Аномія: традиції, психологічні дослідження

 

Експериментальну вібірку піддослідних склали 39 учнів 8-9 класів НВК №26 та школи-інтернату м.Луцька, які стоять на обліку в інспекції у справах неповнолітніх правопорушників, або на “внутрішньому” обліку школи.

До контрольної вибірки респондентів входило 20 учнів 9 класу СШ №7 м.Луцька

1. Що ви вважаєте на сьогодні своїм найбільшим особистим досягненням?
2. Що ви вважаєте найбільшим досягненням своєї сім’ї.?
3. Яку одну справу можуть учинити інші люди, щоб зробити вас щасливим?
4. Що ви вважаєте на сьогодні своєю найбільшою невдачею?
5. Що б ви зробили, якби мали прожити ще один рік і вам гарантували би успіх у всьому, за що ви б не брались ?
6. Які три речі ви найдужче хотіли би почути про себе, якби ви помирали сьогодні? 
   

2.2 Обговорення результатів

 

Статистична обробка отриманих даних складалася зі знаходження процентних величин та середніх значень і стандартних відхилень показників аномії й цінностей у не повнолітніх правопорушників та законослухняних вихованців.

Насамперед проаналізуємо показники шкали аномії М.Кона і С.Скулера. Як вже зазначалося Кон і Скулер базують свої показники на концептуалізації Сіменом, з діяльності, яка становить континуум, який варіює від віри особистості в те, що є прийнятним робити все, що “може їй зійти з рук” аж до відповідальності перед моральними нормами.

Поняття “Normelessness ” похідне від концепції аномії Дюркгейма, й визначається Сіменом як ситуація, в якій існує висока віра, що соціально засуджені потребують досягнення поставлених цілей. Чотири пункти становлять шкалу Гутмена, вони рахуються на основі відповідей: згідний - незгідний (або 0-1). Діапазон відповідей варіюється від 0 (низький рівень) до 4 (високий рівень). Поняття аномії, як вже зазначалося, походить від терміну „anomie” Дюркгейма і психологічним референтом аномії в цій шкалі виступає доля респондентів виборки (в процентах), що давала ствердні відповіді на її судження, пункти відповіді, в яких відтворюється незгода учня з твердженнями шкали, вказують на його сподівання, що недоречна у соціальному сенсі поведінка неприпустима, щоб досягати за допомогою її певних цілей.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.

   Показники відповідей респондентів(N=59) у процентному   

    вираженні за шкалою аномії М.Кона і С.Скулера

№	Параметри пікали аномії	Доля респондентів виборки, що дали ствердні відповіді в %		Доля респондентів виборки, що дали негативні відповіді в %
п.п		Неповнолітні правопоруш ники N=39	Законо слухняні вихованці N=20	Неповнолітні правопоруш ники N=39	Законо слухняні вихованці N=20
1.	Це-нормально робити все, що тобі хочеться доти, доки ти уникаєш неприємностей ненеприємностей неприємностей.	62	35	38	65
2                 .	Це-нормально обходити закон, поки ти його можеш фактично не порушити	51	40	49	60
3.	Коли що-небудь спрацьовує на нашу користь, немає значення справедливо це, чи не справедливо це
	по відношенню до інших.	26	15	74	85

4.	Чи вважаєте ви нормальним робити все, що дозволяється законом, чи існують деякі речі, які не	56	35	44	65
5.	розходяться  з законом, але є несправедливими. Мета нерідко	41	25	59	75
6.	виправдовує засоби. Не існує правильних і неправильних шляхів для того,	56	20	44	80
	щоб заробити гроші, бо гроші не пахнуть.

 

Аномія, як це видно зі ствердних відповідей респондентів, значно вииукліше виражена в процентному відношенні у неповнолітніх правопорушників. Більша частина респондентів з експериментальної виборки вважає морально припустимим „Робити все, що завгодно доти, доки уникаються неприємнощі” (62%), що розумно „обходити закони” (51%), „Не існує правильних і неправильних шляхів, щоб заробляти гроші, бо гроші не пахнуть” (56%). Ідентичні показники відповідей законослухняних вихованців є набагато меншими в числовому вираженні.

