Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2013 в 20:48, курсовая работа
Кожен з названих видів навчальної діяльності по-різному представлений у педагогічних дослідженнях та навчальному процесі шкіл. І дидактика, і конкретні методики розробляють процес навчання, спираючись в основному на фронтальні форми роботи з наступним переходом до індивідуальних. Що ж до діяльності учнів у складі малих навчальних груп , то їй відводиться другорядна роль.
Вивчення літературних джерел засвідчує, що у більшості розвинених країн світу групова навчальна діяльність учнів у продовж багатьох років знаходить досить широке практичне застосування, постійно вивчається і вдосконалюється науковцями.
Першу спробу “реабілітувати “ групову навчальну діяльність учнів здійснив у 70 – і роки колектив естонських вчених на чолі з Х.Й.Лійметсом.
ВСТУП............................................................................................................ 3
1. КАТЕГОРІЯ “ФОРМА НАВЧАННЯ”.................................................... 5
1.1. Історія виникнення............................................................................. 5
Порівняльний аналіз дидактичних можливостей
фронтальної, індивідуальної та групової діяльності......................... 10
ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ГРУПОВОЇ
НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................................................................... 26
2.1. Завдання технології групової навчальної діяльності......................... 26
2.2. Зміст технології групової навчальної діяльності учнів..................... 28
2.3. Вимоги до особистості педагога..........................................................34
ВИСНОВОК......................................................................................................... 37
ЛІТЕРАТУРА...................................................................................................
Відвідання уроків показало, що вчителі у початкових класах користуються в основному фронтальною формою роботи (письмово чи усно) – в 100 %, фронтальною в поєднанні з індивідуальною – на 8 % уроків, фронтальною в поєднанні з груповою – 6,5 %, а всіма цими формами в комплексі – лише на 3 відсотки занять,причому всі уроки вчителі будують, як правило, на індивідуальній основі. Колективні ж форми навчальної діяльності молодших школярів зустрічаються даними анкетного опитування, всі без винятку вчителі бачать можливість організації досить рідко – всього на 3 % занять.
У той же час, за колективної навчальної діяльності учнів свого класу, із них надають перевагу лише фронтальній роботі 8 % класоводів, поєднанню фронтальної і групової – 11 %, фронтальної та індивідуальної – 81%.Про недостатність теоретичної розробки цієї проблеми свідчать також різночитання у визначенні розглядуваних понять.
Більш стисло це питання висвітлене в такому формулюванні: „Навчальна робота проводиться в школі в різних організаційних формах, які різняться формами зв’язку між учителем і учнями, а також загальним характером їх діяльності”.
Поряд із загальнородовими ознаками можна виділити і видові, які відрізняють індивідуальні, групові та фронтальні форми навчальної діяльності одну від одної: склад учнів (усі, частина, окремі учні); темп роботи (середній, індивідуальний); вихідний рівень підготовленості учнів (загальний, індивідуальний).
Хоч назване заняття нерозривно зв’язане з категорією „форма організації навчання” і визначає її конкретні ознаки, воно не знайшло чіткого осмислення в педагогічній літературі. Його класифікації, як уже зазначалося, досить різноманітні. Не зважаючи на це, всі автори, як правило, виділяють такі основні різновиди форм навчальної діяльності школярів: індивідуальна, групова, фронтальна. Зустрічаються деякі різночитання в назвах групової – вона іменується як бригадна (Є.Я. Галант) та фронтальної роботи – визначається як загальнокласна (І.Т. Огородніков, М.Д.Виноградов, І.Б. Первін, Т.М. Ніколаєва), загальногрупова (Є.Я.Галант) або колективна (В.П. Стрезикозін).
1.2. Порівняльний аналіз дидактичних можливостей фронтальної, індивідуальної та групової діяльності
У визначенні індивідуальної
форми організації навчальної діяльності
індивідуальна робота розкривається
як робота окремих учнів над
В цій навчальній роботі діяльність слабих учнів приречена на невдачу, тому в них є прогалини в знаннях, недостатня сформованість умінь і навичок навчальної самостійної роботи.
