Поняття,ознаки та принципи організації і діяльності механізму

У Росії  у II половині XIX ст. ключовою ланкою місцевого самоврядування були земства. Після реформи 1864 року на місцях створюються губернські й повітові земські зібрання,    як    розпорядчі    органи    управи.    Земства відали улаштуванням доріг, страхуванням майна, добродійними й лікувальними закладами, початковою освітою, організацією пошти. Земства діяли на своїй території цілком самостійно, однак не могли втручатися у справи, що належали до кола урядових установ або станових властей.[4.38]

За часів  УНР була здійснена спроба реформувати  міське самоврядування. Згідно з Конституцією УНР від 29 квітня 1918 року Конституційний лад України мав будуватися на засадах децентралізації - землям, волостям, громадам надавались права широкого самоврядування (ст. 5), у ст. 26 закріплювався принцип організації самостійності місцевого самоврядування. Але ці конституційні положення не були реалізовані.

На сьогоднішній день місцеве самоврядування в Україні  здійснюється територіальними громадами  сіл, селищ, міст, як безпосередня, так і через міські, сільські ради, їх виконавчі органи, а також через районні обласні ради.

Таким  чином,  первинним  суб'єктом  місцевого  самоврядування Конституція проголошує територіальну громаду, як певну самоорганізацію громадян, об'єднаних за територіальною ознакою з метою задоволення своїх потреб та захисту прав і інтересів.

У теорії місцевого  самоврядування є різні підходи  щодо його юридичної природи. Існують  такі теорії: державницька, громадівська, теорія муніципального дуалізму.

На процес становлення  місцевого самоврядування в Україні  найбільший вплив мають державницька і громадівська теорії.

Вимога поєднання  центрального і муніципального начал  в відносинах державної та місцевої влади як норма сучасного державного устрою задекларована в Європейській хартії про місцеве самоврядування. її положення суттєво вплинули на розробку в Україні законодавства про місцеве самоврядування. Особливо це стосується Закону "Про місцеве самоврядування в Україні". Але цей закон не є аналогом хартії. Це оригінальний за конституцією, структурою, системою загальних принципів нормативно-правовий акт. Проте, як свідчить життя, чимало його положень є недосконалими і об'єктивна необхідність його зміни (новелізації).

Отже,ефективне управління здійснюється тільки при наявності досконального механізму, який забезпечує реальний, безперервний організаційний управлінський та контролюючий вплив на суспільство і кожного громадянина.[12.30]

Система і структура  органів державної влади України, безумовно, змінюватиметься під впливом різних чинників. Важливо, щоб державний механізм якомога ефективніше працював на забезпечення прав людини і громадянина. Правова демократична держава проявляється насамперед у демократичному стилі роботи. Державна влада має бути діловою, скромною, моральною та відкритою для громадянського контролю.

Усе це багато в чому залежить від того, яким буде політичний режим в Україні та як він буде функціонувати і вдосконалюватись.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3.Шляхи вдосконалення механізму  держави.

 

Будь-яка держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна формувати та забезпечувати різноманітні державні організації, тобто механізм держави. Частина державних організацій (саме органи держави) наділяється владними повноваженнями, за допомогою яких здійснюється управління в суспільстві з метою реалізації завдань і функцій держави. Ця частина відображається окремим спеціальним поняттям, яким є поняття апарату держави. Державні підприємства і установи — це організації, що під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язаної із створенням матеріальних цінностей (державні підприємства), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи). Про державні підприємства і установи як складові частини системи державних організацій слід сказати, що вони являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від державного апарату, зміст діяльності підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій. Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектуванні, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо. Слід мати на увазі, що державні підприємства і установи не можуть вважатися державними органами, вони не є носіями державної влади. Вони відрізняються від державних органів тільки їм властивою організаційною структурою, характером повноважень. До того ж адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно в сфері своєї діяльності, у рамках даного підприємства чи установи. Тлумачення механізму держави як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління суспільними справами, але і забезпечують життєдіяльність всього суспільства, переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним аспектом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в статті 1 сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава". Держава діє лише в тих сферах суспільного життя і в тих. обсягах, що не можуть бути вирішені громадянським, суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності та еволюційного розвитку. Виходячи саме з такого поняття державного механізму, який буде виконувати завдання і функції не просто держави, а держави демократичної, соціальної, правової, необхідно хоча б у загальному плані окреслити напрямки його перебудови і подальшого формування, а це насамперед:

— роздержавлення частини державних підприємств і установ, що сприятиме формуванню повноцінного громадянського суспільства;

— формування законодавства, яке б регулювало взаємовідносини  між підприємствами і установами на основі принципу "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а між підприємствами, установами і державними органами на основі "заборонено все, що прямо не дозволено законом" щодо останніх;

— запровадження  принципів самофінансування, самоокупності  щодо державних підприємств і установ;

— скорочення державного апарату, його реорганізація, децентралізація, запровадження принципу поділу влад;

— переорієнтація роботи державного апарату на проблеми реалізації прав і свобод громадян, охорону порядку та навколишнього середовища, з одночасною відмовою від абсолютного домінування державного апарату при реалізації економічної функції держави, функції сприяння розвитку культури тощо;

— удосконалення  роботи з кадрами державного апарату, підвищення професіоналізму державних службовців;

— запровадження  незалежної правової експертизи при прийнятті законопроектів і рішень;

— розробка і  втілення демократичних процедур розв'язання конфліктів між організаціями державного механізму;

— підвищення ролі судових органів, забезпечення їх незалежності.[22.401]

