Аномія: традиції, психологічні дослідження

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Цінності як аспект дослідження особистості.

Цінності, цілі та особистість

Гуманістична точка зору в сучасній психології означає більше низку цінностей ніж організовану теоретичну структуру. Цими цінностями підкреслюється вияв кожної людини як індивідуальності. А.Маслоу описав цей вид вираження як непереборний імпульс удосконалювати себе, реалізувати свої потенціальні можливості та прямувати до розгортання людських потенціалів і назвав його самоактуалізацією. В схематичному зображенні ієрархія (Маслоу) потреб прогресує від найбільш основних психологічних потреб до найбільш загальних людських потреб. Соціологи також займались вираженням цих категорій цінностей в поведінці людини, особливо, коли вони були дотичними до їх соціального контексту. Хоча тут існує значна кількість емпіричних даних, що залежність дитини спонукає її вчитися цінувати піклування з боку інших, правдивим є також уявлення, що в міру того, як вона дозріває, дорослішає, вона підходить до оцінювання свого вміння опановувати та контролювати своє середовище. Завдяки власному успіхові в опануванні світом - так як і завдяки безпосередньому вихованню спонукання до того, щоб стати незалежним індивідом - автономія та незалежність стають цінними цілями. Успішна маніпуляція подіями та людьми, для того щоб задовольнити бажання та досягати своїх цілей, може стати самодостатньо для втрати свого „я”. В інтерпретації Адлера, стосовно розвитку особистості, наголошується важливість „прагнення до влади” та зусилля перебороти комплекс меншовартості й неповноцінності. Ясно, що сила бажання маніпулювати та контролювати те, що тебе оточує, відіграє важливу роль в рості та розвитку. Як тварин, так і дітей можна бачити такими, що сидять та граються довгий час з різного роду дрібничками без всякої спонуки, а тільки займаються грою заради гри. Дитяча гра (і мабуть дозвілля дорослих також) відбуваються без всякої цілі, а також сам процес є спонукою для них. Дійсно, більшість досліджень поведінки людини як на роботі, так і в грі важко пояснювати, не припускаючи того, що вона повинна переживати деякі задоволення від того, що вивчила та опанувала. Така мотивація, як „допитливість”, також, мабуть, спонукає людину до спроб або намагань ускладнити та урізноманітнити своє оточення (декораціями, новизною), коли воно стає стерильним та нудним. Творча поведінка (на противагу просто інтелігентній поведінці) особистості також являє собою соціально корисну форму допитливості та дослідження. Інтелігентна поведінка відображає здатність розв’язувати проблеми, тоді як творча поведінка відображає здатність формулювати, ставити та створювати проблеми так само, як і вирішувати їх. Психологи все ще не прийняли досі остаточного рішення щодо конкретних витоків, походження мотивації допитливості, але вона, напевно, тісно пов’язана з безпосереднім виховуванням незалежності в ході соціалізації і з тим фактором, що маніпулятивно контроль над середовищем часто є прелюдією досягнення багатьох інших цілей та задач.

Соціальна влада становить собою маніпуляцію та контроль соціального аспекту одного середовища людини - іншим середовищем людьми.

Мотивація, яка спонукає людину для того, щоб робити все задля престижу, тісно пов’язана з соціальною владою та соціальною маніпуляцією. Позиція високого соціального статусу означає вміння домінувати та контролювати інших. Але ця можливість зв’язана з багатьма іншими аспектами соціальної взаємодії. Престиж частково залежить від здатності доробитися своєю працею до прийняття та схвалення серед рівних за рангом. Крім того, символ будь-якого соціального статусу в багатьох людей дотичний до матеріальних мотиваторів, так що досягнення високого статусу в суспільстві може являти собою придбання благ або контроль над ними. Всі вони значно між собою тісно переплітаються в нашій культурі. Не- зважаючи на це, з спеціальних обставин, можливо їх роз’єднати. Наприклад, хтось може бути багатим, але не мати ні соціальної влади, не престижу (якщо він скупий і тримає своє багатвство в секреті; або той, хто присвоїв гроші, повинен ховати їх), чи хтось може користуватися соціальною владою без багатства та престижу ( в військовій системі), або хтось може здобути престиж і без багатства, і без влади (повалена королівська влада, позбавлене влади дворянство, або видатні вчені та науковці в неприбуткових галузях діяльності).

Символічна цінність власності як очевидність соціальної влади та престижу дуже вражаюча в нашій культурі. Багато людей потрапляють в пастку оцінювання і переживання своєї особистої значущості лише з точки зору матеріальних надбань і вони вірять, що існують також згідно зі стандартами. В деяких випадках мотивація накопичення не закінчується нагромадженням та збереженням речей, а поширюється навіть аж до показного споживання та помітних витрат. Веблен писав про „клас дозвілля” в суспільстві та важливісті використання споживчих товарів як символу високого статусу. Багато аспектів нашої культури мають тенденцію підтримувати це, хоча при кінцевому аналізі, той, хто не може від’єднати почуття своєї власної цінності від тих благ, які він накопичив, має викривлене чуття свого „я”. Я- концепція та самоповага, які базуються на таких своєрідних цінностях, - ані тривалі, ані стійкі.

Певна доля мотивації накопичення логічно походить з індивідуального досвіду особистості. Багато об’єктів, які асоціюються з силою та контролем над середовищем, стають інструментами задоволення потреб і таким чином набувають цінності. Якщо ці об’єкти визнаються культурою, як символи поваги та престижу, їх цінність ще більше посилюється. Але вкрай високі рівні мотивації накопичення (жадоба та скупість ) часто не вважаються як соціально бажані. Однак, вони рідко відкрито зневажаються чи караються в нашому суспільстві. Але ж тип колективістського суспільства, який уявляв Карл Маркс, ліквідував би приватну власність і піддав би соціальному остракізму.

В серії досліджень ставлення індивіда до особистої власності , були опитані діти та дорослі, які живуть в Кіббуцах в Ізраїлі. Діти виявили набагато більший інтерес до особистої власності, ніж їх батьки. Автори зробили висновки, що поширена соціалізація в кіббуцах поступово викреслює ранню мотивацію накопичення. Однак, альтернативне правдоподібне пояснення може бути також розглянутим: дорослих в кіббуцах навчили, що відкритий прояв інтересу до особистої власності є соціально неприйнятним, роблячи їх тим самим менш охочими виражати будь-який інтерес з приводу приватної власності приїжджому інтерв’юерові.

Володарювання, опанування середовищем, допитливість, матеріальне накопичення та соціальний престиж є компонентами того, що психологи називають мотивацією досягнення. В деякому відношенні було би корисно проводити чітку відмінність між мотивацією досягнення та поведінкою досягнення з причин того, що існує багато можливих мотивацій та цінностей, які лягли в основу та викликають в особистості поведінку досягнення . Деякі підходи до вивчення поведінки досягнення зосереджуються на стійкості перед лицем перешкод та фрустрацій, коли хто-небудь намагається справитися з середовищем, тоді як інші здебільшого фокусуються на суперницьких стандартах своєї власної переваги, першинства та суспільного визнання досягнення. І той, і другий, звичайно, є компонентами феномену досягнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Атит’юди, цінності та мотивація

У людській поведінці атит’юди, цінності та мотивація є складовими одного й того ж самого процесу. Ще на початку XX століття, психологи з’ясували, що поведінка людини цілеспрямована та довільна. Але було багато інших підходів до описування шляхів, на яких психологічна енергія веде до дії. Теорії раннього інстинкту обґрунтували неадекватність розуміння різноманітності мотиваційної поведінки, яка асоціюється з різними культурними витоками та вивчаючими досвідами научіння. Сучасна психологічна теорія в основному вводить в свій обіг поняття ресурсів генералізованої психічної енергії особистості, яка завдяки научінню скеровується на особливі цілі на особливих шляхах. Фрейдисти розглядають цю концепцію загальної психічної енергії як «лібідо». Сучасні біхевіористи приймають в обіг дуже близьке поняття загального драйву (general drive). У пізнавальних теоріях розглядаються загальні мотиваційні якості станів пізнавальної (когнітивної) нерівності, дисонансу, несумісності з наголосом на раціональності людини. Ті, хто додержується нових гуманістичних позицій (подібно до когнітивістів, які ставлять особливий наголос на суб’єктивному переживанні цілеспрямованості), підкреслюють дію вроджених сил, які спонукають кожну особистість до того, щоб хотіти реалізовувати та самостверджувати себе. Карл Роджерс, А.Маслоу називають цей процес «самоактуалізацією» - кульмінаційний пункт ієрархії заспокоєння потреб, який коливається від примітивних психологічних потреб, його перебіг простягається через проміжні потреби в особистісній безпеці, коханні, належності до груп та поваги до найвищих потреб в актуалізації та виконанні себе у житті. 

4. Емоційний елемент в атит’юдах: цінності

Кожен атит’юд містить у собі емоційний елемент (почуття та емоції), який супроводжується ідеєю та переконаннями. Ці почуття включають те, що психологи відносять до цінностей. Важливою та основною ідеєю в аналізі сил, що направляють людську поведінку є гедонізм. Пошук чуттєвого комфорту та задоволення домінує в роботах Аристотеля, Декарта, Гобса, Смітта і навіть в ідеях З.Фрейда та Б.Скінера. Сучасними гедоністичними поглядами пропонується, що поведінка, яка виникає екстернально, ззовні, будучи саможертовною та болісною, може правити усе ж таки, на глибшому рівні, засобом досягнення альтернативного або послідуючого станів задоволення особистості.

