Експертні дослідження фінансових інвестицій та оцінка вартості майна

    Об'єктом  судово-бухгалтерської експертизи  інвестиційної діяльності підприємства  є також капітальні інвестиції  — сукупність витрат на придбання  або створення матеріальних і  нематеріальних необоротних активів,  поліпшення якісного стану основних  засобів.    

 До складу капітальних  інвестицій відносять:

• капітальне будівництво;
• придбання (виготовлення) основних засобів;
• придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;
• придбання (створення) нематеріальних активів;
• формування основного стада (в сільському господарстві).

      Детальному  експертному дослідженню підлягають  обсяги витрат будівельних матеріалів  і праці на окремі об'єкти  капітального будівництва, їх  загальна собівартість, обсяги незавершеного  будівництва, приписки обсягів  виконаних робіт, нестачі будівельних  й інших матеріалів, витрати на  придбання і монтаж основних  засобів тощо, а також бухгалтерські  документи і регістри аналітичного  та синтетичного обліку капітальних  інвестицій.

Джерела інформації для проведення судово-бухгалтерської експертизи інвестиційної діяльності підприємства   

 Джерела інформації  для проведення судово-бухгалтерської  експертизи інвестиційної діяльності  підприємства поділяють в розрізі  нормативно-правових і фактографічних.    

 До нормативне-правових  належать: Закон України "Про  інвестиційну діяльність", Закон  України "Про цінні папери  і фондову біржу", Закон України  "Про підприємництво", Закон  України "Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність  в Україні", План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталів, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Інвестиції" тощо.   

 Фактографічна інформація  для проведення судово-бухгалтерської  експертизи інвестиційної діяльності  міститься, переважно, в системі  бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, первинній документації, яка підтверджує факти здійснення  фінансових операцій з інвестиційної  діяльності господарюючого суб'єкта (виписка банку з поточного  рахунка підприємства, довідка бухгалтерії  на різницю між номінальною  і ринковою вартістю цінних  паперів, акт приймання-передачі  основних засобів при бартерному  обміні, акт контрольних обмірів  виконаних будівельно-монтажних  робіт тощо).   

 Важливим джерелом  фактографічної інформації експертного  дослідження є регістри аналітичного  та синтетичного обліку інвестиційної  діяльності підприємства, зокрема,  реєстр придбаних цінних паперів,  книга обліку цінних паперів  і т.д. Акти ревізій і перевірок  операцій, пов'язаних з інвестиційною  діяльністю підприємств та інформація  правоохоронних органів щодо  досліджуваного питання використовуються  судово-бухгалтерською експертизою  поряд з іншими джерелами фактографічної  інформації з метою встановлення  реального обсягу завданих підприємству  збитків та конкретизації міри  відподальності за скоєне правопорушення (зловживання) серед матеріально відповідальних та службових осіб господарства.

Методичні прийоми  експертного дослідження операцій з інвестиційної діяльності підприємства    

 Використовуючи комплекс  джерел нормативно-довідкової та  фактографічної інформації, експерт-бухгалтер  за допомогою певних методичних  прийомів експертного дослідження  (розрахунково-аналітичних і документальних) здійснює процедуру судово-бухгалтерської  експертизи інвестиційної діяльності  підприємств (згідно завдань правоохоронних  органів).    

 Розрахункиво-аналітичні методичні прийоми судово-бухгалтерської експертизи інвестиційної діяльності підприємств (економічний аналіз, аналітичні розрахунки, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи) застосовуються, переважно, для виявлення нецільового використанння інвестицій.   

 Документальні методичні  прийоми є більш доказовими, відповідно  вони формують основу експертного  дослідження. Кожен з них має  свою специфіку, зокрема:

• нормативно-правове регулювання інвестиційної діяльності — експертизою встановлюються відхилення нормативно-правового характеру щодо встановлених нормативів і стандартів здійснення й обліку інвестиційних операцій;
• інформаційне моделювання — встановлення повного спектру нормативно-довідкової та фактографічної інформації щодо досліджуваного експертизою питання;
• експертизи різних видів — переважно застосовують для вивчення неякісне підготовлених документів (підроблені виписки банків з поточного рахунка, фіктивні довідки бухгалтерії на різницю між номінальною і ринковою вартістю цінних паперів, фальсифікації в реєстрах надходження цінних паперів тощо), а також при встановленні обсягів і якості виконаних робіт;
• дослідження документів — вивчення достовірності, доцільності та обґрунтованості зафіксованих у них господарських операцій (формальна перевірка бланків цінних паперів, логічна та аналітична перевірка доходності інвестицій, зустрічна перевірка в установах банків, взаємний контроль документів і операцій).

Особливості узагальнення і реалізації результатів судово-бухгалтерської експертизи інвестиційної діяльності     

 Методичні прийоми  узагальнення і реалізації результатів  судово-бухгалтерської експертизи  інвестиційної діяльності підприємств  практично не відрізняються від  методики, викладеної у попередніх  розділах (особливістю є лише  те, що при аналітичному групуванні  доказів необхідно складати окремі  відомості за видами інвестицій).    

 Експерт-бухгалтер на  основі проведеного дослідження  узагальнює результати його здійснення  в журналі судово-бухгалтерської  експертизи. При цьому фіксують  зміст конкретного питання, винесеного  на розгляд судово-бухгалтерської  експертизи, вказують перелік нормативно-правової  та фактографічної інформації, що  стосується безпосередньо досліджуваного  питання, формулюють зміст недоліків  і правопорушень, виявлених ревізією, наводять суму збитку та вказують  посадову особу, яка відповідає  за правопорушення. Далі наводиться  зміст інформації, встановлений, власне, судово-бухгалтерською експертизою,  зокрема конкретні недоліки і  правопорушення, сума збитку, матеріально  відповідальні та службові особи,  безпосередньо або частково винні  у скоєнні злочину.  

