Вплив образотворчого мистецтва на естетичне сприймання художнього твору молодшими школярами

1.2.Особливості вивчення художнього твору у початковій школі

Зацікавленість авторів  проблемами, специфікою викладання під  час вивчення художнього твору саме на початковому рівні освіти викликана  нагальною потребою наступності  у навчанні та усвідомленням надзвичайно  важливого значення, яке відіграє молодша школа, що є не тільки особистою, унікальною складовою цілісної системи  початкової школи,  а й її основою, базисом.

Науковці визначають, що читацька компетенція інтегрує в  собі такі компоненти – технічний, когнітивний, комунікативний та ціннісний (оцінні судження і ставлення  до прочитаного); діяльнісний, особистісно-творчий [2, С.11]. З огляду на це процес формування читацької компетентності передбачає формування в учнів таких умінь: уміння вичитувати інформацію; уміння міркувати над прочитаним; уміння давати оцінку прочитаному.

Таким чином, завданням початкової освітньої сходинки, на якій закладаються основи особистісного розвитку, фундамент  усіх необхідних компетенцій, є не тільки сформувати у молодшого школяра уміння, що пов’язані з технічною складовою читання, але й уміння повноцінно сприймати, усвідомлювати та відтворювати художній твір: вступати в діалог «автор-читач», висловлювати емоційно-оцінні судження та обґрунтовувати своє ставлення до змісту прочитаного [ 2, с.13].

Удосконалення техніки читання – першочергове завдання на уроках читання в початкових класах, однак техніка читання не є вичерпним критерієм повноцінного читання, – не менш важливим є повноцінне осмислене сприймання прочитаного твору. Тому вдосконалення техніки читання і формування вміння працювати з текстом мають виступати як рівнозначні завдання, і з огляду на це аналіз тексту та формування читацьких навичок мають бути злиті в єдиний процес [11, с.32].

Щоб під час опрацювання  творів художньої літератури реально  відбувався діалог між учителем та учнем на новому, творчому рівні, слід подумати ще й про необхідний мінімум  знань школярів 2-4 класів з теорії літератури, які можуть слугувати своєрідним багаторівневим ключем для глибшого осягнення дитиною художнього світу літературних творів. Під багаторівневістю розуміємо професійне регулювання вчителем літературознавчого матеріалу відповідно до віку, рівня розвитку, здатності інтуїтивно сприймати та засвоювати те чи інше поняття учнем. Не обов’язково вводити терміни у словник учня, важливо практично допомогти дітям зрозуміти суть цих понять [1, С.49].

Художній твір (текст) –  складна системна єдність, пізнати яку можна лише за допомогою аналізу, що вимагає розгляду окремих елементів художнього тексту стосовно цілого, тому аналіз мови твору, сюжету, композиції, системи образів у взаємозв’язку і сприяє усвідомленню художньої ідеї [2, С.11].

Усвідомлення художнього твору залежить від багатьох причин: глибокого розуміння кожного  слова, здатності зосередити увагу, включити уяву, зберігати в пам’яті інформацію, що надійшла, вміння порівнювати, прогнозувати, витягувати сенс з сюжетної основи художнього твору і підтекстової інформації тощо.

Шлях до повноцінного сприймання літературного твору лежить через  аналіз тексту. Художній твір, як зазначалося вище,  – це складне ціле, в якому всі його компоненти (ідейно-тематична основа, композиція, сюжет, художні засоби) взаємодіють між собою. Тому робота над текстом художнього твору має бути спрямована на з’ясування його теми та ідеї, сюжету та композиції, образів і засобів художньої виразності.

 У роботі над художнім  твором виділяють три основні  етапи, які є загальноприйнятими  у методиці навчання читання:  первинний синтез – аналіз – вторинний синтез [14, с.11].

