Варіативний модуль з технологіїї деревообробки на уроках трудового навчання, 9 клас. Проект - дерев'яна ложка

Шліфувальні машини призначені для шліфування поверхонь металу, деревини, пластичних мас.

Полірування металевих та дерев'яних поверхонь виконують  полірувальними машинами.

Дисковими електропилками розпилюють заготовки з деревини, фанери, ДВП, ДСП та інших деревинних матеріалів.

Електричний лобзик слугує для випилювання складних криволінійних контурів.

За допомогою електричної  свердлильної машини (дриля) свердлять отвори в деталях з деревини, металу, пластичних мас тощо.

До електрифікованих технологічних  машин належить також токарний верстат  з обробки деревини.

Як і будь-яка технологічна машина, електрифіковані машини мають  три основні частини: електричний  двигун, передавальний механізм та виконуючий (робочий) орган.

Електричний двигун призначений  для перетворення електричної енергії  в механічну роботу. Основними  частинами електродвигуна є статор і ротор. Статор - це нерухома частина електродвигуна з великою кількістю обмоток з мідного дроту. Ротор - обертова частина електродвигуна.

Під час проходження через  обмотки статора електричного струму утворюється магнітне поле, яке змушує ротор обертатися навколо своєї  осі. Обертовий рух від ротора передається на робочий орган  електрифікованих знарядь праці або верстатів.

Перед виконанням технологічних  операцій електрифікованими знаряддями праці необхідно ознайомитися з  інструкціями до інструментів, визначити їх призначення, особливості користування ними, безпечні прийоми роботи. З метою економного споживання електричної енергії не рекомендується залишати ввімкненими в електричну мережу інструменти після припинення виконання технологічних операцій.

Сучасний електроінструмент  виготовляють переважно в Китаї. Він недорогий але ресурс у  нього  невеликий. Тому такі електроінструменти не можна довго навантажувати, а тим більше перевантажувати. Користуються ним, як правило, лише для забезпечення побутових потреб.

Більш якісні інструменти (напівпрофесійні, професійні) виготовляють в країнах  Євросоюзу, Японії, Росії та України. Українські інструменти виготовляють на підприємстві «Фіолент» в місті  Сімферополь. 

 

2. Шкільний токарний деревообробний верстат СТД 120-М.

На початку XIX ст. було сконструйовано верстат, механізми якого приводилися в рух за допомогою електродвигуна. Вдосконаленим варіантом цього верстата нині є шкільний верстат з обробки деревини СТД-120М. Букви і цифри означають: С - верстат (від російського слова «станок»); Т - токарний; Д - для обробки деревини; число 120 - відстань у міліметрах від осі шпинделя до напрямних станини. Буква М означає модернізацію, зміну.

На токарних верстатах  з обробки деревини виготовляють деталі та вироби, які мають циліндричну, конічну або фасонну форму  оброблюваної поверхні.

Токарний верстат СТД-120 М складається з таких основних вузлів: станини 8, передньої бабки  З, задньої бабки 7, підручника 6, електродвигуна 1 та клинопасової передачі 2.

Станина відлита з чавуну і є основою, на якій монтуються складальні одиниці (вузли) верстата. Вона встановлена на платформі 13. Зліва на станині закріплена передня бабка. Вздовж напрямних станини можна переміщувати і закріплювати (фіксувати) в потрібному положенні задню бабку і підручник.

Передня бабка призначена для встановлення і кріплення  заготовки та передавання їй обертального руху. Вона складається з корпусу 1, в якому на двох підшипниках 7 і 9 установлено шпиндель 8. Шпиндель має  вигляд фасонного вала, на правому  кінці якого нарізана різьба для  нагвинчування патрона, планшайби  та інших спеціальних пристосувань для кріплення заготовок. На лівому кінці шпинделя кріпиться двоступінчастий  шків 2, який отримує рух за допомогою  клинопасової передачі від електродвигуна.

Для пуску та зупинки верстата на передній бабці розміщено кнопковий пульт керування 4.

