Технологія потокового виробництва свинини

Міністерство аграрної політики та продовольства України

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

 

 

кафедра технології виробництва продукції тваринництва

(повна назва кафедри)

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

 

з дисципліни: ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ

(назва дисципліни)

на тему: “Технологія потокового виробництва свинини”

 

 

Студента (ки) 5 курсу    1   групи

напряму підготовки    бакалавр

спеціальності     ТВПТ

     Демиденко Людмили Іванівни

(прізвище  та ініціали)

Керівник кандидат с.-г. наук,  доцент    

                Пелих Н.Л.

 (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)  

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка:  ECTS _____

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     Члени комісії ________________         Пелих Н.Л.

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ____Панкєєв С.П.

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Херсон – 2015 рік 

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У системі тваринництва взаємопов'язані і взаємодіють матеріально – технічні, технологічні та організаційно – економічні елементи, які у сукупності забезпечують найбільш доцільне використання худоби, підвищення його продуктивності, збереження (при необхідності – збільшення поголів'я і поліпшення його якості з метою виробництва більшої кількості високоякісної продукції, підвищення конкурентоспроможності та стійкості підприємства на ринку при найменших витратах праці, матеріально – грошових засобів і капітальних вкладень. Галузева структура тваринництва залежить, насамперед,  від способу і рівня розвитку кормовиробництва. Так, частка свиней підвищується зі збільшенням частки ріллі в складі сільськогосподарських угідь.

Одним із принципів раціональної організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є поглиблення спеціалізації і раціональне поєднання галузей.  Під спеціалізацією підприємства розуміють зосередження його діяльності на виробництві певного виду чи видів продукції.

На сільськогосподарських підприємствах цей процес звичайно пов'язаний з розширенням однієї або декількох галузей при відповідному скороченні інших. Він може здійснюватися до тих пір, поки це економічно вигідно. Збільшення виробництва свинини безпосередньо пов'язане з повноцінним годівлею тварин, вдосконалення племінної роботи, технології утримання.

Сучасне свинарство – це високорозвинена галузь тваринництва з величезним виробничим потенціалом. На підставі наукових досягнень в галузі свинарства в багатьох країнах світу були удосконалено існуючі та створено нові високопродуктивні породи свиней, розроблено ефективні технології виробництва свинини в умовах потокового виробництва на великих промислових комплексах і в дрібних фермерських господарствах.

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Перспективи розвитку свинарства України

 

За своєю господарською значущістю свинарство як національно ідентична галузь в Україні традиційно посідає перше місце серед інших галузей тваринництва. Адже у кризових ситуаціях саме воно нерідко ставало головним джерелом швидкого нарощування обсягів виробництва м’яса [1]. До того ж галузь свинарства є однією з ключових галузей, що забезпечує Україну сальною продукцією. Однак, беручи до уваги сучасний стан розвитку галузі свинарства, варто відзначити, що ситуація, яка нині склалася в країні наближається до критично небезпечної межі. Так, в 2010 р. збитковість виробництва свинини у вітчизняних підприємствах всіх форм власності склала 7,8 %. При цьому на територію України було ввезено

193 тис. т  м'яса іноземного виробництва, як  правило сумнівної якості.

На даний час в Україні виробництвом свинини займаються в основному дві категорії товаровиробників: присадибні господарства населення і сільськогосподарські підприємства. При цьому в присадибних господарствах утримується більше 50 % свинопоголів'я від загальної кількості тварин.

До того ж в 1990 р. Україна займала 5 місце в світі за кількістю поголів’я свиней після Китаю, США, Росії та Німеччини [2], що в свою чергу, дало можливість нашій державі наситити як власний ринок необхідним обсягом сировини, так і експортувати свинину за кордон. Зниження обсягів виробництва свинини в Україні спостерігалося після розпаду Радянського Союзу, коли галузь тваринництва опинилася на межі виживання. Так, кількісний склад поголів’я тварин в 2000 р. зменшився в 2,5 рази проти 1990 р. до 7,7 млн. гол. Станом на кінець 2010 р. у господарствах всіх форм власності налічувалося 8,0 млн. гол свиней.

