Емпіричне дослідження формування іміджу сучасного керівника

Виділення зовнішності керівника демонструє чітку присутність в явищі іміджу цього зовнішнього атрибуту. Емоційне забарвлення сприйняття зовнішності керівника підсилює її значимість для формування початкових уявлень та ставлення до керівника з боку оточуючих його людей. Фіксування первинної загальної привабливості чи непривабливості керівника через сприймання його зовнішності вже починає активізувати дію ефекту ореола, який, в свою чергу, буде формуватися з позитивним чи негативним знаком і передавати емоційне відношення до суб’єкта сприйняття.

70% респондентів вважають, що перше враження впливає  на імідж, 20% вважають, що воно  не дуже впливає на імідж, 10% вважають, що в цьому ланцюжку  взагалі немає зв'язку-впливу. Між  тим, на нашу думку, саме перше  враження в ситуації знайомства  з керівником може надовго  закріпити в пам’яті оточуючих емоційне забарвлення його особистості. Вплив першого враження на імідж керівника, який виділяли 70% респондентів, говорить про послідовність запропонованих нами стадій утворення іміджу. 90% респондентів виділили основні компоненти першого враження:

- зовнішній вигляд;

- інтелект;

- комунікабельність (сюди  ж ми віднесено й уміння  говорити);

- компетентність (знання  суті).

10% респондентів в цей  перелік пунктуальність, порядність, інтелігентність.

Відовіді респондентів підтверджують наше припущення щодо двох сторін явища іміджу – зовнішньої та внутрішньої, більш глибинної. При цьому перша представлена елементами, що безпосередньо сприймаються оточуючими і не потребують перевірки часом через те, що вже створили специфічне емоційне відношення до суб’єкта сприйняття. Імідж – це глибинна характеристика особистості керівника, котра включає деякі глибинні елементи, до яких віднесені особливості проявів керівника в щоденній діяльності, у взаємодії з колективом, що на вторинній стадії відбувається через діяльність.

На думку всіх респондентів, які приймали участь в емпіричному дослідженні, імідж не є поверхневою характеристикою. Отже, зовнішні атрибути іміджу (зовнішній вигляд, жести, міміка) ще не є іміджем у повному розумінні цього слова і не створюють того розмаїття, що властиво всій цілісності явища іміджу. Тут слід наголосити на ще одній особливості іміджу. Багато дослідників розуміють під іміджем, насамперед, образ керівника, що складається під впливом різних умов.

Ці результати, на наш погляд, дуже цікаві. Зрозуміло, що при першому враженні зовнішність керівника має велике значення. Що стосується виділеного респондентами такого параметру першого враження, як інтелект того, кого сприймають, то поряд з компетентністю, порядністю, інтелігентністю цей параметр являє собою факт присутності оцінки при першому враженні і деяких глибинних якостей керівника, а не тільки зовнішньо виражених. Спроба такої оцінки здійснюється шляхом оцінювання внутрішніх якостей людини через зовнішні. Для досягнення успіху в роботі керівник, особливо високого рангу повинен мати достатньо високий рівень розвитку інтелекта. Найбільш ефективним є керівник не з низьким, а з високим рівнем інтелекту.

Таким чином, присутність у розробленій схемі компонента першого враження і його зв'язок із безпосереднім утворенням іміджу прояснює природу досліджуваного явища. Питання про те, як довго діє перше враження, залишається відкритим. “В постійному спілкуванні результати першого враження продовжують діяти. Однак, постійне та довготривале спілкування не може задовольнятися тим списком наданих партнеру рис та якостей, які сформувались при першому враженні”. Це говорить про необхідність включення до нашої схеми вторинної діяльнісної стадії утворення іміджу. Не варто применшувати або перебільшувати значення першого враження. Досить сказати, що той образ керівника, який сформується під впливом першого враження, буде регулятором подальшої поведінки та системи міжособистісного спілкування.

Вербальна презентація складається з манери говорити, тону, тембру голосу, комунікабельності в цілому тощо. Виразність мови свідчить про ясність свідомості, про те, що особистість чітко уявляє собі, що і як хоче сказати. Манера говорити чітко і виразно, на відміну від сумбурної, переповненої паузами мови, свідчить про повагу того, хто говорить не тільки до всієї аудиторії, але й до себе. Крім того, вона створює враження впевненості в собі, що для починаючого керівника особливо актуально.

Невербальна презентація складається із жестів, міміки, ходи, зовнішнього вигляду. В повсякденному житті особистість обирає ті засоби самопрезентації, що ближче усього до її характеру, темпераменту, уявлень про себе. Самопрезентація допомагає успіху в діяльності будь-якого керівника у тому випадку, якщо вона побудована професійно і грамотно, базується на реальних якостях.

Згідно з судженнями респондентів, сучасному керівнику необхідні такі якості (розташовані в порядку частоти згадування):

- порядність;

- знання справи (компетентність, професіоналізм і т.д.);

- комунікабельність;

- обов'язковість;

- оперативність при вирішенні  задач;

- прогностичність мислення.

