Вплив освіти на формування цінностей сучасної учнівської молоді

Для носіїв певної культури властиві нею цінності є об'єктами віри. Неможливо раціонально обґрунтувати перевагу одних цінностей над  іншими, помилковість одних цінностей  і істинність інших.

«Свої» цінності здаються нам очевидними, природними. Щоб примусити людину прийняти нові цінності, його потрібно не просто "переконати", його потрібно "обернути в свою віру", навіть якщо не йдеться власне про релігію.

Ціннісні орієнтації лежать в основі світогляду людини, її моральних, політичних, естетичних переконань і  смаків, визначають її поведінку. Вони є важливим елементом внутрішньої  структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, усією  сукупністю його переживань. Сформовані ціннісні орієнтації - це свого роду “вісь” свідомості, яка забезпечує усталеність людини і проявляється у певному типі її поведінки, в  інтересах, потребах, переконаннях.

Існує декілька підходів до визначення структури ціннісної орієнтації як феномена свідомості, а також як системи ціннісних орієнтацій індивіда (соціальної групи, класу, соціуму і т.д.)

Загальноприйнятою є класифікація компонентів системи ціннісних орієнтацій за типами і видами культури, а саме: матеріальні і духовні ціннісні орієнтації. В свою чергу серед духовних ціннісних орієнтацій виділяються соціально-політичні, правові, моральні, естетичні, екологічні, трудові.

За елементами внутрішньої  структури особистості виокремлюються когнітивний, емоційний, діяльнісний та оціночний компоненти ціннісної орієнтації, які у діалектичному взаємозв’язку зумовлюють характер активності індивіда і суспільства.

Одним із важливих чинників є соціальне середовище у його широкому (макро) і у вузькому (мікро) значенні.

Для сучасного українського суспільства характерним є з  одного боку, процес “відродження”  традиційних духовно-культурних цінностей  і ціннісних орієнтацій українського народу, а з іншого – поява  “нової” культури, яка приймає й іншу форму функціонування.

Внаслідок таких процесів відбувається своєрідне розшарування соціокультурного середовища: одне, де відроджуються традиційні духовно-культурні  цінності і формуються відповідні ціннісні орієнтації, друге - елітне, орієнтоване  на ціннісні орієнтації вузького кола індивідів, прихильників так званої «високої моди» не лише в духовних цінностях, але і в матеріальних, для яких характерним є нігілістичне ставлення до традиційних ціннісних орієнтацій.

Кожний з типів соціокультурного середовища формує відповідний тип  ціннісних орієнтацій, а, отже, виступає як один з соціальних, об’єктивних  чинників ціннісних орієнтацій особистості.

Соціальне мікросередовище, як і макросередовище, формує лише загальні контури ціннісних орієнтацій і  системи цінностей, їх стандартні зразки. Тому, народжується потреба орієнтування індивіда в суспільних умовах буття, осмислення ним опосередкованості  своєї життєдіяльності соціальними  умовами.

Однак соціальні умови  не є єдиним визначальним чинником формування внутрішнього світу особистості, в тому числі і її ціннісних  орієнтацій. Людина є продуктом взаємодії  об’єктивних і суб’єктивних детермінант, отже здійснення нею певної діяльності можливе при взаємодії якостей  об’єкта діяльності і якостей  суб’єкта. Ціннісні орієнтації особистості  є продуктом такої взаємодії, взаємозв’язку і взаємозумовленості об’єктивних і суб’єктивних детермінант.

Ієрархія цінностей і  ціннісних орієнтацій індивіда може будуватися за різними основами, але  однією з основних є потреби і інтереси людини.

Цінність як предмет потреби  викличе до себе інтерес індивіда і стане потребою, спонукальною силою  поведінки, його діяльності за умови, коли вона осмислюється як потреба і, проходячи  через свідомість у вигляді бажань, устремлінь, мети, викликає мотивацію  до діяльності, спрямованої на оволодіння даною цінністю.

Серцевину людської індивідуальності складає, звичайно, її світогляд, що являє  собою не лише спосіб мислення, але  і принцип життя.

Світогляд, як і соціальні норми, ідеали, мета, сенс життя, уявлення про щастя, інтереси, потреби входить до складу внутрішньої структури індивіда і вступає з ними у тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість. Разом вони утворюють цілісну єдність, яка і являє собою ціннісну парадигму індивіда (соціальної групи, всього суспільства тощо), яка є однією з детермінант соціокультурної трансформації.

