Аналіз та підсумки результатів експериментального дослідження

Невід’ємною частиною емоційно-вольового компонента спостережливості є увага, яка виявляється в тому, що в процесі сприймання дитина не тільки чує, а й прислуховується, не тільки дивиться, а й вдивляється, тобто зосереджується на певному предметі чи явищі. Отже, одним із завдань розвитку спостережливості має бути розвиток здатності довільної уваги, уміння організовувати спостереження в потрібний час згідно з визначеною метою, бо, за словами П.П.Блонського, активна увага є «передумовою» спостережливості. Саме увага допомагає зосередитися на досліджуваному об’єкті, виділити його суттєві сторони і абстрагуватися від несуттєвих, тобто сприяє кращому розумінню довкілля, підвищує ефективність мислення у процесі сприймання навколишнього.

Аналіз сучасних педагогічних досліджень показує, що більшість науковців та вчителів-практиків (Т.М.Байбара, І.Грущинська, Л.В.Занков, О.Я.Савченко, В.В.Титова, А.В.Миронов, К.П.Ягодовський та ін.) розвиток спостережливості учнів розглядає у безпосередньому зв’язку з ознайомленням дітей з навколишнім середовищем. Адже навколишня природа – безпосереднє джерело яскравих дитячих вражень, і спостереження довкілля мають глибокий вплив на всебічний розвиток дитини. В усі часи саме новизна предметів і явищ природи приваблювала та викликала глибокий інтерес у дітей, збагачувала їхні знання. Тільки у безпосередньому спілкуванні з природою можливе формування та ефективний розвиток спостережливості як якості особистості в учнів початкових класів.

Як зазначають О.Ф.Козіна і О.М.Степанян [40], в методиці викладання природознавства існують різні класифікації спостереження, як практичного методу навчання, зокрема:

1) За організаційними  формами – індивідуальні, групові  й фронтальні.

Фронтальні спостереження здійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом вчителя. Під час бесіди діти осмислюють і конкретизують об’єкти та цілі спостережень, актуалізують опорні знання та уміння, визначають задачі й складають плани.

Кожне завдання перед розв’язанням повторюється вчителем або учнем („За чим будете спостерігати? … Далі простежте за…” та ін.). Це зорієнтовує дітей на систематичне зіставлення проміжних результатів із кінцевими цілями спостереження. Обговорення етапів і наслідків дозволяє вчителеві здійснювати поточний контроль за спостереженням і корегувати його.

Крім того, словесне вираження результатів сприймання вголос одним учнем, а про себе – іншими, дозволяє кожній дитині усвідомити зміст, порівняти власний результат із результатами однокласників, при потребі придивитись, прислухатись, звернути увагу на окремі деталі. Загальний висновок за такими спостереженнями формулюється вчителем (якщо складний) і повторюється учнями або робиться школярами самостійно.

Під час групових спостережень завдання виконується групами по 2-4 учні. Групи можуть складатися із учнів з однаковим і різним рівнем підготовки. Такі групи не стабільні. Їх склад рухомий і визначається «зоною актуального розвитку» дітей на кожному конкретному етапі навчання. Обов’язковим при створенні групи є врахування інтересів учнів та їх взаємин. Залежно від навчальної ситуації, дидактичної цілі використання методу спостереження у процесі навчання можливе застосування різних варіантів методики організації групових спостережень.

Індивідуальні спостереження виконуються кожним учнем самостійно. В основному вони ведуться під час виконання домашньої роботи. В індивідуальних завданнях найповніше враховуються індивідуальні особливості, рівень розвитку та підготовки, пізнавальні інтереси молодших школярів.

2) За тривалістю  виконання – короткочасні або  короткотривалі (на уроці, під час  екскурсій, наприклад, при виявленні  ознак конкретного об’єкта) та  довготривалі (в позаурочний час  – під час вивчення динаміки  в природі: ріст і розвиток рослин і тварин, сезоні зміни – фенологічні спостереження).

Короткочасні спостереження потребують незначного відрізку часу на уроці або вдома при виконанні домашніх завдань. Метою цього виду є сприймання ознак, властивостей конкретних об’єктів. Наприклад, на уроці за темою «Вода. Властивості води у природі» (3 клас) учні проводять досліди і спостерігають за властивостями води.

Довготривалі спостереження проводяться в позаурочні години. Об’єктом їх виступають процеси, явища, події, які розвиваються, змінюються протягом певного часу. Ознаки, які характеризують такий об’єкт, проявляються в різні періоди (або через деякий час) його розвитку. До цієї групи належать спостереження за умовами життя рослин; за впливом різних умов існування на ріст і розвиток рослин; змінами, які відбуваються з конкретними об’єктами природи протягом різних пір року.

3) За характером  – комплексні (сезонні) та локальні  або вибіркові (за конкретним  природним об’єктом – за рослиною, твариною).

4) За характером  попередньої підготовки – безпосередні (фіксування природних тіл і явищ, що потрапили в поле зору), опосередковані (попередня підготовка спеціального обладнання, відслідковування необхідного об’єкта).

5) Залежно  від пов’язаних з ними методів  навчання – ілюстративні (показ  таблиць, картин) і дослідницькі (фенологічні спостереження, проведення дослідів).

6) За часом  проведення – випереджувальні, опорні, розширювальні.

Випереджувальні спостереження проводяться ще до засвоєння нових знань. Їх результати є чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах. Цей вид спостережень застосовується до тих об’єктів, які не можливо сприймати безпосередньо на уроці, або вони вимагають тривалого часу. Випереджувальні спостереження ведуться учнями в позаурочний час з учителем чи самостійно. Вони виступають основним методом на вступному уроці-екскурсії до певного розділу.

Опорні спостереження організовуються вчителем у процесі засвоєння нових знань (уявлень, понять, встановлення залежностей, способів діяльності та ін.). Фронтальна форма організації діяльності молодших школярів є домінуючою в процесі їх здійснення.

Розширювальні спостереження застосовуються після засвоєння теоретичних знань. Вони необхідні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих елементів змісту. Цей вид використовується на підсумкових уроках-екскурсіях, у домашніх роботах і може здійснюватись індивідуально, групами або фронтально.

7) За характером  пізнавальної діяльності – репродуктивні  й творчі.

Репродуктивні спостереження спрямовані на сприймання й відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин тіл і явищ (форми, кольору, розмірів, відстані, розташування у просторі і т. ін.) та зовнішніх зв’язків.

• Творчі спостереження є способом розв’язання проблеми. Наприклад, в 3 класі дітям пропонується завдання: „Поспостерігайте, як протягом дня залежить температура повітря від висоти Сонця над небосхилом?”. Таке запитання є для учнів проблемою. Вони не можуть на нього дати відповідь, але в них є знання та уміння для її пошуку. Діти засвоїли елементарне поняття «термометр», уміння користуватися термометром. Вони мають уявлення про висоту Сонця над небосхилом.

Таким чином, метод спостереження як спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя (управління) та учня (учіння), має різні характеристики.

Перше питання, яке постає перед вчителем у зв’язку з організацією спостережень – питання про місце безпосередніх спостережень у природі в системі інших методів навчання. При формуванні природничих понять індуктивним шляхом (а саме так і буває найчастіше на уроках природознавства в початковій школі) спостереження в природі повинні передувати класній роботі. Недарма В.О.Сухомлинський говорив: «Без того, щоб спочатку вчити дітей задуматися над явищами природи, починати вчити дітей в класі не можна».

Зміст спостережень визначається навчальними програмами і залежить від місцевих факторів (особливостей природи), проте існує обов’язковий, загальний для всіх класів мінімум, який включає спостереження за основними природними об’єктами. До них належать спостереження за:

а) Сонцем (положення на небі в різний період доби, час заходу / сходу, тривалість дня) та іншими астрономічними об’єктами (зірками, планетами і т.ін. залежно від змісту базової програми);

6) погодою (температура, стан неба (хмарність), опади, їх види та інтенсивність, вітер і його сила в різну пору доби і сезони) та кліматом (загальна характеристика, пікові показники, зміни за останні 100 років і подальші тенденції);

в) формами поверхні та їх зміною (вимірювання висоти горба, глибини яру і виявлення її змін), корисними копалинами (збір колекцій), динамікою рослинності залежно від форм рельєфу;

г) ґрунтом (вимірювання товщини ґрунтових шарів на урвищі, виготовлення макетів і колекцій ґрунтів, дослідження водопроникності, порівняння ґрунтів різного складу);

д) водоймами (чистота, посезонне коливання рівня води, дослідження джерел живлення водойм, деяких властивостей ґрунтових вод, вимірювання ступеню забруднення води);

е) рослинами і тваринами (сезонні зміни, зовнішні особливості, життєві прояви, знайомство з компонентами їх навколишнього середовища і встановлення взаємозв’язків (в тому числі виявлення пристосувань різного роду до умов існування) і т.д., із паралельною гербаризацією бур’янів та опалих частин рослин, колекціонуванням плодів, насіння, шишок та ін), визначення особливостей відношень окремих живих істот із людиною, певних правил догляду і охорони;

є) людиною (зовнішні ознаки, способи функціонування організму, трудова діяльність дітей і дорослих по сезонах, в містах / селах, особливості взаємовідношень і спілкування між людьми в різних ситуаціях, у тому числі в сім’ї);

ж) природними і штучно створеними комплексами – угрупованнями (ліс, парк, луки, поле, водойма та ін.);

з) екологічним станом різних об’єктів та територій (ця робота із моніторингу навколишнього середовища обов’язково має доповнюватися іншими видами, наприклад моделюванням).

