Варіативний модуль з технологіїї деревообробки на уроках трудового навчання, 9 клас. Проект - дерев'яна ложка

Тому актуальним є побудова такої моделі навчально-виховного процесу, де першочерговим буде навчання старшокласників адекватно оцінювати нові обставини та самостійно формувати стратегію подолання викликів, які можуть виникати. Найбільший потенціал для подолання даної проблеми серед навчальних предметів має трудове навчання (технології), оскільки успішне розв’язання вищезгаданого завдання можливе за умов активної практичної діяльності учнів, коли їм передається ініціатива у досягненні навчальних цілей.

Трудове навчання завжди було орієнтовано на практичну підготовку учнів, застосування знань на практиці, навчання учнів поводитись з різними  засобами праці, що вирізняло даний  предмет від інших тим, що учнів  залучали до розв’язання практичних завдань, наближених до реального життя. Очевидною є потреба розвинути сильні сторони предмета, і відмовитись від тих, що не відповідають сучасним вимогам виробничої діяльності людини, акцентуючи увагу на формуванні в учнів таких умінь, які є незалежними від змісту, що постійно змінюється [15].

Враховуючи сучасні тенденції  розвитку технологічної освіти не лише в межах вітчизняного, але й  зарубіжного досвіду, програма ставить  такі завдання:

?    індивідуальний розвиток особистості, розкриття її творчого потенціалу через реалізацію особистісно орієнтованої парадигми навчання;

?    розвиток у учнів критичного мислення як засобу саморозвитку, пошуку і застосування знань на практиці, які є спільними для будь-яких видів виробничої діяльності людини;

?    оволодіння вміннями практичного використання нових інформаційно-комунікаційних технологій, інтернет-технологій;

?    формування системи компетентностей про перетворюючу діяльність людини як основи для навчання впродовж життя;

?    розширення та систематизація знань про технології і технологічну діяльність як основний засіб перетворювальної діяльності людини;

?    виховання свідомої та активної життєвої позиції, готовності до співпраці в групі, відповідальності, вміння обґрунтовано відстоювати власну позицію, що є передумовою підготовки майбутнього громадянина до життя в демократичному суспільстві.

Навчальна програма “Технології” (академічний рівень) та навчальна  програма “Технології” (рівень стандарту) мають модульну структуру і складаються  з двох частин – інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової обох програм є базовий  модуль “Проектні технології у перетворюючій  діяльності людини”. На вивчення базового модуля у 10 та 11 класах відводиться  по 12 годин. Окрім того, за програмою  рівня стандарту учні мають освоїти  по одному варіативному модулю у 10 та 11 класах. За програмою академічного рівня – один варіативний модуль у 10 класі та два в 11 класі [29, 30].

Аналізуючи варіативний  модуль «Технології токарної обробки  деревини» який доповнює навчальну  програму «Технології. 9 клас» можна зробити висновок, що програмою модуля передбачене ознайомлення учнів з токарством як видом художньої обробки деревини. У процесі вивчення модуля учні ознайомлюються з матеріалознавством, проектуванням і технологією виготовлення виробів токарним способом. В Україні ця техніка дуже поширена. Теоретичні й практичні заняття передбачають залучення учнів до творчої діяльності: добір об’єкта виготовлення, самостійний добір конструкції виробу, обґрунтування добору, нескладні економічні розрахунки й пропозиції щодо здешевлення виробів, планування різних видів робіт, удосконалення обладнання, технологічного процесу, підвищення якості й продуктивності праці.

Виготовлення виробу передбачається через проектно-технологічну діяльність. Як результат роботи над змістом  модуля учні мають виконати проект.

Під час виконання робіт  необхідно приділяти увагу правилам безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним  вимогам. 

РОЗДІЛ  ІІ

методика  навчання варіативного модуля «ТЕХНОЛОГІЯ ТОКАРНОЇ ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ» на уроках трудового навчання у 9 класі

2.1. Розробка системи  уроків до варіативного модуля  «Технологія токарної обробки  деревини» на уроках трудового  навчання у 9 класі.

У зв’язку з переходом  трудового навчання на проектно-технологічну діяльність дещо змінилися технологічні та методичні вимоги до етапів сучасного  уроку трудового навчання.

