Розвиток мовних здібностей

Забезпечити розвиток розумової  діяльності учнів, оскільки мовлення тісно  пов’язане з мисленням. Це необхідно для того, щоб учень учився думати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки, щоб у нього виникли думки і щоб він захотів поділитися своїми думками з товаришами, з учителем. Розвиток мовлення – це розвиток думки, тобто розвиток мовленнєворозумової спроможності. Недаремно уроки розвитку мовлення іноді називають уроками відкритих думок.

Пам’ятати, що мова засвоюється  не тільки свідомістю, але й через  почуття, емоційну сферу. Якщо слово  яскраве, виразне, воно привертає мимовільну увагу учнів, дивує, радує їх, подобається їм і, звичайно, краще запам’ятовується. Зразкове мовлення, яке впливає не тільки на думки, але й на почуття дітей, – запорука успіху навчання мовлення.

Складність і багатоаспектність  поняття мовлення (мовленнєвої діяльності) лежить в основі багатогранної роботи щодо його розвитку. Це формування і автоматизація мовленнєвих навичок – вимовних і інтонаційних, лексичних і граматичних. На кожному уроці відпрацьовується правильність мовлення – правильна вимова, вживання слів і граматичних форм та конструкцій, тобто засвоюється словник і граматичний лад мови. Ця робота відома як робота з культури мовлення (її основа – правильність мовлення). Далі засвоюються синонімічні засоби мови, виникає проблема вибору кращого варіанта висловлення, тобто з’являються елементи практичної стилістики. Поняття культури мовлення розширюється, включаючи не тільки правильність, але й виразність мовлення.

Отже, умови розвитку українського мовлення учнів початкових класів в узагальненому вигляді  можна подати таким чином:

1. Створення українського мовленнєвого середовища (забезпечення сприйняття великого об’сягу зразкового мовлення – вчителя, учнів, інших працівників школи), слухання радіо- і телепередач, фонозаписів, перегляд кінофільмів, відвідування театру;

2. Створення мотивів до говоріння, розвиток комунікативних потреб через створення ситуацій мовленнєвого спілкування;

3. Організація колективної діяльності учнів; розвиток мовлення як засіб розв’язання реальних комунікативних і діяльнісних задач;

4. Стимулювання на уроках пізнавальних інтересів учнів; розвиток мовлення на цікавому пізнавальному матеріалі; формування необхідних понять і знань про навколишній світ з урахуванням вікових особливостей учнів початкових класів, особливостей їх мислення;

5. Вироблення мовної компетенції: вимовних навичок, лексичних навичок (правильне вживання слів), граматичних навичок (правильна побудова словосполучень і речень);

6. Робота з формування мовленнєвих умінь в усіх видах мовленнєвої діяльності: учити слухати і правильно сприймати усне мовлення, учити читати (читати і розуміти прочитане, читати виразно), учити говорити (брати участь у діалозі, бесіді, будувати монологічні висловлення), учити писати (грамотно в орфографічному і пунктуаційному відношенні, правильно в ширшому сенсі);

7. Вдосконалення мовленнєвих навичок у процесі розвитку мовленнєвих умінь; робота над культурою мовлення, над виразністю мовлення (переносне вживання слів, епітети, порівняння), над елементами стилістики.

 

2.3 Розробка та методика  проведення заняття з розвитку мовленнєвих здібностей в початкових класах

Уроки розвитку мовлення є обов’язковим структурним компонентом  шкільної освітньої програми. Основною їх метою виступає робота над словниковим  запасом учнів, над вміннями красиво  і правильно викладати свої думки, активно користуватися мовою, щоб виконувати всі орфоепічні норми.

В даній курсовій роботі пропонуються різні види вправ для  розвитку мовленнєвих здібностей учнів  початкових класів.Деякі з цих вправ були проведені в 2-Б класі Турбівської загально освітньої щколи [додаток 1].

Ця ігрова вправа на розвиток мови має кілька варіантів різного ступеня складності. Діти молодшого віку залучаються до договорювання слів у фразах і пропозиціях, а старші - самостійно здійснюють лексичний відбір.

Варіант 1. «Пропущені слова»

 Ви вимовляєте фрази, а дитина вставляє пропущене слово. Наприклад: На порозі сиділа і жалібно нявчала ..., Кішка піймала в саду ..., Шерсть у кішки ..., кігтики ..., Дощик пройшов, і з-за хмар вийшло ... , Двірник взяв мітлу, він буде ... , Прийшов листоноша, він приніс ... . Надалі дитина і дорослий можуть помінятися ролями: дитина вигадує речення, а дорослий закінчує його [додоаток 5].

