Психологічна готовність дошкільника до навчання у школі

3. Описати картину, іграшку, предмет. Вдосконаленню мовлення  також сприяє участь дошкільнят  в інсценізаціях творів дитячої  літератури.

Вихователь має повсякчас створювати умови, за яких у дитини виникає потреба висловитися: організовувати колективні розмови, бесіди з невеликими групами дітей. Темою розмов можуть бути цікаві події з особистого досвіду оповідача або різноманітні уявні ситуації. Особливу увагу слід приділити обговоренню з дітьми таких проблем: чи знаєте ви правила дорожнього руху? Яких правил безпеки слід дотримуватись у поводженні з вогнем, на воді? Чи можна: відчиняти двері незнайомим людям?

Щоб активізувати мовленнєву діяльність дитини, вихователь повинен уміти ненав'язливо підказати тему, проблему, можливий розвиток подій. Дорослий мусить підтримувати найменшу дитячу ініціативу, ставлячи навідні, уточню вальні запитання, демонструючи своє зацікавлення, створюючи ігрові ситуації.

 

2. Експериментальне дослідження

 

2.1 Методика дослідження

 

На початку дослідження було виявлено рівні сформованості позитивного ставлення дітей до школи. Для того щоб у дітей експериментальної групи вчасно сформувати позитивне ставлення до школи, було проведено корекційно-розвивальні заняття. Припускалося, що вони зможуть допомогти дітям розвинути компоненти мотиваційної готовності й дадуть змогу дитині в подальшому легко й швидко впоратись із труднощами в навчанні. З дітьми експериментальної групи з листопада 2013 року по лютий 2014 року проводилась серія занять. Заняття складались із бесід, вправ та ігор. Метою занять була активізація відомостей дітей про школу й шкільне життя; розвиток мотивації до навчання, формування позитивного ставлення до школи, формування внутрішньої позиції школяра.

На першому занятті дітям пропонувалися ігри, які носили ознайомлювальний характер, активізували відомості дітей про шкільне життя і школу. Так, у грі “Інтерв’ю” дітям в ігровій формі пропонувалися запитання на орієнтування в навколишньому світі, на які вони повинні відповісти по черзі (програму подано в додатку 1).

Метою наступного заняття було формування позитивного ставлення до школи через гру “Я готуюсь до школи”. Діти, правильно відповідаючи на запитання Незнайка, намагалися швидко підготувати його до навчання в школі, а саме: в скільки років я повинен піти до школи; щоб добре вчитися, що мені потрібно; що треба, щоб бути відмінником; що роблять на перервах; чому потрібно вчитися в школі тощо.

Активну участь у цій грі брали майже всі діти, вони намагалися допомогти гостю зрозуміти, навіщо потрібно навчатися та підготуватися до школи. Використання на заняттях проективної методики “Я малюю школу” було спрямовано на зняття страхів у дітей перед навчанням у школі. Діти повинні намалювати те, що їм подобається в школі. Потім діти обмінюються малюнками й домальовують щось на малюнку сусіда.

Аналізуючи малюнки, діти пояснювали, що саме їм подобається в школі. Більшість дітей малювала зовнішні атрибути шкільного навчання – перерву, де діти граються, будівлю школи, спортивний майданчик, парти та інше. Дітям пропонувалась вправа “Я не можу – я можу – я спробую”, яка мала за мету розвиток мотивації до навчання. Дорослий просить дитину уявити іншу дитину, яка знає набагато менше, ніж вона, і дійсно не може впоратись із завданням (не знає літер, цифр, не вміє говорити). Потім пропонують уявити дитину, яка зуміє впоратись із завданням. Дітей запевняють, що вони при цьому зможуть, якщо спробують, зробити все правильно. Дитина кладе руки на відкриті долоні дорослого, і вся група промовляє “чарівні слова”: “Я не можу…” – і кожний по черзі каже, чому це завдання для нього важке; “Я можу…” – діти по черзі кажуть, що вони можуть зробити; “Я спробую і зумію…” – кожний намагається сказати, якою мірою він зможе виконати завдання, якщо докладе зусиль.

Правильність чи неправильність реплік дітей не коментується, підкреслюється лише, що кожна чогось не вміє, чогось не може, але кожна зуміє, якщо спробує, схоче це зробити й бути не гіршою за інших. Вправи на вміння дитини регулювати й контролювати свої емоції й поведінку мали навчити дітей саморегуляції й умінню знімати психоемоційне напруження. Якщо діти не навчаться контролювати свої емоції та поведінку, їм буде складно прийняти соціальну позицію школяра й тим самим ці емоції негативно впливатимуть на подальшу адаптацію дитини до шкільних умов.

