Психологічні особливості розвитку зображувальної діяльності дітей дошкільного віку

Експеримент об'єктивніший метод дослідження, ніж спостереження, оскільки його методика містить чіткі  критерії фіксації та обробки даних. Однак він потребує тривалішої й ретельнішої підготовки. Значно простіший аналіз протоколу експерименту, адже його вибудовують відповідно до заданої методикою послідовності. Аналіз психологічних фактів і явищ може бути виражений у цифрових показниках [30].

Залежно від завдань  і умов проведення розрізняють природний експеримент (здійснюється у межах навчального процесу і є поширеним) і лабораторний (відбувається у спеціально створених умовах). Залежно від часу проведення експеримент може бути короткочасним і тривалим. За метою дослідження розрізняють констатуючий (виявлення стану досліджуваного явища), формуючий (перетворення досліджуваного явища) і контрольний (аналіз ефективності запропонованої системи психологічних впливів) експерименти [12].

Ефективність використання експериментальних методів у психологічному дослідженні залежить від якості теоретичного аналізу і вивчення масової практики, чіткого формулювання дослідницького апарату: мети, завдання, гіпотези та ін. Не менш важливо заздалегідь визначити конкретну кількість експериментальних об'єктів, тривалість експерименту та способи одержання необхідної інформації на кожному його етапі. Цінність даних залежить від ретельності виконання програми експериментальної роботи, від поєднання його з іншими методами. Дбаючи про достовірність експериментальних даних, дослідник повинен дотримуватися інструкції експерименту, послідовності виконання завдань, уважно фіксувати особливості реакцій дітей і вихователя, уміти налагодити з ними контакт, володіти способами статистичної обробки фактів тощо [10].

Отже, наш емпіричний експеримент включав в себе такі стадії:

1. Підготовча – узгодження часу проведення та визначення виборчої сукупності досліджуваної групи, бесіда з вихователем.
2. Власне експеримент – на плановому занятті з малювання дітям було запропоновано намалювати малюнок на вільну тему. Перед початком заняття на робочих столах дітей лежали однакові аркуші паперу формату А4 та кольорові олівці 6 кольорів (червоний, жовтий, зелений, синій, коричневий, чорний).

Інструкція для проведення експерименту:

«Діти! Перед вами листи  паперу і олівці. Намалюйте все, що ви захочете.

Коли закінчите, то принесіть  будь-ласка мені ваші малюночки»

Орієнтовний час виконання  малюнку – 20-25 хв.

3. аналіз і інтерпретація отриманих даних.

Аналіз продуктів діяльності дитини часто є елементом емпіричного експерименту. Цей метод традиційно використовують у вивченні індивідуальних особливостей дітей, їхніх інтересів і нахилів, ставлення до продуктивних видів діяльності [5].

Діяльність дитини дошкільного віку є різноманітною. В нашому дослідженні ми аналізували такий продукт зображувальної діяльності дитини як малюнок.

Як і під час використання інших методів дослідження, перед  вивченням продуктів діяльності дитини слід заздалегідь продумати  його мету, відповідно до якої розробляються критерії оцінювання продукту діяльності дітей.

Для всіх дітей експериментальної  групи створюють однакові умови (однакові матеріали: папір, фарби, олівці; усамітнене місце та певний час для  самостійної діяльності). Дослідник має потурбуватися про мотивацію кожної дитини на одержання продуктивного результату, стежити, щоб діти працювали самостійно. Для нього неприпустиме втручання у процес створення продукту, оскільки це може обмежити свободу самовияву дитини [25].

Використання методу вивчення продуктів діяльності дає змогу дослідникові зібрати за короткий час багатий фактичний матеріал, який характеризує особливості світосприйняття, емоційних станів, стилю самореалізації дитини чи групи дітей. Неодноразово повторюючи його, дослідник наблизиться до об'єктивних висновків щодо закономірності отриманих даних, природності виявів стану дитини тощо.

Однак, незважаючи на безперечну ефективність цього методу, його використання пов'язане з певними обмеженнями: він придатний на етапі оволодіння дитиною певними видами діяльності. Аналіз даних іноді потребує спеціально розроблених схем, що залежить від уміння дослідника виокремити всі особливості створеного продукту. Не завжди досліднику вдається уникнути суб'єктивізму, наприклад, при оцінюванні оригінальності дитячого витвору [6].

Відповідно до завдань  емпіричного дослідження малюнки  дітей були проаналізовані як продукти зображувальної діяльності дітей відповідно до таких критеріїв:

1. гендерні особливості, стереотипності елементів та найпопулярніша тематика малюнків (Бланк обробки даних – Додаток 2, табл. 2)

2. відповідності малюнків дітей віковим критеріям рівня їх зображувальної діяльності. (Бланк обробки даних – Додаток 2, табл.3).

За основу наведених  критерії бралися дослідження таких вчених: періодизація розвитку зображувальної діяльності - К. Річчі, вікові показники зображувальної діяльності та проблема стереотипності дитячих малюнків - В. Мухіної та Н. Семаго, аналіз зображення людини залежно від віку дитини - Й. Шванцари (Додаток 4).

Також для уточнення  і доповнення експериментальних  даних використовувалась бесіда з вихователем досліджуваної  групи. Метою бесіди було встановити тематику та зміст останніх занять та особливості навчальної програми з малювання для середньої  групи дитячого дошкільного закладу. Співставивши дані бесіди та отримані малюнки дітей в ході дослідження можна говорити про частоту використання дітьми стереотипних елементів в своїх малюнках.

Отже, специфіка дошкільного  віку полягає в тому, що всі психічні процеси дуже рухливі і пластичні, а розвиток потенційних можливостей дитини переважно залежить від того, які умови для цього розвитку їй створюють. Тому, визначаючи індивідуальні особливості дитини дошкільного віку, переважно потрібно мати на увазі її нахили, що є основою подальшого розвитку здібностей. Ця специфіка не дозволяє вважати результати дослідження стійкими і такими, які визначають долю дитини. Будь-яке досягнення дитини дошкільного віку на кожному етапі її розвитку є проміжним і служить лише підставою для вибору методів і технологій для індивідуальної роботи.

 

2.3. Аналіз результатів  дослідження

 

2.3.1. Особливості  процесу малювання дітей

 

Проаналізуємо дані, що характеризують особливості процесу малювання  дошкільників.

В результаті спостереження  за процесом малювання досліджуваної групи відповідно до розроблених критеріїв була встановлена належність дітей до двох типів процесу зображувальної діяльності: сюжетно-рольової («комунікатори») і зосередженої на зображенні («візуалізатори») (Додаток 6).

Діти, що відрізняються активністю мовних проявів та невербальних засобів в процесі малювання схильні до сюжетно-ігрового типу малювання. Малюнок для них лише опора для розгортання розповіді, тому він більш схематичний, спрощений, зображення не деталізуються, найважливіше в ньому – сюжет. Приклад такого малюнку – Додаток 5, рис. 2.

Діти, що тихо і зосереджено  малюють, піклуються про якість зображуваних предметів, декорують їх, малюють  більш деталізовано, навіть меншою є кількість зображуваних предметів  відносяться до «візуалізаторів», тобто вони в процесі малювання зосереджені на зображенні. Приклад такого малюнку – Додаток 5, рис. 1.

Отримані дані спостереження  за процесом малювання дітей подамо у вигляді гістограми (рис.2.1):

Рис.21. Співвідношення складу досліджуваної групи за типом процесу малювання.

Отже, більша частина  досліджуваної групи відноситься  до «комунікаторів» (72%), що є підтвердженням вікових особливостей психічного розвитку дітей досліджуваної групи (4-5 років), а саме – ролі в ньому ігрової діяльності. Заняття процесом малювання для таких дітей сприяє активному розвитку творчої уяви і зв’язного мовлення.

Дітей, що зосереджені  на зображені у процесі малювання («візуалізаторів») значно менше – 28%, але якість їх малюнків і рівень розвитку образотворчої діяльності є вищими.

 

2.3.2. Специфіка  тематики дитячих малюнків

 

Постановка в завдання дітям тематики вільного малюнка  дала змогу дослідити такі проблеми як

гендерні особливості  вибору теми малюнку,

стереотипність та рівень творчого підходу,

визначити найпопулярніші теми.

Результати аналізу  малюнків наведено в Додатку 7.

Різниця у  вихованні хлопчиків і дівчаток є первинним механізмом диференціації  гендерних ролей. Гендер-соціально-психологічна характеристика, набута у процесі соціалізації, яка формує людину як чоловіка чи жінку і значною мірою визначається особливостями традицій, культури, звичаєвості, виховання, соціальними очікуваннями. Паралельна діяльність дитини в сім’ї є когнітивно-емоційним містком між особою та вимогами соціального оточення, а також зразками поведінки, що демонструє оточення. Статевотипізоване спілкування батьків у поєднанні у поєднанні з ідентифікацією з одностатевими однолітками посилюють відмінність уподобань хлопчиків і дівчаток. Сім’я є первинним, проте не єдиним агентом гендерної соціалізації. Її здійснюють також дитячі освітні заклади, однолітки, ЗМІ [27].

В результаті проведеного дослідження хлопчики намалювали машини, літаки, кораблі, війну, а дівчатка — принцес, квіти, маленьких  тварин, узори. Декілька дітей зобразили теми, що є однаково характерними для дітей обох статей: людинку не визначаючи стать чи свою сім’ю, дерева, казкові герої.

Отримані  дані наведено в гістограмі (рис. 2.2):

Рис.2.2. Гендерні особливості тематики дитячих малюнків.

Отже, проаналізувавши  результати емпіричного дослідження  можна говорити про те, що тематика дитячих малюнків обумовлена приналежністю  до певної статі і відповідною  ідентифікацією.

В сучасній методиці розвитку зображувальної дітей дошкільного віку не закінченою залишається дискусія дослідників щодо впливу стереотипів дорослого світу на динаміку і характер сюжетів дитячих малюнків.

Існує точка  зору (її дотримуються в основному  художники), що до певного віку (12–13 років), взагалі не потрібно ні в що втручатися, та і пізніше можна «правити» лише техніку. Це стосується в першу чергу художньо обдарованих дітей [16].

Але навчання в дитячому садку направлене на середню  дитину. Через це не можна вважати, що дитина при навчанні малюванню отримує негативний вплив. Для розвитку малюнка дитини необхідно і привласнення культури, носіями якої є дорослі [32].

Разом з цим  в розвитку образотворчої діяльності спостерігається і процес «нормативної стереотипізації». «Закріплення графічних  образів, перетворення їх в шаблони представляють велику небезпеку для розвитку дитячого малювання. Якщо не стежити за цим процесом, дитина може так і не навчитися малювати нічого, окрім декількох засвоєних ним схем певних предметів. У завдання навчання входить руйнування застиглих шаблонів» [24].

Таким чином, можна говорити про наявність  двох протилежних тенденцій —  розвиток власних графічних образів  і використання графічних шаблонів.

Аналізуючи  отримані зображення дітей в ході експериментального дослідження та результат бесіди з вихователем щодо програми та тематики на останніх заняттях з малювання (Додаток 3) можна побачити стандартні предмети, малювати які діти навчилися на цих заняттях.

В таблиці 2.2. наведено основні елементи малюнків:

Табл.2.2.

Елементи малюнків дітей.

Елемент малюнка	Кількість дітей, що його використала	Процентний  показник
трава	16	64%
сонечко	10	40%
людина	10	40%
квітка	8	32%
хмари	7	28%
машинка	5	20%
тварини	5	20%
доріжка	4	16%
дерево	3	12%
будинок	3	12%
Казкові герої  та герої з мультфільмів	3	12%
Інша техніка	3	12%
Фрукти овочі	1	4%
Море	1	4%
мисочка	1	4%