Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Мая 2012 в 03:38, курсовая работа
Актуальність теми. На етапі сучасних перетворень в Україні актуальним є - вивчення етнічних стереотипів молоді, оскільки молодь це найбільш продуктивна частина суспільства. Стереотипи молодих людей є способом самопізнання і самовираження, а також формою соціального відображення дійсності. Активне формування світоглядної позиції молоді – центрального утворення її самосвідомості – здійснюється шляхом інтенсивного аналізу та прийняття індивідуального і соціального досвіду набутого в діяльності та спілкуванні. Це багаторівневий процес соціального пізнання, істотне місце в якому відіграють соціально-перцептивні компоненти, що визначають не лише способи (механізми) засвоєння соціальних знань, уявлень, але й суттєві змістові характеристики світогляду, особистісну й соціальну ідентичність
Вступ
Розділ 1. Теоретичний аналіз психологічного явища етнічного стереотипу
1.1 Поняття етнічного стереотипу……………………………………………..6
1.2 Джерела етнічних стереотипів студентів………………………………....17
1.3 Етнічні стереотипи і міжкультурне спілкування студентської молоді…28
Розділ 2. Психологічне дослідження етнічних стереотипів студентів
2.1. Психологічні методи дослідження етнічних стереотипів……………… 31
2.2. Дослідження особливостей формування етнічних стереотипів………...40
Висновки та рекомендації
Загальні висновки
Список використаних джерел
Найбільш популярним джерелом стереотипних уявлень про національні характери є так звані міжнародні анекдоти, тобто анекдоти, побудовані на шаблонному сюжеті: представники різних націй, потрапивши в одну і ту ж ситуацію, реагують на неї по-різному, відповідно до тих рис їх національної вдачі, які їм приписують на батьківщині анекдоту.
Європейські стереотипи добре видно в наступному жарті: “Рай там, де кухарі - французи, механіки - німці, поліцейські - англійці, коханці - італійці, а організовують всі швейцарці. Пекло - де кухарі англійці, поліцейські - німці, коханці - швейцарці, механіки - французи, а організовують всі італійці” (57).
Отже, одне джерело, де з обмовками і великою обережністю можна шукати національні характери, - це міжнародні жарти і анекдоти різних видів: ті, які розповідають про себе самі представники тієї або іншої культури, і ті, які створені іншими культурами. Іншим джерелом можна вважати національну класичну художню літературу. Слово класична в цьому контексті невипадково, тому що література, що має цей ранг, пройшла випробування часом: її твори заслужили визнання, вплинули на розуми і відчуття представників даного народу, даної культури (31,48).
Приведемо в приклад цитату з антифашистської казки Е. Шварца «Коли лицар Ланцелот прибув в місто, що було поневолене жорстоким Драконом, він, на свій подив, почув про доброту Дракона. По-перше, під час епідемії холери Дракон, дихнув на озеро і закип'ятив у ньому воду. По-друге, він позбавив місто від циган. "Але цигани - дуже милі люди", - здивувався Ланцелот. "Що ви! Який жах! - вигукнув архіваріус Шарлемань. - Я, правда, в житті своїм не бачив жодного цигана. Але я ще в школі проходив, що це люди страшні. Це бродяги за природою, по крові. Вони вороги будь-якої державної системи, інакше вони влаштувалися б де-небудь, а не вешталися б туди-сюди. Їх пісні позбавлені мужності, а ідеї руйнівні. Вони крадуть дітей. Вони проникають усюди". Зверніть увагу: Шарлемань сам не бачив циган, але їх погані якості не викликають у нього ніяких сумнівів. Навіть реальний Дракон кращий за міфічних циган. До речі, джерелом інформації про "циганську загрозу" був не хто інший, як сам пан Дракон (24).
Антифашистська казка Е. Шварца дуже точно фіксує зв'язок між політичним деспотизмом і расовою дискримінацією. Упередження проти "чужаків", що укорінені в суспільстві, перетворилися на норму суспільної поведінки, розділяють людей, відволікають їх увагу від корінних соціальних проблем і тим самим допомагають пануючим класам утримувати свою владу над людьми».
У сучасному світі засоби масової інформації стали могутнім чинником дії на масову свідомість і джерелом формування всіляких стереотипів, зокрема етнічних. В умовах наявності в російському товаристві об'єктивних передумов (нелегальна міграція, політична нестабільність і так далі) для виникнення нетерпимості по відношенню до представників «інших» етнокультурних і етноконфесійних груп ЗМІ грають вирішальну роль в розповсюдженні і посиленні ксенофобії (тоді як потенціал ЗМІ міг би бути з успіхом використаний в зворотному процесі - в подоланні негативних етнокультурних стереотипів і вихованні в українських громадян установок толерантності) (35).