Неважко помітити, що відповідаючи на це і інші запитання, респонденти часто використовували таку характеристику, як порядність, причому в даному, сьомому запитанні, вона стоїть на першому місці. Це поняття відноситься більше до категорії етики, хоча є важливим і для всіх інших наук. Третій том словника В. Даля дає таке визначення порядності: “Порядна людина, любитель порядку, або ведучий, що тримає себе пристойно, як належно”. Цілком очевидно, що порядний керівник повинен знати не тільки психологію людей, але й закони етики. Не маючи можливості розглянути всі характеристики цієї багатогранної якості, лише підкреслимо її чітку присутність у відповідях респондентів.

Знання керівником справи, якою він займається, в значній мірі визначає успіх колективу та всієї організації. По цьому запитанню респонденти виділяли професіоналізм, компетентність та інші якості..

Обов’язковість, як актуальна і необхідна характеристика керівника, також відзначена респондентами. Вона передбачає ще одну важливу характеристику справжнього керівника – це уміння дотримувати слова. Останнє означає, насамперед, чесність перед самим собою і іншими, повагу до тих, хто очікує від нього відповідь, чітку самоорганізацію. Обов’язковість важлива для керівника і як для особистості, яка стоїть в центрі всієї компанії, і як для «значимого іншого».

38% респондентів виділили  таку якість як прогностичність  мислення як необхідну для  сучасного керівника, дійсно потрібну  в ситуації переходу до нових  форм і методів управління. Саме  прогностичність мислення розкриває  передбачливість керівника, його здібність жити не одним днем, уміння планувати подальші дії. Вона пов’язана з аналізом існуючої ситуації, проблем і питань, що стоять перед організацією. Такий аналіз розкриває можливі дії на визначений період часу, а також виділяє пріоритети, цілі організації, допомагає знайти нові необхідні ресурси для подолання труднощів, які виникають в організації. Керувати – означає передбачати.

Прогностичність керівника завжди говорить не тільки про його власну надійність, але й про надійність всієї організації, та пропонує нові шляхи для ведення справ із нею.

90% респонденти згодні  з тим, що уміння спілкуватися  для керівника надзвичайно важливе. Підлеглим не імпонує невпевнений  в собі керівник і вони часто  не сприймають його позитивно.

Приймаючи до уваги, що однією з функцій спілкування є передача інформації, зрозуміла необхідність ясності і повноти цієї передачі. При відсутності таких умов діяльність і імідж керівника можуть перебувати під загрозою. Імідж керівника, який вміє давати ясні розпорядження, спілкуватися з підлеглими, безумовно, є позитивним.

Щодо поведінки керівника, то 78% респондентів, вказали, що вона завжди є орієнтиром того, як повинні поводитися підлеглі. Ці відповіді підтвердили, що імідж керівника впливає на підпорядкований йому колектив.

Ділова поведінка характеризується усвідомленням особистих цілей і інтересів у їх співвідношенні з суспільно значимими інтересами. Крім того, поведінка управлінця не тільки регулює поведінку підлеглих, але й визначає ступінь їх ініціативності і творчості у взаємодії з ним, а, отже, мотивує колектив на подальше співробітництво.

І, нарешті, 95% респондентів визнають, що керівник є обличчям організації. Таким є зв'язок між іміджем керівника й іміджем усієї фірми. Імідж окремого керівника, впливаючи на імідж всієї організації, може підсилити власний вплив. Представницька функція керівника сьогодні – це одна з важливих галузей його діяльності, що передбачає роботу управлінця над собою, психологічну культуру та професіоналізм. Людина, яка представляє цілу організацію в навколишньому середовищі, бере на себе тяжку відповідальність як за успіх справи, так і за невдачі. В цій ситуації керівник є своєрідним уособленням, втіленням усіх прагнень колективу щодо реалізації плану та досягнення результатів. Завдяки іміджу керівника, у людей, які не мають інформації про його організацію та колектив, виникають уявлення щодо структури, філософії, системи міжособистих зв’язків в організації. Таким чином, сучасний управлінець повинен знати, що разом із процесом утворення або цілеспрямованого створення іміджу йде процес формування іміджу організації. Ми ще раз підкреслюємо ту відповідальність, з якою керівник повинен підходити до створення та підтримки власного іміджу. Керівник, як обличчя організації, є не тільки носієм індивідуального іміджу, але й іміджу організації, яку він представляє. В цьому полягає глибинний зміст та значення утвореного або цілеспрямовано сформованого індивідуального іміджу.

Таким чином, результати дослідження підтвердили припущення щодо природи іміджу і двох стадій його утворення та дали можливість сформувати рекомендації щодо цілеспрямованого створення іміджу керівника ЗНЗ:

1. Цілеспрямоване формування іміджу повинно здійснюватися не за умови його цілком штучного створення, а шляхом спирання на реальні характеристики особистості керівника.

2. Створення іміджу повинно ґрунтуватися не тільки на активізації реальних якостей керівника, які визнаються соціально бажаними в педагогічній сфері, а й на знанні закономірностей, пов'язаних з процесом міжособистісного сприймання.

3. Елементи зовнішності, манер, жестів, міміки та інші невербальні компоненти комунікації при цілеспрямованому формуванні іміджу повинні в комплексі входити до структури самопрезентації. Розвиток навичок самопрезентації у керівника сприятиме більш адекватному його сприйняттю з боку інших людей.

4. При формуванні іміджу керівника ЗНЗ необхідно враховувати очікування підлеглих щодо особистості управлінця, які істотно впливають на його образ.

5. Керівники вищої ланки управління, які створюють власний імідж повинні враховувати роль засобів масової інформації які стають при цьому основним транслятором їх ідей, поглядів та особистісних рис.

6. Удосконалення професійних та особистісних якостей, здібностей, знань, умінь, навичок керівника сприятиме формуванню у підлеглих образу ефективного керівника.

7. Створити позитивний та привабливий власний імідж - означає працювати не тільки на підвищення особистого статусу, але й на загальну ефективність організації. Тому, формуючи власний імідж, керівник формує імідж всієї організації. Позитивний імідж, який веде до емоційних реакцій довіри і, нерідко, симпатії, може сприяти більш швидкому процесу створення загальних інтересів і мотивувати інших як можна продуктивніше. Крім того, при всіх інших ситуативних умовах позитивний імідж дає більше гарантій для здійснення співробітництва, ніж конфронтації.

 

2.2 Іміджеві характеристики керівника ЗОШ (на прикладі директора Рогатинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1 Михайлюк Галини Василівни).

 

Під час навчання в магістратурі ми досліджували імідж директора Рогатинської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Михайлюк Галини Василівни.

Зрозуміло, що на формування іміджу велике значення справило перше враження, отримане із зовнішнього вигляду Галини Василівни. Акуратно та зі смаком одягнута, зовнішньо підтягнута. Дбає про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту, вважаючи, що неохайність, недбалість і неувага до себе — це форма неповаги до інших людей, зневаги до їх думки. В той же час, вона не привертає до себе уваги екстравагантністю зовнішнього вигляду. У одязі відображаються її індивідуальний стиль і особистий характер. Її одяг – переважно консервативного чи ділового стилю, який надає авторитетності й підкреслює компетентність. Такий стиль викликає повагу і дещо тримає дистанцію. Стиль одягу враховує особливості фігури жінки (зріст, повноту, колір шкіри, очей, волосся) та її вік.

Зачіска, макіяж, біжутерія гармонійно доповнюють діловий костюм. Аксесуари комплектні, які добре узгоджуються з одягом. Взуття на середніх підборах.

Зачіска строга, але разом з тим елегантна. Прикрас не багато. Косметика помітна лише із близької відстані. Парфуми використовуються Галиною Василівною у такій кількості, що їх запах лише трохи відчувається. Це говорить про хороше відчуття міри.

Всі названі елементи були надзвичайно важливими при формуванні професійного іміджу і могли мати вирішальне значення у ситуації, коли людина оцінювалася з першого погляду. Проте зрозуміло, що висновки про деякі особливості особистості керівника, що отримуювалися з його зовнішнього вигляду, не могли дати нам повного уявлення про нього.

Ця первинна інформація при її тлумаченні порівнювалася з іншими вербальними і невербальними сигналами

Відомо, що імідж людини складають враження про речі, якими вона себе оточує, про її будинок, робоче місце тощо. Перше знайомство з кабінетом директора дало можливість побачити наступне: ділова обстановка в кабінеті, впорядкований та систематизований матеріал, без нагромаджень паперів. Документи, що потребували опрацювання, поділені на дві частини: ті, що потребують негайного виконання та такі, що дозволяють відтягнути його на певний період часу. В той же час, в кабінеті багато кімнатних рослин, українська атрибутика, картини, фото, що надає йому відчуття затишку.

Найважливіший показник стану вчителя на роботі — його душевний комфорт, у створенні якого помітне місце посідає культура службових відносин в системі «учитель-директор». Так от Галина Василівна диктує той стиль спілкування, ті норми ввічливості, які сприяють створенню у колективі здорової морально-психологічної атмосфери.

Спілкування з директором дозволило виділити низку ознак, що дозволяють їй створювати доброзичливу атмосферу в колективі однодумців. Насамперед, це глибока повага до іншої людини, ставлення до неї як до особистості. Окрім того, вона - досить комунікабельна людина, легко сходиться з іншими. Емпатійність дозволяє їй співпереживати, співчувати, перейматися почуттями й переживаннями інших, здійснювати гуманні вчинки стосовно вчителів, учнів та інших співучасників навчально-виховного процесу, які потребують підтримки або сприяння. Часто можна було спостерігати, як вона створює сприятливі умови для позитивного емоційного стану та життєдіяльності того, хто потребує підтримки. У розмові терпляче вислуховує того, хто говорить, не перебиває його і виявляє інтерес до його думки.