Виходячи з цього, основний зміст спостережень у початковій школі пропонуємо подати у вигляді таблиці 1.1.

                                                                                            Таблиця 1.1.

Рекомендації щодо спостережень дітей за природними об’єктами

Види спостережень

Рекомендації

Фенологічні (комплексні)

Спостереження здійснюються за планом: Який сьогодні день: сонячний чи похмурий? 2. Температура повітря: Ж - жарко (вище +20°С); Т - тепло (+11°... +20°С); П - прохолодно (0°... +10°С); СМ - слабкий мороз (-10°... - 1°С); ПМ - помірний мороз (-20°... - 11°С); СиМ - сильний мороз (нижче - 20°С). 3. Вітер: є (яка сила: слабкий, помірний, сильний) або немає поривів. 4. Стан неба: ясно, хмарно, похмуро. 5. Опади: якщо є, то в  якому вигляді - дощ, сніг та ін. 6. Сезоні зміни водойм, ґрунтів, рослин, тварин, праці людей  в останні дні, де відзначаються: кліматичні явища: зимові відлиги, перші проталини, танення снігового покриву, пізні снігопади і заморозки, грози, утворення насту і т.д. гідрологічні: початок і кінець льодоходу, вхід річки в береги після паводка, утворення льодових закраїн, льодостав і т.д. ґрунтові: час відтаювання поверхневого ґрунту, на глибині 10 см, замерзання восени та ін.

Продовження таблиці 1.1.

Ботанічні (локальні)	Рекомендується детальне спостереження за обмеженим числом об’єктів. Фенофази у рослин: сокорух (весняний день, коли з наявного, раніше зробленого шилом проколу в корі дерев (берези, клена) покажуться краплі соку); розпускання бруньок; вегетація і цвітіння; дозрівання плодів та насіння; зміна забарвлення листя і листопад; по можливості повернення весняних періодичних явищ восени в період бабиного літа (повторне цвітіння, дозрівання плодів).
Зоологічні (локальні)	Фенофази у тварин зафіксувати значно важче через їх скритність і рухливість. Найбільш доступними в природних умовах є спостереження за комахами та птахами. Фенофази у птахів: весняний приліт; перша пісня; шлюбні ритуали (по можливості); поява пташенят (за пошуками корму батьками і за писком в гніздах); остання пісня наприкінці літа; осінній відліт (окремо для осілих - внутрішні міграції і характер зимівлі); по можливості повернення весняних періодичних явищ восени в період бабиного літа (спів після літньої перерви піночки, шпака, жайворонка, квакання жаб). Фенофази у комах: поява перша весною / влітку, масова; зникнення до осені (характер зимівлі); по можливості повернення весняних періодичних явищ восени в період бабиного літа (вихід нових генерацій комах).
Географічні (локальні)	Спостереження за об’єктами неживої природи, крім споглядання (вивчення ландшафту), нерідко вимагає попередньої підготовки. Зокрема, вивчення ґрунтових горизонтів передбачає або пошук оголення (яр, обрив, обвал), або риття ями, де можна чітко розрізнити шари: верхній ґрунтовий (рихла підстилка), гниюча підстилка, насичений органічними речовинами (орний), підґрунтя, глибинний шар.

 

Спостереження, що проводяться за кожним окремим об’єктом, необхідно підпорядкувати єдиній вимозі обов’язкового встановлення причинно-наслідкових зв’язків між тілами і явищами, що розглядаються в комплексі (наприклад, залежність стану рослинного світу від змін у неживій природі).

Незважаючи на очевидну різноманітність, спостереження в початковій школі під час вивчення курсу «Природознавство» мають носити системний характер. В цілому технологію їх підготовки представлено таким чином [6]:

1) визначення  змісту спостережень по класах, тобто диференціація за віковими  та індивідуальними особливостями дітей: 1-2 клас – накопичення фактичних відомостей про різноманітність об’єктів природи, їх властивості, формування вмінь навчального спостереження; 3 клас – виявлення причинно-наслідкових зв’язків, залежностей між природними об’єктами і явищами; 4 клас – встановлення найпростіших закономірностей у природі, самостійні узагальнення, висновки, пошук доказів у зміні навколишнього середовища, які підтверджують теоретичні знання.