Технологія організації групової навчальної діяльності школярів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2013 в 20:48, курсовая работа

Краткое описание

Кожен з названих видів навчальної діяльності по-різному представлений у педагогічних дослідженнях та навчальному процесі шкіл. І дидактика, і конкретні методики розробляють процес навчання, спираючись в основному на фронтальні форми роботи з наступним переходом до індивідуальних. Що ж до діяльності учнів у складі малих навчальних груп , то їй відводиться другорядна роль.
Вивчення літературних джерел засвідчує, що у більшості розвинених країн світу групова навчальна діяльність учнів у продовж багатьох років знаходить досить широке практичне застосування, постійно вивчається і вдосконалюється науковцями.
Першу спробу “реабілітувати “ групову навчальну діяльність учнів здійснив у 70 – і роки колектив естонських вчених на чолі з Х.Й.Лійметсом.

Содержание

ВСТУП............................................................................................................ 3
1. КАТЕГОРІЯ “ФОРМА НАВЧАННЯ”.................................................... 5
1.1. Історія виникнення............................................................................. 5
Порівняльний аналіз дидактичних можливостей
фронтальної, індивідуальної та групової діяльності......................... 10
ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ГРУПОВОЇ
НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................................................................... 26
2.1. Завдання технології групової навчальної діяльності......................... 26
2.2. Зміст технології групової навчальної діяльності учнів..................... 28
2.3. Вимоги до особистості педагога..........................................................34
ВИСНОВОК......................................................................................................... 37
ЛІТЕРАТУРА...................................................................................................

Прикрепленные файлы: 1 файл

курсак.doc

— 2.09 Мб (Скачать документ)

Відвідання уроків показало, що вчителі у початкових класах користуються в основному фронтальною формою роботи (письмово чи усно) – в 100 %, фронтальною в поєднанні з індивідуальною – на 8 % уроків, фронтальною в поєднанні з груповою – 6,5 %, а всіма цими формами в комплексі – лише на 3 відсотки занять,причому всі уроки вчителі будують, як правило, на індивідуальній основі. Колективні ж форми навчальної діяльності молодших школярів зустрічаються даними анкетного опитування, всі без винятку вчителі бачать можливість організації досить рідко – всього на 3 % занять.

У той же час, за колективної навчальної діяльності учнів свого класу, із них надають перевагу лише фронтальній роботі 8 % класоводів, поєднанню фронтальної і групової – 11 %, фронтальної та індивідуальної – 81%.Про недостатність теоретичної розробки цієї проблеми свідчать також різночитання у визначенні розглядуваних понять.

Більш стисло це питання  висвітлене в такому формулюванні: „Навчальна робота проводиться в  школі в різних організаційних формах, які різняться формами зв’язку між учителем і учнями, а також загальним характером їх діяльності”.

Поряд із загальнородовими ознаками можна виділити і видові, які відрізняють індивідуальні, групові та фронтальні форми навчальної діяльності одну від одної: склад  учнів (усі, частина, окремі учні); темп роботи (середній, індивідуальний); вихідний рівень підготовленості учнів (загальний, індивідуальний).

Хоч назване заняття  нерозривно зв’язане з категорією „форма організації навчання” і визначає її конкретні ознаки, воно не знайшло чіткого осмислення в педагогічній літературі. Його класифікації, як уже зазначалося, досить різноманітні. Не зважаючи на це, всі автори, як правило, виділяють такі основні різновиди форм навчальної діяльності школярів: індивідуальна, групова, фронтальна. Зустрічаються деякі різночитання в назвах групової – вона іменується як бригадна (Є.Я. Галант) та фронтальної роботи – визначається як загальнокласна (І.Т. Огородніков, М.Д.Виноградов, І.Б. Первін, Т.М. Ніколаєва), загальногрупова (Є.Я.Галант) або колективна (В.П. Стрезикозін).