Як показало проведене дослідження українські ЗМІ, етноконфліктогенні публікації з найбільшою періодичністю зустрічаються в розділах кримінальної хроніки, а також в аналітичних статтях, що зачіпають теми криміналу, тероризму і міграції. Продукування ксенофобії (етнофобії) найчастіше відбувається за допомогою вибіркового позначення журналістами етнічної приналежності героїв кримінальних сюжетів (вказівки на етнічність переважно «неукраїнських» злочинців), що об'єктивно сприяє формуванню в масовій свідомості представників етнічної більшості негативних етнокультурних стереотипів Інших (іноетнічних) (58).
Журналісти, слідуючи страхам, що існують в масовій свідомості українців, і фобіям, усвідомлено або мимоволі етнізують кримінальну ситуацію, мотивуючи етноконфесійними чинниками проблеми, що відбуваються в соціально-економічній і політичній сферах. Об'єктом нападок і некоректних звинувачень журналістів в негативному впливі на економічні і соціальні процеси в Україні в основному стають приїжджі трудові мігранти з країн СНД, особливо - вихідці з середньоазіатських республік. Публікації на ці теми нерідко мають характер етнічної ксенофобії, провокуючи у читацької аудиторії негативні установки по відношенню до росіян, білорусів, узбеків, корейців та ін. і взагалі іноетнічних приїжджих. У окремих публікаціях іммігранти інтерпретуються буквально як цивілізаційні вороги України і українців, що представляють для нас загрозу не тільки соціальну, економічну і політичну, але також культурну і демографічну (56,57).
Однією з типових форм трансляції негативних етнічних стереотипів і упереджених буденних типізацій є публікація інтенцій, що містять узагальнення про риси «національного» характеру або «культурних» особливостях способу життя і поведінки представників різних етнокультурних груп. Як перші, так певною мірою і другі у ряді випадків служать чинником формування ксенофобії, негативних міжетнічних установок в масовій свідомості, сприяють загостренню взаємодії етнічної більшості з представниками іноетнічних груп.
Створенню негативних етнічних образів (Чужого, Ворога) сприяють також твердження журналістів про фізичну, інтелектуальну, духовну, моральну неповноцінність тієї або іншої етнічної групи або її окремих представників, а також згадка різних етнонімів в принизливому, образливому контексті (зокрема в «етнічних» анекдотах) (58).
Як свідчить аналіз зібраних матеріалів, тиражування установок ксенофобії часто є наслідком не позиції редакції того або іншого засобу масової інформації, а етнологічної некомпетентності і професійної некоректності журналістів. Внаслідок цього конфліктогенні враження справляють не тільки статті, що містять прямо викладені інтолерантні позиції і думки (яких зафіксовано не так багато), але і цілком нейтральні за змістом тексти, в яких, проте, спосіб подачі матеріалу або окремі формулювання сприяють формуванню негативних етноконтактних установок.
Унаслідок спотвореного розуміння природи етнічності «якості окремих осіб і подій беруться за властивості всіх членів даної етнічної групи або всіх етнічно маркірованих соціальних ситуацій» (43). Таким чином, етнічна ксенофобія і расизм у суспільстві знано поширюються саме завдяки ЗМІ.
1.3 Етнічні стереотипи і міжкультурне спілкування студентської молоді
Зрозуміти зміст і сенс етнічного стереотипу не так складно, як вирішити питання про взаємовплив міжетнічних відносин і самих етнічних стереотипів студентської молоді. Сила впливу реальних відносин між етносами на стереотипи може бути продемонстрована на прикладі феномена “дзеркального образу”, коли члени двох конфліктуючих груп приписують ідентичні позитивні риси собі (автостереотипи), а ідентичні негативні - супротивникам (гетеростереотипи). На даний час в західній соціальній психології все більшого поширення набуває точка зору, згідно якої “зміст стереотипів швидше результат, ніж причина існуючих міжгрупових відносин” (17). У численних емпіричних дослідженнях доведено, що контакти ведуть до зміни стереотипів, причому не стільки в спрямованості, скільки в ступені їх сприятливості і несприятливості. У дослідженні Н.В. Бахарєвої (1979) було виявлено, що одним з чинників, що призводять до послаблення і подолання негативних етнічних стереотипів, є “збільшення знань про об'єкт відношення”. Роль міжетнічних взаємодій у формуванні і функціонуванні стереотипів можна виявити лише з урахуванням характеру цих відносин, їх соціально обумовлених форм: співпраці або суперництва, домінування або підпорядкування. Саме від їх характеру залежить спрямованість і ступінь сприятливості стереотипів студентів. Було виявлено, що автостереотипи, як правило, сприятливіші, ніж гетеростереотипи. Проте на тлі загальної тенденції зустрічаються і зворотні явища, головною причиною виникнення яких є відмінність в соціальному статусі груп: нерівність в політичному, економічному і інших відносинах. Співтовариства з низьким статусом, гноблені етнічні меншини схильні розвивати негативні автостереотипи і позитивні гетеро стереотипи (1,2).