Дещо меншу схильність до аномії проявили учні-девіанти у своїх відповідях на судження „коли що-небудь спрацьовує на нашу користь, то немає значення, справедливо це чи несправедливо по відношенню до інших - всього 26%, тобто кожен четвертий погодився з цим егоцентричним упередженням в той час, як більшість відхилила його (у контрастній виборці погодилося лише 15% респондентів). Отримані, майже аналогічні результати як реакція на судження „Існують деякі речі, які хоч не розходяться з законом, але проте є несправедливими” - 44% ствердних відповідей представників виборки девіантів і 65% законослухняних вихованців. Зміст цих суджень має моральний смисловий відтінок, бо вони апелюють до справедливості, коли виникає конфлікт між власними інтересами і законом чи мораллю і законом. Схильність до аномії дещо згасає, отже, якщо лінія поведінки торкається моральної волі індивіда або справедливості. В цілому, неповнолітні правопорушники виявили готовність жертвувати загальнолюдськими цінностями, використовувати ненормативні інструментальні засоби заради досягнення своїх егоїстичних цілей. Вони переконані в тім, що годиться оминати закони і робити „Все, що може їм зійти з рук”.

Позиція, яку займають ці респонденти,нагадує світогляд другої стадії розвитку моральних суджень Л. Кольберга.

Основна орієнтація для представника другої стадії - інструментальний релятивізм (тобто, індивідуалізм, інструментальна ціль та обмін вигодами). Це нарцистична мораль. Молодь на цій стадії вважає себе справедливою, коли робить те, що задовольняє власні потреби чи побічні потреби іншої людини та зосереджуючись на здійсненні взаємовигідних й чесних обмінів або угод чи операцій. Інакше кажучи, лише коли представники другої стадії переконуються в тому, що спершу їх власної потреби задоволені максимально, тоді згодом вони побічно дають можливість іншим також задовольнити свої потреби. Щоб поводити себе таким чином, молоді люди повинні бути спроможними визнавати, що в інших людей можуть бути інакші потреби, відмінні від їх власних. Тому бажана прийнятна для кожного поведінка містить такі дії, які йому дозволяють досягати положення в суспільстві, отримувати послуги, допомогу чи потрібні матеріали.

Хоча моральному міркуванню на другій стадії притаманні ознаки „ринкової психології”, все ж таки воно є рухом вперед у порівнянні з мисленням першої стадії в тім, що це міркування більше внутрішньо зумовлюється (тобто, вибори можуть давати спромогу людині задовольняти особисті потреби) і тут спостерігається менше зосередження на наслідках поведінки або якостях матеріального характеру. У молоді на цій стадії формується ще відчуття організації соціальних груп. Це усвідомлення соціальної організації проте є абсолютно егоїстичним, позаяк воно зумовлюється обміном егоцентричними інтересами між людьми (наприклад, „послуга за послугу). Наміри інших людей не роглядаються як щось варте уваги і дійсно важливе. По суті, вибір оцінюється добрим з точки зору того, чи приносить він позитивний ефект людині, яка приймає цей вибір (тобто, зумовлюється інструментальною цінністю поведінки), і не керується почуттям відданості чи поваги до людини як первинною мотиваційною силою. Особливості права здебільшого визначаються власністю людини. Особа може поводитися з тим, що її належить і з своїм життям на свій власний розсуд, так, як вона бажає, навіть коли її вибори вступають у конфлікт з правами чи потребами інших людей. Тому права визначаються скоріше окремо кожною людиною, ніж групою чи спільним консенсусом.

Етична позиція представника другої стадії включає в себе розуміння того, що власні особисті погляди можуть відрізнятися від ставлення до розв'язання моральної дилеми інших людей і що ці люди можуть сприймати одну і ту ж ситуацію по-різному. Молодь на цій стадії визнає також, що люди залежать один від одного, щоб діяти й реагувати узгоджено. Хоча на взаємність розраховують але, як правило, вона розуміється з точки зору врахування позиції одного або, як максимум, кількох людей. Крім того, якщо точки зору кількох інших людей і беруться до уваги, існує тенденція сприймати їх ідеї як окремі, а не пов’язані між собою чи як складову духу групи. Іншими словами, стосунки розглядаються в основному з точки зору діади, де моральне міркування відображує здебільшого індивідуальні, ніж групові інтереси. Ці особисті інтереси - егоцентричні, бо спірні питання, що пов’язані з добробутом групи чи ширшої спільноти, не беруться до уваги. Для індивідуалістичного орієнтованих представників цієї стадії притаманний низький рівень взаємної та занепокоєння іншими людьми, експлуатація їх слабощами. Загалом, другу стадію міркування чи моральної аргументації найпростіше визначити так: людина намагатиметься задовольнити потреби інших людей лише тоді, коли діють таким чином, вона задовольнятиме при цьому і і власні потреби. Вона „вмонтована” у свої власні потреби та інтереси й зважає на інших людей лише настільки, настільки вони задовольняють її необхідності життя. Визначальною її етичною позицією є гедоністична орієнтація.