Ціннісна парадигма не є чимось незмінним, непорушним. Вона постійно перебуває в динаміці, в  процесі якої одні її компоненти можуть відігравати більш значиму роль у трансформаційних процесах, інші - відходять на другий план, потім  може бути навпаки. Зміна значимості і сутності компонентів ціннісної  парадигми може відбуватися поступово, спокійно, набуваючи при цьому  і кількісних, і якісних змін, але які не вступають у суперечність із основною їх суттю.

З переходом до ринку, становленням демократичного суспільства суттєво  змінюються не тільки ідеали молодих  людей, а й суспільний ідеал молоді взагалі. До речі, дуже цікавими є висновки українського вченого Ю.Терещенко, який в сучасній молодій особистості виділяє такі риси:

• це особа економічно вільна, ініціативна, активна. Їй притаманна самостійна творчість, пов’язана з організацією нової справи і постійною кількістю можливостей докласти власні зусилля;
• це людина, глибоко зацікавлена в особистій приналежності до політичних свобод. Вона характеризується розвиненою правовою і моральною відповідальністю, здатністю захистити себе і оточуючих;
• це суб’єкт з рельєфно оформленою світоглядно-екологічною орієнтацією;
• це особа з національно зорієнтованою свідомістю, для неї рідна мова і культура свого народу є засобом національної самоідентифікації.

Сучасні соціологічні дослідження  свідчать про те, що за останні роки більшість молодих людей починають  переорієнтовуватися на матеріальні  цінності. Їх досить сильно приваблюють  гроші, заробітки, бізнес, участь у управлінських  структурах. Поряд із цим можна  спостерігати також і тенденцію  росту інтенсивних духовних пошуків, орієнтації на істинні цінності, що проявляється у збільшенні інтересу до світової культури, історії своєї  сім’ї , народу.

Ціннісні орієнтації формуються в процесі засвоєння людиною  певного соціального досвіду  і проявляються в її переконаннях, інтересах. У відповідності до орієнтації на певні цінності, молодих людей  можна поділити на чотири типологічних групK.

Перша – це молоді люди, які  зберегли, або віддають перевагу попереднім цінностям. Представники цієї групи (приблизно 10%) підтримують в Україні комуністичну, соціалістичну партії, входять в  склад комсомольських організацій. Ця молодь схильна до протестів, пікетів, акцій непокори під керівництвом старших. У переважній більшості, ці молоді люди не підтримують шлях ринкових перетворень, і є прихильниками  авторитарної свідомості та симпатизують харизматичним лідерам і вождям.

Друга група – це ті, хто  має діаметрально-протилежні погляди  до прихильників першої групи. Це хлопці та дівчата, які повністю відкидають цінності минулого, відстоюють ідеї тих  суспільств, які мають розвинуту  ринкову економіку та високий  рівень соціального забезпечення громадян. Зокрема особисту власність на майно. За даними соціологічних досліджень, проведених серед української молоді, майже 2/3 молодих людей вважають себе прихильниками максимального збагачення кожної людини як умови створення багатого суспільства.

Третя група – це молоді люди (їх небагато), які хоча і критикують цінності соціалістичного суспільства, але повністю їх не заперечують. Такі молоді люди мають відношення до робітничого  і профспілкового руху, пропагують ідеї лібералізму. У випадку розвитку в суспільстві процесів ринкової економіки, молодь цієї групи, на думку  науковців, скоріше поповнить першу групу.

Четверта група – це молоді люди, для яких характерно не просто заперечення «старого світу», а нетерпимість до будь-яких цінностей, окрім своїх власних. Такий тип молоді вчені визначають як квазіреволюційний, тому, що вони настільки радикальні, що не просто прагнуть розірвати свої відносини зі старим світом, але просто готові зруйнувати їх. Таким людям властива нетерпимість до накопичення.

Зважаючи на велике різноманіття ціннісних орієнтацій молоді, Ю.Волков поділив їх на певні категорії. Зокрема: інтелектуально-освітні цінності, культурні цінності, політичні цінності. Коротко розглянемо, які саме переваги надають молоді люди у названих категоріях.K

Інтелектуально-освітні  цінності. Їх необхідно розглядати в ракурсі розумового, творчого потенціалу, який нажаль значно знизився за останні  роки. Цей феномен вчені пов’язують, насамперед, з погіршенням фізичного  та психічного здоров’я молодого покоління. Швидко збільшується кількість захворювань, росте число людей з розумовими вадами, дефіцитом ваги, це є наслідком  багатолітньої алкоголізації населення  а також неповноцінного харчування. Соціологи твердять, що свої інтелектуальні здібності молодь оцінює досить низько. 19% молодих вважають свої здібності  у цій галузі високими, 22% називають  себе талановитими. В очах молодих  продовжує падати цінність розумової праці, освіти і знань. Навіть студенти не надають великої уваги знанням, не цінуючи їх. Сьогодні значно виросла нерівність у галузі освіти (з’явилися елітарні навчальні заклади); вагомою загрозою для суспільства стала «відтік мізків за кордон»).

Культурні цінності сучасної молоді. Суспільство, яке на перший план поставило матеріальне благополуччя та збагачення, формує відповідну культуру і життєві потреби молоді. Електронні засоби масової інформації заповнюють значну частину їх вільного часу і  виступають як важливий інструмент формування духовного світу, культурних цінностей  та установок для сучасної молоді. Зокрема, для 1/3 молодих людей перегляд телепередач – є першочергове заняття у вільний час. Наприклад, універсальний характер, за спостереженнями  науковців, має для багатьох молодих  людей акт покупки добре розрекламованих  товарів. Залучення до світу престижних і красивих речей стає самоціллю  існування, смислом буття. Культ  моди, речей, споживання оволодіває свідомістю молоді і набуває універсального характеру. Класична культура починає  втрачати цінність і привабливість

Сьогодні спостерігається  тенденція до подальшої дегуманізації  і деморалізації соціокультурних  цінностей. Ця тенденція проявляється в піднесеному інтересі молоді до сцен і епізодів насилля і сексу, жорстокості в кінематографі, телебаченні, театрі, музиці, літературі, мистецтві. В соціокультурних цінностях  переважають споживацькі орієнтації. Тільки кожний: 6-й займається спортом, 10-й у вільний час відвідує студії, кружки, кожний 16-й займається самоосвітою, проте переважна більшість  відпочивають у колі друзів чи біля телевізора. В результаті такого підходу  відбувається тотальне викорінення  із культурного обігу цілого пласту культури, мистецтва, науки. народна  культура (традиції, звичаї, обряди, фольклор) сприймається більшою частиною молодих  як анахронізм (непотрібний пережиток).

Політичні цінності. Аналіз стану політичних вподобань молоді дає можливість стверджувати, що вони в достатній мірі різнополюсні. Кількість  молодих людей, які постійно цікавляться політичними подіями в країні становить лише 13, 2%, тоді як 33,4% політикою не цікавляться зовсім. Молодь в політичних цінностях є досить прагматичною: політика розглядається молодими людьми як засіб завоювання авторитету, та лідерства.

Висновки та перехід до 1.2., чому далі ви пишите про молодь як соціальну групуK

1.2 Молодь як соціальна група

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають  у центрі уваги і на стику різних наук. Соціологія відносить їх до найважливіших. Зважаючи на те, що соціальний портрет  молоді формується під впливом різноманітних  суспільно-політичних і соціальних чинників, соціологія виявляє інтерес  до того, яку роль відіграватимуть  для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо.

Для з'ясування сутності молоді, а також для вироблення єдиного  підходу до встановлення вікових  меж молодості необхідно визначити  поняття  молодь.

Одне з найбільш повних визначень цього поняття дає  російський соціолог І. С. Кон, який зазначає, що молодь – це соціально-демографічна група, яка виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану та соціально-психологічних властивостей. [Вілков В.Ю., Ніколаєвський В.М., Омельченко В.В., Сайтовський О.І. Людина і світ. Харків – 2002 р.].

Молодь як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові межі та пов'язані з нею соціальний статус та соціально-психологічні особливості  мають соціально-історичну природу  та залежать від суспільного ладу, культури та закономірностей соціалізації, що властиві даному суспільству.

Українські дослідники О. Вишняк, М. Чурилов, С. Макеєв визначають молодь як соціальну спільноту, що посідає певне місце у соціальній структурі суспільства й набуває соціального статусу у різноманітних структурах (соціально-класовій, професійно-трудовій тощо), має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо.

Інколи молодь розглядають  як соціально-демографічну групу, головною ознакою якої є процес соціалізації [Социологический энциклопедический словарь. – М.:Высшая школа, 1998]. Соціалізація – сукупність всіх соціальних процесів, завдяки яким індивід засвоює та відтворює певну систему знань, норм, цінностей та моделей ролевої поведінки, які дозволяють йому функціонувати в якості повноправного члена суспільства.