Індивідуальні особливості пам'яті

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП                                                                                                         3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРО ПАМЯТЬ, ВИДИ ПАМЯТІ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

1. Поняття про пам'ять та її основні функції                                       5
2. Види пам'яті та їх особливості                                                        6

Висновки до розділу 1                                                                             11

РОЗДІЛ 2. ПАМ'ЯТЬ ЯК БАЗОВА ФУНКЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА В СТРУКТУРІ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

2.1. Пам'ять як багаторівнева  система                                                   12

2.2. Пам'ять і регуляція  діяльності                                                         15

2.3 Пам'ять і прогнозування                                                                   20

Висновки до розділу 2                                                                             26

РОЗДІЛ 3. ПАМ'ЯТЬ ЯК ФАКТОР НАДІЙНОСТІ ОПЕРАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ                                                                                                     27

Висновки до розділу 3                                                                              44

ВИСНОВКИ                                                                                           45

СПИСОК ДЖЕРЕЛ                                                                                  47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

Пам'ять є одним з  найважливіших форм психічної регуляції  діяльності, основою видового та індивідуального  поведінки. Зберігаючи набутий досвід і забезпечуючи можливість його подальшого використання, пам'ять виконує продуктивну  роль у здійсненні всіх інших форм психічної діяльності людини: її пізнавальних, вольових емоційних процесів до прогнозування  майбутніх подій. Пам'ять - один із самих  складних і достатньо вивчених процесів включає фази фіксації, зберігання і витяг поступаючої інформації.

Обьект. Обьектом даного дослідження являється вивчення індивідуальних особливостей пам'яті

Предмет. Предметом є індивідуальні  особливості пам'яті.

Завдання:

1. Оцінити і виявити  індивідуальні особливості пам'яті

2. встановити чи існує  закономірність між хорошою пам'яттю  і високим інтелектом

3. виявити загальний рівень  інтелектуального розвитку та  організації ефективної роботи  на прикладі операторської діяльності - для оцінки їх здібностей.

Актуальність. Дослідження  даної проблеми є важливою і необхідною умовою для осмислювання самого процесу  пам'яті. Т.к. пам'ять є найважливішою визначальною характеристикою психічного життя особистості. Роль пам'яті не може бути зведена до фіксації того, що "було в минулому". Ніяке актуальне дію немислимо поза процесів пам'яті, бо перебіг будь-якого, нехай навіть самого елементарного психологічного акту обов'язково передбачає утримання кожного даного його елемента для зчеплення з наступним.

Мета роботи – аналіз і систематизація результатів досліджень пам'яті, виявити індивідуальні особливості пам'яті та встановити їх зв'язок з інтелектуальними здібностями.

Висновок. Обробка даних  показує, що пам'ять людей принципово відрізняється, ці відмінності і  є тими самими індивідуальними особливостями  про які було сказано вище. Дане дослідження зорової та слухової оперативної пам'яті випробовуваних показує, що одним людям краще  запам'ятовувати матеріал спираючись на зорові образи. У інших переважає  слухове сприйняття і акустичні  образи їм краще один раз почути, ніж декілька раз побачити. Конкретніше  ж, що стосується дослідження в даній  групі показники у методиці на оперативне слухове запам'ятовування більш високі, ніж на оперативне зорове запам'ятовування. Т.е індивідуальною особливістю пам'яті якими по собі є важливою характеристикою пам'яті і, як правило, вони обумовлюються не скільки вродженими особливостями, і скоріше багато в чому залежить від рівня їх тренування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Поняття про пам'ять, види пам'яті та її основні функції

 

 

 

1.  Поняття про пам'ять та її основні функції.

 

 

 

Пам'ять – це один із пізнавальних психічних процесів людини, завдяки  якому вона зберігає та відтворює  свій   життєвий досвід.

