Митний постаудит

1. Інвентаризація  – перевірка фактичної наявності  і стану збереження товарно-матеріальних  цінностей. За допомогою інвентаризації  можна проконтролювати фактичну  наявність ввезених підприємством  товарів, сировини (у тому числі давальницької), стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та їх відповідність даним бухгалтерського обліку.

2. Лабораторний аналіз – прийом фактичного контролю, який дозволяє визначити якість, фізичні та хімічні характеристики сировини, матеріалів, готової продукції.

3. Спостереження – прийом контролю стану об’єктів, їх якісних характеристик. Використовується, наприклад, при контролі дотримання умов зберігання товарно-матеріальних цінностей на митних складах або складах підприємства, порядку їх видачі, реалізації тощо. Крім того, за допомогою цього методу можна оцінити ступінь оснащеності структурних підрозділів суб’єкта ЗЕД, підраховувати устаткування, що дасть змогу визначити виробничі потужності й орієнтовні обсяги продукції, яка випускається, експортується, а також доходи від її реалізації.

4. Два різновиди огляду товарів:

• фактичний огляд товарів (здійснюється з метою встановлення законності їх переміщення на митну територію України, а також їх відповідності даним у товаросупровідних, комерційних, митних та інших документах);
• ідентифікаційний огляд (проводиться з метою встановлення фактичної відповідності товарів, що знаходяться під митним контролем, їх опису та кількості, заявленій у документах, визначенню країни походження, якості тощо).

5. За допомогою експертизи можна перевірити дотримання технологічного процесу виробництва, технічних характеристик тощо.

6. Опитування дозволяє отримати докази від працівників та управлінського персоналу суб’єкта ЗЕД, а також від контрагентів підприємства та третіх осіб.

7. Запит – це отримання письмової або усної інформації від пов’язаних із суб’єктом ЗЕД фізичних та юридичних осіб, у тому числі персоналу підприємства. Він полягає у надсиланні дебіторам, кредиторам, банкам, юристам та іншим третім особам, пов’язаним з підприємством – суб’єктом ЗЕД, офіційного листа з проханням підтвердити, надати інформацію про здійснені операції, залишки на рахунках, зобов’язання, претензії та інші дані.

У процесі перевірок  часом трапляється так, що керівник чи громадянин не підтверджує власність  на грошові кошти, майно, товари або  устаткування. У таких випадках необхідно  перевіряти його інформацію за допомогою  підтверджень від інших осіб (юридичних  чи фізичних). Якщо не вдається встановити справжнього власника або зв’язатися з ним, посадова особа митного  органу може звернутися до постачальника (наприклад, транспортних засобів, товарів) і визначити, хто придбав у  нього автомашини конкретних марок  або певні види продукції.

8. Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості. За допомогою такої процедури можна перевірити весь технологічний процес, починаючи зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх обробки і закінчуючи виходом готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід продукції та обсяги витрат сировини і допоміжних матеріалів, порівняти з даними обліку до контрольного запуску, установити необліковані надлишки матеріальних цінностей і пов’язані з цим зловживання, що можуть виникнути в подальшому. Такий прийом особливо актуальний при митному постаудиті операцій з давальницькою сировиною.

Документальні прийоми належать до основних методичних прийомів документального контролю під час постмитного аудиту діяльності підприємств. Сутність цих форм контролю полягає в тому, що за змістом  господарської операції, відображеної в документі, встановлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам статутів та інших засновницьких документів; чи дотримується послідовність, повнота  і правильність заповнення реквізитів у документах, наявність відповідних  підписів, а також визначається правильність арифметичних розрахунків.

Основними методами, які використовуються під час митного постаудиту, вважаються такі: опитування, фактична перевірка, порівняння, документальна перевірка, вибіркове дослідження та інші.

1.4. Нормативно-правове та організаційне забезпечення митного постаудиту

Створення і  функціонування належної нормативно-правової бази, адекватної реаліям сучасності, є запорукою успішної реалізації будь-якого напрямку діяльності держави. Особливо це стосується  нових, слабо  регульованих в законодавчому сенсі  сфер, до яких можна віднести митний постаудит.

Порядок організації  та здійснення митними органами перевірок  суб’єктів ЗЕД регламентується чинним законодавством України різного рівня.

З 1998 року Указом Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” [6], а також Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” [5] митним органам надається право проводити перевірки суб’єктів господарювання.

Разом з тим  механізм реалізації вказаного права  законодавцем не регламентується.

З 2002 року право  здійснювати постмитний контроль закріплено ст. 41, 60 і 69 Митного кодексу України [2]. Проте ці статті також не наводять ніякої конкретики щодо перевірок, що, відповідно не сприяє застосуванню митного  постаудиту в широкій практиці.

Поштовхом для  цього стає прийняття постанови  Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1730 “Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України” [10], де конкретизується механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку, а також права і обов’язки посадових осіб митних органів.

Згодом, у 2011 році цю постанову доповнює постанова  № 71 “Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок” [11], і таким чином закріплюються основні засади здійснення документальних виїзних та невиїзних перевірок суб’єктів господарювання. На сьогодні саме ці нормативні документи є базою для роботи відділів митного аудиту.

Порядок оформлення результатів проведення митними  органами на підприємствах перевірок  системи звітності та обліку товарів  і транспортних засобів, що переміщуються  через митний кордон України, затверджений наказом ДМСУ від 30.03.2006 р. № 254 [18], містить  елементи методики здійснення перевірок. Остання не регламентована жодним нормативним  актом, що спричиняє прогалину у  регулюванні контрольно-перевірочної діяльності митних органів.

Митний постаудит  досить довгий період часу спирався на податкове законодавство за браком ґрунтовного власного. В Податковому  кодексі України (ст. 41) митні органи визнано контролюючими “щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони” [4].

Також цим кодексом регламентовано застосування строків  давності (перевірка має сенс, якщо з моменту подання декларації не пройшло 1095 днів, тобто 3 роки), визначено види перевірок платників податків і поняття податкового повідомлення (рішення, податкової вимоги або іншого документа, адресованого контролюючим органом платнику податків).

Важливим документом стає постанова КМУ від 27.12.2010 р. № 1234 “Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів” [9], відповідно до якої митні органи мають змогу здійснювати планування та проводити планові виїзні документальні перевірки незалежно від інших контролюючих органів, зокрема від Державної податкової служби України, тобто в своїх діях щодо відбору підприємств до перевірок митні органи стали більш самостійними. Такі зміни відбулися з прийняттям Методичних рекомендацій щодо складання плану проведення планових виїзних документальних перевірок підприємств, затверджених наказом ДМСУ від 26.04.2011 р. № 338 [17].

Слід зазначити, що відсутність комплексного, грамотного в правовому відношенні законодавства  часто не дозволяє довести у судовому порядку факти порушення митного  законодавства, що позбавляє сенсу  проведений постаудит.

Процес розширення та координації повноважень митних органів для здійснення митного  постаудиту значною мірою залежить від прийняття нового Митного  кодексу, який набере чинності з 1 червня 2012 року.

Однією з  найбільших новацій в новому Митному кодексі стала поява правових норм, які регламентують проведення митного постаудиту. Вони знайшли своє вираження у 11 статтях кодексу .

Згідно ст. 345 така форма митного контролю як документальна перевірка – це “сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів” [3].

Також у п. 3 зазначеної статті чітко визначений предмет документальних перевірок, а саме:

• правильність визначення бази оподаткування, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати митних платежів;
• обґрунтованість та законність надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
• правильність класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
• відповідність фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідність фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
• законність переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення (вивезення) товарів на територію вільної митної зони.

Новий Митний кодекс дублює положення Податкового кодексу  про різновиди перевірок, а саме: перевірки можуть бути документальними виїзними (плановими або позаплановими) та невиїзними. Також відсилає і до строків давності за податковим законодавством.

Більш розширені  підстави для проведення позапланових перевірок.

Щодо періодичності  проведення планових перевірок суб’єктів  ЗЕД, то вона залишилася не змінною – не частіше одного разу на 12 місяців. Виключення складає строк для підприємств, які отримали статус уповноваженого економічного оператора, - не частіше одного разу на 30 місяців.

Розширено права  посадових осіб митних органів під  час проведення документальних виїзних  перевірок. У порівнянні з правами, які були визначенні постановою № 1730, згідно нового кодексу співробітники митниці мають права:

• вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємства, що перевіряється, припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами митних органів;
• вимагати від керівників підприємства, що перевіряється, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим, бути присутніми при її проведенні, а в разі відмови від проведення такої інвентаризації – звертатися до суду в установленому законом порядку з вимогою зобов’язати підприємство до проведення зазначеної інвентаризації;
• у разі недопущення посадових осіб митних органів до проведення огляду територій та виробничих, складських, торговельних чи інших приміщень, здійснення контрольних аналізів, звертатися до суду із поданням про зупинення видаткових операцій підприємства на рахунках такого підприємства шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого підприємства, що знаходяться у банку (крім операцій з видачі заробітної плати, сплати митних платежів та інших податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань підприємства);
• складати протоколи про порушення митних правил;
• визначати суми податкових зобов’язань підприємства;
• отримувати від страхових компаній та банківських установ інформацію в порядку та обсязі, визначених законом;
• користуватися у службових справах засобами зв’язку, які належать підприємствам, що перевіряються, з дозволу посадових осіб цих підприємств;
• накладати на час з’ясування питань, які підлягають перевірці, митне забезпечення на комп’ютери, сейфи, архіви та інші місця, де зберігаються документи, у тому числі в електронній формі, необхідні для проведення перевірки, а також на складські, виробничі, торговельні приміщення, якщо існує вірогідність несанкціонованого вилучення, знищення, підміни, зміни стану або якісних характеристик товарів, які знаходяться в цих приміщеннях, що може мати вплив на прийняття рішення за результатами перевірки.

Нові права  надано також посадовим особам підприємства, що перевіряється (ст. 350), а саме: