Отчет по практике в магазине

Вивчення та прогнозування  споживчого попиту необхідні для обґрунтування комерційних рішень щодо оптових закупівлях товарів. Попит населення на товари формується під впливом економічних, соціальних, демографічних, природно-кліматичних та інших факторів, які постійно змінюються у процесі розвитку виробництва.

Певне місце у товаропостачанні торговельних підприємств посідають прямі закупівлі товарів у виробників. Вони здійснюються шляхом двосторонніх угод та контактів між торговельним підприємством і виробником.

Переваги прямих закупівель:

- зільшуються джерела закупівель товарів та надається можливість їх вибору;

- скорочуються шляхи та строки доставки товарів;

- з'являється можливість оперативно впливати на виробника з метою оновлення асортименту та підвищення якості товарів;

- скорочується кількість посередників;

- знижується ступінь комерційного ризику;

- зберігається відносно стабільний рівень цін на продукцію, яку реалізують.

Оптовій торгівлі, що охоплює практично усі види продукції, належить провідна роль у формуванні товарно-матеріальних ресурсів, тому вона є важливою оптово-посередницькою ланкою між сферою виробництва та споживанням. Багато виробників товарів зацікавлені у встановленні господарських зв'язків з оптовиками. На відміну від роздрібних підприємств оптові організації мають значні обсяги товарообороту та необхідні розміри складських площ. При цьому виробники зацікавлені поставляти отримувачам товари в обсязі не нижче мінімальних норм відвантаження та з необхідною частотою. Нерідко ці норми менші за місячний товарооборот дрібних роздрібних торговельних підприємств.

Однією із основних функцій комерційних працівників  торговельних підприємств є закупівля товарів на оптових ярмарках. Вони являють собою періодичні заходи, які організовують у певному місці, під час яких здійснюють переважно оптовий продаж товарів і укладають договори на їх поставку.

Оптовий ярмарок — це самостійний ринковий захід, доступний для усіх товаровиробників (продавців) та покупців в установленому місці та в установлений строк.

Характерними рисами оптової ярмаркової торгівлі є оптова реалізація-закупівля товарів за представленими зразками; періодичність проведення оптових ярмарків; попереднє встановлення термінів і місця продажу товарів; одноразову і масову участь оптових продавців і покупців товарів.

Предметом діяльності ярмарку є надання комплексу послуг учасникам з укладення торгових операцій, налагодження ділових контактів, упорядкування процесу оптової торгівлі, аналізу і підготовки кон'юнктурної інформації, організація реклами.

Регулярна участь комерційних працівників підприємств  у роботі оптових ярмарків дозволяє підвищити ефективність закупівельної роботи. Це передусім пов'язано з розширенням кола постачальників і можливістю встановлення з ними довготермінових господарських зв'язків. Розвиток таких відносин позитивно впливає на розширення асортименту та підвищення якості товарів, які закуповують.

На ярмаркових торгах здійснюють оптову закупівлю та продаж товарів, укладають прямі договори або контракти між продавцями та покупцями. Прискорюється процес укладання договорів, оскільки постачальники та покупці безпосередньо контактують один з одним. З'являється можливість більш гнучко та своєчасно реагувати на зміну попиту споживачів.

Оптові продовольчі  ринки - місце купівлі-продажу конкурентоспроможної сільськогосподарської сировини і продовольства оптовими і роздрібними торговими підприємствами і приватними торговцями.

Основними функціями  оптових продовольчих ринків є:

• забезпечення постачання населення якісними продуктами харчування на протязі цілого року, скорочення втрат сільськогосподарської продукції;
• надання всім постачальникам сільськогосподарської продукції можливості стійкого виходу на конкурентний (немонополізований) ринок;
• забезпечення єдиного облаштованого місця для здійснення операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і продовольства;
• підвищення ефективності постачання і розподілу продовольства у великих містах, промислових центрах і окремих регіонах країни;
• створення нових робочих місць, зменшення стоку населення із сільської місцевості.