У сучасній психології пам'ять  розуміється як пізнавальний психічний  процес закріплення, збереження та відтворення  людиною її минулого досвіду. Образи пам'яті називають уявленнями. Це – образи конкретних об’єктів чи явищ, а також поняття, які людина сприймала  у минулому. Будучи пізнавальним психічним  процесом, пам'ять забезпечує об'єднання  всіх пізнавальних, емоційних та вольових процесів, психічних станів та властивостей людини. Це забезпечується наступними функціями памяті:

• Накопичення індивідуального досвіду. Без нього неможливим було б постійне ускладнення поведінки людини, накопичення знань, умінь та навичок, а отже, психічний розвиток. Усі відчуття та сприйняття, все пережите зникало б безслідно і людина завжди б знаходилася у стані новонародженого.
• Забезпечення зв’язку з минулим. Завдяки пам'яті індивід у формі знання засвоює досягнення попередніх поколінь. Таким чином людська пам'ять встановлює зв'язок між минулим, теперішнім і майбутнім. Втрачаючи пам'ять, людина вистачає і своє минуле.
• Забезпечення перебігу психічних процесів та станів. Навіть найелементарніший психічний процес та стан обов’язково передбачає тимчасове збереження окремого його стану для «приєднання до наступного».
• Забезпечення єдності та цілісності людської особистості. В пам'яті зберігається, опрацьовується та синтезується інформація зі всіх рівнів людської психіки: індивідуального, індивідного, особистісного. Сталість наших уявлень про себе у конкретний момент часу підтримується саме пам’яттю. Якщо пам'ять порушується про себе, і навпаки, патологічні зміни особистості майже завжди супроводжуються порушенням пам'яті.
• Захист особистості від інформаційного перевантаження, неактуальної інформації, травмуючи переживань. Цю функцію виконує забуття, один з процесів пам'яті, який органічно пов'язаний з формуванням досвіду особистості. Все те, що неважливе і непотрібне, людина має з часом забуття. Забуванню підлягає також неактуальна і помилкова інформація, неприємні і важкі емоційні переживання тощо. З огляду на це, забування виконує позитивну роль в житті людини.

 

 

 

2. Види пам'яті та їх особливості.

 

 

 

Існує кілька підстав для  класифікації видів людської пам'яті. У першому випадку виділяють  миттєву, короткочасну, оперативну, довгострокову  і генетичну пам'ять. У другому випадку говорять про рухову, зорову, слухову, нюхову, дотикову, емоційну та інші види пам'яті. (Рис.1.1)

Миттєвою, або іконічною, називають найкоротшу за часом збереження інформації пам'ять, здатну утримувати точну і повну картину сприйнятого органами почуттів лише в момент сприйняття.

Короткочасна пам'ять  це спосіб зберігання інформації протягом короткого проміжку часу. У короткочасної пам'яті зберігається не повний, а лише узагальнений образ сприйнятого, його найважливіші елементи. Ця пам'ять працює без попередньої свідомої установки на запам'ятовування, але зате з установкою на наступне відтворення матеріалу. Короткочасну пам'ять характеризує такий показник, як обсяг. Він в середньому дорівнює від 5 до 9 одиниць інформації і визначається за кількістю одиниць інформації, яку людина спроможна точно відтворити через кілька десятків секунд після одноразового пред'явлення йому цієї інформації.[6,255].

 

 

 

 

Рис.1.1 Класифікація основних видів пам'яті

 

Оперативною називають пам'ять, розраховану на зберігання інформації протягом певного, заздалегідь заданого терміну, в діапазоні від декількох секунд до декількох днів. Термін зберігання відомостей цієї пам'яті визначається завданням, що встала перед людиною, і розрахований лише на вирішення даної задачі. Після цього інформація може зникати з оперативної пам'яті. Цей вид пам'яті за тривалістю зберігання інформації та своїми властивостями займає проміжне положення, між короткочасною і довготривалою.

Довгострокова – це пам'ять, здатна зберігати інформацію протягом тривалого, практично необмеженого терміну. Інформація, що опинилася в сховищі довготривалої пам'яті, може відтворюватися людиною скільки завгодно разів без втрати. Багаторазове і систематичне відтворення цієї інформації тільки зміцнює її сліди в довгостроковій пам'яті.