Учні можуть звертатися час від часу по допомогу вчителя або до своїх товаришів.
Якщо сутність індивідуальної роботи, як форми навчальної діяльності в дидактів не викликає істотних розбіжностей, то під час визначення групової та фронтальної вони існують.
Подібні відмінності виявляються й у визначенні фронтальної форми роботи. Перша група авторів суть її вбачає в тому, що вона розкривається, як “спосіб організації навчання, якщо над виконанням завдання (однакового чи неоднакового за змістом) під керівництвом учителя всі учні працюють одночасно” (Семенов Н.О. “О способах організації обучения”).
Не викликає сумніву
твердження А.М. Алексюка та В.К. Дяченка
про те, що “традиційний поділ форм
організації навчання на загальнокласні,
групові та індивідуальні слід визначити
з наукового погляду недостатні
Існує кваліфікація, в основі якої запропонували покласти колективні та індивідуальні форми організації навчання з різними варіантами їх поєднання:
При колективно – груповій організації навчальної діяльності група учнів класу працює над однаковими чи різними навчальними завданнями, що мають спільну мету, при обов’язковій їх взаємодії під керівництвом учителя, який виконує роль порадника.
Колективно – фронтальна форма – це форма організації робить колективу класу над однаковими за змістом завданнями при обов’язкоій взаємодії його членів і під керівництвом учителя, який виступає в ролі порадника. При цьому сприймання і засвоєння навчального матеріалу кожним учнем відбувається одночасно з роботою всього класу.
Особливості поєднання форми навчальної діяльності школярів, а одже, і характер форм організації навчання, залежить від викових особливостей.
Часто пари виконують такі завдання швидше, знаходять більш цікаві рішення, ніж учні, які працюють індивідуально. Традиційно відокремлюють парну роботу, коли двоє учнів виконують завдання, співпрацюють один з одним. Так ввели парну роботу на уроці математики в 3-му класі. Школярі вирішували задачі.
Сказавши, що зараз учні будуть працювати парами, вчитель викликав до дошки двох учнів. Їм була дана текстова задача з підручника і дана наступна інструкція: “Ознайомтеся, підготуйтеся прочитати задачу уголос разом: один читає зміст, інший – питання, розв’яжіть задачу”. Пара біля дошки виконувала завдання. Далі вчитель пропонував попрацювати в парах всім дітям в класі, забезпечивши самостійність праці учнів.
Отже, цілісну систему навчальної діяльності учнів на занятті становлять фронтальна, індивідуальна та групова діяльність. Вони пронизують увесь навчальний процес. З’ясуємо сутність і встановимо особливості групової навчальної діяльності школярів на основі порівняння її з фронтальною та індивідуальною. У фронтальному навчанні весь клас працює над одним навчальним завданням під безпосереднім керівництвом учителя. При цьому учитель організовує весь клас на роботу в єдиному темпі, прагне більш – менш рівномірно впливати на всіх учасників загальнокласної роботи.
Фронтальна форма розрахована на учнів, які мають рівний рівень підготовки, що дозволяє всім працювати в одному темпі.
Учитель пояснює новий матеріал всім учням в однаковому об’ємі.
Пояснюючи “розказуючи всім, викладач спостерігає за дітьми, виділяє по виразу їх облич, окремим реакціям як вони сприймають цей матеріал, з якою цікавістю працюють. З цією ціллю він звертається до них з питаннями, слідкуючи за тим, як вони сприймають, достатньо швидко реагують, чи всі мають бажання відповісти. Питаючи одного і другого викладач розуміє, як засвоюється навчальний матеріал, які зустрічаються труднощі. Вносячи окремі коректування, він продовжує вести учнів до поставленої цілі, маневруючи різними методами, підбирає шляхи включення всіх в активну пізнавальну діяльність. Так відбувається взаємодія викладача і учнів в процесі пояснення матеріалу і формування знань.
