Аналіз та підсумки результатів експериментального дослідження

 

 

ЗMICT

ВСТУП . . . . . . . . . . . 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ 
СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ . . 6

1.1. Суть поняття  «спостережливість» та її місце  в оволодінні 
учнями змістом освіти . . . . . . . 6

1.2. Вікові особливості  учнів молодшого шкільного віку та їх 
урахування в процесі формування спостережливості . .       11

1.3. Педагогічні  умови формування спостережливості  на уроках у початковій школі . . . . . . . .       17

Висновки до першого розділу . . . . . . .       34

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ФОРМУВАННЮ СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ. . . . .       36

2.1. Виявлення  рівня спостережливості у школярів  третіх класів .       36

2.2. Впровадження  дослідної програми формування 
спостережливості в учнів 3-А класу . . . . .       39

2.3. Аналіз та  підсумки результатів експериментального  дослідження.  52

Висновки до другого розділу . . . . . . .       57

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . .       59

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

На початку 90-х років ХХ ст. в країні розпочався процес оновлення початкової освіти, зорієнтованої на принципові зміни в понятті цілей навчання. На перший план були висунуті розвиваюча функція навчання, становлення та розвиток особистості молодшого школяра. Розвиток спостережливості – одна з пріоритетних цілей, яку учитель повинен реалізувати у ході організації вивчення навколишнього світу. 

Актуальність теми зумовлена суспільними перетвореннями що відбуваються в Україні під впливом соціально-економічних і культурних перемін, які призвели до зміни багатьох педагогічних орієнтирів. У сучасному соціокультурному просторі особливої значущості набуває виховання відповідальної, ініціативної, творчої особистості. На розв'язання цих завдань спрямовані важливі державні документи (Закон України «Про освіту», Національна доктрина розвитку освіти та ін.).

 Формування спостережливості  у школярів є важливим чинником  їхнього розумового розвитку.

Завдання учителя полягає у тому, щоб забезпечити кожному учню умови для адекватного сприйняття навколишнього світу, щоб він не тільки дивився, але й бачив все, що вимагається, не тільки слухав, але й почув [90].  

Проблеми розвитку спостережливості та методики організації спостережень в учнів молодшого шкільного віку досліджували Т.М.Аквілева, Т.М.Байбара, О.А.Біда, Ф.С.Кисельов, А.В.Миронов, З.О.Клепініна, Г.О.Люблінська, Л.Т.Охітіна та інші. Вони наголошують, що успішне оволодіння учнями природничими знаннями значною мірою залежить від рівня опанування ними уміннями та навичками спостерігати за змінами в живій і неживій природі. Проте, більшість дослідників розглядають переважно загальні питання методики проведення спостережень, визначають їх сутність, форми і засоби опрацювання. На нашу думку, проблема ведення учнями спостережень за змінами в природі та праці людей є ще не до кінця дослідженою. Це і зумовило вибір нами теми освітньо-кваліфікаційної роботи – «Формування спостережливості у молодших школярів у процесі навчання».

Відповідно до досліджуваної проблеми об’єктом дослідження є вміння молодших школярів спостерігати за змінами в природі, а предметом – шляхи розвитку формування спостережливості як засобу підвищення рівня знань в учнів початкових класів.

Мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці шляхів підвищення ефективності процесу формування спостережливості у молодших школярів за допомогою спостережень за змінами в природі.

Об’єкт, предмет і мета дослідження вимагали вирішення таких завдань:

• проаналізувати стан розробки досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній та методичній літературі;
• проаналізувати сучасний стан проблеми дослідження в практиці роботи початкової школи;
• обґрунтувати шляхи, які будуть сприяти ефективності формування спостережливості в учнів початкової школи завдяки веденню ними систематичних спостережень;
• експериментально перевірити доцільність проведення систематичних спостережень у навчальному процесі як засобу формування спостережливості у молодших школярів.

Виходячи із мети дослідження, в основу освітньо-кваліфікаційної роботи покладено гіпотезу: формування спостережливості буде ефективним, якщо спостереження за змінами проводитимуться систематично й послідовно в зв’язку із сезонними особливостями явищ природи та будуть посильними для дітей молодшого шкільного віку.

Для розв’язання поставлених завдань під час дослідження були використані теоретичні та емпіричні методи: аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури; педагогічний експеримент, бесіди, спостереження та аналіз уроків природознавства, аналіз підручників та навчальних програм із курсу природознавство для початкової школи, анкетування вчителів, опитування учнів, кількісний і якісний аналіз результатів дослідження.

Дослідження мало теоретико-практичний характер і проводилось у три етапи.

На констатувальному етапі проводився аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури, анкетування вчителів початкової школи, вивчення педагогічного досвіду та нормативної документації.

На формувальному етапі дослідження проводилися педагогічні досліди, спостереження уроків природознавства та процесу проведення спостережень за змінами в природі в початковій школі.

На підсумковому етапі проводилося опитування учнів, узагальнювались результати експериментальної роботи, формулювались загальні висновки дослідження.

Структура освітньо-кваліфікаційної роботи. Освітньо-кваліфікаційна  робота складається зі вступу, двох розділів, трьох підрозділів до першого розділу, чотирьох підрозділів до другого розділу, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Суть поняття «спостережливість»  та її місце в оволодінні  учнями змістом освіти

Із точки зору психології спостереження – це суб’єктивна діяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати [17]. З цим умінням пов’язаний розвиток такої якості особистості як спостережливість. Спостережливість – це «прагнення і уміння найповніше помічати особливості предметів і явищ, у тому числі й такі деталі, які здаються зовні недостатньо помітні і на перший погляд малоістотні, уміння помічати незначні відмінності, зміни в предметах і явищах. Спостережливість – важлива риса особистості. Вона впливає на структуру і зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращі результати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, впливає на поведінку» [17]. Важливість і необхідність формування спостережливості у молодших школярів в процесі навчання незаперечна.

У процесі навчання спостереження виступає одним із методів його організації. З позиції розуміння методу навчання як дидактичної категорії спостереження є способом організації взаємозв’язаної діяльності учителя й учнів і полягає у тому, що вчитель організовує, стимулює, здійснює поточний контроль, аналізує, коригує й оцінює цілеспрямоване, планомірне сприймання учнями об’єктів природи і не тільки.

Зміст діяльності вчителя під час використання цього методу зумовлюється, по-перше, об’єктивною сутністю спостереження (пізнавальною діяльністю суб’єкта), його структурою, змістом її компонентів та закономірностями реалізацій; по-друге, віковими особливостями психічного розвитку молодших школярів; по-третє, наявністю опорних знань, умінь, навичок та життєвого досвіду учнів.

У процесі навчання в учнів формуються уміння і навички, завдяки оволодінню ними змістом освіти.

Основні елементи змісту освіти:

1. Інформація, яка підлягає засвоєнню тобто  перетворенню в знання. Знання – це цілісна система відомостей, пізнання, які накопичені людством. У школі повинні бути засвоєнні основні поняття, терміни, факти повсякденної дійсності й науки, закони науки; теорії, які містять систему наукових знань; знання про шляхи, методи пізнання, типи і способи розумових дій; оцінні знання, тобто такі, які характеризують суспільне, особистісне значення для людини матеріалу, що вивчається.

2. Способи  діяльності, досвід їх здійснення. Тут виділяється досвід здійснення  відомих способів діяльності, який втілюється в уміннях і навичках учнів, які засвоїли цей досвід. Уміння – свідоме оволодіння сукупністю певних навчальних операцій (способів здійснення дій). Навички – усталені способи діяльності учнів, автоматизовані вміння. Уміння і навички – це способи діяльності учнів на основі набутих знань.

3. Досвід  творчої діяльності, тобто діяльності, в результаті якої створюється  об’єктивно чи суб’єктивно нове  завдяки специфічним процедурам:

• самостійного переносу раніше засвоєних знань і вмінь у нову ситуацію;
• спостерігання та знаходження оригінального розв’язання проблеми в умовах, коли відомі інші;
• виділення нової проблеми в знайомій ситуації або нової функції об’єкта. Вважається, що найбільша трудність відкриття полягає не стільки у проведенні необхідних спостережень, експериментів для одержання нових фактів, скільки у зміні традиційних підходів до їх тлумачення;
• бачення альтернативних варіантів вирішення проблем за допомогою спостережень;
• комбінування раніше відомих способів у новий.

4. Досвід  емоційно-ціннісного ставлення, який  передбачає наявність знань, умінь, але не зводиться до них  і полягає у формуванні ставлення школярів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів. І доки таке ставлення не сформульоване, немає можливості говорити про вихованість. Єдиним способом і умовою засвоєння емоційного відношення, сприйняття об’єкта як цінності є переживання, що сприяє виникненню інтересу до предмета, окремого явища і потреби і діяльності[39].