Генетичну пам'ять можна  визначити як таку, у якій інформація зберігається в генотипі, передається  і відтворюється в спадщину. Основним біологічним механізмом запам'ятовування інформації в такій пам'яті є, мутації та пов'язані з ними зміни  генних структур. Генетична пам'ять  у людини - єдина, на яку ми не можемо впливати через навчання і виховання.

Зорова пам'ять пов'язана  із збереженням і відтворенням зорових  образів. Вона надзвичайно важлива  для людей будь-яких професій, особливо для інженерів і художників. Хорошу зорову пам'ять нерідко мають люди з ейдетичним сприйняттям, здатні протягом досить тривалого часу «бачити» сприйняту картину у своїй уяві після того, як вона перестала впливати на органи чуття. У зв'язку з цим даний вид пам'яті припускає розвинену в людини здатність до уяви.

Слухова пам'ять – це гарне запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків, наприклад музичних, мовних. Вона необхідна філологам, людям, що вивчають іноземні мови, акустикам, музикантам. Особливу різновид мовної пам'яті становить словесно-логічна, яка тісно пов'язана зі словом, думкою і логікою.

Рухова пам'ять є запам'ятовування і збереження, а при необхідності і відтворення з достатньою точністю різноманітних складних рухів. Вона бере участь у формуванні рухових, зокрема  трудових і спортивних, умінь і  навичок. Удосконалення ручних рухів  людини безпосередньо пов'язане  з цим видом пам'яті.

Емоційна пам'ять – це пам'ять на переживання. Вона бере участь у роботі всіх видів пам'яті, але особливо проявляється в людських відносинах. На емоційної пам'яті безпосередньо заснована міцність запам'ятовування матеріалу: те, що в людини викликає емоційні переживання, запам'ятовується їм без особливих зусиль і на більш тривалий термін.

Дотикальна, нюхова, смакова  та інші види пам'яті особливої ​​ролі в житті людини не грають, і їх можливості в порівнянні з зорової, слуховий, рухової й емоційної пам'яттю обмежені. Їх роль в основному зводиться до задоволення біологічних потреб або потреб, пов'язаних з безпекою і самозбереженням організму.

За характером участі волі в процесах запам'ятовування і відтворення  матеріалу пам'ять ділять на мимовільну і довільну.

Мимовільне запам'ятовування не обов'язково є більш слабким, ніж  довільне, у багатьох випадках життя  воно перевершує його. Встановлено, наприклад, що краще мимоволі запам'ятовується матеріал, який є об'єктом уваги  і свідомості, виступає метою, а не кошти здійснення діяльності. Мимоволі краще запам'ятовується також матеріал, з яким пов'язана цікава і складна  розумова робота і який для людини має велике значення.

Короткочасна пам'ять  характеризує природну пам'ять людини і виявляє тенденцію до збереження протягом всього життя. Завдяки їй переробляється найбільший обсяг інформації, відразу  відсівається непотрібна і залишається  потенційно корисна. Внаслідок цього  не відбувається інформаційного перевантаження довготривалої пам'яті зайвими  відомостями, економиться час людини. Короткочасна пам'ять має велике значення для організації мислення; матеріалом останнього, як правило, стають факти, які перебувають або в  короткочасної, або у близькій до неї за своїми характеристиками оперативної  пам'яті.

Розглянемо тепер особливості  та деякі механізми роботи довготривалої  пам'яті. Ця пам'ять зазвичай починає  функціонувати не відразу після  того, як людиною був сприйнятий і запам’ятований матеріал, а через деякий час, необхідний для того, щоб людина внутрішньо змогла перемкнутися з одного процесу на інший, з запам'ятовування на відтворення. Ці два процеси не можуть відбуватися паралельно, оскільки структура їх різна, а механізми несумісні, протилежно спрямовані. [2.60].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2 Схема функціонально-временных уровней мнемической системы