Вплив образотворчого мистецтва на естетичне сприймання художнього твору молодшими школярами

Структура уроку написання  творчої роботи на основі розгляду та аналізу творів живопису може бути така:

І.Організація учнів до уроку.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІІІ. Підготовча робота.

1.Вступна бесіда (відомості  про художника, його творчість).

2. Розгляд картини учнями  без коментарів.

3. Бесіда за картиною ( відповіді на запитання вчителя,  повідомлення вчителя, учнів,  читання уривків з критичної  літератури).

4.Словиково-стилістична  робота (Добір епітетів, порівнянь,  необхідних для твору).

5. Складання плану. 

6. Створення усних варіантів  твору на основі плану (опорних  слів, зразка).

ІV. Робота учнів над написанням першого варіанту твору.

V. Читання окремими учнями твору та його редагування.

VI. Створення удосконаленого варіанту.

VII. Підсумок уроку [14, С.3].

Необхідно зазначити, що можливі  відхилення від такої структури  уроку. Так, наприклад, оголошення теми і мети уроку може органічно випливати  із вступної бесіди. Що ж стосується створення удосконаленого варіанту твору, то, безперечно, на одному уроці  встигнути написати його неможливо. В такому випадку варто практикувати проведення спарених уроків. Якщо такої  можливості немає, то слід роботу проводити  так: учитель, зібравши зошити, уважно їх перевіряє і робить відповідні позначки в зошиті, чи на окремій  картці, даючи конкретні рекомендації щодо удосконалення змісту та мовностилістичного оформлення твору. А письмове редагування  тексту учні виконують на наступному уроці. Оцінку можна виставляти у  зошит і журнал лише після перевірки  удосконаленого варіанта.

Таким чином аналіз творів образотворчого мистецтва допомагає  дітям визначати та виражати за допомогою  усного або письмового мовленням  своє особисте ставлення, особистісне  розуміння пережитого образу. Чималого значення для розвитку умінь та навичок сприймати й оцінювати мистецькі твори набуває повідомлення дітям достатньої інформації про мистецтво. Нагромаджувати словниковий запас ("мову мистецтва") слід з перших днів навчання у початковій школі. Це, по-перше, допомагатиме учням сміливо висловлювати враження від сприйнятого, а, по-друге, впливатиме на розвиток свідомого ставлення молодших школярів до професійного мистецтва та самостійної образотворчості.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

Проаналізувавши вплив художньо-естетичної діяльності на формування духовності молодших школярів, ми зробили висновок, що через набуття знань у галузі мистецтва, накопичення й узагальнення фактів, пізнання в образній формі закономірностей розвитку навколишньої дійсності, засвоєння надбань національної та світової культури активізується пізнавальна діяльність молодшого школяра, вдосконалюються пізнавальні вміння спостерігати, запам’ятовувати, висловлювати свої думки, планувати та контролювати свої дії. Важливим стимулом підсилення дитячого інтересу до творів мистецтва та власної творчої роботи, вирішення креативних освітніх завдань є ігрова діяльність. Тому надзвичайно корисним для збагачення знань молодших школярів про мистецтво, а також розвитку їх індивідуальних здібностей ми вважаємо використання сюжетно-рольових ігор, ігор-забав, розваг та ігрових свят.   

Оскільки одним із завдань  початкової освіти є формування у  молодших школярів самостійної читацької  компетенції, вчитель має особливу увагу звернути не тільки на розвиток навичок техніки читання учнів, але і на розуміння ними прочитаного, правильне сприймання поданого матеріалу  та можливість застосування його у  власній діяльності. Для реалізації цієї мети широко відоме використання творів образотворчого мистецтва під  час роботи над художнім твором.

Ознайомлення з творами  образотворчого мистецтва під час  вивчення художніх творів має сприяти: творчій спрямованості особистості, усвідомленню нею значення передусім творчих, гуманітарних потреб, мотивів, цілей як провідне у її розвитку та життєдіяльності; розвитку творчих рис, характеру, а саме цілеспрямованості, ініціативності, допитливості, самостійності, вимогливості, винахідливості, оригінальності, працелюбності, відповідальності тощо; творчій самосвідомості, що виявляється у самопізнанні та адекватній самооцінці, самоорганізації, самореалізації, самовдосконаленні; розвитку творчих якостей інтелекту – логічного, діалектичного та цілісного сприйняття дійсності, спостережливості дослідника, творчої уяви і фантазії, уваги і пам‘яті; постійному зростанню потенціалу творчої діяльності – бажання систематично здобувати нові знання у певній галузі, вмінню творчо їх використовувати та експериментувати.