Завдання першого етапу (первинний синтез) : ознайомлення учнів  з конкретним змістом твору, його сюжетною лінією на основі цілісного  сприйняття тексту та з’ясування емоційного впливу твору на особистість дитини. На цьому етапі вчителеві слід пам’ятати, що в сприйнятті і розумінні твору мистецтва  особливу роль відіграє функція естетична, яка полягає в тому, що твір має на читача потужний емоційний вплив і вимагає від нього співпереживання, співчуття,  а не тільки логічного осмислення. Чим глибше читач емоційно відгукується на світ почуттів літературних героїв, чим більше проживає з ними їхнє життя, тим яскравіше і повноцінніше він сприймає художній твір і тим сильніше він впливає на нього і формує його як людину.

Таким чином, завдання педагога – вчити учнів сприймати художні твори так, щоб вони, слухаючи «мову автора», відчували її розумом і серцем та при цьому ставали духовно багатшими. Від того, як буде сприйнятий молодшими школярами твір під час первинного читання (цілісного сприйняття), який інтерес він пробудить, які емоції викличе, залежить ступінь засвоєння його ідейно-образного змісту, якість аналізу, виховний вплив. З цього випливає, що первинне читання повинно бути виразним, емоційним: жести, міміка, сила голосу, вираз очей тощо – усе це відіграє важливу роль у первинному сприйнятті художнього твору.

 Другий етап (аналіз). На цьому етапі актуальним  питанням є правильний відбір  учителем методичних прийомів  аналізу твору, який відповідав  би його природі, специфіці.  Зауважимо, що вибір виду аналізу  твору не може бути процесом  нерегульованим. Це залежить від ідейно-художніх особливостей, родової і жанрової специфіки твору; особливостей сприйняття твору молодшими школярами і рівня їхнього літературного розвитку;  навчально-виховної мети конкретного уроку. Обираючи вид аналізу, зосереджуємося на системах відповідних йому функціонально вагомих та естетично ціннісних образних компонентів твору в їх ієрархічному взаємозв’язку. Для пообразного аналізу таку цінність мають образи-персонажі в найширших зв’язках з іншими художніми складовими тексту; для смислового – сюжет, в якому розкривається головна думка твору (спостереження за розвитком подій  у творі); лексико-стилістичного – індивідуально-стильові засоби художнього вираження головної думки твору [14, С.13]. Для аналізу потрібно вибрати найяскравіші, найвиразніші засоби, без осягнення яких важко зрозуміти і пройнятися певним почуттям, адже бажання показати дітям усе, що є у творі, часто призводить до дроблення тексту на ряд малопов’язаних між собою елементів, а це, в свою чергу, порушує повноцінне сприймання художнього твору.

Тому вчитель має вибрати  ті прийоми роботи з текстом, які  б допомогли дитині не тільки зрозуміти  прочитане, а й пережити та усвідомити твір мистецтва у єдності його цінностей, при цьому визначити  власне ставлення до сприйнятого  та висловити його за допомогою оцінних  суджень. Необхідно продумати систему  запитань та завдань, завдяки виконанню  яких молодші школярі самостійно усвідомлюють ідею (головну думку) твору.

Традиційно після аналізу  настає третій етап у роботі над  твором – вторинний синтез : узагальнення істотних рис дійових осіб, зіставлення героїв та їх оцінка, з’ясування ідейної спрямованості твору, оцінка художнього твору як джерел пізнання навколишньої дійсності і як твору мистецтва (що дізналися нового, чого вчить твір, як автору вдалося так яскраво і захоплююче передати читачеві свої думки і почуття і т.п.).

Таким чином який би шлях організації аналізу твору не обрав учитель, він має пам’ятати, що аналіз твору має залишатися цілісним. Це означає, що необхідно вчити школярів розуміти не тільки зміст твору, але й помічати особливості його форми: композицію, визначати засоби виразності, метафори, епітети, порівняння, емоційну спрямованість, бачити позицію автора у зображенні картин природи, персонажів тощо [14, С.14]. Основна думка «не видається» учням як щось готове, це висновок, до якого письменник підводить усім розвитком сюжету. І дуже важливо, щоб учні зрозуміли логіку розвитку подій, доцільність введення автором тих чи інших епізодів, життєвих картин, окремих картин і т.д. Важливо, щоб дитина усвідомила, що в літературному творі немає випадкових деталей, епізодів, характеристик, що всі елементи з’єднані в систему, в єдине ціле, і зрозуміти твір (його ідею) можна, тільки виявивши зв’язок елементів між собою.