Стимулюванню мотивації до навчання сприяла гра “Ланцюжок”. Дорослий просить дітей стати в ряд – від того, хто краще всіх виконує будь-яке завдання, до того, хто виконує його гірше. Ця вправа, як правило, виконується наприкінці заняття. У деяких випадках ланцюжок складає хтось із дітей (після того, як його буде складено, дитина повинна сама знайти своє місце; у цій ролі має побувати кожна дитина); в інших – складання ланцюжка виконується без будь-якої допомоги. Вправа виконується у вигляді швидкої розминки. Основа для складання весь час змінюється, причому дорослий (вихователь) повинен мінімально втручатися в цю оцінку й самооцінку, стежачи за тим, щоб ніхто з дітей не опинявся весь час на місці лідера чи в положенні замикаючого. Якщо всі діти добре впораються із завданням, вони беруться за руки і піднімають їх угору, утворюючи коло.

На заняттях також з дітьми проводились бесіди. Дітям розповідали про школу, описували всі позитивні сторони шкільного навчання. Дітям була дана можливість виразити свої почуття й переживання з приводу шкільного навчання. Проведення невеликих уроків мали адаптувати тим самим дітей до навчання в школі. Головне, щоб діти відчули реальність шкільних ситуацій. На ігрових заняттях були використані оцінки (вирізані із червоного паперу – 5, а із синього  – 4). Ми пояснили дітям, що таке оцінки, що це не похвала чи покарання, а це – бал за відповідь. На одному з останніх занять діти на екскурсії познайомились зі школою, школярами, шкільними речами. Відвідування класу першокласників справило на дітей велике позитивне враження. Після повернення діти розповідали про своє враження, що їм сподобалось, а що ні.

 

2.2 Аналіз та узагальнення результатів дослідження

 

Унаслідок цих спостережень можна зробити висновок, що правильне уявлення дитини про школу й відповідні мотиви учіння формуватимуться безпосередньо в самій школі в процесі навчальної діяльності. Однак ті передумови, з якими діти починають навчання, багато в чому визначають як майбутні досягнення, так і труднощі.

Після проведення серії занять з дітьми експериментальної групи із формування позитивного ставлення до школи, в лютому місяці 2013–2014 навчального року, було проведено контрольне дослідження, спрямоване на порівняння результатів експериментальної й контрольної груп, виявлення динаміки зрушень, які відбулися внаслідок дослідної роботи.

Основними методами збору фактичних даних були діагностичні методики, які пропонувались дітям на початку навчального року, а саме: методика щодо виявлення домінування пізнавального або ігрового мотиву дитини (Н.Й. Гуткіна), “Бесіда про школу” (Т.А. Нежнова), “Малюнок школи”.

При повторному вивченні мотиву, що домінує, виявилось, що пізнавальний мотив домінує у 83 % дітей експериментальної групи та в 64 % дітей контрольної групи. Ігровий мотив домінує в 17 % дітей експериментальної групи та в 36 % дітей контрольної групи.

Таблиця 1. Результати діагностики домінування мотивів (контрольний експеримент) (%)

Групи \ Мотиви	Домінування мотивів
	пізнавальний	ігровий
Експериментальна група	83	17
Контрольна група	64	36

 

Наступним етапом дослідження була “Бесіда про школу”. Розмову з дітьми починали зі встановлення довірливих стосунків, пропонувалось роздивитись кімнату, іграшки, тільки після цього відбувалась бесіда.

На запитання “Чи бажаєш ти піти до школи?” 50 % дітей експериментальної групи та 43 % дітей контрольної групи відповіли позитивно, але варто зазначити, що 50 % дітей експериментальної групи та 57 % дітей контрольної групи ще не визначились. Зміст позитивного ставлення до школи в дітей різний. Ці діти (50 % дітей експериментальної групи та 57 % дітей контрольної групи) зуміли виокремити відповідні особливості організації шкільного життя, навчальної діяльності, у них формуються пізнавальні мотиви. Можна відмітити, що діти, які дають такі відповіді, уже майже здійснили психологічний перехід із дитячого закладу до школи, оскільки міркують із позиції школярів. Частина дітей (50 %) експериментальної та контрольної (43 %) груп ще перебувають в стані цього переходу, їх приваблює поки що зовнішні атрибути шкільного життя. На запитання “Що подобається в школі, чим приваблює?” 50 % дітей експериментальної та 43 % контрольної груп надають перевагу суто шкільним предметам, яких не було в дитячому садку.

Деякі діти експериментальної (50 %) групи та контрольної (57 %) групи вважають, що добре і в дитячому садку, і в школі. Є поодинокі випадки (17 % дітей експериментальної групи та 14 % дітей контрольної групи), коли діти обирають заняття, які не мають ставлення до школи, вважають що краще в дитячому садку.

За результатами експерименту: 42 % дітей експериментальної групи та 36 % дітей контрольної групи мають достатній рівень, тобто в дітей сформована шкільно-навчальна орієнтація та позитивне ставлення до школи (внутрішня позиція школяра досить сформована). 42 % дітей експериментальної групи та 43 % дітей контрольної групи мають початковий рівень – інтерес дитини переважно до зовнішньої атрибутики шкільного життя, початкова стадія формування внутрішньої позиції школяра. У деяких дітей експериментальної групи (16 %) та контрольної групи (21 %) низький рівень – дитина не проявляє інтересу до школи.

Зробимо висновок – рівень сформованості внутрішньої позиції школяра, позитивне ставлення до школи та навчання в порівнянні з констатуючим експериментом в експериментальної групи підвищився на 34 %, а в контрольній групі на 29 %. Початковий рівень сформованості внутрішньої позиції експериментальної групи на 8 %, у контрольній групі на 14 % понизився, це обумовлено тим, що в деяких дітей рівень сформованості внутрішньої позиції підвищився. Низький рівень понизився в експериментальній групі на 26 % в контрольній групі на 15 %. Для визначення позитивного ставлення дітей до школи ми провели тест “Малюнок школи”.

Коли дитина закінчує малювати, їй ставлять запитання стосовно намальованого. Критеріями ставлення до школи та навчання є такі показники: кольорова гама; лінія та характер малюнка; сюжет малюнка.

Результати проведеного дослідження свідчать: у 75 % дітей експериментальної групи та 64 % дітей контрольної групи – малюнки та пояснення дітей указують на емоційно позитивне ставлення до школи й навчання, діти готові до прийняття навчальних завдань і взаємодії з учителем. 25 % дітей експериментальної та 36 % дітей контрольної групи – це діти, у яких є деяка тривога з приводу навчання в школі. Дітей, у яких би був яскраво виражений страх перед школою, – 0 % в обох групах.

Отже, у більшості дітей експериментальної групи (75 %) та контрольної групи (64 %) сформоване позитивне ставлення до школи, вони готові до шкільного навчання.

Однак із деякими дітьми з експериментальної (25 %) та контрольної (36 %) груп необхідно продовжувати проводити  роботу з розширення їхніх знань та уявлень про шкільно-навчальну дійсність, формувати позитивне ставлення до вчителя й однолітків, провести роботу з батьками з приводу формування позитивного ставлення до школи та навчальної діяльності.

З метою формування позитивного ставлення дітей до школи бажано проводити такі заходи: бесіди про школу; корекційно-розвивальні заняття, що допомагають правильно й вчасно сформувати в старших дошкільників позитивне ставлення до школи; ігри на формування навичок навчальної діяльності.

З метою формування в дітей позитивного ставлення до школи можна рекомендувати:

• бесіди про школу, формувати позитивне ставлення до вчителя й однолітків;

• ігри з формування навичок навчальної діяльності;

• роботу з батьками з приводу позитивного ставлення до школи й навчальної діяльності;

• роботу з вихователями та учителями з формування нових психологічних якостей дитини;

• психологам, вихователям у роботі з дітьми використовувати діагностичні методики для виявлення позитивного ставлення до школи: “Навчальна мотивація” автор М.Р. Гінзбург; “Малюнок школи” автор Т. Нежнова; методика щодо вивчення домінування пізнавального чи ігрового мотивів у потребово-афективній сфері дитини (розроблено Н.Й. Гуткіною); бесіда щодо виявлення внутрішньої позиції школяра (розроблено Н.Й. Гуткіною).

 

 

 

 

Висновки

На сучасному етапі переходу закладів освіти на навчання дітей з шестирічного віку особливого значення набуває забезпечення їхньої готовності до школи. За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання в школі можливе лише за умови, що на момент вступу дитина набула відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку.

Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім'ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

Підготовка до школи передбачає загальну і спеціальну підготовку. Перша – це фізична, інтелектуальна, особистісно-вольова готовність, а друга – готовність включатися у засвоєння предметних знань, умінь і навичок. Сама ж готовність дитини до навчання в школі розглядається як інтегративний результат цих напрямків діяльності, що складається у неї на завершення дошкільного дитинства і сприяє до умов і вимог шкільного навчання.

Одним із обов'язків сім'ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання.