Етнічні стереотипи у студентів

3.Стереотипи  викликають очікування певної  поведінки від інших, індивіди  мимоволі намагаються підтвердити ці очікування.

4.Стереотипи  народжують прогнози, схильні підтверджуватися (оскільки люди мимоволі «відбирають»  моделі поведінки інших людей,  схожі із стереотипами) (19,20,21).

1.2. Причини формування етнічних стереотипів

      Формування етнічних забобонів і упереджень, тих, що несуть у собі негативний заряд і ведуть до посилення міжетнічної напруженості, є серйозною перешкодою до взаєморозуміння між народами. У механізм формування стереотипів залучені не тільки схематизація, категоризація і т.п., але і інші когнітивні процеси, перш за все каузальна атрибуція, або приписування причин поведінки і досягнень індивідів на підставі групової (зокрема, етнічної) приналежності (30). Люди пояснюють поведінку впливом внутрішніх (особистісних, суб'єктивних) і зовнішніх (ситуативних, об'єктивних) чинників. При цьому вони схильні свої успіхи пояснювати своїми внутрішніми якостями, а невдачі - зовнішніми обставинами. Навпаки, успіхи інших частіше пояснюються зовнішніми, а невдачі - внутрішніми чинниками. Цей феномен нерозривно пов'язаний з функцією, яку виконує в психологічній структурі особистості «Я-образ», що складається як результат взаємодії базового оцінювального відношення людини до світу, себе і інших людей. Ця функція полягає в захисті позитивної самооцінки найрізноманітнішими способами: від завищення своєї самооцінки до заниження оцінки інших (33,34).

      Надзвичайно цікава в зв'язку з цим проблема походження і формування стереотипів: чи є соціальні стереотипи наслідком індивідуально-психологічних особливостей людини або викликані іншими причинами? У психології існує ряд теорій, що намагаються по-своєму відповісти на це питання. Однією з них є теорія фрустрації і агресії, розроблена в руслі необіхевіорізму. Незадоволене заблоковане прагнення людини створює в психіці стан напруженості, фрустрації, яке у пошуках розрядки часто знаходить її в акті агресії. На рівні суспільної психології об'єктом агресивної поведінки виявляється расова або національна група (31,37). В рамках психоаналітичної школи схожий механізм має теорія проекції, основна ідея якої полягає в універсальності несвідомого приписування іншим власних прагнень і імпульсів, не сумісних з свідомою установкою індивіда: «Руйнівна, збочена сторона «людської природи», яку ми пригнічуємо в самих собі, зберігає свій вплив в житті «інших», роблячи їх тим самим не тільки нижчими по відношенню до «нас», але і небезпечнішими для нас, для нашої культури, раси, релігії і т.д.» (50).

      Нез'ясовним з погляду цих двох теорій залишається вибір конкретної етнічної спільності як об`єкту виміщення агресії або об'єкту для проекції: загострення національної ворожнечі в тій або іншій конфліктній ситуації, може бути пояснене вже раніше існуючою ворожою установкою по відношенню до конкретної національної групи. Як відзначає І. Кон, в теоріях агресії і проекції «соціальна природа етнічних стереотипів і реальні взаємини етнічних груп залишаються в тіні. Упередження виявляється чимось неісторичним і навряд чи взагалі переборним» (15). Очевидно, що походження етнічних стереотипів залишається лише частково з'ясованим з чисто психологічних позицій. Так або інакше, уявлення про іншу етнічну групу складається історично в процесі реальних взаємин між двома етносами. Війни, колонізація, спустошення земель або, навпаки, відносини співпраці і взаємної пошани залишають відбиток в генетичній пам'яті народу, який визначає і через сторіччя забарвлення і спрямованість образів один одного (11,50). У онтогенезі стереотип може привласнюватися індивідом поза обліком історичного контексту і незалежно від реального досвіду особистого спілкування з представниками того або іншого етносу. Виховання, освіта, громадська думка, засоби масової інформації - ось ті канали, через які людина засвоює суспільні норми і цінності, залучається до елементів своєї культури і формує уявлення про інші етноси. Дослідження показують, що в ранньому дитинстві людина ще вільна від яких-небудь стереотипних уявлень (що автоматично знімає питання про їх вроджений характер), але вже в молодшому шкільному віці стереотипи починають активно засвоюватися і використовуватися дітьми, значно випереджаючи формування власних ясних уявлень про етнічні групи (33).

      «Перший пласт» етнічної специфіки свідомості закладається ще в ранньому сенсомоторному досвіді дитини разом із сприйняттям нею норм соціальної взаємодії. У. Павленко і З. Таглін вважають, що процес цей починається з того моменту, коли дитина починає сприймати зміст наспівуваних йому колискових пісень (29,30). Вони відзначають також роль паремій як знаряддя етнічної специфікації свідомості: це пов'язано з тим, що в народних прислів'ях, приказках, загадках так або інакше відбиваються природні і соціальні умови існування етносу: «Відображаючи особливості місцевої флори і фауни, ландшафту і клімату, паремії задають індивідові образ природного середовища його батьківщини і формують природний фон асоціацій». Віддзеркалення в народній творчості соціальних реалій конкретної етнічної спільності формує «другий пласт» етноспецифічності свідомості: «Цим шляхом в асоціативні процеси індивіда включаються образи і поняття зі сфери соціального устрою, релігії, господарської діяльності, побуту і історії етносу» (29,30). До цього «другого пласту» відноситься також формування уявлень про інші етноси, взаємини з якими є невід'ємною частиною легендарного епосу народу, його билин і оповідей.

      Аналіз історичних і літературних пам'ятників дає багато що для розуміння механізму формування стереотипних уявлень. Величезний інтерес в цьому плані представляє середньовічне дипломатичне листування, що відображає політичні детермінанти походження тих або інших (частіше негативних) стереотипів: «Вороже відношення до інших народів було характерне для європейського середньовіччя. Ворожість посилювалася, якщо мова йшла про народів різних конфесій» (14,23). Конфесійні суперечності між шведами і росіянами, посилені суперництвом за освоєння територій, зумовили погляд на росіян як на «язичників» і «антихристів»», що об'єктивно не відповідало дійсності. Важливим чинником в генеруванні негативних стереотипів росіян можна також вважати «установку на забезпечення безпеки етносу»: «Вже в 17 столітті в Швеції панувало уявлення про те, що Росія - це сильний і небезпечний сусід, основою зовнішньополітичного курсу якого є територіальна експансія, пошук життєвого простору. У 18 столітті на зміну недовірі прийшов страх» (12,14). Аналогічний механізм формування уявлень про інший етнос виявляється при зіставленні образів нормана на Заході і на Сході, що вказує на значні відмінності у відношенні до скандинавів в обох регіонах: «В образі варяга на Русі відсутні основні стереотипні характеристики нормана-ворога, що сформувалися в умовах запеклої боротьби з вікінгами, але домінують уявлення, обумовлені переважанням договірних відносин зі скандинавами» (25).

      Таким чином, походження етнічних стереотипів глибоко вкорінене в історичній пам'яті народу, і їх стійкість забезпечується передачею з покоління в покоління у формі фольклору, епосу, літописних і літературних пам'яток. Важливо відзначити, що багатий матеріал для вивчення процесу формування етнічної самосвідомості народу і, як наслідок, етнічних стереотипів поведінки і сприйняття інших етносів дає вивчення особливостей народної мови і словотворення. «Мова є справді скарбничкою історичного досвіду народу в набагато більшому ступені, ніж будь-яка інша сфера культури» (34) А. Потебня по праву вважав, що мова є не тільки головною етнодиференційною, але і етноформуючою ознакою що обумовлює само існування етносу. Аналіз імен, етнонімів, топонімів, навіть астронімів показує глибоку закріпленість у мові своєрідності місця існування і нерозривно пов'язаного з нею мислення народу: «Повний список імен народу не тільки містить вказівки на негативно оцінювані явища природного середовища (імена-обереги), але дає достатньо ґрунтовну характеристику тваринному і рослинному світу, клімату і ландшафту середовища етносу» (29,30). Походження назв етносів також далеко не випадкове, а, навпаки, є наочною ілюстрацією того, як сприймали предки свій і сусідні народи. Наприклад, слово svensk (швед) містить корінь sve, що означає «свій». Це знов обертає нас до дихотомії «Ми» - «Вони»: «Ми (мій народ, всі шведи) - люди; всі чужі - не люди»: «Природні особливості території життєдіяльності етносу, виступаючи основою його розмежування з сусідніми людськими колективами, формують і таку константу етнічної свідомості, як самоназва етносу» (10,29,30).

      Узагальнюючи сказане, доцільно відзначити, що чисто психологічний підхід до питання про походження етнічних стереотипів (у руслі психоаналізу або необіхевіорізму) не володіє достатнім арсеналом фактів для вичерпного обґрунтування причин і механізмів формування стереотипів виключно виходячи з індивідуально-психологічних характеристик. Як відомо, етнічні стереотипи детерміновані, по-перше, реальними специфічними рисами групи, що стереотипізується ; по-друге, специфікою заломлення цих рис через апарат сприйняття стереотипізуючої групи; по-третє, всім комплексом економічних, політичних і культурних взаємин груп, що піддаються стереотипізації. (17). Вітчизняні психологи достатньо одностайні у визнанні того факту, що вивчення походження етнічних уявлень неможливе у відриві від всестороннього аналізу відповідної соціальної ситуації: «У основі формування етнічних стереотипів лежать системи етнічних уявлень. Етнічні уявлення, виникаючи на базі традиційних думок, що існують в суспільній свідомості етносу, є продуктам епохи і соціокультурного середовища» (18).

      Цікавий аспект формування етнічних стереотипів в руслі концепції когнітивного дисонансу зачіпає Р.Оганджанян: він зв'язує цей процес з мірою задоволеності деяких соціальних потреб в багатонаціональному і переважно мононаціональному населенні і підкреслює важливість специфіки цих зв'язків залежно від міграційної ознаки. Автор відзначає, що людина, що переселяється в нове середовище, заздалегідь створює певний образ житла і взаємин з місцевими жителями, формуючи таким чином якусь систему очікувань. Якщо нове оточення виявляється менш привабливим, або не складаються відносини з «аборигенами», то людина випробовує дисонанс. Зменшення загальної міри дисонансу може здійснюватися за рахунок збільшення нових когнітивних елементів, в даному випадку - негативних етнічних автостереотипів (або уявлень про власну етнічну групу) і позитивних етнічних гетеростереотіпов (або уявлень про чужу спільності). У моноетнічному середовищі, на думку автора, міра задоволеності соціальних потреб особливо помітно впливає на характер етнічного автостереотипу: частка людей з позитивними автостереотипами збільшується по мірі зростання задоволеності соціальних потреб. Автор також підкреслює, що «причини власних невдач люди часто шукають у вчинках тих, що оточують, а в мононаціональному середовищі ці уявлення в певних умовах можуть перетворюватися в етнічні стереотипи» (28).

      Наведені дані зайвий раз доводять, що на характер вже сформованого або того, що ще формується стереотипу безпосередньо впливають особливості безпосереднього етноконтактного середовища: «Основою формування стереотипів служать реальні культурні відмінності, які можуть бути легко сприйняті на рівні поведінки в ситуації міжкультурної взаємодії» (43,44).

      На симпозіумі з міжнаціональних проблем в 1989 році багатьма учасниками також зачіпалося питання про джерела стереотипних уявлень про свій і інший народи. Наголошувалася роль масової свідомості у формуванні образів інших національностей, де основними постачальниками фактів виступають «література, мистецтво, чутки, розповіді; у меншій мірі «колега по роботі» або «короткочасна епізодична зустріч» (27). Підкреслювався факт формування стереотипу в макросередовищі, де психології відводиться роль підсилювача: «Коли формується стереотип, то спочатку формується відношення, а потім воно вже наповнюється конкретними мовними і дієвими компонентами». Хорошою ілюстрацією до сказаного є стереотип-перевертень (інша назва «атрибуції-перевертні»), коли один і той же стереотип протягом дуже короткого часу може перетворитися на свою протилежність по знаку і навіть по мовному оформленню. Це пара атрибуцій, практично тотожних за значенням, але протилежних, наприклад: «скупий» - «жадібний», «обережний» - «боязкий» і т.д. (10). Залежно від характеру етноконтактної ситуації полюс «перевертня» по відношенню до групи, що стереотипізується, може мінятися на протилежний. Цілком логічно, що автостереотип зазвичай носить «виправдувальний» характер, позитивніше оцінюваний з точки зору загальноприйнятих норм, а «гетеростереотип» - «звинувачувальний». Але, як відзначає Р. Солдатова, «це не означає, що позитивні якості «перевертнів» доводяться строго на автостереотип, а негативні входять тільки в гетеростереотип. «Перевертень» - єдиний, позитивне і негативне в нім склеєно. Наприклад, актуалізація негативного полюса «перевертня» в гетеростереотипі «гасить» позитивні атрибуції» (43,44).

      Кожен етнос в процесі своєї життєдіяльності на певній території у конкретних соціально-економічних і історичних умовах виробляє свій унікальний стереотип поведінки, який «поставляє» членам етносу загальноприйняті моделі поведінки в тих або інших стандартних ситуаціях. У даному контексті «стереотип» означає не стільки уявлення про інші етноси, скільки «стійкі, регулярно повторювані елементи способу життя, які хоч і володіють відомою соціальною значущістю, проте не носять «дієвого характеру» і не усвідомлюються носіями поведінки як «вчинки» (46). Етнічний стереотип поведінки це набір типових програм, направлений, перш за все, на «нейтралізацію тенденції до індивідуалізації поведінки, заборони зростання його варіативності, бо нічим не контрольоване зростання різноманіття неминуче привело би до розпаду суспільства» (4). Таким чином, етнічні особливості поведінки виступають найважливішим етноконсолідуючим чинником і підставою для порівняння і зіставлення з іншими етносами. За словами З.Арутюнова, «етнічні відмінності виявляються в тому, як люди одягаються, як вони їдять, в їх улюблених позах стояння або сидіння, хоча всі люди на землі і одягаються, і їдять, і сидять» (3,4). У різних етнічних культурах одним і тим же діям може додаватися різний зміст, або один і той же зміст може знаходити різне вираження у вчинках. Стереотипні уявлення якраз і формуються при спробі інтерпретувати поведінку представника іншого етносу, яка звичайне здійснюється з погляду особливостей своєї власної культури. Це міркування логічно підводить нас до висновку про те, що етнічний стереотип приречений на неадекватне і упереджене віддзеркалення дійсності.