племен: «... дорійці ж, (плем’я) дуже довго мандрувало. Бо за часів царя Девкаліона воно жило в землі Фтіотида, а потім  біля підніжжя Осси і Олімпу в області за назвою Гістіеотіда. Після вигнання  з  Гістіеотіди кадмейцамі дорійці оселилися у Пінді і називалися тепер македнамі. Звідси це плем’я переселилося в Дріопіду, а потім в Пелопоннес, де прийняли  ім'я дорійців»[6, с.38]

У XIII-XII ст. до н. е. на Балканському півострові і в Малій Азії відбуваються великі пересування племен, в ході яких зазнали розгрому Мікенське і Критське царства, була зруйнована Троя і відбулися глибокі соціально-економічні та культурні зміни в країнах басейну Егейського моря.

Поштовхом до переміщення племен в  басейні Егейського моря, яка у  другій половині II тисячоліття до н. е. мала значні розміри, послужило переселення  дорійських племен, що мешкали спочатку на північній периферії Егейського світу, а потім мігруючи на південь, витісняли ахейців і критян зі своїх територій. Причиною цього  міграційного руху було зростання продуктивних сил, що викликав великий суспільний поділ праці, соціальне розшарування, поява приватної власності і  прагнення до захоплення землі, худоби й іншого майна.

Таким чином, масове переселення дорійських племен відбувалося внаслідок того, що в їхньому середовищі, розпочався процес становлення первіснообщинного ладу, коли загарбницькі війни стали неминучим явищем.

Сучасні дослідники вважають, що передові загони дорійських переселенців просувалися, можливо, морським шляхом на південь. Виділяють  два зразкових напрямки розселення дорійських племен: з Південної Македонії  по морю на острова Крит і Родос  і сухопутним шляхом у Фессалію і  Епір. Пройшовши Фермопільську ущелину, вони зайняли Дріопіду, перейменовану пізніше в Доріду, звідки попрямували на Пелопоннес.

Антична традиція пояснює ці масові переселення боротьбою могутніх героїв, які висувають свої спадкові права на землі, які колись їм належали. Зокрема, перекази про нашестя дорійців на Пелопоннес тісно переплелися з розповідями про повернення Гераклід, які продовжили боротьбу свого родоначальника, Геракла, за володіння Пелопоннесом. Нащадки напівбога встали на чолі грецьких племен дорійців. Причому джерела відокремлюють дорійців від Гераклід.

Згідно з переказами, перша спроба завойовників пробитися на півострів  сухопутним шляхом через Істм була невдалою. Вдруге, завдяки зраді  союзників ахейців, дорійці переправилися  через Крісейску (Коринфську) затоку з Навпакту до мису Рій і рушили вглиб півострова. Пройшли, не зупиняючись, Ахайю і Аркадію і зайняли найбільш родючі землі у густонаселеній частині Пелопоннесу - Арголіду, Лаконію, Мессенію, а також Істмскій перешийок. [15,с.24]

Близько 1100 р. до н. е., після вторгнення дорійців в Арголіду і руйнування палацу в Мікенах, частина племен спробувала захопити  долину Еврота. Це були лаконські або спартанські дорійці, що представляли пізню хвилю переселенців на Пелопоннес, тому їм довелося зайняти територію майже відрізану від моря і розташовану всередині півострова. [15,с.26]