Варіативний модуль з технологіїї деревообробки на уроках трудового навчання, 9 клас. Проект - дерев'яна ложка

- зміст виконаної учнями  роботи;

- учні порівнюють реальні  результати з тією метою і  завданнями, які повідомлялись на  початку уроку;

- чому отримали саме  такий результат а не інший?

- що потрібно змінити  для успішної реалізації проекту?

Результати правильно  проведеної рефлексії проявляються в тому, що учні можуть самостійно дійти  думки про необхідність замінити конструкційний матеріал, з якого  виготовлена деталь об’єкту проектування чи внести  окремі конструктивні елементи (зняти фаску, змінити розташування отвору в конструкції виробу тощо).

Підсумовуючи слід відзначити, що такі елементи уроку «Технології» як тема, мета, актуалізація життєвого  досвіду учнів, завдання уроку, мотивація  та рефлексія мають складати основу його структури  і знаходитись в тісному дидактичному взаємозв’язку.

При вивченні предмета слід користуватися підручниками, посібниками  та навчально-наочними матеріалами, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Для використання у навчальному процесі та оформленні кабінетів рекомендується використовувати  набори таблиць «Безпечні прийоми  роботи в навчальних майстернях» (технічні види праці), «Основи проектної діяльності»  видавництва «Станиця».

 

 

2.2. Розробка творчого  проекту по виготовленню токарним способом «Дерев’яної ложки»

Дерев'яна ложка прийшла  до нас з глибини віків, зачаровуючи своєю неповторністю та дивним колоритом. Під час розкопок у Києві знайдені залишки цих побутових знарядь, що датуються Х – ХІІ століттям, та залізний інструмент, за допомогою якого вони виготовлялися. Цей предмет кухонного вжитку активно використовувався в сім’ях до середини ХХ століття. І сучасна господиня досить часто має в своєму арсеналі дерев’яні ложки і застосовує їх кухонних потреб. Без такого знаряддя важко уявити приготування рибної юшки на березі річки, в тиші літнього вечора, чи каші в туристичному таборі. В чому ж секрет довголітньої історії використання цього предмета? Дерев’яні вироби не лише красиві, а й корисні, бо виготовляються з екологічно чистого матеріалу. Для виготовлення ложок використовується деревина липи, берези, верби, осики, груші та ін. Такий виріб можна зробити самостійно, маючи елементарний набір столярного інструменту. При використанні за призначенням дерев’яна ложка, на відміну від металевої, не нагрівається і не опікає губи, що має велике значення в сім’ях, де виховуються малі діти.

В історії побуту України  характерні ложки з природною  фактурою деревини (прості, чумацькі, мужицькі), інколи оздоблені різьбленням, а, наприклад, у Росії - пофарбовані у золотавий  та темно-червоний кольори, а потім  вкриті шаром лаку.

Дерев’яні ложки можна  використовувати і як музичні  інструменти. При взаємному дотику вони випромінюють дивної гармонії та чистоти звук. Цю властивість дерев’яних виробів оцінили музиканти, і  зараз існує декілька шкіл гри  на ложках.

У сучасному виробництві  для виготовлення цих предметів  домашнього вжитку використовують нержавіючу сталь, алюміній, срібло, пластмаси. В  наш час дерев’яні ложки зустрічаються  все рідше та все менше використовуються за призначенням, їх можна побачити як декоративні вироби чи музичний інструмент.

Сувенірні вироби мають оздоблення різними техніками різьблення, випалюванням чи розписом.

А зараз приступаємо до виготовлення ложки та її оздоблення. В процесі роботи я дозволятиму  собі ліричні відступи, з метою  ознайомлення з необхідними видами обробки та інструментом. Для кращого  сприйняття текстового матеріалу основні  технологічні операції та пристрої, що використовувалися під час роботи я продемонструю на фото.

 

1. ВИБІР МАТЕРІАЛУ

Я використовую для заготовок  деревину липи або осики. Значно красивіші  та довговічніші ложки з груші, але  цей матеріал трудніший в обробці, що не завжди посильно для учнів. Деревину для виробу застосовую суху, без  сучків та інших природних вад. Я застосую більш сучасний підхід до підготовки напівфабрикату, виготовляючи його одночасно для 2 ложок на токарному верстаті СТД 120М.