До основних причин суттєвого скорочення поголів’я свиней в країні слід віднести:

— диспаритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію;

— зростання цін на корми;

— неспроможність більшості вітчизняних товаровиробників застосовувати новітні технології утримання та відгодівля свиней;

— ліквідація спеціалізованих свинарських господарств;

— насичення вітчизняного ринку сировиною іноземного виробництва;

— скорочення обсягів державної підтримки.

Соціально – економічні умови, що склалися за останні роки, ставлять перед галуззю завдання, вирішення яких зможе забезпечити внутрішню потребу у високоякісній свинині, а також покращити її конкурентоспроможність і використання в якості додаткових джерел валютних надходжень до бюджету країни.

До першочергових концептуальних задач, які необхідно вирішити найближчим часом з метою відродження вітчизняної галузі і нарощування виробництва високоякісної свинини, слід віднести такі:

1. Зберегти  племінну базу вітчизняного свинарства  і матеріально зацікавити племінні  господарства вирощувати високоякісний  молодняк, з врахуванням сучасних методів його оцінки за фенотипом і генотипом, для ремонту масового свинарства з метою підвищення продуктивності товарних стад різних категорій господарств.

2. З метою  ефективного використання зернофуражу  налагодити його переробку для  одержання повноцінних комбікормів  з використанням вітамінно-мінеральних  та біологічного походження добавок  вітчизняного виробництва.

3. Створити  пільгові умови для роботи  банківського капіталу в аграрному  секторі економіки, а також розробити відповідний механізм з метою їх реалізації. Існуючі в даний період банківські структури не заінтересовані вкладати фінанси у сільськогосподарське виробництво, так як ефективність їх роботи при цьому занадто низька.

4. На  відгодівлі в усіх господарствах  середньодобовий приріст молодняку  повинен бути не 250-350 г, а межах 600-800 г. При такій продуктивності свинина завжди буде рентабельною і високоякісною. Цього можливо досягти тільки за рахунок повноцінної годівлі тварин всіх вікових груп, створення їм оптимальних умов утримання, а також використання сучасних селекційно-генетичних методів у племінній роботі при чистопородному розведенні, схрещуванні та гібридизації свиней. При цьому необхідно завжди мати на увазі, що забезпечення населення свининою вітчизняного виробництва є найголовнішою задачею країни, а імпорт її неперспективний і не завжди небезпечний як у якісному, так і кількісному відношеннях. Нам потрібно розвивати вітчизняне свинарство і домагатися рівня розвинутих країн.

Реформаційні перетворення, що були здійснені в аграрному секторі економіки негативно позначилися на галузі свинарства. Країною було втрачено лідируючі позиції серед світових виробників свинини. Найбільш раціональним шляхом виправлення цієї ситуації є подальше підвищення концентрації виробництва за рахунок створення умов розвитку інтеграційних процесів в галузі свинарства та суміжних з нею, а також залучення державних дотацій до галузі.

 

 

 

 

1.2. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗОВОЇ ПОРОДИ СВИНЕЙ

1.2.1. Загальна характеристика української степової рябої породи

 

Таблиця 1.1

Характеристика породи

Ознаки	Рівень
Де  виведена	Україна «Асканія Нова»
Породи, що приймали участь при виведенні	велика біла степова+беркширська+мангалицька
Коли затверджена	1961 р.
Автори	Л.К. Гребень
Тип тварин за продуктивністю	м'ясо – сальний
Масть	в основному ряба, є руді, чорно-руді, чорні масті
Екстер’єр породи:	-
голова	середньої величини з подовженим профілем рила
вуха	довгі стоячі
спина	Пряма
ноги	Міцні
Екстер’єрні недоліки, які часто зустрічаються у свиней даної породи	Звислий крестець
Жива маса кнура, кг	280-330
Жива маса свиноматки, кг	200-240
Довжина тулуба кнура, см	187
Довжина тулуба свиноматки, см	163
Тривалість поросності, діб	114
Багатоплідність, гол	9-11
Великоплідність, кг	1,0-1,3
Молочність, кг	55-75
Маса гнізда на час відлучення, кг	160-180
Середня маса 1 голови на час відлучення, кг	15-18
Середньодобовий приріст, г	670-750
Вік досягнення живої маси 100 кг, днів	175-195
Витрати кормів на 1 кг приросту, корм. од.	3,5-3,9
Забійний вихід, %	77-79
Довжина туші, см	94-97
Площа «м’язового вічка», см2	28-36
Маса окосту, кг	9,5-10,5
Вихід м'яса в туші, %	58
Вихід сала в туші, %	37-41
Товщина шпику над 6….7 грудними хребцями, мм	27-29
Маса найдовшого м'яза спини, кг
Нараховується ліній і родин	9 ліній та 18 родин
Провідні лінії	Рябого, Рекорда, Рижика, Радія
Провідні родини	Рябої, Ромашки, Ради, Рокової
Племінні заводи	«Асканія нова», «Інгулець», «Революція»
Районування	Херсонська, Одеська, Запоріжзька,Миколаївська області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.2 Ефективність використання базової породи свиней у схрещуванні і гібридизації

 

На основі ФГ «Зимінський бекон» Раздольницького району АР Крим було проведено дослідження на основі схрещування української степової рябої породи свиней з іншими породами. Використовували маточне поголів'я української степової рябої породи і плідників порід ландрас (Л), великої білої (ВБ), полтавської м’ясної (ПМ), дюрок (Д) та асканійського типу української м’ясної породи (АМТ). У свиноматок враховували показники багатоплідності, кількості поросят у гнізді, маси гнізда та середньої маси одного поросяти при відлученні. Вивчали також відгодівельні якості підсвинків, одержаних від свиноматок при різних варіантах сполучень із плідниками: вік досягнення живої маси 100 кг, середньодобовий приріст та витрати кормів на 1 кг приросту.

Результати вивчення репродуктивних якостей свиней української степової рябої породи при чистопородному розведенні та міжпородному схрещуванні показали, що оптимальним є варіант схрещування УСР × ВБ, оскільки при цьому спостерігаються високі показники багатоплідності (11,7 гол.), кількості поросят у гнізді (9,7 гол.) та маси гнізда при відлученні (181,5 кг). Найбільш низькі показники продуктивності, в свою чергу, виявлені при варіанті схрещування УСР × АМТ, відповідно: 9,1 гол., 7,3 гол., 133,1 кг. Найвище значення показників очікувалося при схрещуванні свиней української степової рябої породи з тваринами породи дюрок, проте цей варіант міжпородного схрещування характеризувався далеко не кращим рівнем розвитку репродуктивних ознак.

Тому для нашого господарства використовуємо оптимальний варіант схрещування УСР × ВБ для підвищення показників багатоплідності, кількості поросят у гнізді для підвищення показників продуктивності даного господарства.

 

 

РОЗДІЛ 2

2.1. ТЕХНОЛОГІЯ ПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ

 

За кількістю вирощеного й відгодованого молодняку за рік свинарські спеціалізовані господарства з цілорічним безперервним ритмічним закінченим циклом виробництва поділяють на три групи: невеликі — до 12 тис. голів, середні — до 54 тис. і великі — до 108 тис. голів.

Спільними рисами різних інтенсивних технологій промислового виробництва свинини є: висока концентрація відселекціонованого стандартного поголів’я; інтенсивне використання тварин і площі приміщень; ритмічність і послідовність виробничих та технологічних процесів; потоковий (конвеєрний) принцип виробництва; високий рівень механізації й автоматизації; вузька спеціалізація технологічних операцій; наукова організація праці.