Задня бабка слугує опорою для довгих заготовок під час  обробки, підтримуючи їх заднім центром  З, та для кріплення в ній свердлильного  патрона, свердла й інших інструментів для обробки отворів. Корпус 1 задньої бабки пересувається вздовж напрямних станини. Залежно від довжини заготовки корпус закріплюється на станині за допомогою пластини 12 і болта з гайкою 13.

У корпус задньої бабки  вмонтовано піноль 4. З одного боку піноль має конусний отвір, у який вставляється задній центр 3. З другого боку запресована  втулка 7 з внутрішньою різьбою. Піноль вільно пересувається в отворі верхньої частини корпусу. Обертанню пінолю навколо своєї осі запобігає установочний гвинт 2, який входить у паз на зовнішній поверхні пінолю.

У різьбову втулку 7 входить  гвинт 8 пінолю, на другому кінці  якого на шпонці насаджено маховик 10, закріплений гайкою. Обертаючись  за допомогою маховика навколо своєї осі, гвинт через різьбову втулку пересуває піноль.

Фіксація пінолю в потрібному положенні здійснюється рукояткою фіксатора 5. Для змащування пінолю і гвинтового механізму в корпусі бабки є маслопровідні отвори 6.

Підручник - це опора для  різального інструмента під час  роботи. Він складається з опорної  лінійки 1, що кріпиться на сталевому  циліндрі 2, каретки 4, фіксатора опорної  лінійки З та фіксатора каретки 5.

Каретку підручника виставляють  у потрібному положенні і закріплюють  на напрямних станини за допомогою  фіксатора 5. Опорну лінійку виставляють по висоті і під певним кутом та закріплюють за фіксатором лінійки 3.

Кінематична схема токарного  верстата СТД 120-М.

Правила безпечної  праці під час виконання робіт  на токарному верстаті

1. Перед початком роботи переконатися, що підлога біля верстата чиста, а на її поверхні лежить гумовий килимок або дерев'яна підставка. Оглянути верстат і технологічні пристрої до нього. У разі виявлення несправностей обладнання повідомити вчителя.

2. Перевірити  надійність заземлення верстата. Якщо провід заземлення верстата пошкоджений, вмикати верстат заборонено!

3. Працювати на  верстаті необхідно у спецодязі,  головному уборі та захисних  окулярах.

4. Під час роботи  на верстаті не тримати при собі зайвих предметів.

5. Прозорий екран  захисного пристрою під час  роботи має бути опущений.

6. Прозорий екран  і кожух пасової передачі піднімати  тільки після остаточної зупинки шпинделя.

7. Забороняється  відходити або залишати без  нагляду ввімкнений верстат.

8. За умови  виявлення будь-яких неполадок  негайно припинити роботу та  повідомити вчителя.

9. Вимірювання  розмірів деталей, заміну пристроїв,  перевірку надійності кріплення заготовок, а також прибирання треба виконувати після зупинки верстата.

10. Після закінчення  роботи верстат вимкнути, очистити  від стружки, пилу і бруду;  перевірити його справність і  змастити мастилом; скласти інструмент у відведене місце для зберігання; показати виконану роботу вчителеві. 

 

IV.  ЛАБОРАТОРНО ПРАКТИЧНА РОБОТА

Ознайомлення  з механізмами і складальними одиницями (вузлами) токарного верстата з обробки деревини

Обладнання та інструменти: токарний верстат для обробки деревини, навчальні таблиці «Елементи машинознавства», ріжкові ключі, набір викруток, киянка, лінійка.

Послідовність виконання  роботи (виконує учитель, учні спостерігають):

1. Огляд верстату зовні.

2. Ознайомлення із розташуванням та особливостями кріплення основних вузлів верстата.

3. Визначення відстані від лінії центрів до станини (окремий учень).

4. Визначення максимальної відстані між центрами (окремий учень).

5. Визначення допустимого значення виходу пінолю.

6. Через маслоприймальний отвір у задній бабці змасти гвинтову передачу і піноль.

7. Виставлення підручника.

8. Перевірка справності проводу заземлення.

9. Увімкнення верстата.

10. Вимкнення верстата. 

 

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ.

Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.