Варіант 2.«Поширення пропозицій»

Дітям пропонують закінчити  розпочате дорослим пропозицію, спираючись на навідні запитання. Наприклад: Діти йдуть ... (Куди? Навіщо?) , Садівник поливає ... (Що? Де? Коли? Навіщо?). В подальшому поширення здійснюється дітьми самостійно, без допомоги питань.

Варіант 3. «Вибір»

Гравці загадують слово, до якого можна підібрати кілька синонімів. Кожен гравець пропонує  свій варіант, в якому замість задуманого слова використовується його синонім. За цим прикладами потрібно здогадатися, яке слово загадане. Наприклад, задумано слово «холодний». Варіанти пропозицій, придуманих дітьми, можуть бути такими: Сьогодні прохолодний день, У склянці крижаний сік.

Ми пропонуємо ще один вид вправ для розвитку мовних здібностей.

Ігри подібного виду розвивають уяву, активізують розумову діяльність, експериментування, сприяють розвитку мовних здібностей. Справа в тому, що об'єднання протилежних  функцій або властивостей в одному предметі є  проблемною ситуацією, в основі якої завжди лежить протиріччя. З протиріччями кожен з нас стикається практично кожен день, але не завжди ми можемо і вміємо прийняти правильне рішення і від цього досить страждаємо - адже проблеми мають властивість накопичуватися і надавати руйнівну дію на людський організм.

З дітьми справа йде дещо простіше - вони, в силу своєї психологічної  природи, не бояться протиріч, тому що не завжди бачать, відчувають їх. З віком це змінюється, але користі від цього мало.

Навчити дитину вирішувати протиріччя - значить допомогти йому стати творчою особистістю, привчити не пасувати перед труднощами, збагатити  його життєвий і пізнавальний досвід. Суть протиріччя полягає в тому, що для вирішення не завжди є готові зразки і, отже, необхідні деяка кмітливість, простір уяви для того, щоб впоратися з проблемною ситуацією. Здавна відомо, що у творчості немає канонів, норм і стандартів, тому відповіді і дії дитини в жодному разі не можуть оцінюватися з точки зору правильності та відповідності вихідної заданості кінцевого результату. Кожна проблемна ситуація завжди по-своєму унікальна, і її вирішення відбувається тільки на основі творчого перетворення власного, індивідуально-неповторного досвіду.

Варіант 1. «Антоніми»

Дітям називають будь-яке  слово, а вони кажуть зовсім протилежне (мокрий - сухий, розумний - дурний, жадібний - щедрий, в'язати - розпускати, ходити - стояти і т. п.).

Завдання та правила  гри поступово ускладнюються. Дітям можна запропонувати визначити не тільки протилежну властивість, але і назвати предмет, що має цю властивість. Наприклад: олівець (залишає слід) - гумка (стирає); ножиці (роз'єднують) - клей (з'єднує); стіна (не пропускає світло) - вікно (прозоре); Гулівер (ходить великими кроками) - Хлопчик-мізинчик (маленькими кроками ); вода (мочить) - вітер (сушить); Буратіно (веселий) - П'єро (сумний), або Мальвіна (слухняна), або Тортилла (мудра); Баба-Яга (зла) - Василина (добра); білий папір - чорна дошка; гладкий лід - кам'яниста стежка; галаслива юрба - тиха музика; м'яка вата - тверда цегла і т. д.

Цікаво буває запропонувати  дітям не тільки підібрати антонім, а й аргументувати свою відповідь (чому?) До таких слів, як мама, син, собака, грім, свято, дощ, вітер, страх, веселка, землетрус і т. п.

Наприклад, дощ навпаки. Може бути, це струменем води, що б'є, з-під землі? Від звичайного дощу можна сховатися під парасолькою, плащем. А як сховатися від дощу навпаки?

 Варіант 2. «Антоніми-синоніми»

Відмінність від першого  варіанту полягає в тому, що до названого  слову одночасно підбирають і  антонім, і синонім. Наприклад, початкове  слово «лихо».

- Радість (це антонім  до слова «лихо»).

- Горе (одночасно антонім  попереднього і синонім вихідного).

- Щастя (антонім для попереднього і синонім для слова «радість»),

- Печаль (антонім попереднього, синонім 1-го і 3-го слова).

- Удача (антонім попереднього  і синонім 2-го, 4-го) і т. д. (Не  забувайте, що перше слово - «лихо».)

Варіант 3. «Задом наперед»

Для гри підбирають кілька пар зображень: гриб маленький - гриб великий; бабуся в'яже шкарпетки - шкарпетки пов'язані; дівчинка спить - дівчинка грає в ляльки і т. п. Ігрові завдання полягає у вигадуванні двох розповідей, історій по картинках, розташованим в прямому і зворотному порядку (при цьому другий розповідь дитини повинна бути дійсно зворотною першій, а не його повторенням або продовженням).

 Наприклад, у дитини  дві картинки, на одній з яких  зображено гніздо з яйцем, на  іншій - летить птах. У цій послідовності міні-розповідь буде звучати приблизно так: «У гнізді лежало яєчко. З нього вилупився пташеня. Пташеня виросло і стало літати ». Якщо картинки поміняти місцями, то і розповідь, відповідно, дещо зміниться: «Летіла пташка, побачила на дереві зручне місце для будиночка. Звила гніздо вона, знесла яєчко і стала своїх діток висиджувати » [додаток 4].

Якщо дитина слабо  розрізняє звуки на слух, спотворено вимовляє або замінює їх на інші, то вона не зможе чітко уявити собі звуковий образ самого слова. В цьому випадку вам знадобиться наступна група вправ.

Вправа 1. "Назви слова" (для розвитку слуху).

Варіант  1.

 Назвати якомога більше слів, які починаються на конкретний звук.

Варіант 2.

 Назвати якомога більше слів, які закінчуються на певний звук .

Вправа  2. "Хлоп-хлоп"

Дітям дається завдання хлопати в долоні при кожному  слові, що розпоченається чи закінчується з певного звуку [додаток 2].

Вправа 3. "Плутанина".

Дітям дається можливість прослухати вірш з певними помилками  в ньому. Завдання дітей виправити  помилки і пояснити чому вони утворилися.

Хто на дереві сидить?

 Кит.

 В океані хто  пливе?

 Кіт.

 У городі що зростає?

 Рак.

 Під водою хто  живе?

 Мак.

 Переплуталися слова!

 Я командую "раз-два"

 І наказую вам

 Всіх розставити  по місцях ".

Запитайте дитину: "Які слова переплуталися? Чому? Чим ці слова схожі один на одного? Чим відрізняються?"

 Ви можете трішки підказати дитині, але головне - підвести його до думки, що один звук може повністю змінити значення слова [додаток 3].

Вправа 4. "Придумай нове слово".

Дітям зачитуються слова  для зміни одного звуку. Поданих  слів потрібно утворити нові.

Урок розвитку мовлення варто закінчувати питаннями  до учнів про те, що їм сподобалося, що вони робили на уроці. Це забезпечить краще закріплення отриманої інформації та дасть можливість зробити висновки з проведеної роботи.

 

Загальні висновки

Розвиток мовлення у  молодших школярів є складним процесом, який залежить від соціокультурного контексту. Діти набувають основ  мовлення, взаємодіючи з батьками, братами, сестрами, вчителями, однолітками, а також у процесі навчальної діяльності. Характер цих взаємодій і їх роль у розвитку мовлення школяра може бути різним. Батьки найбільше долучаються до цього процесу завдяки постійному спілкуванню з дітьми, а не тільки завдяки спеціальним заняттям з ними. Якщо педагог допомагає дитині в процесі організації навчання набуття нових знань і навичок, необхідних для того, щоб навчитися читати та писати, то взаємодія з однолітками дає змогу в невимушеній обстановці обговорювати проблеми, ділитися своїми думками, переживаннями. Працюючи з однокласниками, учні молодшого шкільного віку більше розмовляють, ніж під час роботи з учителем. Загалом, соціальні взаємодії дітей створюють більше передумов для підвищення рівня розвитку мовлення, ніж спеціальне оволодіння елементами усного та писемного мовлення.

Опанування письма і  читання у початкових класах відкриває  додаткові можливості для подальшого розвитку лексичного, граматичного і  стилістичного аспектів мовлення дитини. У молодшому шкільному віці інтенсивно розвивається внутрішнє мовлення, яке є важливим механізмом розумової діяльності. Виявляється воно під час розв'язання різноманітних завдань, мислення, планування, запам'ятовування тощо.

Величезний вплив в  даному процесі надає навчальна  діяльність дітей і дія мовлення вчителя на учнів. Саме від вчителя залежить формування і успішний розвиток мовлення дітей в молодшому шкільному віці. На практиці вчитель постійно вирішує двоєдине завдання: