Проблеми та шляхи удосконалення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами Україні з боку громадянського суспільства

визначає порядок  збереження державної таємниці при  інформуванні громадськості про  діяльність Воєнної організації  держави;

затверджує протягом двох днів з моменту звернення  Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного чи надзвичайного стану;

оголошує за поданням Президента України стан війни  та укладення миру і схвалює рішення  Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

надає згоду  на обов'язковість міжнародних договорів  України, в тому числі тих, що безпосередньо  стосуються Воєнної організації держави, формує воєнну політику держави, законодавче регулювання питань сфери оборони та військового будівництва;

затверджує  основні напрями співробітництва  України з іншими державами у  воєнній сфер;

затверджує  воєнну доктрину і концепції військового  будівництва, а також обсяги бюджетних асигнувань на оборону;

заслуховує  щорічну доповідь Президента України  про стан оборони України, звіти Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України та інших посадових осіб з питань оборони;

схвалює рішення  Президента України про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави та дозволу і умов перебування іноземних військових частин і підрозділів на території України;

затверджує кандидатури  на посади Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України; військову присягу і військові статути, символіку Збройних Сил України;

визначає військові  звання, свято - День Збройних Сил України, присвоює найменування кораблям першого  і другого рангу.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини перевіряє стан додержання конституційних прав і свобод осіб, які підлягають призову, проходять військову службу, перебувають у запасі та призвані на збори, осіб звільнених з військової служби, а також членів їх сімей.

Уповноважений Верховної  Ради України має представника у справах захисту прав військовослужбовців. Він користується правом: невідкладного прийому посадовими особами Збройних Сил України, інших військових формувань; безперешкодно, у т.ч. без попередження, відвідувати, при дотриманні встановленого режиму, військові частини та підрозділи, бути присутнім на засіданнях колегіальних органів військового управління (Колегія Міністерства оборони України, військові ради усіх рівнів) при обговоренні питань, що належать до його повноважень. [3]

Рахункова палата - від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України, що виділяються на потреби оброни України, про стан справ у цій сфері не рідше одного разу на рік доповідає Верховні Раді. [3]

Президент України виступає гарантом безпеки і оборони країни та здійснює загальне керівництво державними органами щодо гарантування національної безпеки. Він є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, очолює Раду національної безпеки і оборони України та забезпечує виконання засад зовнішньої політики. Президент України:

вживає необхідних заходів щодо забезпечення обороноздатності України та постійної бойової  готовності Збройних Сил України;

подає на затвердження Верховної Ради України проекти воєнної доктрини, концепції військового будівництва, державної програми розвитку озброєння та військової техніки, а також пропозиції щодо загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України, обсягу бюджетних асигнувань на оборону, фінансування вказаної програми;

вносить на затвердження Верховної Ради України пропозиції щодо загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил  України;

затверджує  план розвитку та стратегічні плани  використання Збройних Сил України, плани їх дислокації та розташування, мобілізаційний план України на особливий період, Положення про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України, та про порядок проведення мобілізації, а також положення про Генеральний штаб Збройних Сил України;

пропонує на затвердження Верховної Ради України кандидатури для призначення ним на посади Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

за поданням Міністра оборони України призначає командування Збройних Сил України; встановленим порядком припиняє їхні повноваження на цих посадах; присвоює вищі військові звання;

веде переговори і підписує міжнародні та міждержавні  договори з військових питань;

приймає рішення  про призов громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців строкової служби;

встановлює  повноваження, організацію і порядок  діяльності органів військового  управління; встановлює військові свята.

Президент України - Верховний Головнокомандувач  Збройних Сил України користується по відношенню до військовослужбовців Збройних Сил України дисциплінарною владою у повному обсязі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 р. № 551-XIV.

У разі воєнного нападу або загрози збройної агресії  проти України Президент України приймає рішення про оголошення стану війни, загальну або часткову мобілізацію і своїм указом вводить надзвичайний або воєнний стан на всій території України чи в окремих її місцевостях; приймає рішення про їх припинення або відміну, укладення миру і невідкладно вносить ці питання на розгляд Верховної Ради України, приймає рішення про демобілізацію.

Про введення воєнного стану та інші заходи з цих питань Президент України зобов'язаний невідкладно повідомити Верховну Раду України (внести на розгляд). Президент України приймає рішення і видає наказ Збройним Силам України на ведення бойових дій, вживає заходів щодо припинення діяльності незаконних збройних формувань, а також проти будь-яких спроб використання Збройних Сил України та інших військових формувань для обмеження прав і свобод громадин або з метою повалення конституційного ладу, перешкоджання діяльності органам влади.

