Технологія організації групової навчальної діяльності школярів

У психолого – педагогічній літературі немає єдиного підходу  до визначення групової навчальної діяльності.. Групова навчальна діяльність –  це форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві вчителем ,і в співпраці з учнями учитель в груповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. В.О. Котов пише: “Групова робота, як форма колективної навчальної діяльності – спосіб організації спільних зусиль учнів на вирішення поставленої на уроці навчально – пізнавальної  задачі в складі групи (спільне планування навчально – трудових операцій, обговорення і вибір способів розв’язання навчальних задач, взаємодопомога і співробітництво в процесі праці ... )”. У Х.Й. Лійметса читаємо: “Під груповою роботою розуміється така форма проведення занять, за якої учні класу розподілені на групи з 3 – 8 членів, які працюють над навчальними матеріалами спільно, у взаємній залежності, за погодженим між собою планом або порядком роботи. Завдання можуть бути у всіх групах цього класу або однаковими, або різними.  Стосунки між учнями та учителем набувають характеру співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається в роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до учителя. Це їхня спільна діяльність. Групова навчальна діяльність, на відміну від  фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

Відомо, що учням буває  психологічно складно звертатися за поясненням до учителя і набагато простіше – до ровесників.

Психологічно – педагогічні  дослідження свідчать , що групова  навчальна діяльність сприяє активізації  і результативності навчання школярів, виховання гуманних стосунків між  ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватись до думки товаришів, культурі ведення діалогу відповідальності за результати своєї праці.

Групова навчальна діяльність на занятті створює певні умови  для формування позитивної мотивації  учіння школярів (Х.Й. Лейметс, І.М. Чередов, О.Г. Ярошенко та інші).

Як вважають В.В. Виноградова, О.К. Дусавитький, В.В. Рєпін, це відбувається в групах, де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодівання учнями формами  взаємодопомоги. Як свідчить шкільна  практика, під час групової роботи активізується діяльність всіх без винятку її виконавців. Психологи пояснюють це тим, що “ одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи, як до джерела орієнтації у навколишній дійсності ”.

Як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність багатофункціональна.

У груповій   навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що “ в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь – яких вправ на 20 – 30 % більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє, також, організації більш рітмічної діяльності кожного учня”.

 

 

Важливу роль групова  діяльність відіграє у досягненні виховної функції навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості

Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості  організації групової роботи і розподіл функцій і обов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Групова навчальна діяльність виконує і організовує організаційну  функцію.

Полягає вона в тому, що учні вчаться розподіляти обов’язки, вчаться спілкування один з одним, розв’язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій роботі дитина бере на себе функції учителя і виконує дорослі види діяльності.

Групова робота дуже приваблює  на уроках молодих школярів а також  вчителів, які працюють з ними. Але, як показує практика, перший досвід її організації може бути невдалим (зайвий шум, повільний темп роботи учнів, їх невміння діяти разом), що відхиляє від подальшого використання цієї форми навчання. Одна з причин таких невдач – недооцінка ролі групової роботи в навчальному процесі, використання її як спосіб різновидів організації навчальної діяльності на уроці.

Групова робота – це повноцінна самостійна форма організації навчання. Унікальність цієї роботи забезпечується такими ознаками, як взаємодія між  учнями (діти виконують завдання разом  будучи в малій групі) і посередковане керівництво діяльністю учня зі сторони учителя. Викладач керує роботою всієї групи в цілому і передає знання, інструкцію по її виконанню, оцінює результати праці групи. Керівництво діяльністю кожного учня виконується  самими дітьми у групі.

Велике  значення має  групова робота у вихованні у  дітей гуманістичних якостей  особистості, формуванні позитивних мотивів  учіння.

При організації групової роботи можна виділити ряд етапів : на першому етапі необхідно вчити  працювати дітей один з одним при виконанні навчальних завдань. Спочатку таке навчання проходить у фронтальній роботі. Тут слід використовувати наступні прийоми :

• у випадку затруднення під час відповіді учень сам викликає собі помічника;
• для оцінки своєї відповіді учень сам назначає “учителя”;
• вводяться прийоми  несловесного спілкування : значкі “+” – згоден, “-“ – незгоден, “?” – не зрозумів, використовується жести, кивки і нахили голови ;
• організуються ігри, яки розвивають вміння слухати другого (напрклад, “сніжним ком”: перший учень називає будь – яке слово, (число), інший повинен повторити це слово і назвати своє, третій повторює два слова, які були названі раніше учнями і називає своє).