 

1.2. Порівняльний аналіз дидактичних можливостей фронтальної, індивідуальної та групової діяльності

У визначенні індивідуальної форми організації навчальної діяльності індивідуальна робота розкривається  як робота окремих учнів над індивідуальним завданням самостійно. Темп роботи школяра визначається ступенем цілеспрямованості, розвитку інтересів, нахилів. Також,темп роботи залежить від навчальних можливостей, підготовленості учня. Індивідуальній навчальній діяльності не властива безпосередня взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем, обмежені та нетривалі.

В цій навчальній роботі діяльність слабих учнів приречена  на невдачу, тому в них є прогалини  в знаннях, недостатня сформованість  умінь і навичок навчальної самостійної  роботи.

Учні можуть звертатися час від часу по допомогу вчителя або до своїх товаришів.

Якщо сутність індивідуальної роботи, як форми навчальної діяльності в дидактів не викликає істотних розбіжностей, то під час визначення групової та фронтальної вони існують.

Подібні відмінності  виявляються й у визначенні фронтальної форми роботи. Перша група авторів суть її вбачає в тому, що вона розкривається, як  “спосіб організації навчання, якщо над виконанням завдання (однакового чи неоднакового за змістом) під керівництвом учителя всі учні працюють одночасно” (Семенов Н.О. “О способах організації обучения”).

Не викликає сумніву  твердження А.М. Алексюка та В.К. Дяченка  про те, що “традиційний поділ форм організації навчання на загальнокласні, групові та індивідуальні слід визначити  з наукового погляду недостатнім.

Існує кваліфікація, в  основі якої  запропонували покласти колективні та індивідуальні форми  організації навчання з різними  варіантами їх поєднання:

 

 

 

 

  1. Індивідуальна форма – це така форма організації навчальної діяльності школярів, за якої робота виконується кожним учнем окремо у притаманному йому темпі під керівництвом учителя над різними за ступенем важкості завданнями, розрахованими на індивідуальний рівень підготовленості учнів до їх виконання. При цьому відбувається сприймання і засвоєння навчального матеріалу окремо кожним зайнятим у навчальному процесі.
  2. Індивідуально – групова форма передбачає організацію навчальної діяльності групи учнів класу над однаковими за змістом завданням; учні в групі працюють без взаємодії під керівництвом учителя. Сприймання і засвоєння навчального матеріалу відбувається кожним учнем в усередненому для даної групи темпі і на основі середнього для неї вихідного рівня підготовленості до виконання поставленого завдання.
  3. Індивідуально – фронтальна форма – це форма організації навчальної діяльності учнів класу без їх взаємодії під керівництвом учителя над однаковим за змістом завданням. Сприймання і засвоєння навчального матеріалу відбувається кожним учнем у процесі одночасної роботи всього класу у загальному темпі і на основі однакового вихідного рівня підготовленості до виконання навчального завдання.

При колективно – груповій організації навчальної діяльності група учнів класу працює над однаковими чи різними навчальними завданнями, що мають спільну мету, при обов’язковій їх взаємодії під керівництвом учителя, який виконує роль порадника.

Колективно  – фронтальна форма – це форма організації робить колективу класу над однаковими за змістом завданнями при обов’язкоій взаємодії його членів і під керівництвом учителя, який виступає в ролі порадника. При цьому сприймання і засвоєння навчального матеріалу кожним учнем відбувається одночасно з роботою всього класу.

Особливості  поєднання  форми навчальної діяльності школярів, а одже, і характер форм організації навчання, залежить від викових особливостей.

Часто пари виконують  такі завдання швидше, знаходять більш  цікаві рішення, ніж учні, які працюють індивідуально. Традиційно відокремлюють  парну роботу, коли двоє учнів виконують  завдання, співпрацюють один з одним. Так ввели парну роботу на уроці математики в 3-му класі. Школярі вирішували задачі.

