Індивідуальні особливості пам'яті

Пам'ять є одним з  найважливіших факторів надійності роботи людини-оператора. Зберігаючи досвід, набутий раніше у процесі навчання, і забезпечуючи можливість сприйняття і зберігання поточної інформації, пам'ять стає необхідною основою  функціонування всіх інших форм психічної  активності оператора: його перцептивних і розумових процесів, емоційних і вольових властивостей, здатності до прогнозування результатів керованих технічних процесів. Основними властивостями пам'яті, обумовлюючими її надійність в структурі операторської діяльності:

- Зміст, що відображають  конкретний характер знань, кодів,  еталонів, правил декорування, мотиваційних  установок інструкцій, що зберігаються  в довготривалій пам'яті оператора;

- Обсяг, що виражають  кількість знань, образів об'єктів,  який оператор здатний зберігати  в межах своєї довгострокової  і короткочасної пам'яті;

- Пропускна здатність,  характеризується кількістю інформації, яка сприймається і відтворюється  оператором в одиницю часу;

- Міцність, що характеризує  здатність до тривалого збереження  оператором сприйнятої інформації;

- Перешкодостійкість, як  здатність пам'яті оператора до  безпомилкової переробці сприйманої  інформації в умовах дії різного  роду перешкод;

- Динамічність - здатність  до швидкісної переробки інформації, перебудові дій в умовах, що  змінюються, до оперативного самоконтролю;

- Готовність пам'яті, що  забезпечує здатність до своєчасного  відтворення інформації в заданому  обсязі і адекватними способами. [1,85].

Таким чином, надійність пам'яті  можна визначити як її здатність  до повного, безпомилкового і своєчасного  відтворення інформації оператором в його вербальних звітах, інструкціях, практичних діях з управління системою.

Як і в структурі  будь-якої людської діяльності, пам'ять  у діяльності оператора виступає в ролі базової функціональної системи. Пам'ять завжди включена в операційну структуру дій оператора, опосередковуючи  ефективність сприйняття і впізнання  сигналів, прийняття рішень та організації  адекватних керуючих рухів. Ефективність сприйняття і декодування знаків оператором зазвичай встановлюється через  їх відтворення, тобто у зв'язку з мнеміними процесами. Пам'ять виконує продуктивні функції в операторській діяльності, тому вона не тільки зберігає сформовані при сприйнятті образи об'єктів, але є активним учасником самого процесу формування таких образів, оскільки, як це було показано нами вище, відбір вхідної інформації і формування конкретних образів відбувається на основі використання еталонів довготривалої пам'яті суб'єкта.

Як і у всякій діяльності, в діяльності оператора пам'ять проявляється в мимовільній і довільній формах, мимовільна п'ямять органічно включена в операційний склад дій оператора, направлених на рішення пізнавальних або практичних завдань. Вона здійснює видачу необхідних елементів раніше засвоєних знань у ході вирішення оперативних завдань, бере участь у фіксації проміжних і кінцевих результатів діяльності. Цю пам'ять можна розглянути як інтегративний механізм, включений у функціональну систему будь-якої дії і підлеглих рішенням пізнавальних і практичних завдань.

Довільна пам'ять оператора  проявляється в навмисному запам'ятовуванні, заучуванні кодів знаків, правил декодування, інструкцій, схем в умовах навчання і практичної діяльності. Довільна пам'ять виступає як система операцій, спрямованих на закріплення і відтворення об'єктів в заданому обсязі і певної послідовності. Вона пов'язана з свідомо-вольовою саморегуляцією діяльності, у зв'язку з чим довільна пам'ять може показувати високу ефективність у складних умовах роботи в умовах стомлення, наявність перешкод та ін.. Продуктивності довільна пам'ять може досягати 100% за наявності таких умов, як чітка постановка мнемічної мети самим суб'єктом, смислова обробка, систематизація матеріалу при засвоєнні, повторення, свідомої самоконтроль та ин.. Завдяки цього здійснюється активне перекодування прийнятої інформації, зменшення кількості об'єктів за допомогою їх об'єднання в групи за певними параметрами, систематизація, провідна до зменшення кількості запам'ятовуються об'єктів і підвищує ефективності пам'яті оператора .