Реалізація вказаних функцій дозволяє створити необхідні  умови виробникам, покупцям і посередникам для здійснення оптових операцій на основі конкуренції і скорочення витрат обігу, оптимізувати систему руху сільськогосподарської продукції і продовольства, транспортного і інформаційного забезпечення. Це також дозволяє упорядити діяльність посередників і виробників сільськогосподарської продукції і продовольства.

У той же час правилами  роботи оптових продовольчих ринків не забороняється в окремих випадках роздрібна реалізація продукції фізичним особам-споживачам за оптово-відпускними цінами. У сільській місцевості можуть створюватися роздрібно-оптові ринки.

Структура оптових продовольчих ринків включає ринки, сформовані за територіальною ознакою: міжрегіональні, регіональні, міські, районні, сільські (селищні); спеціалізовані оптові продовольчі ринки (плодоовочеві, м'ясні, рибні, ринки худоби і т.п.); універсальні, що реалізовують до 10 видів різної продукції (районні дрібнооптові продовольчі ринки і селищні).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Фактори, що впливають на оптові закупівлі товарів

На процес організації  оптових закупівель впливають різноманітні фактори. Вивчення характеру факторів та механізму їхнього впливу є необхідною передумовою для обгрунтованої оцінки стану оптових закупівель товарів, планування їх розміру, розробки та прийняття конкретних заходів щодо їх регулювання.

Найважливішими зовнішніми факторами, що визначають розміри оптових закупівель  торговельного підприємства, є наступні: 

1. Співвідношення  між попитом та пропозицією.

В умовах, коли попит населення  на окремі товари перевищує його пропозицію, товарооборот здійснюється з найменшими запасами. В міру збільшення пропозиції товарів, насиченості ринку спостерігається деяке уповільнення швидкості обертання товарів.

2. Рівномірність  та стійкість споживання окремих  товарів.

Чим стабільнішим та сталішим є попит споживачів на окремі товари, тим меншою є потреба в створенні товарних запасів на випадок непередбачених коливань попиту.  

Зовнішньою ознакою  рівномірності споживання окремих  товарів є по-казники середньоквадратичного відхилення та коефіцієнта варіації одноден-ного товарообороту від його середнього значення.

Великий розмір коливальності обсягів реалізації свідчить про імпульсивне, ажіотажне споживання або періодичний попит, що потребує здійснення закупівель більших партій товару  для продовження нормальної їх реалізації і в критичні періоди підвищеного попиту.

3. Ритмічність виробництва окремих товарів.

Виробництво та закупівля  окремих споживчих товарів має  сезонний характер.

В періоди сезону виробництва  торговельні підприємства мають  можли-вість придбання товарів у безпосередніх виробників за мінімальними цінами. Після завершення сезону основним постачальником є різні торговельні посередники, чиї ціни значно вищі за ціни виробників. Закупка окремих дефіцитних товарів після сезону може бути взагалі неможливою, що негативно впливатиме на асортимент товарів підприємства.      

4. Стан конкуренції  на ринку товарних ресурсів.

Чим вищий ступінь  конкуренції на ринку товарних ресурсів, тим більшу свободу у виборі постачальників та "уторгуванні" умов поставки має підприємство. Узгоджені умови поставки: періодичність, обсяги партій поставки, що оновлює асортимент, можливість повернення недоброякісних або нереалізованих товарів - суттєво впливають  на розмір закупівель торговельного підприємства.

5. Добросовісність   постачальників   щодо   виконання   договорів поставки товарних ресурсів, стан дисципліни поставок.

Загальний менталітет постачальників, їх обов'язковість та добросовісність щодо виконання договорів поставки визначає потребу торговельного підприємства в створенні страхових товарних запасів. Чим добросовіснішими є постачальники підприємства, чим більш ритмічно та безперервно організоване їх власне виробництво, тим нижча ймовірність невиконання графіка завозу товарів, а відповідно, і потреба в створенні товарних запасів.

6. Рівень інфляційних  очікувань.

В умовах інфляційної  економіки одним з спонукаючих  мотивів створення запасів матеріальних резервів є захист обігових коштів підприємств від інфляційного знецінення. Чим вищі темпи інфляції, тим більша й зацікавленість підприємств у максимальному підвищенні розміру закупівель товарів з метою захисту грошей від інфляції та для отримання додаткового доходу від випереджаючого росту цін на окремі товари порівняно із загальним темпом інфляції.

