Аналіз та підсумки результатів експериментального дослідження

Перед початком спостережень учитель ставить запитання, на які учні повинні дати відповідь його результатами. Тобто учні мають застосувати раніше набуті знання, завдяки чому, вміння якими оволодіватимуть учні, базуватимуться на знаннях. За такої умови спостереження стають джерелом знань.

Сприймання розпочинається з організації розгляду об’єкта в цілому, щоб у дітей склалося цілісне уявлення про нього. Далі організовується детальніший розгляд тих його частин, які передбачені цілями спостереження. Він не можливий без відчуття різних ознак, властивостей предмета чи явища за допомогою аналізаторів. А це вимагає від дітей оволодіння вміннями користуватися своїми органами чуття, тобто уміннями бачити, відчувати, чути. Уміння розпізнавати різні ознаки формується як під час спостережень, так і при застосуванні інших методів засвоєння предметного змісту.

Зіставлення цілого і частин у процесі спостереження дозволяє дітям, по-перше, свідомо уникнути випадкових ознак під час сприймання. Наприклад, ведеться спостереження за деревом, але учні звертають увагу, що на ньому є гніздо птаха. У цьому випадку вчитель повинен актуалізувати знання дітей про зовнішню будову дерева: «Які органи має дерево? Не забувайте, в якій послідовності їх треба називати (корінь, стовбур (стебло), листя, квітки, плоди з насінням). Чи гніздо птаха, що на дереві, є його частиною? Отже, потрібно спостерігати і називати тільки ознаки дерева». По-друге, усвідомлювати сприйняті ознаки у контексті цілого образу, виділяти в об’єкті основні, важливі, істотні ознаки, узагальнювати їх.

Зміст висновку спостереження і механізм розумової діяльності дітей під час його формулювання визначається об’єктом і цілями спостереження. Як зазначає О.А.Біда [12], розрізняють кілька варіантів висновків, зокрема:

– спостереження ведеться за конкретним об’єктом, сприймається його окрема ознака, властивість. У висновку такого спостереження відображається усвідомлена належність частин до цілого. Наприклад, спостереження за кольором неба восени. У цьому випадку висновок матиме такий зміст: «Восени небо сірого кольору»;

– спостереження ведеться за конкретним об’єктом і сприймається сукупність ознак, які його характеризують. У висновку відображається зміст одного уявлення про цей об’єкт. Щоб його сформулювати, слід проаналізувати сприйняті ознаки, серед яких виділити випадкові і властиві йому. Перші пропускають, а другі складають опис – визначення об’єкта. Наприклад, учні спостерігають за зовнішнім виглядом берези навесні. Висновок за спостереженнями: „Береза має білу кору з чорними плямами, високий і тонкий стовбур, квітки зібрані в «сережки»; спостереження ведеться за групою тіл або явищ. Результатом є загальне уявлення, в якому відображені ознаки, властиві цій групі об’єктів. Щоб зробити висновок за спостереженнями відносно групи об’єктів, спочатку ведуться спостереження за окремими об’єктами цієї групи. У кожному з них сприймаються ознаки, передбачені цілями спостереження. Далі об’єкти порівнюються і визначаються подібні ознаки. Вони і складають зміст висновку, він стосується всієї групи об’єктів. Отже, формування і розвиток у молодших школярів умінь проводити спостереження є цілеспрямованим процесом, що починається з наслідування дій вчителя, органічно входить у систему навчально-виховної роботи початкової школи і передбачає поступове ускладнення завдань для самостійної роботи.

Висновки до першого розділу

Розвиток спостережливості у молодших школярів, необхідно розпочинати з виховання інтересу до природи, з накопичення безпосередніх вражень про об’єкт.

Успіх спостереження значною мірою залежить від емоційності. Адже почуття тісно пов’язані з діяльністю дитини, спонукають її до активних дій, емоційно забарвлюють сприймання, мислення, сприяють кращому запам’ятовуванню.

Завдання учителя полягає у тому, щоб забезпечити кожному учню умови для адекватного сприйняття навколишнього світу, щоб він не тільки дивився, але й бачив все, що вимагається, не тільки слухав, але й почув.

Завдяки спостереженням діти переконуються в єдності та різноманітності природи. Під час спостережень вони встановлюють зв’язки, а в окремих випадках – взаємозалежності і взаємозв’язки між різними тілами та явищами природи.

Спілкування з природою дає можливість учням побачити об’єкти і явища у взаємозв’язку, сприяє формуванню наукового світогляду, розширенню кругозору, виховує естетичні почуття, спонукає до самостійного спілкування з природою. Діти починають розуміти, яке значення рослин, тварин, грибів і дроб’янок у природі, яку вони приносять користь, бережливо ставляться до навколишньої природи.

Формування і розвиток у молодших школярів умінь проводити спостереження є цілеспрямованим процесом, що починається з наслідування дій вчителя, органічно входить у систему навчально-виховної роботи початкової школи і передбачає поступове ускладнення завдань для самостійної роботи.

Розвиток спостережливості – одна з пріоритетних цілей, яку учитель повинен реалізувати у ході організації вивчення навколишнього світу.