Однак творче самовиявлення  молодших школярів повинно базуватися на ґрунтовному навчанні образотворчій  грамоті. Тому найбільш прийнятним є гармонійне поєднання засобів творчого вираження учнів з послідовним процесом набуття необхідного обсягу знань, умінь та навичок в галузі образотворчого мистецтва.

Значну роль в цьому  процесі відіграють спостереження, які супроводжуються різними  видами образотворчої діяльності. Спостереження  дають змогу успішно виконувати специфічні образотворчі завдання, що пов'язані з освоєнням елементарних навичок роботи з різними художніми  матеріалами, інструментами та приладдям. Звичайно слід враховувати необхідність взаємозв'язку між спостереженнями  та сенсомоторною готовністю молодших школярів, що дає змогу поступово підвести їх до передачі просторових явищ в зображуваному об'єкті як на рівні «до перспективних», так надалі й перспективних форм зображення.

Але пріоритетною метою залишається  заохочення учнів початкових класів до усвідомленого опанування образотворчим  мистецтвом на пізнавально-діяльнісному рівні та на рівні сприймання й оцінювання естетичних явищ в мистецтві та оточуючій дійсності, при тому великий акцент має падати на естетичне сприйняття власне дійсності, що відображена мистецтвом, а сприймання мистецтва слід розглядати передусім як засіб активізації естетичного сприйняття реальних об'єктів та подій.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. СПОСОБИ  ТА МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО  ВІКУ

 

2.1. Стан дослідницької проблеми у контексті передового педагогічного досвіду

Креативне мислення дитини є сприятливим інтегруючим чинником її соціалізації, оскільки соціальна діяльність, яка є вирішально-визначальною під час її соціального дорослішання школяра, в своїй основі має творчий характер. Під час засвоєння досвіду суспільного життя дитина переживає кожний етап цього процесу як суб'єктивне відкриття та створення власного соціального простору. Креативне мислення як когнітивний аспект творчої діяльності є постійним супутником та передумовою гармонійного розвитку людини впродовж усього її життя, забезпечуючи вміння особистості аналізувати проблеми, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити пропозиції прогнозуючого характеру.

Актуальною є робота над креативним мисленням школярів, за допомогою якого можна простежити діапазон їх можливостей у навчальному процесі, оскільки саме за допомогою мисленнєвої діяльності учні набувають знання, формують способи дій. Розвиток креативного мислення має надзвичайно важливий вплив на розуміння дитиною художнього твору, її творчий потенціал під час роботи над художнім твором. Тому ми визначили доцільним розглянути проблему психології творчого мислення.

Психологія творчого мислення відноситься до недостатньо вивченої та дослідженої проблеми, незважаючи на те, що здійснено значну кількість  теоретичних та експериментальних  досліджень як у загальній психології, так і в спеціальних її галузях, розроблено оригінальні методики експериментальних  досліджень творчого мислення.

У ході дослідницької роботи ми проаналізували сучасний педагогічний досвід з питання вивчення розвиток креативного мислення молодших школярів Гудзь В.В.

Педагог вважає, що одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, оскільки емоційне забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного школяра. Навіть звичайні буденні вправи можна перетворити на такі, що спонукають до творчого мислення.

  В.В. Гудзь стверджує, що необхідно, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній «дрімає» якийсь талант, то треба, щоб він розкрився на користь їй та іншим. І, як ми бачимо з аналізу досвіду вчителя, саме творчий підхід до учіння допоможе досягнути бажаних результатів.  

    У  педагогічній психології проблема мислення — одна з найактуальніших. Вона органічно пов'язана з проблемою засвоєння і застосування учнями знань. Вивчаючи мислення школярів, можна простежити діапазон їх можливостей у засвоєнні знань, оскільки саме за допомогою мисленнєвої діяльності учні набувають знання і нові способи дій.

Не зважаючи на те, ще й досі не склалося єдиної думки про можливості і шляхи розвитку мисленнєвої діяльності учнів, незаперечним є той факт, що за короткий термін навчання (1-4 кл.) мислення школяра зазнає значних змін. Від моменту вступу до школи і до переходу в середні класи воно змінюється як в аналітико-синтетичному плані, так і за формою розумових висновків.

До початку шкільного  навчання у дітей достатньо розвинуті  психічні функції, і вони психологічно готові до засвоєння системи знань.