Необхідно також підкреслити, що сформована навичка читання передбачає повну автоматизацію перших кроків сприймання. Розкодування графічних знаків не викликає труднощів у кваліфікованого читача, всі зусилля він витрачає на усвідомлення образної системи твору, на відтворення в уяві його художнього світу, на розуміння ідеї і свого власного відношення до неї. Однак молодший школяр ще не володіє навичкою читання в достатній мірі, тому для нього перетворення графічних знаків у слова, розуміння значень слів та їх зв'язків – досить трудомісткі операції, які часто затьмарюють озвучування. Необхідність прочитати твір самостійно часто веде до того, що головна ідея твору  стає незрозумілою початківцю читання.

Робота над порівняннями під час аналізу художнього твору  не повинна зводитись лише до логічного  пояснення окремих виразів. Потрібно побудувати роботу так, щоб в учня склалися в уяві образ, картина. Наприклад, читаючи вірш «Осіннє листя» Н.Забіли, попросити уявити собі картину листопаду. «Тихенько-тихенько летить різнобарвне листячко. Дмухнув вітерець і розкрутилося листя. На що воно схоже? Хто бачив цю красу? Розкажіть». Діти, розповідаючи, порівнюють листопад у парку з карнавалом красивого вбрання і танцю. Розглядати художнє слово потрібно не ізольовано, а в контексті.

У будь-якому художньому порівнянні є суб'єктивний елемент. Робота над художніми засобами не повинна нав'язуватись дітям. У  початкових класах формується вміння відчувати красу слова, розуміти, яку художню функцію воно виконує у творі, та вміння оперувати ним у власному                  мовленні [16, с.182].

Робота над художніми  засобами диктується необхідністю глибше проникнути в задум твору і  служить доказом того, що зміст  твору не існує без його втілення в образи, які передаються словами, словосполученнями, реченнями, будовою  твору. Виявлення ж образних засобів  покликане служити базою для  розширення словникового запасу. Учнів  слід заохочувати до того, щоб знайдені ними художні прийоми і засоби використовувалися в усних переказах, вносилися до створюваних ними речень-відповідей на запитання, вводилися до пунктів  плану. Набуте при читанні повинно  переноситися в мовлення дітей, ставати  елементом їх мовленнєвого арсеналу.

Таким чином, у початкових класах робота над словом є складовою  частиною аналізу художнього твору.

Учні практично ознайомлюються не тільки з комунікативною, але  й естетичною функцією мови. Це забезпечує повноцінне сприймання художнього твору  та розвиває мовлення.

Можна зробити висновок, що робота учнів над текстом художнього твору є складовою усіх ланок процесу літературної освіти. Початкова літературна освіта – це фундамент, на якому будується весь навчальний літературний процес у середній і вищій школі, тому вчитель повинен навчати вже з молодшого шкільного віку сприймати внутрішню сутність твору (зміст) та шляхи вираження цієї сутності (форма). А це означає, що він привчає юних читачів серйозно ставитися до художнього слова, сприймати мудрість життя, що закладена в мистецтві слова, виховує вдумливих читачів, які здатні правильно оцінити мистецьке явище і в майбутньому.

1.3. Організація  творчої роботи учнів на основі розгляду та аналізу творів образотворчого мистецтва.

Щоб дитина вміла відчувати  красу предметів і явищ предметів  навколишньої дійсності, необхідно  формувати у неї естетичний смак. Ось чому одним із основних чинників естетичного виховання є розвиток у  школярів здатності до емоційного сприймання дійсності, відтвореної  в кращих полотнах як українських, так  і зарубіжних митців.

Спостерігаючи яскраві квіти, загадковість вечірнього неба, соковитість   кольорів золотої осені, похмурість грозових хмар, дитина хоче висловити свої почуття, радість від побаченого, поспішає розповісти про свої враження іншим. Мудрий вчитель знає це і тому вчить дітей бачити прекрасне не тільки  в природі, а й на художньому полотні. Сприйняття виразної й емоційної в художньому плані картини – це поштовх до мовлення, спочатку до діалогічного, а потім – до монологічного. Художні полотна концентрують увагу дітей на головному, вчать їх бачити світ у кольорі і формі, називати це влучним і яскравим словом. Адже ми мислимо образами, а в мовленні людини переважають барви, тіні, які виразніше передають навколишню дійсність. Чим сильніший вплив художнього полотна на глядача, тим яскравішим, барвистішим і мелодійнішим буде його мовлення. Щоб виникло бажання розповісти чи написати про побачене, дитина має навчитися «читати» художній твір. Основи цього учні молодших класів здобувають на уроках образотворчого мистецтва, отримуючи перші уявлення про композиційний центр картини, теплу і холодну гаму кольорів, про світлотіні, перспективу, пропорційність, просторове розміщення. Вони повинні вміти відрізняти малюнок від творів живопису, знати його жанри: пейзаж, портрет, натюрморт, сюжетне полотно тощо.

Для написання творів за картинами в молодших класах слід використовувати полотна, на яких відтворено природу, події з життя тварин і дітей, певні історичні події, якщо на відповідну тему діти читали художні  твори на уроках класного і позакласного читання.

Щоб описати картину учні  мають навчитися уважно розглядати її та виділяти головне. Звертати увагу на деталі, які допомагають розкрити ідейний задум художника. Визначати кольорову гаму картини, розрізняти теплі і холодні тони, визначати настрій художнього полотна.

Можна проводити аналіз зображеного  художником приблизно за таким планом:

1.Яке явище, подію змальовує  художник?

2. Де знаходиться композиційний  центр картини?

3. За допомогою яких художньо-виражальних засобів художник з’ясовує ідею твору, виражає свої почуття?

4. Які особливості колориту, композиції картини?

5. Що найбільше привертає  увагу на картині?

6. Які почуття викликає  картина? [15, С.3]

Тему твору «прочитати»  легко, а от ідея часто буває прихована. Слід думати, аналізувати, зіставляти, щоб зробити правильний висновок – висновок, який становитиме духовну  цінність цінність для кожної дитини. Крім цього учні повинні вміти розрізняти жанри живопису.

Творчі роботи учні мають  писати, починаючи з першого класу, але, звичайно,  у доборі і  прийомах аналізу картини вчитель має  враховувати вікові особливості  учнів і рівень їх підготовки до аналізу творів живопису.

Для написання таких творів варто підбирати полотна, які  своєю тематикою близькі школярам, цікаві і зрозумілі. Аналіз художніх полотен слід проводити за встановленим планом, але щоразу розв’язуючі нові дидактичні завдання [7, С.10].

Варто пам’ятати, що полотна мають бути яскравими, достатніх розмірів (діти з останньої парти повинні бачити їх). Можна використовувати й репродукції невеликих розмірів, але тільки в тому випадку, якщо вчитель може покласти їх перед кожним учнем на парті.

Доцільно проводити в  кожному класі уроки зв’язного мовлення на основі аналізу художніх полотен відомих вітчизняних та зарубіжних авторів. Протягом року варто ознайомити школярів з 5-10 творами живопису [3, с.17].

Розробляючи систему роботи над учнівськими творами, вчитель  має дотримуватися принципу поступового  ознайомлення учнів з художніми  полотнами. Так, наприклад, у 1-му класі, розглядаючи картину, діти повинні  запам’ятати її назву, навчитися «читати» її зміст. У 2-му класі необхідно ознайомити учнів з творчістю автора, даючи короткі відомості про нього та розповідаючи про його найвідоміші полотна. Учні вчаться добирати слова до теми та художні засоби, разом із вчителем складають план або пишуть твір за поданим планом. У 3-му класі після усної підготовки діти мають самі аналізувати картину, складати план та добирати відповідні мовностилістичні засоби. Слід пам’ятати, що у процесі аналізу картини необхідно розкривати ідею художнього полотна [15, С.3].