У структурі формування спостережливості виділяються такі компоненти: цілі спостереження, план спостереження, вибір конкретного об’єкту, висновки [8].

Для створення у свідомості дітей правильного образу предмета чи явища і його запам’ятовування використовуються спеціальні прийоми. Вони допомагають затримувати увагу учнів на об’єкті, перевіряти й коригувати їхні знання та уміння. Наприклад, після розгляду предмета дітям пропонується заплющити очі, уявити та розповісти про нього. Якщо допускаються помилки, організовується повторне сприймання, але тих частин образу, які нечіткі, розпливчасті.

Ефективним прийомом для організації запам’ятовування образу сприйнятих об’єктів є розфарбовування чорно-білих малюнків у зошиті з природознавства. Також практикується виконання малюнків по пам’яті. Вони малюються переважно вдома, а використовуються на відповідних уроках. Ефективним прийомом є імітація звуків, рухів предметів і явищ природи. Використання його може відбуватися в ігровій формі: одні учні зображають, а інші відгадують. Також за наслідками спостережень складаються оповідання.

Такі типи завдань примушують дітей придивлятися, прислухатися до природи, бачити такі деталі, які в інших ситуаціях проходять повз їхню увагу.

Спостереження за змінами в природі у початковій школі мають свою класифікацію. Розглянемо класифікацію спостережень за наступними ознаками: за тривалістю виконання; за формою організації діяльності учнів; за часом проведення; за рівнем пізнавальної самостійності [8].

За тривалістю проведення спостереження бувають короткочасними і довготривалими. Короткочасні спостереження потребують незначного відрізку часу на уроці або вдома при виконанні домашніх завдань. Метою цього виду є сприймання ознак, властивостей конкретних об’єктів. Наприклад, на уроці за темою «Вода, кругообіг води у природі» (3 клас) учні спостерігають за властивостями води.

Довготривалі спостереження провадяться в позаурочні години. Об’єктом їх виступають процеси, явища, події, які розвиваються, змінюються протягом певного часу. Ознаки, які характеризують такий об’єкт, проявляються в різні періоди (або через деякий час) його розвитку. До цієї групи належать спостереження за умовами життя рослин; за впливом різних умов існування на ріст і розвиток рослин; змінами, які відбуваються з конкретними об’єктами природи протягом різних пір року.

За формою організації діяльності учнів спостереження класифікуються на фронтальні, групові, індивідуальні. Фронтальні спостереження здійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом учителя. У процесі бесіди діти осмислюють і конкретизують об’єкти і цілі спостережень, актуалізують опорні знання та уміння, визначають задачі і складають план.

Кожна задача перед розв’язанням повторюється вчителем або учнем ("За чим будете спостерігати?. Далі простежте за..." та ін.). Це зорієнтує дітей на систематичне зіставлення проміжних результатів з кінцевими цілями спостереження. Обговорення етапів і наслідків дозволяє учителеві здійснювати поточний контроль за спостереженням і його коригувати.

Групові спостереження. Завдання виконуються групами по 2-4 учні. Групи можуть складатися з учнів з однаковим («сильні», «середні», «слабкі») і різним рівнями підготовки. Такі групи не стабільні. Склад їх рухомий і визначається «зоною актуального розвитку» дітей на кожному конкретному етапі навчання. Обов’язковим при створенні групи є врахування інтересів учнів та їх взаємин.

Індивідуальні спостереження виконуються кожним учнем самостійно. В основному вони ведуться під час виконання домашньої роботи. В індивідуальних завданнях найповніше враховуються індивідуальні особливості, рівень розвитку і підготовки, пізнавальні інтереси школярів, що досягаються різними шляхами. Наприклад, може бути однакова ціль, але об’єкт спостереження вибирається кожною дитиною самостійно. Або завдання однакове за змістом, а міра допомоги учням різна тощо.

У процесі навчання спостереження за часом їх проведення розподіляються на випереджувальні, опорні та розширювальні. Випереджувальні спостереження провадяться ще до засвоєння нових знань. їхні результати с чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах. Випереджувальні спостереження ведуться учнями в позаурочний час з учителем чи самостійно. Вони виступають основним методом на вступному уроці-екскурсії до певного розділу.