  На основі записів у журналі судово-бухгалтерської експертизи експерт-бухгалтер використовуючи методичні прийоми аналітичного групування доказів правопорушень у сфері інвестиційної діяльності, у спеціальних аналітичних таблицях формує зведений результат експертного дослідження.  

 На підставі наведених  вище матеріалів експерт-бухгалтер  складає узагальнюючий висновок  судово-бухгалтерської експертизи, який разом з журналом та  аналітичними таблицями передається  правоохоронному органу, що призначив  експертизу. Реалізація результатів  експертного дослідження відбувається  у суді чи арбітражі на основі  висновку експерта-бухгалтера, а  також в органах  управління на основі переданих їм пропозицій щодо профілактики виявлених зловживань і недопущення їх в майбутньому.

3. Об'єкти приватизації державного майна

Об'єктами приватизації можуть бути лише певні категорії державного майна, а саме:

• майно державних підприємств, а також їх структурних підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими  комплексами, якщо у разі їх виділення  у самостійні підприємства не порушується  технологічна єдність виробництва  з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;

• об'єкти незавершеного  будівництва та законсервовані об'єкти;

• акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських  товариств та інших об'єднань;

• будівлі (споруди, приміщення), щодо яких немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим (за бажанням покупців будівлі, споруди, приміщення приватизуються разом з  об'єктами приватизації).

Залежно від вартісних, кількісних і якісних характеристик об'єкти приватизації поділяються на окремі групи. Так, відповідно до розділу 3.1 Державної  програми приватизації на 1998 р., що була затверджена Законом України  від «Про Державну програму приватизації» 19 лютого 1998 р., об'єкти приватизації поділялися на такі групи:

група А – об'єкти, вартість основних фондів яких не перевищує \ млн грн. (крім об'єктів групи Г, науково-дослідних інститутів, науково-дослідних та проектних організацій, автотранспортних підприємств, що мають мобілізаційні резерви), у тому числі структурні одиниці та підприємства, що входять до складу об'єднань старого типу (виробничих, науково-виробничих, трестів), правовий статус яких не був приведений у відповідність до законодавства, структурні підрозділи (одиниці) підприємств, що можуть бути виділені у самостійні підприємства, а також окреме індивідуально визначене майно (будівлі, споруди та нежилі приміщення) незалежно від їхньої вартості;

група Б – об'єкти, вартість - основних фондів яких становить від 1 млн до 170 млн грн., а частка вартості основних фондів яких, що припадає на одного працюючого, не перевищує номінальної вар-Т9сті приватизаційного майнового сертифіката більш як у 12 разів (крім об'єктів групи Г);

група В – об'єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн до 170 млн грн., а частка вартості основних фондів, що припадає на одного працюючого, перевищує номінальну вартість приватизаційного майнового сертифіката більш як у 12 разів (крім об'єктів групи Г);

група Г– об'єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн грн., а також незалежно від вартості основних фондів:

• підприємства - монополісти  на загальноукраїнському ринку відповідних  товарів, визнані такими у встановленому  порядку;

• об'єкти військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії  згідно із відповідною програмою;

• об'єкти, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних  інвестицій за міжнародними Договорами України;

група Д – об'єкти незавершеного  будівництва, в т- ч. законсервовані будови, а також майно ліквідованих підприємств і підприємств-банкрутів;

група Е – акції (частки, паї), що належать державі у майні  суб'єктів підприємницької діяльності ?' змішаною формою власності; цінні  папери, паї, Інше майно вартістю понад 1 млн грн., що не було враховане під час проведення оцінки вартості об'єкта приватизації та не ввійшло до його статутного фонду (крім об'єктів групи Ж);

група Ж– незалежно від  вартості об'єкти освіти охорони здоров'я, культури, мистецтва та преси фізичної культури та спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а  також майно санаторно-курортних  закладів, профілакторіїв, будинків і  таборів відпочинку.

Державна програма приватизації на 1999 р. передбачає дещо іншу класифікацію об'єктів приватизації на групи залежно  від первісної вартості основних фондів, зазначеної у балансовому  звіті за квартал, що передував прийняттю  державним органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта, а саме:

група А – об'єкти (структурні підрозділи підприємств, правовий статус яких не був приведений у відповідність  до законодавства; підприємства, що входять  до складу об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність  до законодавства; структурні підрозділи (одиниці) інших підприємств, що можуть бути виділені у самостійні підприємства; об'єкти, які створюються на базі державного майна в результаті реструктуризації державних підприємств – незалежно  від їхньої галузевої належності, вартість основних фондів яких не перевищує 1 млн грн. (крім об'єктів агропромислового комплексу), а також незалежно від вартості – готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинків відпочинку, що знаходяться на самостійних балансах, окреме індивідуально визначене майно – будівлі, споруди та нежилі приміщення;

(група Б при класифікації  об'єктів приватизації Державною  програмою приватизації на 1999 р.  не передбачається у зв'язку  із завершення 1 травня 1999р. використання  приватизаційних майнових сертифікатів  і компенсаційних сертифікатів);

група В – об'єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн. гривень до 170 млн грн. (крім об'єктів групи Г);

група Г – об'єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн грн., а також підприємства (незалежно від вартості основних фондів), що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів України та визнані такими У встановленому порядку; об'єкти військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з переліками, які затверджуються органом, уповноваженим управляти державним майном; об'єкти, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України;