Ці прийоми успішно  засвоюються дітьми під час навчальних дискусій – спорів, які направлені на вирішення задач навчання. Для  проведення дискусій важливо правильно  підібрати питання. Організуючи  дискусії, учитель задає питання, викликає учня, який бажає відповісти, вислухавши дітей :“Хто згоден?”. Вислуховується наступний учень і знову учитель, не коментує відповідь, організовує обговорення висказаних думок, загострюючи протиріччя між ними. Щоб дискусія була результативна, учитель слідкує за логікою думок учня, а також, перетинає інші спори. Він намагається втягнути в обговорення всіх учнів, добиваючись їх реакції (за допомогою жестів, значків) на кожний виступ учня або самого вчителя.

Після такої роботи учитель  разом  з дітьми аналізує: як пройшло  обговорення, що допомоголо досягненню результату, що заважало. Поступово формуються  правила, до яких учні звертаються кожного разу при організації дискусії.

Правила загального обговорення:

• не говорити всім відразу;
• всім дивитися на говорячого (учителя або учня);
• реагувати жестами або знаками на кожну репліку говорячого (згоден, незгоден, незрозумів);

На другому етапі корисно використати  прийоми, які наочно показують можливість кооперації людей для досягнення кращого результату. Тут велику допомогу можуть надати батьки учня.

Використовують завдання, які показують дітям на особистому досвіді впевнитися у користі  їх сумісної роботи. Наприклад, клас ділиться на дві частини: одні учні працюють індивідуально, а інші – парами. Всім даються однакові завдання розгагадати  кросворд, придумати веселу історію, в якій всі слова починалися би з буква “к”.

Таким чином, групова  форма навчальної діяльності в порівнянні з іншими організаційними формами  має низку значних переваг :

1). за той самий проміжок  часу обсяг виконаної роботи  набагато більше;

2). висока результативність  у засвоєнні знань і формуванні  вмінь;

3). формується вміння  співпрацювати;

4). формуються мотиви  навчання, розвиваються гуманні  стосунки між 

     дітьми;

5). розвивається навчальна  діяльність (планування, рефлексія,

     самоконтроль, взаємоконтроль);

 Значний внесок  у теорію організації групової навчальної діяльності зробив І.М. Чередов. Він розподіляє її на парну, ланкову, бригадну, кооперативно – групову та диференційовано – групову форми. Дидактичні питання організації і групової навчальної діяльності молодших школярів розроблено в працях І.М. Вітковської, В.О. Вихрущ, Є.С. Задої, К.Ф. Нор та ін.

Дослідженння цих учених, досвід роботи вчителів початкових класів   України  виявили, що групова  робота на уроках в початкових класах буде ефективною, якщо дотримуватися таких вимог :                

• методично обгрунтовано обирати той чи інший вид групової навчальної роботи на конкретному уроці, що визначається метою уроку, особливостями матеріалу, який вивчається;
• правильно формувати групи;
• ретельно продумувати структуру уроку з використанням групових форм навчальної діяльності;
• розробляти інструкції, пам’ятки, які спрямовують групову навчальну діяльність;
• регулювати міру учительської допомоги групам у процесі їх роботи;
• вчити молодших школярів співпраці під час виконання групових завдань.

Як свідчить дослідження  О.Г. Ярошенко групову навчальну  діяльність школярів можна застосувати  на всіх етапах процесу навчання. Проте  на етапах первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень цієї діяльності досягається лише за умови, що всі учні класу характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи і виявляють велику працездатність.У протилежному випадку більш продуктивною виявляється фронтальна діяльність класу під керівництвом учителя. Для молодих школярів найбільші можливості групової навчальної діяльності виявляються на етапах закріплення, поглиблення, систематизації знань.