Розділ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ФОРМУВАННЮ СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

2.1. Виявлення рівня спостережливості  у школярів третіх класів

Обстеження початкового стану сформованості спостережливості в учнів зумовлене необхідністю порівняти базові знання, уміння та навички, на основі яких буде відбуватися процес розвитку спостережливості.

Природознавство в початковій школі може реалізувати своє навчальне, розвивальне і виховне значення лише в тому випадку, якщо в процесі його навчання будуть присутні досліди, практичні роботи і самостійні спостереження учнів, як у класі, так і в позакласній та позаурочній роботі.

Під час спостережень учні з допомогою вчителя частково отримують підтвердження уже відомому, але, крім того, обов’язково набувають нових знань: фактів, зв’язків між тілами і явищами природи; засвоюють нові поняття, формування яких за допомогою словесних методів навчання є значно складнішим і менш ефективним.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури із проблеми організації спостережень молодших школярів за змінами в навколишній природі дозволив зробити висновок, що лише шляхом систематичних спостережень і накопичення учнями фактичного матеріалу із життя природи в поєднанні з поясненнями вчителя можна з перших днів навчання почати формувати у дітей правильні уявлення про тіла та явища природи й взаємозв’язки між ними і на цій основі формувати спостережливість та початкові основи наукового світогляду.

Щоб перевірити правильність цього твердження, ми вдалися до констатувального експерименту. Він проводився упродовж 2009-2010 навчального року на базі третіх класів гімназії № 49 міста Кривого Рогу. Для організації формувального експерименту нами був відібраний третій клас. Експериментальним навчанням було охоплено 23 учні 3-А класу. Відповідна кількість учнів контрольного класу – 23 учні 3-Б класу – була обрана для порівняння результатів навчання за експериментальною і традиційною методиками організації навчального процесу.

На першому уроці під час індивідуальної бесіди ми виявили рівень розвитку спостережливості у дітей. Дослідний і контрольний класи ми підібрали приблизно з однаковим складом учнів як за рівнем навчальних досягнень, так і за ставленням дітей до навчання. Основою для такого відбору були результати письмового опитування (див. додаток З) учнів 3 класів на початку експериментального дослідження (кінець вересня 2009 року).

На основі аналізу письмових робіт ми визначили рівні сформованості спостережливості у учнів на початку дослідження, результати занесли до таблиці (див. табл. 2.1.).

Таблиця 2.1.

Продовження таблиці 2.1.

Дані таблиці 2.1. свідчать, що і в дослідному, і в контрольному класі відносна кількість учнів із відповідними рівнями сформованості спостережливості практично однакова. Це свідчить, що перед початком формувального експерименту відмінності, які існують у контрольному і дослідному класах, не значущі.

Крім того, в результаті дослідження було з’ясовано, що 25% учням важко давалися завдання щодо спостережень за рослинами і тваринами, а 15% учнів не вміють підводити підсумки спостережень, не знають особливостей погоди рідного краю.

Отримані дані показали, що учні дослідного і контрольного класів знаходяться на однаковому рівні сформованості уміння спостерігати за змінами в природі та природничих знань, в цілому. Тому, щоб підвищити рівень спостережливості і рівень природничих знань учнів необхідна цілеспрямована і систематична робота щодо проведення спостережень, а також добір пізнавальних завдань для спостереження за рослинами, тваринами, сезонною працею людей, завдань для перевірки народних прикмет про погоду тощо. Різноманітні завдання для спостережень за сезонними змінами дозволять молодшим школярам безпосередньо спілкуватися з природою, виховують любов і бережливе ставлення до неї, сприяють ефективному формуванню природничих знань.

2.2. Впровадження дослідної програми формування 
спостережливості в учнів 3-А класу

Розглянемо методику організації та проведення спостережень учнями, під час формувального досліду.

На уроках природознавства молодші школярі пізнають природу і суспільство в їх єдності, взаємодії та взаємозв’язках. Вони отримують безліч нових вражень, щоб запобігти перевантаженню їх, ми з початку навчального року поступово вводили завдання для щоденних систематичних спостережень. Результати записували в класний календар природи і праці людей, а також в індивідуальні «Щоденники спостережень», які були спеціально заведені для фіксування результатів спостережень учнів.

На першому уроці під час індивідуальної бесіди учні розповідали, що вони бачили влітку в лісі, на луках, у полі, на річці або морі, що бачили на вулиці, йдучи додому чи до школи, перебуваючи на прогулянці. Здебільшого діти бачать не все, що відбувається або знаходиться навколо них. І одне з перших завдань вчителя - розвинути спостережливість і довільну увагу учнів, навчити не тільки бачити, а й уміти розповісти про побачене. Тому характеристику погоди на початку навчального року ми проводили на момент спостереження в усній формі. Наприклад: «Все небо вкрите хмарами, похмуро. Іде дощ. На вулиці холодно».

З календарями природи діти працювали щодня протягом 2-3 хвилин у формі фронтальної бесіди на першому уроці. При цьому один учень, як правило черговий, доповідав результати своїх спостережень, а інші учні при потребі доповнювали відповідь. Дані заносили в класний та індивідуальні календарі.