Сказавши, що зараз учні будуть працювати парами, вчитель  викликав до дошки двох учнів. Їм була дана текстова задача з підручника і дана наступна інструкція: “Ознайомтеся, підготуйтеся прочитати задачу уголос разом: один читає зміст, інший – питання, розв’яжіть задачу”. Пара біля дошки виконувала завдання. Далі вчитель пропонував попрацювати в парах всім дітям в класі, забезпечивши самостійність праці учнів.  

Отже, цілісну систему навчальної діяльності учнів на занятті становлять фронтальна, індивідуальна та групова діяльність. Вони пронизують увесь навчальний процес. З’ясуємо сутність і встановимо особливості групової навчальної діяльності школярів на основі порівняння її з фронтальною та індивідуальною. У фронтальному навчанні весь клас працює над одним навчальним завданням під безпосереднім керівництвом учителя. При цьому учитель організовує весь клас на роботу в єдиному темпі, прагне більш – менш рівномірно впливати на всіх учасників загальнокласної роботи.

Фронтальна форма розрахована  на учнів, які мають рівний рівень підготовки, що дозволяє всім працювати  в одному темпі.

Учитель пояснює новий  матеріал всім учням в однаковому об’ємі.

Пояснюючи “розказуючи  всім, викладач спостерігає за дітьми, виділяє по виразу їх облич, окремим реакціям як вони сприймають цей матеріал, з якою цікавістю працюють. З цією ціллю він звертається до них з питаннями, слідкуючи за тим, як вони сприймають, достатньо швидко реагують, чи всі мають бажання відповісти. Питаючи одного і другого викладач розуміє, як засвоюється навчальний матеріал, які зустрічаються труднощі. Вносячи окремі коректування, він продовжує вести учнів до поставленої цілі, маневруючи різними методами, підбирає шляхи включення всіх в активну пізнавальну діяльність. Так відбувається взаємодія викладача і учнів в процесі пояснення матеріалу і формування знань.

Маючи  приблизно рівну  підготовку, учні можуть виконувати всю  учнівську діяльність за єдиним стандартом учнівських програм, підручників і вчителя.

Фронтальна робота дає  змогу учителю підключати більшу частину класу в активну діяльність, організовувати роботу всього колективу  класу, опираючись на найбільш активних учнів, які подають приклад іншим  дітям. В релективній бесіді, взаємно доповнюючи один одного учні розуміють матеріал, ліпше проникаючи в його сутність. Колективно вирішуючи задачі, виконують вправи учні швидше ідуть до поставленої цілі. Труднощі, які виникають в пізнавальній діяльності, вирішуються зусиллями всього колективу учнів.

Під час такої роботи учні вчаться єдиними зусиллями  вирішувати пізнавальні задачі. Кожен  учень бачить і чує, як відпрацьовується матеріал, розв’язують приклади, виконують вправи його товариші. Хтось добре проявив себе в аналізі навчального матеріалу, хтось відчуває труднощі при вирішенні прикладу чи задачі, хтось відхиляється від праці. Це відбувається при всіх. Даючи оцінку, роблячи зауваження окремим учням, учитель розраховує, що на них будуть реагувати всі, думає, що його вказівки, питання доходять до кожного. Ті учні , які зустрічають труднощі при вирішенні проблем можуть отримати допомогу від своїх товаришів.

Фронтальна форма будується  за таким розрахунками, щоб кожний виконував вказівки учителя, підключався  в контакт з ним і класом, сприймав його зауваження, реакції колективу і діяв по відношенню з даною ситуацією.

При еврістичній бесіді гіпотези одних, доводи і аргументи  інших, уточнення третіх дозволяють учням в найбільш короткій час  розібратися в навчальному матеріалі. Якщо в учнівському колективі господаює цікавленість усвідомити в одержанні знання, всі учні уважно слухають, запам’ятовують і осмислюють навчальний матеріал. Там, де немає віповідного відношення всіх учнів до отримання знань, лекцій, розповідей, які повчають, реалізуються  гірше. Одні  діти слухають учителя, інші займаються іншими справами. Ціль, поставлена перед всім класом, не становитися ціллю кожного учня. Викладач, який примушує учнів переказувати тільки те, що їм розказано слабо включає учнів в колективну діяльність. Хоч і тут теж проявляються елементи колективної праці.