Розвитку творчої спрямованості  мислення сприяють також і створюючі дії. Тут мета ставиться у ще більш загальному вигляді. Наприклад, під час складання розповіді за малюнком учні часто виходять за межі наочної ситуації, створюють сюжетні лінії, вчинки персонажів. Такі дії ставлять великі вимоги до уяви, розвиток якої у значній мірі сприяє формуванню творчого мислення. Адже, якщо в дитини не дуже розвинута уява, то вона, розв'язуючи певне завдання, не може уявити собі майбутнього результату розв'язання, такої ж самої ситуації за інших обставин. Як показали наші дослідження, значні недоліки у творчому мисленні не тільки в учнів, але й у дорослих людей, зумовлені невмінням формулювати самі проблеми, ставити нові завдання. Про розвинуте продуктивне мислення в таких школярів не може бути й мови. Отже, перш ніж розв'язати проблему, необхідно вміти поставити її мету, створювати на основі даних проблемних ситуацій чи задач нові, які полягають в постановці нових цілей.

 

2.2.   Види  вправ з розвитку креативного мислення  школярів на уроках читання

Щоб привчити учнів до креативного (творчого) мислення, ми повинні насамперед  спонукати дітей до нього. Це означає, що ми не просто нав’язуємо виконати якесь  завдання, а, включивши учня у відповідну діяльність, гарантувати мотив. Процес створення будь-якого завдання проходить  такі етапи : мотив , відчуття завдання , внутрішня програма  дії і  її реалізація, планування висловлювання  в конкретній формі. Все, що ми робимо, ми виконуємо з якоюсь метою і для чогось (мотив).

У ході роботи над текстом  з метою розвитку креативного  мислення В.В. Гудзь були запропоновані такі завдання:

1. Знайди, прочитай частину  тексту, де автор передає своє  ставлення до зображуваного.

2. Прочитай і перебудуй  деформований план відповідно  до тексту.

3. Прочитай текст і  розмісти готові заголовки до  поділеного на частини тексту.

4. Прочитай і добери  уривки з тексту до ілюстрацій.

5.Прочитай частину тексту  і подумай, про яку рису характеру  персонажа говориться в ній.

6. Прочитай і добери  до кожної частини оповідання прислів’я.

7.Ознайомся з текстами  і подумай, чим вони схожі  між собою.

Ось деякі з подібних видів  роботи:

1. Однакові чи різні за змістом? Скласти три речення так, щоб два з них мали однаковий зміст, висловлений за допомогою різних мовних засобів. Третє речення повинно відрізнятися від інших за змістом.

Наприклад, за оповіданням  В. Сухомлинського « Дуб під вікном»:

а ) Лісник побудував хату і посадив поруч дуба.

б) Лісник побудував хату поруч з молодим дубом.

в ) Лісник побудував хату, а поруч посадив дуба.

2. а ) Дуб розрісся так,  щоб стукав гіллям у вікно.

б ) Дуб розрісся так, що заступив вікно.

в ) Дуб розрісся так, що затінив  гіллям вікно.

3. а ) Зрубайте дуба, дідусю, бо темно в кімнаті.

б ) Зрубайте дуба , дідусю, тому, що темно в кімнаті.

 в ) Зрубайте дуба , дідусю, адже темно в кімнаті. 

4. а ) Щоб зберегти дуба, дідусь вирішив перенести хату  на нове місце 

б )Оберігаючи дуба, дідусь вирішив  перенести хату на нове місце.

в ) Щоб зберегти дуба, дідусь вирішив трохи перебудувати хату.

2. «Скласти речення». Кілька  речень поділено навпіл і подано  в довільному порядку.

Мовчки прочитайте і з  єднайте ці частини. Наприклад:

Що деякі птахи вилуплюються взимку; Адже не всі знають.

Але нічого не боїться; можна  всього навчитися.

Завдання такого типу дуже потрібні, бо вони привчають дітей  розмірковувати над змістом того, що читають, розуміти логічні зв’язки між частинами речення.

2. « Доповни речення». Для завдання потрібно добирати такий матеріал, який би допоміг учневі усвідомити побудову та розвиток висловлювання. Розвиваючи у дітей навички передбачувати наступний елемент тексту учням пропонуються такі вправи:

Літня ніч була…( темною, довгою, місячною, короткою)

Всі ці вправи направлені на вдосконалення вміння, яке є важливою складовою частиною загального розуміння цілого тексту.