Маючи приблизно рівну підготовку, учні можуть виконувати всю учнівську діяльність за єдиним стандартом учнівських програм, підручників і вчителя.
Фронтальна робота дає
змогу учителю підключати більшу
частину класу в активну
Під час такої роботи учні вчаться єдиними зусиллями вирішувати пізнавальні задачі. Кожен учень бачить і чує, як відпрацьовується матеріал, розв’язують приклади, виконують вправи його товариші. Хтось добре проявив себе в аналізі навчального матеріалу, хтось відчуває труднощі при вирішенні прикладу чи задачі, хтось відхиляється від праці. Це відбувається при всіх. Даючи оцінку, роблячи зауваження окремим учням, учитель розраховує, що на них будуть реагувати всі, думає, що його вказівки, питання доходять до кожного. Ті учні , які зустрічають труднощі при вирішенні проблем можуть отримати допомогу від своїх товаришів.
Фронтальна форма будується за таким розрахунками, щоб кожний виконував вказівки учителя, підключався в контакт з ним і класом, сприймав його зауваження, реакції колективу і діяв по відношенню з даною ситуацією.
При еврістичній бесіді
гіпотези одних, доводи і аргументи
інших, уточнення третіх дозволяють
учням в найбільш короткій час
розібратися в навчальному
Найкращі умови для колективної діяльності створює колективний або репродуктивно – пошуковий шлях засвоєння. Якщо учитель дає учням питання, які примушують думати, обговорювати, він ставить в активне положення велику їх частину. В цій ситуації учні, опираючись на раніше отримані знання, будуючи відповіді, виказують свої думки, вступають у суперечку. Якщо ж учитель при обговоренні питань опирається на двох – трьох учнів, організація праці не має колективного характеру. Самі підготовлені учні відмінно спілкуються з вчителем, а велика частина класу залишається в пасиві. Така картина проявляється і в тих випадках, коли учитель, організовуючи виконання вправ, викликає до дошкі одного із сильних учнів.
Інша ситуація проявляється, коли учитель викликає до дошкі середнього учня. Всі учні працюють в класі під керівництвом учителя. Якщо працюючий учень біля дошки відчуває труднощі, до нього приходять на допомогу товариші, які дають свої варіанти рішень.
При закріпленні матеріалу і удосконаленні знань, умінь і навичок широко практикуються самостійна робота учнів. Якщо вона носить фронтальний характер, то всі учні виконують дані й ті ж вправи. Різниця лише в тому, що найбільш сильні виконують більший об’єм роботи, ніж всі інші. Перевіряючи зроблене, викладач може поставити в активну позицію більшу частину учнів. Для цього йому необхідно питати слабших учнів. В тих випадках, коли вони будуть відчувати труднощі, їм на допомогу прийдуть інші товариші. Перевіряючи виконання домашнього завдання викладач питає більшу частину класу, дозволяючи учням доповнювати, уточнювати один одного, конструювати різні відповіді.
Разом з тим ця форма навчальної роботи потребує від учителя проявлення високої майстерності. Він повинен управляти великою групою учнів, чітко планувати їхню працю. Управляючи навчальним процесом, учитель повинен бачити кожного учня через призму колективу. При цьому він повинен взяти собі на допомогу найбільш талановитих учнів. В ході фронтальної роботи учитель повинен враховувати індивідуальні особливості учнів.
При фронтальній формі в пасивному стані частіше всього знаходяться учні з низькими учнівськими можливостями. Вони працюють повільно, гірше усвоюють матеріал, вони потребують більше уваги, більше часу на виконання різних завдань. Щоб досягнути високих знань, їм слід виконувати більше різних вправ ніж іншим учням. Сильним учням треба не збільшувати об’єм завдань, скільки ускладнювати їх зміст.
У фронтальній роботі
надзвичайно складно забезпечит
Усі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова.
Информация о работе Технологія організації групової навчальної діяльності школярів