Таб. 1. Показники відтворення й дізнавання при довільному і мимовільному запам'ятовуванні

Довільна та мимовільна форми  пам'яті постійно взаємодіють в  діяльності оператора, доповнюючи і  переходячи одна в іншу у зв'язку з характером розв'язуваних завдань. Так, мимовільне запам'ятовування матеріалу може супроводжуватися його подальшим довільним відтворенням, пригадуванням, наприклад, на звітах, іспитах, коли суб'єкт повинен відтворити не весь обсяг матеріалу, а відібрати певну його частину відповідно до поставлених питаннь. Створилася практична ситуація може стимулювати мимовільне відтворення знань, навмисно завчених оператором в процесі навчання. Міцність, осмисленість і систематизація засвоєних значень забезпечує готовність пам'яті оператора до відтворення, до використання у вирішенні різних завдань.

При раціональному управлінні роботи пам'яті вона може показувати рівну ефективність в її обох формах. Так, за деякими експериментальними даними при однаковому ступені засвоєння  матеріалу істотних відмінностей між  безпосереднім і відстроченим, довільним  і мимовільним відтворенням і  дізнаванням не спостерігається (табл. 1)

Зазначені особливості мимовільної  та довільної пам'яті оператора  спостерігаються також при прояві цих форм в умовах короткочасного та довготривалого запам'ятовування.

Інженерно-психологічні дослідження  роботи оператора, що протікає в жорстких часових режимах, стимулювали вивчення часових аспектів пам'яті, що представляють  особливий інтерес при аналізі  операторської діяльності. На цій  основі пам'ять була розділена на два види: короткочасну і довготривалу. Короткочасна пам'ять, у свою чергу, розділена тепер ще на два підвиди, що відображають різні етапи перетворення вхідної інформації: сенсорну і оперативну. Вивчення функціональних механізмів цих  видів пам'яті і їх взаємодії  приділяється дуже велика увага у  вітчизняній і зарубіжній психології, т.я. вони виконують найважливішу роль в діяльності операторів АСУ, протікає в швидкісних режимах з великим інформаційним навантаженням на нервово-психологічні процеси. Функціональну роль зазначених видів пам'яті може бути коротко охарактеризована наступним чином.

1.Довготривала пам'ять (ДП) зберігає протягом тривалого часу (дні, місяці, роки) системи образів і понять, стереотипи рухів, навички, еталони,

мотиваційні установки, засвоєні оператором.

2.Сенсорна пам'ять (СП), зокрема, зорова характеризується як нетривале зберігання сліду стимулу на сенсорному вході людини. Так, зорова короткочасна пам'ять (ЗКП) - це пам'ять сітківки ока, яка зберігає зоровий слід стимулу в межах до 1 секунди. Тут виробляється первинна переробка інформації (фіксація, відбір).

3.Оперативна короткочасна пам'ять (ОКП) здійснює введення і вилучення інформації з ДП оператора. Прийнята ззовні або витягнута з ДП інформація зберігається в межах ОКП деякий час (хвилини), необхідний для вирішення поточних оперативних завдань, наприклад, задач пошуку сигналів на інформаційних моделях, впізнання, ідентифікації, слідкування.

Ці види пам'яті утворюють  три різних рівня її функціонування, постійно взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою. Будучи постійно включеними в структуру операторської діяльності і взаємодіючи з усіма її структурними компонентами, вони утворюють єдину систему регуляції діяльності в часі. [3,85].

Наявні на сьогодні дані про обсяг і пропускної спроможності цих рівнів пам'яті можна представити  таким чином (див. таб.2).

Таб.2 Загальні характеристики обсягу і пропускної здатності довготривалої  пам'яті і оперативної короткочасної  пам'яті

Загальний обсяг довготривалої  пам'яті оператора, включаючий весь його попередній досвід, не може бути розкритий в експерименті. Теоретично він представляється дуже великим, переважаючим обсяг постійної пам'яті комп'ютерів, і обчислюється приблизною величиною 1010 - 1015 біт. Час зберігання інформації в ДП практично не обмежена. Оскільки ДП допомогою оперативної КП здійснює постійний зв'язок з усіма іншими компонентами діяльності людини-оператора в процесі вирішення завдань, то реальний час її роботи дорівнює сумі тимчасових інтервалів всіх операцій, що утворюють дану діяльність: ТДП = t₁, t₂, ... t_n. Обсяг зорової (іконічної) КП дорівнює величині, що лежить в межах від 12 до 36 стимулів. ЗКП функціонує як інерція зорових образів сітківки ока і триває від 0,250 до 1,0 сек, зберігаючи вказаний обсяг стимулів. За цей час відбувається сканування (зчитування) інформації з ЗКП і передача її через блок фільтра в область оперативної КП. У процесі цих перетворень частина інформації в ЗКП стирається і частина поступає на подальші етапи переробки. Об'єм оперативної КП обчислюється кількістю знаків, відтворюваних після одноразового їх пред'явлення. За даними Дж. Міллера та ін. обсяг ОКП обмежений величиною 7 ± 2, тобто людина при одноразовому сприйнятті ряду символів здатний запам'ятати від 5 до 9 одиниць, що містять при цьому від 9 до 50 біт інформації, що пояснюється здатністю людини до логічних перетворенням інформації. Оскільки обсяг ДП заповнюється через канал оперативної КП, то при заучуванні на кожне повторення також доводиться кількість символів в межах 7 ± 2, що підтверджує дані про пропускну здатність КП. Ці дані дозволяють зробити загальні рекомендації щодо умов ефективності оперативної КП оператора:

- Пред'являти для сприйняття  одночасно не більше 7-8 об'єктів  або їх комплексів,

- Забезпечити логічну  раціональну компоновку сигналів  на інформаційних моделях;

- Формувати в оператора  раціональні прийоми перекодування  сигналів.

Процес зберігання інформації в пам'яті динамічний, він не зводиться до механічного запам’ятовування. Збережена в пам'яті інформація піддається складним кількісним і якісним перетворенням в інтервалі між її прийомом на сенсорному вході і відповідними діями оператора. Ефективність зберігання інформації пов'язана з притаманними пам'яті процесами консолідації (закріплення) слідів, їх стирання, гальмування, інтерференції і перенесення. Ці процеси властиві всім функціональним рівням пам'яті: довготривалої, сенсорної і короткочасної оперативної, але проявляються специфічно на кожному з них. Для забезпечення ефективної роботи пам'яті необхідний облік цілої системи об'єктивних і суб'єктивних факторів, що сприяють консолідації мнемічних слідів, зниження репродуктивної інтерференції і забезпечують позитивний перенос елементів минулого досвіду в процес формування нових образів, впізнання і декодування сигналів, прийняття правильних рішень, здійснення дій. Можна виділити дві основні групи факторів, що визначають ефективність пам'яті оператора:

До 1 групі чинників слід віднести об'єктивні умови стимуляції і організації діяльності оператора: кількість пропонованої інформації в символах і дв.од. (Бітах), час експозиції знаків, їх компонування на інформаційних табло, складність конфігурації знаків, яскравість і контрастність сигналів, наявність і характер перешкод, міра труднощі розв'язуваних оперативних завдань і ін..

2-я група факторів пов'язана  з суб'єктивними особливостями  діяльності людини-оператора: наявність  необхідних знань і навичок  в обсязі довготривалої пам'яті, рівень сформованності прийомів декодування, смислової переробки інформації в короткочасній пам'яті, типологічні властивості нервової системи, що впливають на динамічність пам'яті та ін..

Далеко не всі з зазначених факторів отримали достатню розкриття  в експериментальних дослідженнях. Однак саме в знанні цих факторів і умінні ними управляти полягає  основна умова забезпечення ефективної роботи пам'яті оператора, а разом  з тим і забезпечення надійності пам'яті в структурі операторської  діяльності. Залежно від обставин, що складаються функціональні механізми  пам'яті можуть надавати і позитивний, і негативний вплив на процес переробки інформації оператором і кінцевий ефект всієї діяльності. Освіта міцних слідів пам'яті в процесі засвоєння знань і подальша консолідація цих слідів сприяє їх більш тривалому зберіганню і перешкоджає стиранню, в основі якого лежить узагальнююче гальмування. Таке гальмування в корі мозку наступає тим швидше, чим слабкіше слід пам'яті і чим рідше засвоєне знання повторюється і застосовується в практиці. Міцність та тривалість зберігання слідів сприяє позитивному переносу, який забезпечує використання раніше засвоєних знань і навичок в інших аналогічних ситуаціях. Перенесенню сприяє розуміння не тільки зовнішніх рис подібності об'єктів, але і в особливій мірі виявлення подібності явищ по суті, виявлення загальних принципів їх організації, загальних закономірностей протікання. Міцність еталонів, які зберігаються в ДП, підвищує надійність КП оператора при опрацюванні інформації в ускладнених умовах. Так, у ряді інженерно-психологічних досліджень була відзначена здатність оператора відновлювати частково зруйновані знаки при їх упізнанні. Випробовувані показали здатність відновлення більше половини перекручених знаків, що з'являлися у випадковому порядку серед правильних знаків. [8,315].