Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2014 в 19:36, реферат
Правова держава - це така форма організації і діяльності державної влади, при якій держава і громадяни пов'язані взаємною відповідальністю при безумовному верховенстві Конституції, демократичних законів і рівності всіх перед законом .
Уявлення про державу як організацію, що здійснює свою діяльність на основі закону, почала формуватися вже на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. З ідеєю правової держави пов'язувалися пошуки більш досконалих і справедливих форм суспільного життя. Мислителі античності (Сократ, Цицерон, Демокріт, Аристотель, Платон) намагалися виявити такі зв'язки і взаємодії між правом і державною владою, які б забезпечували гармонічне функціонування суспільства тієї епохи.
Вступ 2
1. Поняття та основні риси правової держави 4
2. Правова держава і громадянське суспільство 9
3. Становлення правової держави в Україні 15
Висновки 24
Список використаної літератури 25
Якщо звернутися до історії, то побачимо, що існує два великих типи суспільних цілісностей. Перший охоплює всю глибину історичного розвитку: рід, плем’я, родові і племінні союзи. Усі ці спільноти можна вважати традиційними або архаїчними локальними групами. Другий виникає в процесі становлення держави і цивілізації («велике суспільство»). Найголовніше те, що велике суспільство не тотожне локальним. Воно виникає як якісно нове, а не як механічне поєднаня локальних. Соціум, в якому ідентичність шукає опори лише в сімейно-родинних зв`язках, а все, що перебуває за їх межами, сприймає як потенційну або реальну загрозу особистому існуванню і де інституціональне впорядкування відбувається поза волевиявленням громадян, не може стати простором для розгортання власне політичних позицій, що передбачає узгодження соціальних ідентичностей. В архаїчних «доосьових» (К.Ясперс) культурах орієнтація на відтворення встановлених стереотипів ще не сприяє виникненню стійкої культурної традиції, оскільки не має глибокої духовної основи, а є лише побутовою нормою. У традиційних суспільствах принцип соціальної інтеграції був органічно властивий самій структурі суспільства. Суспільні зв’язки сприймались тоді як природні і на сімейному рівні, і на рівні цілісності. Сучасне суспільство мислить іншими категоріями, що і пояснює необхідність згадати про теорію соціального договору, відповідно до якого суспільні зв’язки мають штучний характер, а отже мають бути узгоджені добровільно.
Починаючи з ХVІІІ ст., усталюються три основні моделі осмислення суспільних зв’язків: суспільний договір (як результат політичних домовленостей між різними суспільниим групами); ринок (як система економічних зв’язків); страхування (як вияв суспільної солідарності). В часи Французької революції постало інше питання: як на практиці можуть співіснувати принцип солідарності (згідно з яким суспільство має зобов’язання перед своїми членами) з принципом особистої відповідальності (за яким кожен є хазяїном своєї долі). Західні суспільства вирішили його, здійснивши перехід від традиційного до великого суспільства. Особливістю розвитку українського суспільства є те, що воно намагається здійснити цей перехід не від традиційного суспільства, а від суспільства посттоталітарного. Тому слід по-іншому підійти до розгляду усталеної проблеми взаємозв`язку традицій і новацій, а конкретніше — традиційного і індустріального суспільств. Тут не можна застосовувати веберівську схему, згідно з якою індустріальне суспільство у своєму становленні спирається на протестантську етику, порушивши патріархальні засади свого існування.
Оскільки українське суспільство
давно вже перестало бути традиційним
і є сучасним соціально стратифікованим
та індустріально розвинутим суспільством,
складається парадоксальна
Одним з шляхів переходу є модернізація,
що уявляється як складний процес,
утворюваний «традиційними
Цим пояснюється надзвичайний історичний успіх відродження поняття громадянського суспільства, що теоретично об’єднувало нову дуалістичну (як радикально реформістську, так і еволюціоністську) стратегію трансформування диктаторських режимів на підставі ідей про самоорганізацію суспільства та перебудову суспільних зв’язків поза межами державного авторитаризму. Однак на загальносоціологічному рівні досить сумнівною є думка про те, що неіснуюче (в даному разі — громадянське суспільство в умовах тоталітаризму) може сприяти своєму власному усталенню. У суспільствах радянського типу не могло існувати громадянське суспільство, адже не було інституалізованих та юридично розмежованих сфер суспільного життя. Тому у концептуальному плані варто розрізняти неформальну мережу соціальних зв’язків та стосунків й більш формалізовані та інституалізовані структури громадянського суспільства. Тобто розрізняти громадянське суспільство як процес (або рух) і як інституцію. Перше — це громадянське суспільство у становленні, а друге — це сформоване, інституалізоване громадянське суспільство. У теоретично-пізнавальному плані були зроблені спроби застосувати поняття громадянського суспільства лише до національно-державних утворень. У світовому масштабі це поняття було замінене уявленням про світову соціальну систему. В країнах, що не належать до західної цивілізації (насамперед на Сході), елементи громадянського суспільства формувалися на базі тих інститутів і принципів співжиття, які склались в традиційних цивілізаціях — сім’я, громада, каста, монастир. Потенційно паростки громадянського суспільства існують у будь-якій культурі, але вони не завжди можуть бути повністю реалізовані. Ця міра багато в чому залежить від інтерпретаційних можливостей культури, від того, які умови існування пропонує соціокультурна цілісність людині, і від того, як людина розуміє свої відносини з цією цілісністю. В Україні (як частині Російської імперії) саме держава з другої половини минулого сторіччя почала створювати або «не перешкоджати» створенню тих або інших осередків громадянського суспільства. Радянський Союз також намагався «зверху» реалізувати проект нового соціального ладу. А коли ця спроба не вдалася — також «зверху» намагався запровадити громадянське суспільство.
Громадянське суспільство у цьому випадку по-винно було виконати роль буфера між звичним соціалізмом та невідомим капіталізмом. Між тим у західному світі процес перетворення феодальної або абсолютистської системи, орієнтованої на статусну структуру, у відкритий, мобільний, модульний, націлений на економічне зростання суспільний лад був тривалим і складним. По суті він передбачав фундаментальну трансформацію всіх євро-пейських цінностей і соціальної організації й проектував таку модель суспільного розвитку, якій би були притаманні установки на загальнолюдські цінності, а демократія поставала б найбільш ефективним режимом і найбільш дієвою формою правління.
Ми розглянемо два виміри громадянського суспільства — соціальний або духовно-інтелектуальний (його історичний досвід) і інституціональний (організаційний), врахо-вуючи, що громадянське суспільство, з одного боку, є безпосереднім способом існу вання великої частини сучасного людства, а з іншого — виступає як певний соціальний ідеал і перспектива розвитку. Існують різні точки зору на час формування громадянського суспільства: вважається, що воно могло виникнути одночасно з виникненням людства, з виникненням держави або з усталенням капіталістичних відносин.
Існує думка про те, що історично громадянське суспільство формується раніше за державу. На певній стадії свого розвитку воно для захисту своїх інтересів і створює державу. З тим, що суспільство як таке виникло і розвивалось разом з державою, звичайно можна погодитись. Але це не дає підстав сплутувати категорію «суспільство» як людську спільність взагалі з категорією «громадянське суспільство» як історичним феноменом, що виник на певному етапі розвитку людського суспільства, насамперед західної цивілізації. Говорити про громадянське суспільство можна лише з появою громадянина як самостійного, індивідуального члена суспільства, який усвідомлює себе таким, що наділений певними правами і свободами, і в той же час несе відповідальність перед цим суспіль-ством за всі свої дії.
Поняття «громадянського суспільства»
сягає своїм корінням ідеї поліса
Арістотеля, societas civilis Цицерона й ідей
природного права. Громадянське
суспільство або політична
Спочатку європейська суспільно-
Громадянське суспільство
Информация о работе Поняття та основні риси правової держави