Поняття,ознаки та принципи організації і діяльності механізму

 

Вступ

Актуальність  теми.Перед кожною державою постає велика кількість завдань, які вона повинна виконати з метою забезпечення нормальних умов життєдіяльності суспільства, тому проблема зміцнення державного механізму має особливе значення.

Актуальність  цієї теми полягає в значенні механізму держави, можливості його впливу на різні сторони суспільного життя. Соціальна спрямованість держави передбачає розширення сфери її втручання в суспільне життя для вирішення питань макроекономіки, розвитку галузі виробництва, соціального захисту громадян - підтримки і розвитку системи освіти, культурно-освітніх закладів, медицини. Однак з іншого боку розширення впливу держави на суспільні відносини не повинно приводити до тоталітарних зазіхань державної влади, до нехтування правилами, свободами людини і громадянина прерогативами самоврядного у своїй основі суспільства. Розмежування пріоритетів громадянського суспільства і державної влади повинно вирішуватись на рівні конституціоналізму. Так, Конституція України закріплює принципи відповідальності держави перед людиною дії (ч.2 ст.З), обмеження діяльності державної влади і самоврядування законом (ч.2 ст.6; ч.2 ст.19).

Фундаментальні  розробки вітчизняних і зарубіжних вчених дають уявлення про принципи організації державної влади, особливості функціонування державних органів, міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування. Певні аспекти механізму держави, в тому числі поділ влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову аналізували сучасні вітчизняні дослідники: В.Журавський, В.Колісник, В.Котюк, О.Михайленко, В.Прилуцький, П.Рабинович, М.Цвік, С.Шевчук.

Деяким проблемам  значення місця і ролі механізму  держави в політичному, економічному житті суспільства були присвячені роботі зарубіжних вчених: С.Алексєєва, Р. де Біара, Б.Гурне, М.Марченка, Ф.Сулейманова.

           Для нашої країни питання про механізм держави має особливу актуальність, тому що вона знаходиться на перехідному етапі від тоталітарного режиму до демократичної держави. Офіційне визнання необхідності формування в нашій країні правовоїдержави викликало пожвавлення дослідження проблем пов'язаних із державою і, зокрема, з її механізмом. У своїй роботі я спробую розкрити поняття державного механізму та значення його для держави, охарактеризувати принципи його організації і діяльності та шляхи вдосконалення.

Об'єктом дослідження- механізм держави як цілісна система.

Предметом дослідження є тенденції та перспективи функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування в умовах формування демократичної, соціальної, правової держави та громадянського суспільства.

Метою дослідження є з'ясування місця й ролі механізму держави в суспільстві. Дослідження проблематики функціонування механізму і апарату держави дає змогу більш предметно аналізувати нові для вітчизняної науки, але , надзвичайно актуальні й складні питання його кадрового забезпечення, проходження державної служби, бюрократії.

Ця мета конкретизована у комплексі науково-дослідницьких завдань. До них належать:

• з'ясувати основні ознаки,принципи організації та діяльність механізму держави;
• уточнити в зв'язку з цим визначення органу держави,як основного структурного елементу механізму держави;
• дослідити діяльність та основні проблеми системи державних органів в сучасних умовах та намітити шляхи їх розв'язання;

Теоретичною та інформаційною базою мого дослідження послужили праці видатних вітчизняних та зарубіжних вчених в державному регулюванні України,Закони України,власні спостереження,а також інформація Інтернет.

Методологічна основа дослідження. Методологія науки дає можливість наукового обґрунтування організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування.

Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони, категорії діалектики.

Системний метод  застосовувався при аналізі понять "механізму держави", "державний орган", "виконавчі органи". Методом порівняльно-правового аналізу досліджувались питання пов'язані з видами державних органів та їх місцем у правовій системі зарубіжних держав, проблемами делегування законодавчих повноважень у сучасних демократичних країнах. На підставі методу прогнозування формувались пропозиції щодо вдосконалення судової діяльності в Україні. Крім загальних методів використовувались й спеціальні, до яких належить історичний метод соціологічних досліджень. Історичний метод дає змогу виявити суспільну думку, оцінку функціонування державних органів самоврядних структур. Державні органи для прийняття оптимальних рішень повинні врахувати результат досліджень. Можливості цього методу в державно-правових дослідженнях на сучасному етапі застосовуються недостатньо.

Структура й обсяг роботи. Відповідно до мети завдань, об'єкта й предмета дослідження курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків , та списку використаної літератури,загальним обсягом 35сторінок.

 

Розділ 1.Поняття,ознаки та принципи організації і діяльності механізму

Кожна держава  для повноцінного здійснення своїх  завдань і реалізації функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які у юридичній науці називають механізмом держави.

 Механізм держави - це система державних організацій, які складаються з державних органів, державних підприємств і державних установ, які здійснюють її      завдання і реалізують її функції.