Незважаючи на позитивні  характеристики групової діяльності, абсолютизувати її, підміняти нею індивідуальні чи фронтальну роботу було б великою помилкою.

Висвітлений порівняльний аналіз дидактичних можливостей  фронтальної, індивідуальної та групової діяльності розкриває сильні та слабкі сторони кожної з них і показує, що в реальному навчальному процесі вони не можуть функціонувати   ізольовано одна від одної. І стосовно цього ми поділяємо думок і наших вчених про необхідність їх оптимального поєднання.

 

        До конкретних  форм навчання відносяться урок, семінар,екскурсія, тощо.

Урок як основна форма навчання в загальноосвітній школі характеризується такими головними рисами :

 а) учитель працює  з постійним складом учнів  – класом;

б) точна регламентація  змісту матеріалу і навчального  класу , що відводиться на оволодіння ним – 45 хвилин. ( у підготовчому класі – 35 хв.);

в) уроки проводяться  за сталим розкладом при обов’язковому відвідуванні всіх учнів;

г) всі учні вивчають на уроці один і той же програмовий  матеріал;

д) всією роботою на уроці керує вчитель.

      Більшість  уроків проводиться у спеціально  обладнаній класній кімнаті або  навчальних кабінетах. 

   Урок дозволяє  в межах 45 хв. застосувати різноманітні  методи навчання, а також поєднувати  різні способи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів ( індивідуальні, групові, колективні). В умовах керівної ролі вчителя урок забезпечує  озброєння учнів систематичними знаннями з основ наук, техніки і мистецтва, розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів, їхніх здібностей, інтересів.

Урок є складним педагогічним об’єктом . Як і всякі складні об’єкти, уроки можуть бути поділені на типи за різними ознаками.

Однією з найбільш поширених у педагогічній теорії і практиці є класифікація уроків за основною дидактичною ( навчальною, освітньою) метою занять. За цією ознакою  ( стосовно до мети навчальної діяльності учнів) виділяють такі типи уроків:

1. урок засвоєння нових знань;
2. урок засвоєння навичок і умінь;
3. урок застосування знань,навичок, умінь;
4. урок узагальнення, систематизації знань;
5. урок перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь;
6. комбінований урок

 Складаючи календарний  або тематичний план занять, учитель  розподіляє уроки за окремими  розділами відповідно до дедактичних  цілей: якщо вивчаються поняття,  закони , теорії і ставиться мета – свідоме і міцне засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань, наприклад “ Виникнення класів і держави у Стародавньому Єгипті” ( історія стародавнього світу, 5 кл.). Якщо передбачається вироблення в учнів навичок ( з математики, іноземної мови, фізики, хімії), то такі заняття відносимо до уроків засвоєння навичок і умінь. Наприклад, правопис прийменників, виконання вимірювальних операцій. Для формувань умінь творчого застосування знань, навичок і умінь, виділяються уроки застосування знань, навичок і умінь. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення і систематизації знань. До комбінованих належать такі уроки, на яких ставляться і вирішуються дві або декілька рівноцінних цілей ( наприклад, засвоєння знань і застосування їх учнями, перевірка раніше засвоєного і систематизація знань). Найбільш доцільні комбіновані уроки в початкових класах; в середніх і старших класах переважають уроки засвоєння нових знань.

     Урок –  як складна дидактична система має структуру. В поняття

“ структура уроку” вкладається  три ознаки: склад ( з яких елементів  або етапів складається урок), послідовність ( в якій послідовності ці елементи входять в заняття), зв’язок ( як вони між собою пов’язані).

              

       Навчальною екскурсією називають таку форму організації педагогічного процесу, яка спрямована на вивчення учнями поза межами школи, але під керівництвом учителя, певних предметів, явищ, процесів шляхом живого і безпосереднього сприймання їх( наприклад, вивчення рельєфу місцевості, видів грунтів, життя організмів у тому чи іншому середовищі, вивчення пам’яток культури. Мистецтва). Екскурсії дають можливість набувати знання на основі “ живого споглядання” , розширюють кругозір учнів, збагачують їх досвід, посилюють інтерес до знань, збуджують допитливість, сприяють виховання колективізму.