Сутністю психологічної цінності є гедоністичний тон. Коротко мовлячи, це стосується панівного позитивного або від’ємного тону почуття, який асоціюється з атит’юдом. Якщо атит’юд містить у собі здебільшого додатний заряд, сприятливі та приємні почуття, вважається, що це - позитивний атит’юд. Негативний атит’юд включає переважно від’ємні, несприятливі та болісні почуття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

2.1. Методи і вибірка  дослідження

Шкала аномії. Авторами цього методичного інструменту є М.Кон і С.Скулер. Кон і Скулер [34] базують показники шкали на концептуалізації Сімена з діяльності, яка включає континуум, який варіює від віри особистості в те, що є прийнятним робити все, “що може зійти з рук” аж до відповідальності перед моральними стандартами. Інструмент складається з шести суджень, що оцінюються на основі відповідей: згідний - незгідний (або 0-1). Діапазон присвоювання балів- від 0 (низький рівень) до 1 (високий рівень).

Прізвище, ім’я  Рік народження________________

Школа _____________________________ Клас ___________________________

ШКАЛА АНОМІЇ

1. Це - нормально робити все, що тобі хочеться доти, доки ти уникаєш неприємностей

 Чи вважаєте ви нормальним  робити все що дозволяється  законом, чи існують деякі речі, які не розходяться з законом, але є несправедливими

РОБИТИ ВСЕ, ЩО ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ                     Е РОЗХОДЯТЬСЯ З ЗАКОНОМ, ЗАКОНОМ АЛЕ Є СПРАВЕДЛИВИМИ

2. Мета не рідко виправдовує засоби

ЗГІДНИЙ НЕ ЗГІДНИЙ 0

3. Не існує правильних і не правильних шляхів для того, щоб заробити гроші, бо гроші не пахнуть

ЗГІДНИЙ НЕЗГІДНИЙ 0

 

Аномія. Автори шкали - А.Нил та Г.Грот [42]. Шкала складається з семи суджень, та оцінюється за чотиризначною шкалою. Діапазон підсумкових балів шкали від 7 (низький рівень аномії) до 28 (високий рівень аномії).

 

Прізвище, ім’я  ____________________Рік народження____________________

Школа__________________Клас__________________Стать_______________

 

АНОМІЯ

1. Для того, щоб сьогодні отримати добре оплачувану роботу, необхідно при прийомі на роботу перебільшувати свої особисті заслуги і можливості.

Категорично Не погоджуюсь Погоджуюсь Повністю

не погоджуюсь   погоджуюсь

 

2. Для того, щоб дорослій людині отримати підвищення по службі доводиться бути підлабузником.

Категорично Не погоджуюсь Погоджуюсь Повністю

Не погоджуюсь погоджуюсь

 

3. Для того, щоб бути обраним до Верховної Ради України, кандидат повинен давати обіцянки яких він і не збирається виконувати.

Категорично Не погоджуюсь Погоджуюсь Повністю

не погоджуюсь                                                                                 погоджуюсь

4. Протекція нині більше важлива, ніж вміння самотужки отримати добре оплачувану посаду.

Категорично Не погоджуюсь Погоджуюсь Повністю

не погоджуюсь погоджуюсь

 

5. Успіху у бізнесі можна легко досягти без перехитрування наївних довірливих людей.

Категорично Не погоджуюсь Погоджуюсь Повністю

не погоджуюсь погоджуюсь

6. Ті, хто посідає високі посади повинні багато дечого замовчувати про те, що відбувається за кулісами, якщо вони бажають залишатися працювати на своїй роботі.

Категорично Не погоджуюсь Погоджуюсь Повністю

не погоджуюсь погоджуюсь

 

7. Щоб отримувати добрий прибуток, продавець повинен чинити сильний тиск на покупців, продаючи свій комерційний товар.

Категорично Не погоджуюсь Погоджуюсь Повністю

не погоджуюсь погоджуюсь

 

„Особистий герб”. Авторами цієї методики є С.Б.Саймон та інші [43] декілька найбільш важливих запитань, які вирішують в результаті роботи форми мотивації, не усвідомлюються, або не досить усвідомлюються та є психологічними методами проникнення в найбільш інтимну сферу людської психіки.

Хід виконання: вчитель роздає герби, чи просить перемалювати. Учень має відповісти на кожен з запитань малюнком у відповідній ділянці ( частині ) свого герба, або картинкою, ескізом чи символом.