Аномія: традиції, психологічні дослідження

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1. У соціальному середовищі неповнолітніх правопорушників панує дух аномії і їх етичні погляди на світ й людей виправдовують обман, примус, психологічний тиск, маніпуляцію заради досягнення своїх цілей і ними яскравіше виражається психологічна готовність використовувати соціально не прийнятні способи дій, стилі поведінки, ніж законослухняними вихованцями.

 

2. Тенденція до аномії дещо згасає, якщо лінія поведінки стосується моральної волі індивіда в ім’я справедливості, коли є здатність усвідомлювати й диференціювати суперечність між власними інтересами і законом або мораллю і законом. Переважна більшість законослухняних вихованців шкіл (65%) спроможна ставити під сумнів “закон і порядок” суспільства в ширшому контексті усвідомлення моральних імперативів як антитези аномії.

 

3. Вершину піраміди цінностей у неповнолітніх правопорушників утворюють матеріальні цінності. Це вказує на те, що цінності матеріального добробуту є первинними мотиваторами їх поведінки. У законослухняних вихованців значення такого найпершого мотиватора поведінки мають цінності самоутвердження та престижу. Вони перебувають у пошуках високого статусу, іміджу високої респектабельності.

 

4. Оскільки процес соціалізації чи “олюднення” молодої людини неможливий без задоволення нематеріальних потреб, постає питання їх ваги в свідомості респондентів. Спектр духовних зацікавлень розпочинається з допомоги людині, важливості якої в обох контрастних виборках надається майже одинаковий пріоритет і з’являється відповідно в третю й четверту чергу після після суб’єктивного усвідомлення значущості задоволення своїх его- потреб.

 

5. У законослухняних вихованців на третьому за значенням й вагомістю місці ранжування стоять водночас екстатичні цінності, пов’язані з намірами змінити свій нинішній статус на інший, у девіантів відсутнє бажання змінювати свій нинішній статус-кво і дані цінності знаходяться на останньому за значенням місці.

 

6. У соціально адаптованих учнів кількісно-частотні показники сповідування гедоністичних цінностей і цінностей страждання як стандартів, гідних того, щоб їх бажати, виражені приблизно однаково. У правопорушників нормальна дисперсія показників вираженості гедонізму і страждання зміщена більше в бік гедонізму. Різного роду чуттєві збудження й переживання задоволення мають для них порівнянно вищу вартість, аніж для законослухняних вихованців.

 

7. Правопорушникам притаманна схильність оминати «законнії страждання» (Е.Фромм) [3], витісняти біль усвідомлення своєї власної недосконалості. Вміння зносити страждання є дуже важливою метою виховання. Страждання як запорука духовної і емоційної зрілості особистості передбачає конфронтацію з власними вадами, суд незадоволення собою, до порушення балансу справедливості, та створення в школах, де навчаються неповнолітні правопорушники, сприятливих умов для групових дискусій, полемік, обговорення соціальних наслідків, порушення ними норм, необхідності поправити спаплюжену справедливість, що може служити ефективним засобом супроти аномії і джерелом психологічного росту особистості.

 

8. Одні учні чинять опір аномії, інші є дуже уразливими в цьому відношенні. У просторі способів профілактики аномії та злочинності неповнолітніх чільне місце має належати тим тактикам, за допомогою яких учням надавалася би благо приємна можливість самостійно формулювати норми моральної атмосфери школи, покладати на себе відповідальність за їх дотримання, тим самим робити дужчою їх відпірність супроти аномії.