 

2. РОЗРОБКА ЕСКІЗУ МАЙБУТНЬОГО ВИРОБУ

На папері виконую зображення токарного напівфабрикату ложки, згідно своїх уподобань, ураховуючи особливості  обробки. Фронтальний вигляд ложки  буде умовно половиною цього зображення. Маючи уяву про контури виробу, можна розрахувати величину і  конфігурацію заглибини (черпала) та вибрати  вид оздоблення. Товщину матеріалу  на стінках робочої частини ложки  залишаю 4-5 мм. Для полегшення розмітки та контролю під час обробки різанням можна виготовити шаблони з цупкого  паперу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.ПІДГОТОВКА ЗАГОТОВКИ  ДО ОБРОБКИ

Я до заготовки використовую бруски з осики. Для того, щоб після токарної обробки напівфабрикат не розпилювати, заготовку склеюю з двох приструганих брусків через шар тонкого паперу. Використовую клей ПВА або його сучасний варіант “Момент-столяр”. При виготовленні великої кількості ложок на уроках заготовки склеюються з довгих брусків завчасно, а потім відрізаються необхідної довжини.

 

 

 

4.ТОКАРНА ОБРОБКА

Переходимо до процесу  точіння. Я використовую токарний верстат  з обробки деревини СТД 120М, різці  – реєр та мейсель, лінійку, штангенциркуль, маркер для розмітки, наждачний папір. На початку обробки формую з бруска циліндричну поверхню, залишаючи  припуск на чистову обробку, потім  роблю розмітку по довжині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Після цього, згідно ліній  розмітки, проточую циліндричні поверхні максимального діаметра, залишаючи  припуск на чистову обробку та шліфування. Розміри контролюю за допомогою штангенциркуля.

Потім здійснюю чорнову обробку  сферичної поверхні майбутньої ложки  та проточую перехід від робочої  частини до ручки. Завершую цей етап обробкою декоративних елементів на поверхні ручки, згідно розробленого ескізу.

На завершальному етапі  токарної обробки здійснюю контроль розмірів та форми за допомогою шаблону. Для зменшення шорсткості поверхні застосовую зачищання наждачними шкурками різної зернистості при обертанні  заготовки у верстаті.

 

5. РОЗДІЛЕННЯ ТОКАРНОГО  НАПІВФАБРИКАТУ

Після зняття виробу з верстата обрізується технологічні залишки деревини. Для забезпечення гладенької поверхні використовують ножівку по металу з полотном, що має дрібні зуби.

Так, як заготовка була склеєна  через шар паперу, то її легко  розколоти по шву. Для цього ставлять її вертикально на підкладку з деревини чи фанери, зверху по місцю склеювання розміщують лезо ножа і роблять легенькі удари молотком.

Важливо ніж розмістити точно  по шару паперу, що розділяє дерев’яні  половинки виробу. Такий спосіб широко використовується при виготовленні токарним або іншим способом деталей  із деревини, які потім необхідно  поділити вздовж на рівні частини. Клейовий шов, виконаний через папір, надійно  утримує складові частини виробу під час обробки і легко  розколюється при осьовому ударі  гострим предметом. При цьому  деревина не пошкоджується, а розшаровується папір. Залишається прибрати з поверхні виробу залишки паперу та зачистити  торці за допомогою наждачної  шкурки.

6. ВИРІЗАННЯ РОБОЧОЇ ЧАСТИНИ  ЛОЖКИ

У результаті токарної обробки  я маю дві заготовки, що за зовнішньою формою схожі з ложками. Зараз  приступимо до найвідповідальнішого етапу  – вирізання робочої частини (черпала). Від її форми та товщини  стінок залежить, чи буде ложка зручною  в користуванні. Майстри народних промислів для цієї операції використовують спеціальний ложковий різець у вигляді  кільця з ріжучою кромкою. Такий  інструмент досить складний у виготовленні, тому я візьму для обробки напівкруглу  стамеску та клюкарзу. Розпочинаю роботу з розмітки контуру черпала за допомогою шаблона. Для полегшення роботи та економії часу чорнову обробку  заглибини виконую на свердлильному  верстаті. Для цього використовую перове свердло діаметром 30 мм., яким роблю три глухих отвори. Головне  при цьому – не “перестаратися” з глибиною обробки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зрізання деревини стамескою  здійснюю від країв контуру до середини, враховуючи напрям волокон  та контролюючи форму заглибини  шаблоном. Завершую обробку за допомогою  стамески-клюкарзи.

 

 

 

7. ШЛІФУВАННЯ РОБОЧОЇ  ЧАСТИНИ

Для шліфування заглибини  ложки використовую насадку виготовлену  власноруч. Вона складається із сферичної  оправки, хомута та змінної абразивної поверхні.

Як шліфувальний елемент  використовую стандартні круги різної зернистості з наждачного паперу під “липучку”, на яких ножицями роблю надрізи.

Насадку закріпляю в патроні  свердлильного верстата чи електродрелі. При необхідності дефекти обробки  виправляю вручну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. ОЗДОБЛЕННЯ ЛОЖКИ

Способів оздоблення дерев’яних поверхонь існує велика кількість. Серед них основні такі: різьблення, випалювання, розмальовування, інкрустація. Якщо дерев’яна ложка має лише декоративне призначення (сувенір), то може бути застосований будь-який спосіб декорування. Коли виріб функціональний, то на першому місці стоять способи  оздоблення, що витримують без пошкодження  контакт з рідинами та стійкі до нагрівання. Крім того, елементи оздоблення не повинні містити шкідливих  речовин, що можуть потрапити в їжу  і завдати шкоди організму  людини. Наприклад, не бажано фарбувати  чи лакувати ложки. Якщо цього не можна уникнути, то використовують натуральні плівкоутворюючі речовини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ  

 

Результативність впровадження в освітній процес проектно-технологічної  діяльності значною мірою визначається певними організаційно-методичними  умовами.

Особливістю проектно-технологічної  діяльності є те, що учень повинен  виявити та вивчити проблему, зібрати  і проаналізувати необхідну інформацію, розробити ескіз власного виробу, виготовити його і привселюдно захистити  свій, проект, тобто організувати свою практичну діяльність у всій проектно-технологічній  послідовності - пройти всі етапи: від  ідеї до її втілення та реалізації в  моделі, виробі.

Реалізація в загальноосвітній школі нової програми, в основу якої покладений проектно-технологічний  підхід, вимагає якісної підготовки і перепідготовки учителів трудового  навчання. Адже роль учителя у ній  змінюється, він перетворюється з  «урокодавця» в організатора пізнавальної, творчої діяльності учнів, менеджера  освіти. Вміння використовувати проектно-технологічну діяльність - показник високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний та професійний  розвиток дитини у процесі навчання.

Важливо, щоб розробка та виконання учнями творчих проектів на уроках технологій в 10-11 класах здійснювалося  на основі принципу наступності, оскільки виконання спочатку найпростіших проектів, а потім перехід до більш складних дає можливість сформувати в учнів  алгоритм дій під час проектно-технологічної  діяльності.

Включення учнів до ситуацій вільного вибору здійснює вплив на формування провідних мотивів діяльності, викликає певну емоційну реакцію  і в той же час стимулює їх до прояву індивідуальності, аналізу та синтезу набутих знань, умінь; збагачує досвід прийняття самостійного рішення; формує навички самооцінки і є умовою розвитку самостійності як якості особистості, а також стимулює розвиток їх творчої активності.

Отже, організацію навчального  проектування учитель може здійснювати  індивідуально і диференційовано  стосовно до учнів. Для цього використовуються різні за рівнем складності проектні завдання, які можна поділити на кілька груп:

•     репродуктивні завдання на відтворення за зразком;

•     пошукові завдання, пов'язані, як правило, з удосконаленням конструкції уже відомих об'єктів;

•творчі завдання, спрямовані на створення нових об'єктів.

При цьому діяльність учителя  в умовах технологічної освіти, має  бути чітко структурованою та спланованою.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

 

 

     1.            Державні стандарти базової і повної середньої освіти / Освітня галузь «Технологія» // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2004. - №1. - С.1-6.     

2.            Закон України «Про загальну середню освіту» //Освіта України. - 2000. - 21 серпня.     

3.            Антонов ЛЛ., Муравьев Е.М.. Обработка  конструкционных материалов. Просвещение М.: -1982. с. 431.     

4.            Гликин М.С. Декоративные работы по дереву на станках. — М.: Народное творчество, Искана, 2002.Григорьев М.А.. Справочник молодого столяра й плотника. М.:- 1979.     

5.            Громов Г.А., Солодовников Г.М.. Деревообробка. К.: - Радянська школа, 1991. с. 178.     

6.            Гушулей Й.М. Основи деревообробки: Навчальний посібник для учнів 8 класу середньої загальноосвітньої школи. – Тернопіль.: Підручники і посібники, 2000. – 88 с.     

7.            Гушулей Й.М. Основи деревообробки: Пробний навч. Посібник для учнів 8-9 кл. серед. загальноосвіт. шк.. – К.: Освіта, 1996. – 144 с.     

8.            Дятленко С.М. Книга вчителя трудового навчання: Довідково-методичне видання/Упоряд. С.М. Дятленко. – Харьків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 272 с.