Апарат держави  — це система всіх державних органів, що організують здійснення завдань, виконання відповідних функцій у межах своєї компетенції. Апарат демократичної правової держави повинен відповідати деяким загальним рисам і принципам, зокрема:

— організація  практичного здійснення принципу народовладдя;

— суверенність державної влади;

— неухильне  додержання принципу законності;

— орієнтація всієї  діяльності на інтереси людини, особистості, охорона прав людини і громадянина, реалізація принципу гуманізму;

— забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків, націй, етнічних груп, захист злагоди і консенсусу у суспільстві (принцип соціальної справедливості);

— організація  здійснення державної влади згідно з принципом поділу влад, тобто її диференціювання на законодавчу, виконавчу, судову гілки влади;

— систематичне залучення до виконання державних  функцій різноманітних громадських об'єднань, співпрацювання з ними;

— забезпечення пріоритету у механізмі реалізації влади методів державного органу входять особи, які здійснюють керівництво, безпосередньо виконують покладені на них керівні повноваження, крім того, спеціалісти й інші особи, що забезпечують технічні умови щодо їх виконання.

 Існування будь-якого соціального інституту обумовлено тими чи іншими суспільними потребами, тому і його функціонування, реалізація ним свого соціального призначення спрямована на забезпечення цих потреб. Особливість держави полягає в тому, що вона є легітимною формою виявлення та вираження "загального" інтересу, засобам його забезпечення. В умовах соціального розшарування суспільства, опосередкованості взаємодії кожного з членів між собою, розмаїття сфер та форм суспільного сфер та форм суспільного життя, коли безпосереднє виявлення "загального" інтересу всіх членів суспільства ускладнене, держава виступає як соціальний інструмент виявлення цього інтересу, причому двояким чином:

а) шляхом проведення безпосереднього волевиявлення  громадян - референдумів;

б) опосередковано, через діяльність вищих представницьких  органів державної влади. При цьому "загальний" інтерес набуває спеціальної форми виразу у вигляді законів - письмових документів, які формують, конкретизують його зміст, роблять загальновідомим, легітимним.[3.15]

Через закони держави  загальний інтерес не тільки легітимується, формалізується, але й забезпечується відповідним механізмом здійснення, тобто порядком концентрації, зосередження зусиль суспільства на вирішенні початкових потреб його нормального функціонування і розвитку. Подальша конкретизація, деталізація "загального" інтересу стосовно різних сфер суспільного життя, суспільних справ, життєвих ситуацій, конкретних регіонів і т.д. здійснюється соціальне утворюваним для цього державним апаратом управління.Особливістю державного забезпечення "загального" інтересу є те, що поряд з інформаційним, ідеологічними виявленнями, формуванням, відображенням його реалізація впроваджується на владній основі, тобто держава забезпечує домінування загальносуспільних інтересів, потреб над окремими особливими та індивідуальними інтересами, у випадках їх протиріч, загальному.

Державна влада  характеризується як прояв державної  організації суспільства, вбирає в  себе особливості держави і характеризується розповсюдженню за територією, всезагальністю,універсальністю, самостійністю, верховністю, незалежністю, повнотою.

Отже,механізм державної влади,повинен не тільки забезпечувати захист прав громадян,але  й надавати змогу формуватись  різним суспільним утворенням заради створення суспільних благ.Насамперед,він  повинен формуватися незалежно  від суб'єктивних поглядів,а об'єктивних ,котрі висвітлювали інтереси громадян держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

1. Механізм держави - це система державних організацій, які складаються з державних органів, державних підприємств і державних установ, які здійснюють її      завдання і реалізують її функції.

2.Механізм держави - це складна ієрархічна структура державних органів, закладів, підприємств за допомогою яких здійснюється державне управління суспільством і захист його основних інтересів.

    3. До механізму держави належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, контрольно-наглядові органи, збройні загони людей (армія, флот, поліція), установи примусу (тюрми, колонії), спеціальний пропагандистський апарат (ЗМІ).

     4. Принципи організації і діяльності механізму держави - це основоположні керівні начала, ідеї, які лежать в основі організації ідеальності механізму держави. Більшість із принципів є конституційно закріплені.

    5.  Отже, механізм держави забезпечує не тільки правове регулювання та стимулювання  функціонування  цілісної  держави, але суспільну безпеку країни.Він допомагає врегулювати проблеми громадкості,коли потрібно втрутитись,та забезпечує захист прав громадянина держави.

              6.Завдання і функції української держави реалізуються через діяльність відповідних державних органів, правовий статус яких закріплюється в Конституції України, інших нормативно-правових актах.

  7.Державний орган є основним структурним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату.

  8.Особливо виділяються в механізмі держави місцеві органи влади. Такі органи або посадові особи (губернатори, префекти, комісари) призначаються, як правило, урядом для управління тими чи іншими регіонами (Фінляндія, Люксембург). Нерідко поряд з призначеними посадовими особами на регіональному рівні функціонують вибрані населенням регіону місцеві представницькі органи. Є держави (Великобританія, Японія), де всі функції місцевого самоуправління виконує місцева адміністрація, яка обирається населенням.

  9.У механізмі нашої держави особливе місце посідають органи держави спеціального призначення (контрольні правоохоронні органи, місця позбавлення волі, збройні сили). їх можна розглядати як окрему ланку механізму держави. Прихильники чітких юридичних конструкцій, здебільшого вважають ці органи належними до сфери виконавчої влади або в основному до виконавчої і частково судової влади. їх роль в суспільстві суттєво змінилась, виникли нові функції, нові права і обов'язки.