Експертні дослідження фінансових інвестицій та оцінка вартості майна

група Д – об'єкти незавершеного  будівництва, включаючи законсервовані об'єкти, майно ліквідованих підприємств, підприємств-банкрутів;

група Е – акції (частки, паї), що належать державі у майні  господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями); цінні папери, паї, інше майно, що не підлягало включенню  до статутного фонду відповідно до чинного законодавства під час  проведення оцінки вартості майна об'єкта приватизації та не ввійшло до його статутного фонду (крім об'єктів груп Ж та Д);

група Ж – незалежно  від вартості та джерел фінансування об'єкти освіти, охорони здоров'я, мистецтва  та преси, фізичної культури та спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних  закладів, профілакторії, будинки і  табори відпочинку (за винятком об'єктів  санаторно-курортних закладів і  будинків відпочинку, які знаходяться  на самостійних балансах).

Однак з метою захисту  суспільних інтересів встановлено  обмеження (заборона) щодо приватизації окремих категорій об'єктів. Так, за загальним правилом об'єкти, що мають  загальнодержавне значення, не підлягають приватизації (до них, зокрема, відносяться  майнові комплекси підприємств, основним видом діяльності яких є  виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення). Закон України “Про приватизацію державного майна” (ч. 2 ст. 5) визначає чотири категорії об'єктів, що мають загальнодержавне значення:

1) об'єкти, що забезпечують  виконання державою своїх функцій,  забезпечують обороноздатність  Держави, її економічну незалежність, та об'єкти Права власності  Українського народу, майно, що  становить матеріальну основу  суверенітету України;

2) об'єкти, діяльність яких  забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного,  наукового потенціалу, духовних  цінностей;

3) об'єкти, контроль за  діяльністю яких з боку держави  гарантує захист громадян внаслідок  неконтрольованого виготовлення, використання  чи реалізації небезпечної продукції,  послуг або небезпечних виробництв;

4} об'єкти, що забезпечують  життєдіяльність держави в цілому.

Вичерпний перелік об'єктів  права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у  формі відповідного закону (див.: Закон  України «Про перелік об'єктів  права державної власності, що не підлягають приватизації).

Щодо об'єктів, які мають  загальнодержавне значення, але водночас потребують технічного переозброєння, відновлення виробництва та поліпшення фінансово-економічного стану (наприклад, підприємства Збройних Сил України) або об'єктів, діяльність яких вимагає  контролю з боку держави з метою  захисту суспільних інтересів протягом певного періоду, передбачена особлива процедура: можливість корпоратизації таких підприємств (тобто перетворення у відкриті акціонерні товариства) з наступним відчуженням фізичним та" юридичним особам, що можуть бути покупцями у процесі приватизації, не всіх, а частини акцій. У власності  держави зберігається або контрольний  пакет акцій (51 відсоток акцій або 50 відсотків і одна акція), чи 25 відсотків  плюс одна акція, що забезпечує контроль (вирішальний чи значний) з боку держави  за діяльністю таких акціонерних  товариств.

Лише за погодженням з  Кабінетом Міністрів України  приватизуються майнові комплекси, що належать до об'єктів, віднесених Державною  програмою приватизації до групи  Г, в тому числі:

• підприємства-монополісти  на ринку відповідних товарів  України, визнані такими у встановленому  порядку;

• підприємства військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії  згідно з відповідною програмою;

• підприємства, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних  інвестицій за міжнародними договорами України (при цьому перелік таких  об'єктів затверджується Верховною  Радою України за поданням Кабінету Міністрів України).

 

4. Суб'єкти приватизації державного майна

Суб'єкти приватизації це учасники приватизації, що мають відповідний  для цього обсяг право- та дієздатності (правосуб 'єктності).

До суб'єктів приватизації належать: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники.

Єдину систему державних  органів приватизації становлять Фонд державного майна України, його регіональні  відділення та представництва у районах  і містах та органи приватизації в  Автономній Республіці Крим.

Державні органи приватизації здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації та відповідно до цього:

• розробляють проекти  державних програм приватизації та передають їх на затвердження Верховній  Раді України;

• змінюють у процесі  приватизації організаційну форму  державних підприємств;

• продають майно, що перебуває  у державній власності, у процесі  приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного  будівництва, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні  господарських товариств;

• створюють комісії з  приватизації;

• затверджують плани приватизації державного майна, плани розміщення акцій акціонерних товариств  у процесі приватизації;

• укладають угоди щодо проведення підготовки об'єктів приватизації та їх продажу, а також угоди Щодо проведення експертної оцінки вартості об'єктів приватизації;

• здійснюють ліцензування комісійної, представницької та комерційної  діяльності з приватизаційними паперами;

• виступають з боку держави  засновниками підприємств зі змішаною формою власності;

• контролюють виконання  умов договорів купівлі-продажу  державного майна;

• здійснюють інші повноваження, передбачені чинним законодавством України.

Продаж майна, що є комунальною  власністю, здійснюють органи, які створюються  місцевими радами.

Покупцями об'єктів приватизації можуть бути:

• фізичні особи (громадяни  України, іноземні громадяни та особи  без громадянства) за винятком працівників  державних органів приватизації (крім випадків використання ними приватизаційних паперів); для спільної участі в приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, в тому числі з членів трудового колективу підприємства, що приватизується;

• юридичні особи, зареєстровані  на території України, крім: а) юридичних  осіб, у майні яких частка державної  власності перевищує 25 відсотків; б) органів державної влади; в) органів  місцевого самоврядування; г) юридичних  осіб, майно яких перебуває у комунальній  власності; на покупців - юридичних  осіб покладається обов'язок подати державному органу приватизації документ про розподіл статутного Ф9НДУ СЄРЄД учасників;

• юридичні особи інших  держав.

Посередники – це такі учасники приватизаційного процесу, які обслуговують покупців у процесі приватизації державного майна або виконують  окремі функції чи завдання державних  органів приватизації щодо продажу, експертної оцінки державного майна  тощо.

Розрізняють дві категорії  посередників: фінансові посередники  та оперативні посередники.

Фінансові посередники обслуговують обіг приватизаційних паперів, забезпечують функціонування та обслуговування ринку  цих паперів, а також зниження ризику покупців при розміщенні вкладів  в об'єкти приватизації. До них належать довірчі товариства, інвестиційні фонди  та інвестиційні компанії, інші фінансові  посередники.

Правове становище довірчих товариств (далі – ДТ) регулюється Декретом Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” від 17 березня 1993р. До характерних ознак цих товариств належать такі риси:

• господарська організація  корпоративного типу;

• організаційно-правова  форма товариства з додатковою відповідальністю та всі його основні ознаки;

• специфічний предмет  діяльності – здійснення представницької  діяльності відповідно до договорів  укладених з довірителями майна  щодо реалізації

їхніх прав власників (здійснення довірчих операцій); в тому числі  з приватизаційними паперами і грошовими  коштами щодо їх вкладення в підприємства, які приватизуються;

• виконує роль фінансового  посередника в процесі приватизації; ця діяльність здійснюється після подання  до комерційного банку дозволу (ліцензії) фонду державного майна України  на право здійснення представницької  діяльності з приватизаційними паперами;

• особливі вимоги до розміру  статутного фонду (мав становити  не менше 1 млн українських карбованців)1 та його складу (формується виключно за рахунок коштів і цінних паперів учасників);

• особливість внесення вкладів учасників (до моменту реєстрації ДТ кожен з його засновників зобов'язаний внести на тимчасовий рахунок не менш як 50 відсотків від вказаного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду, що повинно підтверджуватися документами, виданими комерційним банком, а протягом наступних трьох місяців – внести свій вклад повністю);

• обов'язковість аудиторської перевірки фінансового стану  засновників (крім фізичних осіб) ДТ щодо їхньої спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду;

• субсидіарна відповідальність учасників ДТ за його зобов'язаннями належним їм майном у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника;

• обслуговування довірчих операцій ДТ здійснюється комерційним банком, відносини з яким визначаються договором, що має відповідати типовому договору, який затверджується Фондом державного майна України та Національним банком України;

• розрахунковий рахунок  ДТ відкривається комерційним банком, що обслуговує здійснення довірчих операцій та забезпечує відповідальне зберігання власних коштів довірчого товариства та майна довірителів;

• обов'язковість персональної участі учасників ДТ в його основній діяльності: учасники ДТ є водночас довіреними особами, які здійснюють довірчі операції від імені ДТ і повинні діяти виключно на реалізацію інтересів власників за умовами укладеного між ними договору; при цьому вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування у довірителів майна не повинна сумарно перевищувати частки довіреної особи в статутному фонді довірчого товариства та відповідно її особистої додаткової відповідальності;

• особливий порядок обліку (здійснюється на спеціальних довірчих рахунках, обов'язковість підписання платіжних документів щодо довірчих операцій з майном/коштами довірителя усіма довіреними особами) та звітності;

• особливий порядок здійснення обліку та контролю за діяльністю ДТ (встановлюється Фондом державного майна України, Національним банком України і Мінфіном України)1;

• обов'язковість підтвердження  аудиторською перевіркою достовірності  та повноти річного балансу та звітності ДТ.

Правове становище інвестиційних  фондів та інвестиційних компаній регулюється  Положенням про інвестиційні фонди  та інвестиційні компанії, затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 1994 р.

Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії здійснюють спільне  інвестування шляхом випуску інвестиційних  сертифікатів, які розміщуються серед  учасників. Отримані від учасників  кошти інвестуються у цінні папери інших емітентів, а закриті інвестиційні фонди мають право інвестувати  отримані від учасників кошти  та приватизаційні папери не лише в  цінні папери, але й в нерухоме майно, а також частки, паї, що належать державі в майні господарських  товариств, у процесі приватизації.

Характерними ознаками інвестиційних  фондів є:

• обов'язковість функціонування у формі закритого акціонерного товариства;

• здійснення виключної  діяльності у галузі спільного інвестування (тобто діяльності, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників  та учасників інвестиційного фонду  шляхом випуску інвестиційних сертифікатів і проведення комерційної діяльності з цінними паперами);

• поділ інвестиційних  фондів на два види: відкриті (створюються  на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною  декларацією інвестиційного фонду) і закриті (створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після  закінчення строку діяльності інвестиційного фонду);

• засновники – фізичні  та юридичні особи (крім юридичних осіб, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків), серед яких розміщуються акції інвестиційного фонду як закритого акціонерного товариства;

• обмеженість ризику засновників  вартістю належних їм акцій, які зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж;

• учасники інвестиційного фонду – фізичні та юридичні особи, що придбали інвестиційні сертифікати  цього фонду;