Діяльність учителя в  умовах технологічної освіти, має  бути чітко структурованою та спланованою. Оскільки урок – це не лише форма  організації навально-виховної діяльності у вигляді співпраці учителя  та учнів але й творча робота учителя, тому зазначаємо лише основні структурні елементи уроку, які створюють передумови для впровадження педагогічних технологій навчання. Серед таких елементів  є наступні:

- тема і мета уроку;

- актуалізація опорних  знань та життєвого досвіду  учнів;

- завдання уроку;

- мотивація навально-трудової  діяльності учнів;

- рефлексія учнів Тема уроку визначається відповідно до змісту навчальної програми. Якщо на вивчення теми відводиться більше двох годин, то необхідно докладно вивчити зміст навчального матеріалу визначивши назву теми кожної години.

При цьому учителю варто  звернути увагу на те, що головна  навчальна мета уроку визначає його тип і відповідно структуру, а не навпаки.

Традиційно, склалось так, що мету уроку учитель зазвичай визначав для себе. Це діяло за умов, коли учні виступали об’єктом навчального  процесу. Для сучасного, технологічного, навчання важливо усвідомити, що основна  навчальна мета уроку має бути сформульованою для учнів (як суб’єкта навчального процесу), і може бути їм повідомлена. Знання мети уроку дає змогу аналізувати діяльність учнів та учителя, бачити результат, до якого вони мають дійти. Виховну і розвиваючу мету уроку учитель формулює для себе, і відповідно ця частина мети учням не повідомляється.

Зазначаємо, що мета уроку  має бути реальною, конкретною, спрямованою  на ту ділянку навчального процесу, в структурі якого буде розгортатися спільна діяльність чи взаємодія  учнів та учителя.  

Визначаючи мету уроку учителю доцільно не стільки триматись за стереотипний принцип „триєдиної мети”, як  зважити на такі важливі чинники, що стосуються  розвитку дитини [14].

Перший полягає в тому, що процес розвитку учнів, так само як і їх  виховання не обмежується одним лише уроком, а поширюється на систему уроків, виходить за межі програмованого матеріалу. Тому мета, як навчальна так і розвивальна та виховна може поширюватись на систему уроків. Відповідно до цього буде помилкою таке визначення мети, як: „Сформувати поняття про об’єкти технологічної діяльності”, і більш доцільно та методично грамотно: „Формувати (або формування) поняття про об’єкти технологічної діяльності”. 

По-друге, варто пам’ятати, що незалежно від запланованих учителем результатів матимемо певний стан розвитку дитини, що визначається видом її діяльності та рівнем відповідної активності. Так, в прикладній  психології розглядають мимовільний  розвиток психічних процесів. Це означає, що незалежно від наших суб’єктивних  очікувань під час певної навчальної  діяльності учнів відбувається  мимовільний  розвиток  відповідних психічних процесів. Наприклад, залучення учнів до інтерактивного навчання, завжди буде призводити до підвищення рівня їхньої активності, що відповідно підсилює розвиток уваги. Те саме можна сказати про розвиток пам’яті – під час проектного навчання рівень мотивації у засвоєнні потрібного для учнів навчального матеріалу підвищується тому  й пам’ять всіх учасників проекту розвивається мимоволі. Так само мимоволі в учнів розвивається їхня сенсомоторна пам’ять під час виконання складних ремеслених операцій. Якщо учитель вважає за необхідне підсилити один з вищевказаних процесів він може запланувати вправи, для того щоб акцентувати увагу учнів на свідоме підсилення їхньої уваги, пам’яті або  точності виконуваних операцій. Якщо таких вправ чи методів не заплановано то, очевидно, й не варто зайвий раз перевантажувати мету уроку і формально виписувати її як „триєдину”.

Наступним важливим етапом уроку технологій є актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів. Загальновідомо, що нові знання не закріплюються окремо від вже відомого, „старого” знання. Тому учителю важливо „ухопитись” за життєвий досвід чи „старі” знання учнів, на основі яких можна було б „прикріпити” нові. Виходячи з цього, мета даного етапу – активізувати роботу учнів через наявні у них знання, які вони отримали на уроках з основ наук чи життєвого досвіду. З точки зору методики принциповий момент цього етапу настає тоді, коли вчитель спирається виключно на знання або досвід учнів і,  таким чином, підводить їх до теми уроку.  Поширена помилка, коли учитель говорить більше за дітей, пояснює, розповідає тощо. Суттєвою ознакою цього етапу є активне висловлювання учнів – говорити повинні діти, а учитель більше слухати, робити акцент на тих відповідях, які наближають учнів до теми і завдань уроку. Вдало проведена актуалізація завершується підсумком, котрий  проводить учитель або учитель спільно з учнями.