Об’єм оптових закупівель торговельного підприємства визначається також внутрішніми факторами, які залежать від діяльності самого підприємства та визначаються стратегією й тактикою його діяльності.

До таких факторів належать:

1. Місцезнаходження  торговельного підприємства.

Даний фактор визначає інтенсивність  споживчих потоків в районі діяльності підприємства, а відповідно— і  розмір товарообороту, а також швидкість реалізації товарних запасів.

2. Обсяг товарообороту  торгового підприємства.

Великі за розміром товарообороту підприємства, порівняно з малими, здійснюють комерційну діяльність, використовуючи закупівлі більшого об’єму.

Велике за розмірами торговельне  підприємство, особливо те, що має досвід роботи на відповідному сегменті ринку, більш привабливе для постачальників та посередників. Це визначає кращі можливості "уторгування" умов поставки, що також має вплив на закупівельну діяльність підприємства.

3. Спеціалізація  підприємства та структура товарообороту.

Товари залежно від  їхньої якості, особливостей призначення та     інших ознак мають різний час обертання. Це залежить від власти-              востей деяких предметів споживання, кількості різновидів, що               входять до товарної групи, особливостей прийомки та комплектування   виробів. Так, товари, що швидко псуються, швидко втрачають                    свої властивості, наприклад: м'ясо, хліб, молоко, масло— через                   їхні фізико-хімічні властивості мають бути реалізовані протягом неподовжнього періоду. Задоволення попиту на товари складного асортименту, таких, як одяг, тканини, взуття, галантерея та інше,        потребує наявності в торговельному підприємстві широкого                    вибору різновидів цих виробів за артикулами, кольорами,                  розмірами, фасонами. Оскільки такого роду товари є предметами періодичного попиту, їхні запаси, виражені в днях до обігу, відносно вищі, ніж запаси з інших товарів. Таким чином, і об’єми закупівель таких товарів будуть також більшими.

4. Частота  здійснення оптових закупівель.

Чим частіше завозяться партії товарів на підприємство, тим  з меншими запасами можна забезпечити виконання плану товарообороту, і навпаки. В свою чергу, частота завозу залежить від місцезнаходження торговельних підприємств, розміщення їх основних постачальників, транспортних умов.

Таким чином, об’єм оптових закупівель визначається політикою підприємства щодо вибору постачальників товарів, залежить від ефективності організації господарських зв'язків з ними та оптимальності розробленого графіка завозу товарів.

5. Стан складського  господарства.

Даний фактор носить обмежувальний характер та визначає максимально можливий розмір закупівель товарів. Чим більша площа (ємкість) складських приміщень, тим в більших розмірах можуть створюватися (при потребі) товарні запаси.

Суттєве значення має  і наявність спеціалізованого складського  обладнання, можливість створення спеціальних умов для зберігання окремих товарів, дотримання товарного сусідства та інших правил зберігання.

6. Організація  комерційної роботи. 

Важливе значення для правильного визначення потреби в закупівлі та оперативного регулювання їхнього розміру мають кваліфікація й компетентність кадрів та рівень керівництва торговельним процесом, стан роботи з вивчення попиту населення, організація оперативного та дійового контролю за надходженням товарів.

Добре налагоджена робота в даному напрямку сприяє оптимізації  здійснення закупівлі товарів. Це дозволяє скоротити витрати підприємства з формування та зберігання товарних запасів, знизити товарні втрати.

7. Фінансове становище підприємства.

Закупівля товарів може здійснюватися у різний спосіб:

- шляхом оплати партій, що надходять, грошовими коштами  підприємства;     

- шляхом отримання  комерційного кредиту від постачальників (отримання товарів з відстрочкою  платні);

- шляхом прийому товарів  під реалізацію або на комісію. 

Можливості застосування кожного способу та співвідношення між ними безпосередньо залежать від фінансового становища торговельного підприємства, його платоспроможності та фінансової стійкості, ступеня довіри до нього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз організації закупівельної діяльності торговельного підприємства "Авдіївське споживче товариство" та оцінка її ефективності