Переважаюча орієнтація для представників третьої стадії - зосередження на міжособистісних стосунках, афіляція або позиція „порядний хлопець - гарна дівчина” (тобто, взаємні міжособистісні очікування, стосунки і міжособистісний конформізм). Індивіди на цій стадії визначають справедливість, дотримуючись принципу золотого правила „стався до людей так, як хочеш щоб вони ставилися до тебе”. Вони надають перевагу вчинкам, що підтримують традиційні звичаї, закони, норми, правила, що є ознакою доброго тону.

Дані, отримані емпіричним шляхом підтверджуються висновками, зробленими на підставі матеріалів питальника з аномії А.Нисе і Г.Грота, що подаються в таблиці 2.

Важкі підлітки більшою мірою, ніж законослухняні діти, переконані в тім, що істотним засобом, тактикою досягнення соціально бажаних політичних чи економічних цілей є соціально неприйнятна поведінка. Між показниками респондентів обох контрастних виборок існує значуща відмінність у виборі ненормативних способів здійснення своїх задумів. Неповнолітні

правопорушники частіше, ніж їх соціально адаптовані однокласники, погоджуються з тим, що „При прийомі на роботу треба перебільшувати свої особисті заслуги і можливості” (М1 = 2,3 , М2 = 1,8 , р ≤ 0,05), „щоб отримати підвищення по службі, доводиться бути підлабузником” (М1 = 2,2 , М2 = 1,35 ,

Таблиця 2. Показники середніх значень стандартних відхилень і t- критерію Ст’юдента параметрів шкали з аномії А.Нила і Г.Грота у виборках емпіричного дослідження (N= 59)

		Неповно-	Неповно
№ п\	Параметри опиту-	літні правопорушники N=39	літні правопорушники N=39	Законослухняні вихованці N=20		t - критерій ст’юдента	значущість різниці середніх
п	вальника аномії	Середні	Стандартні відхи	Середні значення	Стандар ТНІ	(t- граничне
		значення	лення	М1	відхи	1,73)
		М1	G1		лення G1
1.	Для того, щоб сьогодні отримати добре оплачувану
	роботу,	2,3	0,6	1,8	0,6	4,9	Р ≤ 0,05
	необхідно
	при прийомі на
	роботу
	перебільшувати
	свої особисті
	заслуги і можли
	вості.
2.	Для того, щоб дорослій
	людині отримати	2,2	0,6	1,35	0,4	7,5	Р ≤0,05
	підвищення
	по службі
	доводиться
	бути
	підлабузником.

р≤ 0,05), „протекція нині важливіша, ніж вміння самотужки отримати добре оплачувану посаду” (М1 = 2,5 , М2 = 2,15 , р < 0,05).

3.	Для того,щоб бути обраним до Верховної Ради України, кандидат повинен давати обіцянки, яких він і не збирається виконувати.   Протекція нині більш важлива, ніж вміння самотужки отримати добре оплачувану посаду.   Успіху у бізнесі легко досягти без перехитрування наївних довірливих людей. Ті, хто посідає високі посади повинні багато дечого замовчувати про те, що відбувається за кулісами, якщо вони бажають залишатися працювати на своїй роботі	2,4	1,07	1,5	0,5	3,6	Р ≤0,05
4.		2,5	0,7	2,15	0,77	1,8	Р ≤ 0,05
5.		2,6	0,9	2,9	0,6	2	Н.З
6.		2,5	0,7	2,05	0,7	2	р≤ 0,05

 

Не виявлено суттєвої різниці у відповідях респондентів контрастних виборок на такі судження: „Успіху в бізнесі можна легко досягти без перехитрування наївних людей” ( М1 = 2,6 , М2 = 2,9 ), „ Продавець, щоб отримувати добрий прибуток, повинен чинити сильний тиск на покупців”

(М1 = 2,3, М2= 1,9).

Наведені факти досить промовисто свідчать про дух аномії, який поширений і править у соціальному середовищі певної частини восьмикласників і дев’ятикласників. їх моральні погляди на світ і людей виправдовують обман, примус, психологічний тиск, маніпуляцію як інструментальний вияв особистості в площині між особистісних стосунків. Заради досягнення соціально бажаних і культурно заданих цілей застосовуються неприйнятні в соціальному сенсі прийоми, тактика поводження людей, їх ненормативні засоби. В просторі способів досягнення мети, інструментальних норм поведінки неповнолітнім правопорушникам притаманна яскраво виражена тенденція до аномічної ментальності.