Найкращі умови для  колективної діяльності створює  колективний або репродуктивно  – пошуковий шлях засвоєння. Якщо учитель дає учням питання, які  примушують думати, обговорювати, він  ставить в активне положення велику їх частину. В цій ситуації учні, опираючись на раніше отримані знання, будуючи відповіді, виказують свої думки, вступають у суперечку. Якщо ж учитель при обговоренні питань опирається на двох – трьох учнів, організація праці не має колективного характеру.  Самі підготовлені учні відмінно спілкуються з вчителем, а велика частина класу залишається в пасиві. Така картина проявляється і в тих випадках, коли учитель, організовуючи виконання вправ, викликає до дошкі одного із сильних учнів.

Інша ситуація проявляється, коли учитель викликає до дошкі середнього учня. Всі учні працюють в класі  під керівництвом учителя. Якщо працюючий  учень біля дошки відчуває труднощі, до нього приходять на допомогу товариші, які дають свої варіанти рішень.

При закріпленні матеріалу  і удосконаленні знань, умінь  і навичок широко практикуються самостійна робота учнів. Якщо вона носить фронтальний характер, то всі учні виконують дані й ті ж вправи. Різниця лише в тому, що найбільш сильні виконують більший об’єм роботи, ніж всі інші. Перевіряючи зроблене, викладач може поставити в активну позицію більшу частину учнів. Для цього йому необхідно питати слабших учнів. В тих випадках, коли вони будуть відчувати труднощі, їм на допомогу прийдуть інші товариші. Перевіряючи виконання домашнього завдання викладач питає більшу частину класу, дозволяючи учням доповнювати, уточнювати один одного, конструювати різні відповіді.

Разом з тим ця форма  навчальної роботи потребує від учителя  проявлення високої майстерності. Він  повинен управляти великою групою учнів, чітко планувати їхню працю. Управляючи навчальним процесом, учитель повинен бачити кожного учня через призму колективу. При цьому він повинен взяти собі на допомогу найбільш талановитих учнів. В ході фронтальної роботи учитель повинен враховувати індивідуальні особливості учнів.

При фронтальній формі  в пасивному стані частіше  всього знаходяться учні з низькими учнівськими можливостями. Вони працюють повільно, гірше усвоюють матеріал, вони потребують більше уваги, більше часу на виконання різних завдань. Щоб досягнути високих знань, їм слід виконувати більше різних вправ ніж іншим учням. Сильним учням треба не збільшувати об’єм завдань, скільки ускладнювати їх зміст. 

 У фронтальній роботі  надзвичайно складно забезпечити високу активність усіх учнів. Складність виникає через те, що в довільно сформованих лише на основі вікової ознаки шкільних класах існує істотна відмінність учнів за рівнем навчальних можливостей. Організовуючи фронтальну роботу, учитель орієнтується, головним чином, на рівень середніх учнів. На нього розраховані темп роботи, обсяг та рівень складності навчального матеріалу. Учні з низьким рівнем можливостей за таких умов не спроможні сприйняти й осмислити матеріал у повному обсязі. Якщо ж знизити темп фронтальної роботи, то це негативно позначиться на сильних учнях. Розглядаючи фронтальну роботу, не можна не наголосити на її обмежених можливостях реалізації навчального спілкування школярів. Воно можливе лише з дозволу учителя, за його ініціативою і в незначній мірі.

Усі недоліки фронтальної  та індивідуальної діяльності вдало  компенсує групова.             

Информация о работе Технологія організації групової навчальної діяльності школярів