Дослідження психологічних особливостей агресивної поведінки у підлітковому віці

1. 10 - 11 років - дитина характеризує  критичне відношення до себе. Найбільш вираженим є фізична агресивність і менш за все виражена агресивність непряма. Вербальна агресія і негативізм знаходяться на одному ступені розвитку.

2. 12-13 років - Зберігається  ситуативне негативне відношення  до себе. Найбільш вираженим є негативізм, відзначається ріст фізичної і вербальної агресії, тоді як агресивність непряма менш виражена.

3. 14-15 років - зіставлення  підлітком своїх особистісних  особливостей, форм поводження з  визначеними нормами, прийнятими  в референтних групах [21].

Складаються компанії підлітків, за рівнем розвитку, інтересами. Група закріплює і навіть культивує девіантні цінності і способи поводження, впливає на особистісний розвиток підлітків, стаючи регулятором їхнього поводження. Почуття, що втрачається підлітками, дистанції, відчуття припустимого і неприпустимого приводить до непередбачених подій. Беззмістовно проведений час штовхає підлітків на пошук нових "гострих відчуттів". Алкоголізація і наркотизація найтіснішим образом вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Часто підлітки розпиванням спиртного як би відзначають свої "заслуги": удалі пригоди, хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне представлення про моральність, справедливість, сміливість, хоробрості [12].

Таким чином, підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги.

1.2. Причини виникнення агресії у підлітків

В основі агресивної поведінки лежить насамперед соціальна нерівність . Це знаходить вираження в низькому, часом злидарському рівні життя більшої частини населення й у першу чергу молоді; у розшаруванні суспільства на багатих і бідним; у труднощах, що встають перед молодими людьми при спробі самореалізації й одержання суспільного визнання; в обмеженні соціально прийнятних способів одержання високого заробітку для молоді. Важко позначаються на життєвому рівні “ гримаси ринкової економіки ”: безробіття, інфляційний тиск, корупція й офіційна неправда “ верхів ” наростаюча соціальна напруженість “ низів ”. Морально-етичний фактор агресивної поведінки виражається в низькому моральному рівні суспільства, бездуховності, психології вещизма і відчуженні особистості. В умовах, коли економічне життя суспільства нагадує не ринок, а базар, де усе продається і купується, торгівля робочою силою, здібностями і навіть тілом стає рядовою подією [36]. Морально-етична деградація і падіння нравів знаходять вираження в масовій алкоголізації і бродяжництві, вибуху насильства і правопорушення. Навколишнє середовище, що нейтрально чи прихильно відноситься до агресивної поведінки. Молоді агресори – алкоголіки, наркомани, повії – у більшості вихідців з неблагополучних сімей. Підлітки, що живуть у деградуючих сім'ях, де батьки деруться, приймають алкоголь, наркотики, ведуть розпутне життя, звичайно заражаються цими недугами ще в дитинстві [37].

Відомий психолог Р.Мерток, автор теорії “подвійної невдачі”, вважає, що якщо молода людина не може задовольнити своїх потреб ні в легальній творчій діяльності, ні в активної протиправний, то він компенсує ці вади такою діяльністю, що веде його до саморуйнування як особистості. В умовах, коли частина молоді не має можливості для гідного професійного чи особистого самовираження, “відхід” в алкоголізм, наркоманію стає своєрідним компенсаторним засобом. Несприятливі умови життя і виховання в сім'ї, проблеми оволодіння знаннями і зв'язані з цим невдачі в навчанні, невміння будувати взаємини з оточенням і виникаючі на цій основі конфліктні ситуації, різні психофізичні відхилення в стані здоров'я, як правило, ведуть до кризи духу, утраті сенсу існування [15]. Любий індивідуальний досвід проходить через фільтр Я-концепції (Бернс, 1989), тому активність суб'єкта, несумісна з основними параметрами його Я-концепції, породжує психологічний дискомфорт, що виявляється в тривожності, депресії, агресії й інших видах розладів. Велике значення в розвитку агресії мають обумовлені різними рисами оцінні пристрасті. Можна описати деякі форми прояву агресії. Дві найважливіші форми, з якими доводитися стикатися батькам, вчителям, робітникам правопорушник органів, є наступні.

1. Недеструктивна агресія. Тобто, стійка, неворожа чи самозахисна поведінка, спрямована часто на досягнення поставленої цілі. Ця агресія викликана частіше вродженими механізмами, які служать для адоптації в навколишньому середовищі, для задоволення бажань та досягнень цілей. Ці механізми функціонують, хоча і досить примітивного, з моменту народження.