    Державні підприємства і установи — це організації, що під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язаної із створенням матеріальних цінностей (державні підприємства), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи).Про державні підприємства і установи як складові частини системи державних організацій слід сказати, що вони являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від державного апарату, зміст діяльності підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій. Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектуванні, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.Слід мати на увазі, що державні підприємства і установи не можуть вважатися державними органами, вони не є носіями державної влади. Вони відрізняються від державних органів тільки їм властивою організаційною структурою, характером повноважень. До того ж адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно в сфері своєї діяльності, у рамках даного підприємства чи установи. Державні підприємства і установи як різновид державних організацій не можна ототожнювати з органами держави, в той же час їх не можна й протиставляти, тому що державний апарат в процесі здійснення державного керівництва, забезпечує практичну реалізацію функцій держави саме завдяки діяльності підприємств і установ, якими він керує. Для кращого розуміння сутності державних підприємств і установ потрібно проаналізувати чинне законодавство, що регулює різні аспекти їх створення і діяльності. Так, згідно з Законом "Про підприємництво в Україні" вони є основною організаційною ланкою народного господарства. Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має самостійний баланс та права юридичної особи для здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності. Підприємства мають право здійснювати будь-які види господарської діяльності, не заборонені законодавством України, якщо вони відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Відповідно до форм власності, встановлених Законом "Про власність", до механізму держави в Україні у повному обсязі відносяться лише державні підприємства, які діють на основі загальнодержавної власності. Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами. Тлумачення механізму держави як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління суспільними справами, але і забезпечують життєдіяльність всього суспільства, переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним аспектом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в статті 1 сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".

Механізм держави - це складна ієрархічна структура державних органів, закладів, підприємств за допомогою яких здійснюється державне управління суспільством і захист його основних інтересів.5.73]

  До механізму держави належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, контрольно-наглядові органи, збройні загони людей (армія, флот, поліція), установи примусу (тюрми, колонії), спеціальний пропагандистський апарат (ЗМІ).

Механізм держави має певні  характерні ознаки:

а) це ієрархічна система побудована на позиціях ординації і субординації;

б) це цілісна система зовнішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови. Кожен із суб'єктів механізму держави, як його системний елемент органічно пов'язаний із всіма іншими його елементами. Первинним елементом являються державні органи;

в) наявність можливості реалізації функцій і завдань організаційними, 
фінансовими, матеріальними засобами примусу;

г) наявність у державних органів, підприємств і установ своїх повноважень, як 
правової основи їхньої діяльності.   

Як  механізм годинника складається  з різних елементів, так і механізм держави, будучи єдиним, включає в себе органи, блоки, підсистеми, і навіть, самостійні гілки влади.

Так, одну із підсистем утворюють вищі органи держави: представницькі, виконавчі, глава держави.

Друга підсистема - місцевого рівня: ради, адміністрації і їх голови. Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи: міліція, СБУ.

В літературі можна зустріти ототожнення термінів "механізму" і "апарату" держави. Однак поняття "механізму держави" є значно ширше, ніж поняття "державного апарату" і за складом і за структурою.

Механізм  держави повинен розглядатися не як просто сукупність складових його елементів, а як система цих елементів.

Тлумачення  механізму держави як системи  всіх державних органів, що здійснюють не тільки управління суспільними справами, але й забезпечують життєдіяльність всього суспільства переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним методом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в ст.1 сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціально-правова держава". Держава діє лише в тих сферах суспільного життя і в тих обсягах, що не можуть бути вирішеними громадянським суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності та еволюційного розвитку.

 Принципи організації і діяльності механізму держави - це основоположні керівні начала, ідеї, які лежать в основі організації ідеальності механізму держави. Більшість із принципів є конституційно закріплені, до них належать:

1. Принципи демократії

Означає, що діяльність механізму відбувається за участі широких народних мас, а діяльність державних органів широко висвітлюється в засобах масової інформації. Важливим принципом демократичної організації мас-медіа є плюралізм влад у суспільстві. Контроль панівних економічних і політичних груп над головними мас-медіа означає кінець демократії або її істотну деформацію.

У демократичній  державі інформаційна влада потребує контролю збоку суспільства. У більшості західних демократій існують спеціальні органи контролю за ЗМІ, які стежать за дотриманням ними моральних і правових норм.

Для того, щоб в Україні відбулися  позитивні зрушення в області  діяльності ЗМІ в першу чергу повинні бути прийнятими закони "Про пресу", "Про журналістику".

2. Принцип законності.

Означає, що всі без винятку структурні елементи механізму держави повинні діяти на основі і відповідно до закону.

3. Принцип гуманізму.

Полягає в тому, що кожен державний орган  своєю діяльністю повинен здійснювати захист інтересів людини, особистості, охорони прав людини і громадянина. Конституція (ст. 3) уперше в основах конституційного ладу проголосила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Це положення знаменує принциповий поворот у взаємовідносинах громадянина і держави. Безумовно, зміни не можуть відбутися швидко, але конституція гарантує новий шлях розвитку України як демократичної, правової, соціальної держави.

4. Принцип національної рівноправності.

Забезпечує  згоду між різними частинами  суспільства, різними соціальними прошарками, націями. Держава гарантує рівні умови існування і розвитку національної самобутності (мова, звичаї, культура).

5. Принцип розподілу влади.

Закріплений у ст. 6 Конституції України . Він означає, що законодавча, виконавча і судова влада реалізується різними державними органами , які стимулюють і урівноважують одна одну в процесі виконання своєї функції. Поділ влади об'єктивно виражається в спеціалізації державних органів за видами діяльності, які наділяються відповідною компетенцією, самостійні й незалежні в реалізації своїх повноважень і володіють можливістю спрямувати і контролювати одна одну.[10.12]