До повноважень  Президента України належить також право прийняття рішень, що слід розглядати у площині регіональної (субрегіональної) воєнної безпеки, а саме – прийняття з наступним внесенням на схвалення Верховної Ради України рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав, в т.ч. для участі у міжнародних миротворчих операціях, рішення про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України. [3,8,9,10 ]

Рада  національної безпеки і оборони  України, що за конституцією

очолюється  Президентом України, є координаційним органом з питань національної безпеки. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять п’ять осіб: Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Персональний склад РНБО формується на підставі Указів Президента України. Згідно з Указом Президента України від 21 січня 2008 року N 43/2008 "Про склад Ради національної безпеки і оборони України" до її складу включено 15 осіб, в тому числі начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України. Серед завдань Ради національної безпеки і оборони України є таки, що безпосередньо стосуються здійснення демократичного цивільного контролю над ЗС України:

координація та здійснення контролю за діяльністю органів  виконавчої влади у сфері оборони  у мирний час, в умовах воєнного або  надзвичайного стану;

розгляд питань фінансування витрат на оборону, а також контроль за витрачанням відповідних коштів;

розгляд проектів законів України та указів Президента України, інших нормативних актів, наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, концепцій, доктрин, державних програм у сфері оборони України;

підготовка  пропозицій щодо оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного  стану в Україні або в окремих її місцевостях;

Забезпечення  діяльності Ради здійснює Секретар Ради, якого призначає Президент України. Секретар Ради безпосередньо підпорядковується Президентові України. Секретар Ради має заступників, яких призначає Президент України.

Секретар Ради Національної безпеки і оборони  України:

спрямовує підготовку проектів воєнної доктрини, концепції та державних програм будівництва Збройних Сил, положень щодо їх структури, чисельності, дислокації та розташування, розвитку озброєнь та військової техніки, повноважень, організації та порядку діяльності органів військового управління.

Питання воєнної  безпеки віднесені до компетенції Департаменту з питань воєнної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони. Виконання Президентом України повноважень у сфері воєнної безпеки забезпечується Головним управлінням з питань реформування правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань Секретаріату Президента України [3,10]

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України..

Кабінет Міністрів України у межах визначеної законом компетенції:

забезпечення  обороноздатності країни, гарантування воєнної безпеки, оснащення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою;

керує створенням, утриманням і оновленням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, підготовкою і утриманням транспортних засобів, які в разі введення надзвичайного або воєнного стану мають бути передані Збройним Силам, видає відповідні нормативні акти з питань мобілізаційної підготовки й мобілізації;

визначає потребу  у витратах на національну безпеку  і оборону, забезпечує виконання  затвердженого Верховною Радою  України Державного бюджету, в т.ч. виділення в повному обсязі бюджетних  асигнувань;

керує діяльністю усіх підпорядкованих йому органів та організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами;

визначає обсяги матеріально-технічних ресурсів, продовольства, речового та іншого майна для потреб оборони і Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби і ведення обліку військовозобов'язаних і призовників та порядок проходження альтернативної служби;

розробляє і надає на затвердження Верховній Раді України загальнодержавні програми розвитку та реформування Збройних Сил України;

створює та ліквідує військові навчальні заклади, науково-дослідні організації Збройних Сил України, військові кафедри вищих навчальних закладів, визначає порядок створення та діяльності військових представництв на промислових та інших підприємствах і в організаціях;

приймає рішення  з питань соціальних і правових гарантій військовослужбовців, осіб, звільнених у запас або у відставку, їх сімей, а також сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти або потрапили у полон під час проходження служби. [7,9,10]

Міністерства  та інші центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень, наявних засобів бюджетного й позабюджетного фінансування забезпечують реалізацію законів України, указів Президента України, концепцій, програм, постанов органів державної влади у сфері воєнної безпеки;

несуть відповідальність за якість розробки та виготовлення озброєння  та військової техніки, за здійснення заходів постачання на потреби оборони у воєнний час [9]

Міністерство  оборони України є:

центральним органом  виконавчої влади і військового  управління, у підпорядкуванні якого  перебувають Збройні Сили і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони.

Міністерство оборони  України відповідно до покладених на нього завдань:

реалізує воєнну політику держави у Збройних Силах, визначає напрями розвитку Збройних Сил, їх підготовки у мирний та воєнний час;

розробляє проекти та виконує державні програми розвитку Збройних Сил, розвитку озброєння і військової техніки, інші програми (плани) будівництва та розвитку Збройних Сил;

бере участь в стратегічному  плануванні у сфері оборони та формує основні показники державного оборонного замовлення, здійснює розміщення і оплату робіт із закупівлі, сервісного обслуговування, модернізації та ремонту озброєння і військової техніки, кодифікації на предмети постачання, капітального будівництва, закупівлі продовольства, речового та іншого майна, матеріальних та інших ресурсів для Збройних Сил;