2. Ворожачи деструктивність. Тобто зла, жорстока поведінка, яка причиняє біль навколишнім. Злість, бажання помсти, які також можуть бути формою захисту, але не несуть за собою більшість особистих проблем та змушують страждати навколишніх людей. Ворожачи деструктивність, на відміну від не деструктивної агресії, не проявляється відразу після народження. Вона викликається й активізується частіше за усіх у результаті сильних неприємних переживань [29].

Науково обґрунтованими і досить інтересними для батьків, педагогів, психологів є характеристики форм агресивних реакцій, які виділили А. Басс та А. Дарка.

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншого лиця.

2. Вербальна агресія - вираз негативних почуттів як через форму (лемент, зварювання) так і через зміст словесних звертань іншим особам (погроза, прокляття).

3. Непряма агресія - використання проти інших осіб пліток, жартів, та прояв не спрямованих та неупорядкованих вибухів люті.

4. Негативізм - опозиційна форма поведінки, спрямована проти авторитету та керівництва, яка може наростати від пасивного опору до активних дій проти вимог, правил, законів.

5. Роздратування - схильність до роздратування готовність при найменшому збуджені вилитися в різкість, грубість.

6. Підозрілість - схильність до недовіри та обережному відношенню до людей, впевнення, що навколишні мають намір зробити шкоду.

7. Образа - проявлення заздрості та ненависті до навколишніх, замовлені почуттям гніву, незадоволеність кимсь або всім світом за дійсні або вигадані страждання.

8. Аутоагресія - почуття провини, відношення і дії до собі та навколишніх, які виникають з можливого переконання самого досліджуваного в тому, що він є поганою людиною [5].

Подібні форми агресії в тій чи іншій мірі зустрічаються в поведінці підлітків. Ці форми представляють собою своєрідний захисний механізм. За класифікації Е. Фрома виділяється два види агресії: "доброякісна" - виявляється в момент небезпеки і носити оборонний характер, небезпека зникає і загасає даний агресія; “злоякісна" - являє собою деструктивність, буває спонтанною, пов'язана зі структурою особистості [9].

Р. Берон та Д. Річардсон у своїй роботі “ Агресія" виділяли чотири основні детермінанти агресії [5]: соціальні; зовнішні; індивідуальні; біологічні.

Підліткові порушення, що включають емоційні розлади, розділяють на дві категорії порушень: екстерналізовані (гнів, ворожість, агресія, злодійство, неправда); итерналізовані (сум і тривога, що супроводжуються часто тенденцією до відсторонення) [16].

Ознаки, по яких можна класифікувати ту чи іншу форму і ступінь тяжкості розлада можуть бути різними. Наприклад, критерієм для визначення екстернальної девіації, називаної “протидія”, вважається прояв дитиною в течії шестимісячного періоду чотирьох чи більш з відзначених нижче ознак поведінки, сполучених при цьому з порушеннями в асоціальній, навчальній чи міжособистісній сфері: емоційні вибухи; сварки з дорослими; ігнорування чи відмовлення у виконанні правил чи прохання дорослих; навмисне докучання іншим людям; обвинувачення інших у своїх помилках; крайній ступінь уразливості; гнівливість, злостивість, мстивість, злопам’ятність; часте вживання лайок і непристойних виразів [22].

Вже в ранньому дитинстві екстерналізовані розлади можуть супроводжуватися різними проявами антисоціальної спрямованості, такими як заподіяння шкоди іншим, власності, експансивність, жорстокість у поводженні з тваринами. Розходження в рівні агресивності стають помітними вже у віці двох років. З віком ознаки агресивності змінюються, хоча стійкість їх зберігається. Агресивність поводження зменшилася, а делінквентність зросла в дітей у старшому віці.

Існують дві причини сліпих агресій і нездатності розв'язати конфлікти:

1. Острах бути травмованим, скривдженим, піддатися нападу, одержати ушкодження. І чим сильніше агресія, тим, імовірно, що сильніше стоїть за нею страх. Цей страх може коренитися в переживаннях, зв'язаних з минулими травмами, що при цьому можуть і не пригадуватися.
2. Пережита образа або травма, або ж сам напад [35].

Значимість соціальних детермінант обумовлена тім, що сама агресія не виникає в соціальному вакуумі. На агресивну поведінку впливають присутність та дії інших людей з соціального оточення. Найбільш пильну увагу психологів приваблює така соціальна передумова агресії, як фрустрація, тобто блокування цілеспрямованих реакцій. Пересічення одним індивідом цілеспрямованої поведінки іншого може виявитися детонатором агресії. Вербальний чи фізичний напад. Пряма провокація фізичними діями часто викликає аналогічну відповідь. Вербальна провокація також може викликати агресивні дії. Наявність проблемних провокацій говорити про те, що агресія - це процес взаємодії по меншій мірі двох людей. Тобто агресія виникає не в соціальному вакуумі, а являється відповіддю на реальні або придумані дії та наміри інших людей. Розрізняють типи ординарної і парадоксальної соціалізації агресії[29].

Ординарна - безпосереднє засвоєння навичок агресивної поведінки і розвитку агресивної готовності особистості, або в результаті прямого, діяльного досвіду, або - як наслідок спостереження, скоює на особистість навіть більший вплив, ніж безпосередній діяльний досвід.

Парадоксальна - при даному типі агресії відповідні зміни особистості відбуваються поза залежністю від наявності безпосереднього досвіду [17].

Агресію не завжди викликають слова або вчинки інших людей. Вона може статі наслідком дії особливостей середи (зовнішня детермінанта). Найбільш сильний вплив можуть чинити параметри фізичної середи, які створюють дискомфортні умови - спека, гамір, тіснота, забруднене повітря. Також сюди можна віднести засоби масової інформації. Дослідження показали, що вплив екранного насилля підкріплює агресивність, знижує контроль над агресивними реакціями[24]. Також агресивну поведінку можуть викликати і біологічні процеси. У цьому випадку мова іде про біологічну детермінанту агресивної поведінки. Тобто на агресію впливають такі фактори, як захворювання головного мозку, особливості психодинамічних якостей людини та інше [11].

Таким чином, в основі агресивної поведінки підлітків найчастіше знаходяться психологічні або соціально-психологічні проблеми, які супроводжують пубертатний період. Серед форм агресії можна виділити такі: фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм. З форм ворожих реакцій відзначаються: образа, підозрілість.

1.3. Особливості агресивної поведінки в підлітковому віці

У психології термін "агресія" трактується по-різному. Багато авторів дослідження агресивності воліють їй давати негативну оцінку. Але також існує і точка зору на агресію з позитивної сторони. Для того щоб вивчати агресію, потрібно по-перше підняти питання про саме визначення агресії.

У літературі різними авторами запропонована безліч визначень агресії:

• Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження.(Bender L.)
• Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)
• Агресія - реакція, у результаті якої інший організм одержує болючі стимули.(Buss A.) [5].
• Агресія - фізична дія або погроза такої дії з боку однієї особини, які зменшують волю або генетичну пристосованість іншої особини. (Uilson)
• Агресія – злісне, неприємне, що заподіює біль навколишнім, поводження [27].

Існує три основних підходи в поясненні природи агресивності. Перший поєднує теорії в яких агресивність трактується як природжена інстинктивна властивість людини (сюди входять різноманітні теорії психологічного толку, починаючи з ортодоксального фрейдистського психоаналізу, а також близькі до них теорії (етіологічні). У рамках другого підходу (почасти пересічного з першим) агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію. Третій складають концепції, які розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в наслідок навчання (біхевіористичні теорії). [29]

Агресія може бути спричинена різними факторами і мати різноманітні прояви. Розглянемо найбільш відомі теорії міжособистісної агресії: теорії потягів, теорію соціального научіння, теорію Л.Берковітца і фрустраційну теорію агресії.

Теорії потягів. З.Фрейд ввів у свою теорію у вигляді „потягу до смерті" самостійний агресивний потяг. Фрейд, обговорюючи питання запобігання військових конфліктів, вказував на інстинктивні прагнення до руйнування, вважаючи безплідними спроби призупинити цей процес. На його думку, завдяки суспільному прогресу цьому антисоціальному прагненню можна лише надати більш адекватної і нешкідливої форми розрядки [13, 20].

Схожого розуміння дотримувався і К.Лоренц. Він стверджував, що в організмі тварин і людини постійно накопичується енергія агресивного потягу, причому накопичення відбувається доти, доки в результаті впливу відповідного пускового подразника ця енергія не розрядиться [13, 20].