Завдання визначають на основі навчальної мети і їх обов’язково повідомляють учням на початку уроку. Необхідно підкреслити, що учні мають обов’язково знати завдання уроку, оскільки це дає змогу як учителю так і учням аналізувати дії учителя та власні, передбачати до якого результату вони приходять та співставляти одержаний результат із запланованим. В такому випадку учні будуть активними учасниками навчального процесу.

Якщо мета може поширюватись на розділ навчальної програми чи систему  уроків, то завдання стосуються виключно  даного уроку. Коли учні не знають чи не зрозуміли завдання уроку, то вони вже не можуть бути достатньо активними чи інтерактивними учасниками власного процесу пізнання. Звідси наступні технологічні  вимоги:

- завдання уроку мають  бути короткими і максимально  зрозумілими для кожного учня;

- під час повідомлення  завдань уроку учитель мусить  забезпечити  зворотній зв’язок з класом. Так, після повідомлення завдань  з’ясовує, чи всі зрозуміли сказане, і докладно пояснює незрозумілі місця чи слова;

- не варто перевантажувати  урок завданнями, адже  їх необхідно досягти на даному уроці. Тому їх кількість і зміст повинні бути реальними і посильними для учнів;

- завдання уроку формулюються  для учнів, а не для вчителя.  Тому в конспекті уроку завдання  слід зазначати у вигляді дієслів,  наприклад: „Визначити форму  виробу, обґрунтувати вибір конструкції  виробу, називати слюсарні інструменти, пояснювати будову свердлильного верстата” тощо. Учитель каже учням, що на кінець уроку вони повинні пояснювати будову токарного верстата, за що й отримають відповідну оцінку. Добре коли учні обговорюють завдання уроку. В такому разі учитель підсумовує їх відповіді та виписує на дошці такі завдання.

- в підсумках уроку  учитель знову повертає учнів  до завдань уроку. Тут, важливо  щоб учні назвали, які завдання  було виконано,  а які ні.

Оскільки технологічна освіта передбачає кінцевий (заплановний) результат, то учителю необхідно планувати  свою роботу так, щоб передбачити  інтерактивний вибір учнів. Під  час традиційного навчання такої  проблеми не виникало, оскільки учитель  мав авторитарне  рішення, стосовно того, що саме  потрібно знати і вміти учням. Інструмент, завдяки якому розв’язується вказана проблема є мотивація навчально-трудової діяльності учнів. Під час мотивації важливо переконати школярів для чого їм потрібно виконувати дану роботу, засвоювати відповідні знання, уміння і т.д. Мотивація для інтерактивного  вчителя, який не є авторитарним керівником, відіграє досить важливу роль, оскільки дає змогу скеровувати мотиви, і відповідно увагу та зусилля учнів в потрібному напрямку для досягнення запланованого навчального результату.

Психологи доводять, що в  нервовій системі людини не існує  такої ділянки, яка б відповідала  за „бездіяльність” чи „неробство”. Якщо учень не працює під час уроку  чи веде себе пасивно – це означає, що він не мотивований на даний  вид діяльності. У зв’язку з  цим можна стверджувати, що „невстигаючі”  учні це учні, в яких відсутня мотивація  до навчання. Мотивацію необхідно  розуміти як „рушійну силу” навчального  процесу, це своєрідне „паливо” для  технологічного  уроку. З цією метою можуть бути використані методи, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, здивування, збуджують інтерес до теми проекту тощо. Це може бути і цікава  розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мікрофон», «мозковий штурм» тощо).

Чи не найбільш вагомою  частиною технологічного уроку є  його підсумок – усвідомлення результатів виконаної роботи. Як вже зазначалось вище особливістю технологічної освіти є запланований результат, за досягнення якого відповідають учні, а не учитель. Учитель виступає тут лише рівноправним співучасником навчального процесу. Таку технологічну вимогу можна реалізувати, якщо учитель створить умови для рефлексії учнів. Рефлексія – це усвідомлення учнями результатів власної діяльності на уроці. Вказаний етап  можна провести за такою схемою: учитель пропонує учням порівняти заплановані завдання уроку з одержаними  результатами, встановити зв'язок між тим, що вже відомо для виготовлення об’єкту проектування, і тим, що необхідно ще зробити чи яких набути знань, умінь щоб реалізувати проект.  У цій частині учитель через продумані наперед запитання з’ясовує: