Митний постаудит

ЗМІСТ

 

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МИТНОГО ПОСТАУДИТУ 7

1.1. Митний постаудит  як форма контролю за додержанням 

законодавства з питань митної справи 7

1.2. Поняття, мета, об’єкти  і суб’єкти митного постаудиту 10

1.3. Завдання, принципи, функції  та методологія митного постаудиту 15

1.4. Нормативно-правове та організаційне забезпечення митного

постаудиту 22

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНОГО

ПОСТАУДИТУ НА ПРИКЛАДІ  ЯГОДИНСЬКОЇ МИТНИЦІ 33

2.1. Організаційно-економічна  характеристика Ягодинської митниці 33

2.2. Механізм відбору  об’єктів митного постаудиту 38

2.3. Планування перевірочних  заходів 45

2.4. Етапи митного постаудиту 48

2.5. Проблеми та перспективи  розвитку митного постаудиту  в Україні 69

ВИСНОВКИ 74

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 78

ДОДАТКИ 83

 

ВСТУП

 

В сучасних умовах глобалізації та інтеграції, розвитку міжнародної торгівлі надзвичайно  актуальними стали проблеми вдосконалення  методів управління зовнішньоекономічною діяльністю. Перш за все, це обумовлено тим, що характер і масштаби зовнішньоекономічної діяльності та її соціально-економічне значення вимагають внесення суттєвих змін практично до всіх сфер митної справи.

Крім того, обраний  Україною стратегічний курс до європейської інтеграції передбачає поступове наближення її митного законодавства до міжнародних  норм, правил і стандартів, що ставить  перед митною службою нові завдання.

Особливе місце  серед стандартів належить Міжнародній  конвенції про спрощення і  гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 р. [1], яка регулює поведінку держав у митних відносинах. Нею вперше запропоноване поняття митного контролю після випуску товарів у вільний обіг (так званий митний постаудит) як принципово нової форми контролю митних органів за зовнішньоекономічними операціями суб’єктів господарювання.

Фактичне впровадження митного постаудиту нашою державою розпочалось після приєднання України  у 2006 році до даної конвенції і  надає можливість:

• прискорити процедури митного контролю в момент переміщення товару через митний кордон та доставку товару до місць безпосередньої торгівлі;
• перейти від всеохоплюючого митного контролю за переміщенням товарів до посиленого контролю порушників митних правил;
• донараховувати митні платежі до бюджету;
• реалізувати концептуальний підхід “Митниця довіряє чесним суб’єктам”, забезпечуючи підтримку потоку легальних товарів;
• реалізувати превентивний і виховний вплив на правопорушників, що в подальшому сприятиме розвиткові чесних та відкритих відносин між митними органами та суб’єктами господарювання.

Відповідно  до вищезазначеного, здійснення митного  контролю після випуску товарів  у обіг є одним з найперспективніших заходів забезпечення ефективності контролю за дотриманням митного  законодавства України, що зумовлює актуальність дослідження і викликає необхідність теоретичного осмислення сутності та механізму здійснення митного  постаудиту, особливо його проблемних питань.

Митний постаудит, будучи новим і перспективним  напрямом митної справи, перебуває  в центрі уваги багатьох дослідників, серед яких Пашко В.П., Вакульчик О.М., Івашова Л.М., Єдинак Т.С., Єдинак В.Ю., Книшек О.О., Гончарук О.А., Борисенко О.П., Йова К.В., Копцева Л.О. та ін.

Отже, метою  випускної роботи є визначення особливостей сучасного стану і виявлення актуальних проблем запровадження в Україні митного постаудиту як однієї з форм митного контролю.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

• розкрити теоретичні основи митного постаудиту в умовах адаптації митної справи України вимогам сьогодення;
• проаналізувати існуючу нормативно-правову базу митного постаудиту;
• систематизувати і охарактеризувати механізм проведення митного контролю із застосуванням технології митного постаудиту;
• розкрити вплив результатів контрольно-перевірочної діяльності митних органів на виконання дохідної частини бюджету;
• виявити проблеми функціонування діючої системи митного постаудиту;
• розробити пропозиції щодо напрямів вдосконалення системи митного постаудиту.

Об’єктом випускної роботи виступає митний постаудит як специфічна форма митного контролю.

Предметом дослідження  є теоретичні, методичні та практичні  аспекти здійснення митного постаудиту.

У процесі написання  роботи були використані різні наукові  методи: методи діалектичної та формальної логіки, такі як аналіз і синтез, порівняння, індукція та дедукція, аналогія, історичні та логічні, а також специфічні методи економічного дослідження, зокрема економіко-аналітичні.

Інформаційну  базу дослідження, яка використовувалась  під час написання роботи, склали нормативно-правові акти, що регулюють  здійснення постмитних перевірок митними органами, документи, що при цьому складаються, журнали, наукові статті, навчальні посібники з даної теми, статистичні матеріали митниці тощо.

Робота складається  із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел з 40 найменувань. Загальний обсяг становить 105 сторінок друкованого тексту, включає 9 таблиць, 13 рисунків, 8 додатків на двадцяти трьох сторінках.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ МИТНОГО ПОСТАУДИТУ

1.1. Митний постаудит як форма контролю за додержанням законодавства з питань митної справи

 

Суспільство живе та розвивається за певними законами і не може функціонувати без постійного контролю, який ним використовується як основний засіб зворотного зв’язку, оскільки суспільство як в цілому, так і окремі його частини, у тому числі й суб’єкти господарювання, є системами різного управління.

Як відмічає Павлович Т.П., контроль належить до об’єктивно необхідних явищ громадського життя  людського суспільства. Його наявність  і особливості прояву породжені  комплексом соціально-економічних  чинників, що відображають закономірності соціального розвитку суспільства  в конкретні періоди часу [40, с. 12].

Оскільки будь-яка  держава (суспільство) вимагає наявності  управління, а отже, здійснення контролю, це реалізується у формі державного контролю. Такий контроль є основною функцією органів управління, яка  полягає у систематичній  перевірці  об’єктів контролю, виявленні відхилень, що допущені в процесі виконання  управлінських рішень, та виявленні  причин їх виникнення [26, с. 32]. У науковій літературі можна зустріти поняття економічного, господарського, адміністративного, технічного та фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль стосується забезпечення законності фінансової дисципліни економічних  суб’єктів і її доцільності при  мобілізації, розподілі і використанні грошових коштів та матеріальних цінностей.

Визнання митних органів суб’єктом державного фінансового  контролю законодавчо закріплено постановою КМУ 1156 [12], де зазначається, що означений контроль здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади та контрольно-ревізійними підрозділами, що функціонують у структурі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Також даним  нормативним документом визначено, що  одним з основних напрямів реалізації державної політики у  сфері державного фінансового контролю є посилення дієвості митного  контролю шляхом закріплення за митними  органами права проводити перевірки  фінансово-господарської діяльності юридичних осіб з питань дотримання митного законодавства та з інших  питань, що стосуються митної справи, в  тому числі після завершення митного  оформлення товарів поза митним контролем.

Проте вираз  “поза митним контролем” наводить на думку, що фінансовий контроль, який здійснюється митними органами, не є митним контролем. А це йде врозріз з положенням Митного Кодексу [2], закріпленим у ст. 1, де наведено визначення митного контролю як сукупності усіх заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення  додержання законодавства з питань митної справи.

Податковим  кодексом (ст. 61) визначено наступне: “Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю” [4].

До того ж  ст. 41 Митного Кодексу України [2] серед форм митного контролю виділяє перевірку системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України. Така перевірка, цілком зрозуміло, проводиться після факту завершення митного оформлення і випуску товарів у обіг, що і враховано у п. 2 постанови 1159 [12]. Таким чином, спостерігаємо юридичну колізію, що потребує законодавчого врегулювання.

Вирішенням  даної проблеми, на наш погляд, може стати розподіл процесу митного  контролю на етапи. Розмежовуючою ознакою вважатимемо момент здійснення контролю по відношенню до факту митного оформлення.

Деякі автори (Гончарук О.А., Івашова Л.М., Єдинак Т.С., Єдинак В.Ю.) [31, с. 165; 24, с.14] виділяють два етапи митного контролю: під час та після факту здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів. Однак, постановою КМУ 1030 [7] визначено, що посадовими особами митних органів здійснюється попередній документальний контроль шляхом перевірки та аналізу інформації, яка міститься в товаросупровідних (товаротранспортних) документах, та інших документах, поданих перевізником або експедитором, переліку товарів, що підлягають державному контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю), у разі переміщення їх через митний кордон України та Єдиній автоматизованій інформаційній системі ДМСУ.

Інакше кажучи, надання документів до фактичного ввезення (вивезення) дозволяє здійснити попередній відбір для перевірки, визначити  об’єкти, які вимагають особливої  уваги, а також допомогти співробітнику  митного органу в прийнятті рішення  по випуску товару до їх фактичного ввезення на територію країни. Документальна  перевірка дає інформацію про  переміщення товарів, яка використовується для перевірки відповідності  операції профілю ризику.

Підсумовуючи  вищесказане, отримуємо наступну картину  процесу митного контролю (рис. 1.1):

 

 

Рис. 1.1. Етапи  митного контролю

Таким чином, в  процесі митного контролю виділено окремий етап − митний постаудит, який є різновидом загальнодержавного фінансового контролю, що здійснюється спеціальними органами державної влади  – митними органами після завершення процедури митного оформлення і  випуску товарів у вільний  обіг.

1.2. Поняття, мета, об’єкти і суб’єкти митного постаудиту

 

На сьогодні в науковій літературі є різні  варіанти назви процедури контролю після митного оформлення: митний постаудит, постмитний аудит, постаудит, постконтроль, постмитний контроль, постаудитконтроль, постімпортна перевірка або контрольно-перевірочна діяльність митних органів. В іноземній літературі також немає єдиного терміну, натомість зустрічаються: “post-customs audit”, “post-customs control”, “postclearance audit”, “post-clearance control”, “post-entry audit” [34, с. 72]. Однак, незважаючи на різноманітність категоріального визначення, сутність таких понять зводиться до того, що постмитний аудит розуміють як зведення до мінімуму “пропускних” митних процедур та здійснення митного контролю через подальше поглиблення перевірки суб’єкта ЗЕД після факту митного оформлення товарів і транспортних засобів.

З огляду на різноманітність  термінів, що застосовуються щодо процедури  контролю після митного оформлення, пропонується використовувати один узагальнюючий – “митний аудит”, що знаходить відображення у наказі ДМСУ від 05.01.2012 р. № 16 “Про затвердження Примірного положення про відділ (сектор) митного аудиту регіональної митниці, митниці” [20]. Вищеозначений термін відображає сутність постмитного контролю і усуває суперечки щодо використання термінів.

На жаль, на даний момент в Україні немає жодного нормативно-правового акта, що надав би визначення терміну “митний постаудит” чи розкрив би його сутність.

В офіційних  документах натомість фігурують  поняття “перевірка платників податків” чи “перевірка суб’єктів ЗЕД”. Таким чином, за відсутності нормативного трактування було розглянуто визначення митного постаудиту, надані різними дослідниками.

Єдинак Т.С. вважає, що “основу постмитного аудиту становить сукупність дій і прийомів, спрямованих на визначення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності суб’єкта господарювання та відповідність здійснених ним фінансово-господарських операцій вимогам чинного законодавства України” [33].

Вакульчик О.М., Книшек О.О. у своїй роботі трактують митний постаудит як систему заходів, методів та прийомів, які використовують посадові особи митних органів при організації та проведенні на основі методів аудиту контролю законності, повноти й достовірності відображення зовнішньоекономічних операцій у системі бухгалтерського обліку і звітності, правильності нарахування та своєчасності сплати митних податків і платежів підприємствами – суб’єктами ЗЕД до державного бюджету. Також вони зазначають, що митний постаудит можна розглядати як різновид податкового аудиту “в частині перевірки сплати належним чином митних платежів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності”. Проте, на нашу думку, контрольно-перевірочна діяльність митних органів має свою специфіку і знаходиться не в межах поняття “податковий аудит”, а поряд, на одному рівні підпорядкування поняттю державного контролю [27].