Але можна поглянути на проблему з іншого боку: чи впливають стереотипии студентів на міжетнічні відносини? Дійсно, наявність стереотипів, особливо узгоджених, виразних і емоційно забарвлених, в якійсь мірі сприяє стабільності існуючих відносин. У спокійній міжетнічній ситуації широко поширені схеми характеристики етносів можуть бути відсунуті на периферію людської пам'яті або можуть сприйматися з гумором і не грати практично ніякої помітної ролі у відносинах між сусідами. Але актуалізовані або мобілізовані у момент будь-якої напруженості, що починається, в суспільстві, стереотипи, особливо негативні, можуть істотно посилити конфлікт, різко розмежувавши людей на етнічні або етноконфесійні групи, викликаючи образи і підсилюючи протистояння. Хоча очевиднішою є дія стереотипів не на міжетнічні відносини як різновид соціальних відносин, а на міжособистісні взаємини представників різних етнічних груп і на їх спільну діяльність. Так, руйнування негативного стереотипу може “поліпшити” відношення до конкретної людини іншої національності, але такі локальні зміни не визначають характер міжетнічних відносин в цілому (6,7).
Залишається відкритим питання, чи існує пряма залежність між змістом етнічних образів і фактичними діями або вчинками по відношенню до членів інших етнічних груп. Ця проблема була позначена ще в 1934 р. класичним експериментом Ла-П`єра, суть якого полягала в дослідженні невідповідності установок і реальної поведінки. Об'єктивна наявність етнічного стереотипу у власників готелів, виявлена в їх письмовій відмові поселити у себе китайських гостей, не відбилося на реальній поведінці (що, проте, могло пояснюватися превалюванням в конкретний момент інтересів фінансової вигоди над етнічними забобонами). Р. Мінардом було виявлено суперечність між поведінкою білих в процесі спільної з неграми роботи в шахті і у вільний час. Емпірично виявлені у білих расові забобони «не працювали» під землею і навпаки, визначали реальну поведінку «на землі» (43,44).
Результати численних досліджень показують,
що установки заломлюються через складну
сукупність чинників всіх трьох рівнів
(суспільства, групи і особи), виступаючих
як «буфер» між змістом свідомості і поведінкою.
Проте, на думку деяких учених, цілком
адекватно проводити паралель між свідомими
діями і етнічними стереотипами у зв'язку
з інтенціональним характером останніх.
Як відзначає Р.Солдатова, засоби захисту
групової ідентичності частіші припускають
не агресивні форми вираження відношення
до іноетнічних груп, а швидше когнітивне
спотворення: «Чим вище рівень міжетнічної
напруженості, тим сильніше спотворені
і неадекватні установки, і тим частіше
вони як «дії свідомості» співпадають
з реальними вчинками. В умовах конфлікту
етнічне виступає на перший план, головним
критерієм зіставлення її учасників виявляється
етнічна приналежність» (43). Таким чином,
об'єктивний характер взаємин між етнічним
групами додає те або інше забарвлення
і спрямованість стереотипам: при погіршенні
міжнаціональних відносин етнічні стереотипи
набувають негативного афективного заряду,
відмічається зростання неадекватності
і спрощеності їх когнітивного змісту,
що, у свою чергу, сприяє втіленню установок
в реальну поведінку.
Розділ 2. Психологічне дослідження етнічних стереотипів студентів
2.1. Психологічні методи дослідження етнічних стереотипів
Історично так склалося, що переважна більшість досліджень стереотипів як у нас в країні, так і за кордоном присвячено саме етнічним стереотипам. Проте, не дивлячись на величезну кількість зібраного емпіричного матеріалу, до цих пір існує невизначеність щодо ряду принципових питань, зокрема не вирішені проблеми істинності стереотипів, співвідношення між стереотипом і упередженням, стереотипом і поведінкою (2).
Однією з причин того, що ці проблеми до цих пір не отримали задовільного рішення, є недостатня методична озброєність соціальних психологів. Втім, етнічні стереотипи або, принаймні, їх окремі компоненти досліджувалися і досліджуються самими різними способами - починаючи із застосування методу спостереження і закінчуючи використанням проективних тестів (7,39). При вивченні стереотипів найчастіше емпіричному дослідженню піддаються три їх «вимірювання»: зміст, спрямованість як загальне вимірювання сприятливості і ступінь сприятливості (51,54). Ці характеристики не є однопорядковими: головне в стереотипі - його когнітивний зміст, а спрямованість - це вже емоційна забарвленість того або іншого змісту. Класифікацію техніки вивчення етнічних стереотипів запропонував В. С. Агєєв:
-метод вільного опису в декількох його різновидах;
-метод прямого опиту (список особистісних рис, діагностичний тест відносин і ін.);
-проективні методи;
-психосемантичні методи (2).
1. Звичайно,
як і при вивченні будь-якого
іншого соціально-